Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Знайшла в просторах інтернету, вибачте, що російською мовою, але це на суть тексту не впливає...

    Программа разрушения системы образования (на примере высшего образования) из 7 пунктов:
    1. Снижение творческой мотивации педагогов Общая идея. Как учил товарищ Сталин, «кадры решают все». Проблема в том, что педагоги высшей школы — кадры еще те. В своей массе в ВУЗах работают самомотивированные личности, которые делают свое дело хорошо не за зарплату и не из страха наказания, а потому что им это интересно и потому, что они считают, что это важно и нужно. Как снизить рабочую и творческую мотивацию этих гвоздей-людей? Их нужно унизить. Унизить так, чтобы возникла жестокая обида на систему, которой они служат. Обостренное чувство справедливости, обычно присущее самомотивированным людям, в данном случае сделает свое чёрное дело — они не смогут по-прежнему служить системе, которая их незаслуженно унизила. Конкретные действия. Показателем социального статуса человека в обществе и индикатором меры оценки обществом ценности труда и заслуг человека является его зарплата (доход). Надо, чтобы у профессоров и доцентов зарплаты были на уровне грузчиков, кассиров и уборщиц. Во-первых, это снизит статус педагога в глазах общества. Во-вторых, это унизит педагогов и породит обиду на систему. При этом очень важно довести ситуацию именно до абсурда — чтобы профессора/доктора получали меньше уборщицы. Подобная иррациональная ситуация вводит разум человека в состояние аффекта. Дополнительно в ВУЗах следует создавать иррациональные и унизительные дефициты: бумаги, туалетной бумаги, учебников, порошка для принтера, самих принтеров и т.п. Достойный рыцарь не служит господину-идиоту, а уважающий себя профессор не сможете полной отдачей служить такому ВУЗу.
    2. Подрыв авторитета педагогов Общая идея. Реализуя пункт 1, мы убиваем сразу несколько зайцев. Поскольку богатство является показателем социального статуса человека, студенты в основной массе будут презрительно относиться к преподавателям-нищебродам, считая их лохами и неудачниками. При таком отношении процесс передачи знаний приобретает эффективность, близкую к нулевой. Конкретные действия. Смотри пункт 1.
    3. Бюрократизация учебного процесса Общая идея. Армейская мудрость гласит: чтобы солдату в голову не приходили дурные мысли, он должен быть постоянно занят; не важно чем, главное — занят. Чтобы в головы педагогов не проникли хорошие и умные мысли, они тоже должны быть постоянно заняты какой-нибудь пустой и тупой работой. Поскольку красить траву в среде преподавателей как-то не принято, нужно изобрести аналог «покраски травы» для профессуры. Конкретные действия. Аналогом «покраски травы» в ВУЗах может быть заполнение бесчисленных и никому не нужных бумаг и отчетов. Каждый год надо менять формы основных документов, чтобы всю документацию надо было переделывать заново. Но педагоги (особенно советской закалки) — люди вредные, упертые и стойкие. Даже в бессмысленном деле они запросто могут найти творческую составляющую. Чтобы исключить эту возможность, необходимо в документооборот ввести элемент авральности: около 30% всех бумаг следует требовать предоставить срочно и с-сегодня-на-завтра.
    4. Либерализация учебного процесса Общая идея. Обучение человека чему-то новому в большинстве случаев вызывает сопротивление. Поэтому насилие есть неотъемлемый элемент любого эффективного образовательного процесса. Отсутствие насилия резко снижает эффективность обучения. Давайте вспомним старые фильмы с Брюсом Ли и Ван Даммом или учителя «Белый лотос» из кинофильма-гротеска «Убить Билла 2». Помните, как там учителя учили своих учеников? Результата был — ого-гo! Для снижения качества образования необходимо максимально либерализовать учебный процесс. Человек — существо ленивое (студент — в особенности), поэтому студенту, вырвавшемуся из под контроля школы и родителей и не попавшему в другую систему контроля, будет явно не до учебы. Конкретные действия. Свободное (пусть не de jure, но de facto) посещение лекций, выбор студентами педагогов, неограниченное количество пересдач экзаменов и зачетов, минимальное отчисление (в идеале — вообще избавиться от явления отчисления) студентов. Побольше капустников, КВНов, конкурсов красоты и т.п.
    5. Разрушение интеллектуальной атмосферы Общая идея. В ВУЗе лекции и семинары — это не главное. Главное — это создание образовательного поля. Именно поэтому западные ВУЗы охотятся за нобелевскими лауреатами и известным учеными и готовы платить им килобаксы просто за факт присутствия. Почему учёные любят ездить на конференции и симпозиумы (на которых, по правде говоря, больше «тусуются» и «выпивают», чем обсуждают научные проблемы)? Да потому, что они там становятся умнее! Сотня светлых голов в одном месте создает уникальное «поле ума»; попавшие в это поле люди умнеют на глазах и рождают хорошие идеи. Однако это интеллектуальное поле легко разрушается под действием низкоуровневых вибраций. Достаточно ввести в это поле десяток идиотов и пиши пропало — поля больше нет. Если идиотов будет больше, то они уже начинают создавать свое поле идиотства, в котором люди глупеют. Конкретные действия. Необходимо устранить заслоны, препятствующие приему в ВУЗы идиотов, бескультурных, — лишить педагогов ВУЗов права отбирать студентов самостоятельно, — сделать прием в ВУЗы безличным (элементарный фейсконтроль легко выявляет вышеуказанные патологические типы), — снизить порог поступления до уровня двоечника (для этого надо увеличить набор студентов). Чтобы повышение количества обучаемых не потребовало дополнительных бюджетных средств, делаем следующее: излишки студентов должны сами оплачивать свое обучения, количество преподавателей не увеличивать, увеличить нагрузку каждому педагогу (это поможет реализации пунктов 1 и 3 программы). Увеличение количества студентов, приходящихся на одного педагога, выгодно еще и потому, что обезличивает учебный процесс, превращая его в потогонный конвейер.
    6. Подбор руководящих кадров Общая идея. На высшие руководящие должности в системе образования необходимо расставить людей, не соответствующих этим должностям. При правильном подборе и расстановке кадров скорый развал системы гарантирован. Конкретные действия. Кого следует назначать на высшие руководящие должности в системе образования? Вопервых, людей, которые не пользуются авторитетом и уважением в среде своих коллег. Во-вторых, «крепких хозяйственников», но не мыслителей, которые в состоянии сформировать целостное представление о сложных системах. В-третьих, людей серых, не имеющих талантов и достижений; в этом случае они будут понимать, что целиком и полностью обязаны своему покровителю и будут идеально повиноваться и хранить тайну. Для дестабилизации системы образования особенно ценными являются следующие психологические типы: тупые, амбициозные, гиперактивные, агрессивные, трусливые, соглашатели, алчные.
    7. Маскировка Общая идея. Чтобы программа разрушения образования не встретила сопротивления общественности, ее необходимо замаскировать. Врать надо по-крупному. Социальная психология утверждает: чем чудовищнее обман — тем легче в него поверят. Люди склонны думать, что их могут обмануть плохие люди (враги) исподтишка и по мелочам, но мало кто готов поверить, что их обманывают хорошие люди (свои), в наглую и по-крупному. Конкретные действия. Во-первых, в СМИ необходимо создавать непрерывный информационный шум о модернизации, инновации, «болонизации» и т.п. Для этого можно успехи отдельных личностей (победы на олимпиадах, конкурсах и т.п.) выдавать за успехи системы в целом. Во-вторых, необходимо отвлекать внимание общественности на второстепенные вопросы. Для этого периодически следует затевать бессмысленные реформы: менять 5-бальную систему оценок на 10- или 20-бальную, менять количество лет обучение то с 4 на 5, то с 5 на 4; сначала вводить, а потом отменять бакалавриат, магистратуру, профильное обучение и т.п.; предлагать сокращать или удлинять (недовольные в любом случае найдутся) летние каникулы и т.п. Пусть в борьбе против второстепенных нововведений активная часть педагогов утилизирует и распыляет свою протестную энергию. Замечания к программе. Данная программа рассчитана на 5-10 лет. После этого срока начинают действовать механизмы положительной обратной связи (когда выпускники ВУЗов сами идут преподавать в школы и ВУЗы, писать учебники и т.п.). После этого деградация образовательной системы приобретает необратимый и самоподдерживающийся характер. Вот собственно и все. Как видите — ничего сложного.
    pfadfinder, shemely, Яська Березнева та ще 1-му подобається це.
  2. Есть такие женщины, которые уже не боятся. Которым уже поздно бояться. Бояться не понравиться. Не соответствовать. Не знать. Не успеть. Не уметь печь наполеон. Готовить плов. Правильно рисовать стрелки.
    Они не боятся переспросить. Выглядеть нелепо. Им есть, что надеть к лету. Осенью тоже. И это не проблема. В их жизни всё меньше пробелов. Уже не страшно не по прямой. Могут криво. Знают, что красиво - это внутри. Они не боятся утонуть. Так как давно живут на глубине. Не стесняются плакать. От горя и радости. Смеяться от этого тоже умеют.

    Им уже поздно бояться седины. Морщин. Они уже не первые. И теперь все от улыбки. Им уже поздно бояться, что подумают. Коллеги. Свекровь. Люди.

    Им давным-давно пофиг мытое ли. Очищенное. С глютеном или без. Они едят то, что хотят. Им уже не страшно делать это ночью. И совсем не стыдно. Они знают, что курить и пить - не вредно. Вредно - не дышать. Не хотеть.

    Им всё-равно. Пришёл он в 18:30 или 21:00. Если он любит. И торопится. Главное - он есть. Они уже не боятся быть одни. Умеют не видеть того, кто не замечает. Отходить от того, кто отталкивает.

    Им есть, что сказать. Есть о чём молчать.
    О чём молиться. У них всё от души. Они - чья-то отдушина. Им не страшно показаться глупыми. Толстыми. Худыми. Они давно перестали казаться. И начали быть.

    Делать то, что любят. Любить того, кто любит. Спать с тем, с кем не уснёшь. Даже если очень хочется.

    Говорить прямо. Не накручивать. Кудри. Себя. Не выпрямлять локоны. Но спину держать ровно. Смотреть сквозь пальцы на дураков. Прислушиваться к тишине.

    Горький шоколад для них сладкий. Они умеют ценить время. Утро. День. Ночь. Они не заставляют дочь. Не наставляют сына. Они заняты делом. Своим. Они умеют быть с собой. Собой.

    Они уже не винят отца. Любят маму. Они не боятся умереть. Потому что - живут.

    Есть женщины, которым уже поздно бояться.
    Polly, Clementina, Karharodon та 17 іншим подобається це.
  3. І навіть додати нема що...

    Ви молодий, розумний, повний ідей і плануєте змінити світ? Ну тоді Вам шлях в українську науку. Міжнародна мобільність, сучасні технології, передові знання, можливість бути завжди попереду всіх, Ви зможете власними руками творити історію і розбудовувати країну. Вашим досягненням будуть заздрити всі!
    ...
    науковець це надзвичайна професія, цікава, захоплююча…не кожен зможе так, це точно.
    ну і багато тексту тут:
    Як класно бути науковцем
    exmargarytka подобається це.
  4. Слабонєрвних і тим кому не подобається моє ниття прошу не читати

    Невже я так багато від життя хочу? Просто сімейного щастя, розуміння, бажання іншої людини бути біля мене і розділяти мої ціності. Просто, щоб була людина, яка готова мене підтримати, зрозуміти і дати в потрібний момент люлєй щоб я далі рухалась вперед.
    Натомість получаю те що получаю. Я просто не розумію що зі мною не так. Один знайомий сказав геніальну річ, яка мене просто вибила з колії : твоя зовнішність не відповідає твоєму внутрішньому світу, за милою, ніжною тендітною дівчинкою сидить жорстокий розум, який вбиває всіх, хто наближається до тебе. Ти успішна в одній галузі, але той успіх відлякує всіх навколо. І якось так склалось, що за останній тиждень не знаю скільки людей мені притикнули моїми здобутками. Найгірше, що я сама розумію, що не на то поставила у своєму житті. Дипломи у шафі зовсім не гріють душу, а подорожі закордон залишились лише приємними спогадами. А ти приходиш у порожню кімнату і хочеться вити вовком. У всіх друзів сім'ї, своє життя...а ти вовк одиночка...
    І хотілось на то все плюнути і жити далі, але з середини мене просто розриває від болю. І ти не можеш далі рухатись, ти навіть не знаєш куди, для чого. Розум заспокоює, переконує що все гаразд, все ще попереду і життя не закінчилось...Але біль, як з ним бути? Ти головою розумієш, що отак боліти не мало би...Але ти лише корчишся від болю...
    Jusi подобається це.
  5. Караул! В мене почалась істерика, я вже остаточно вибилась з графіка і не знаю як наздогнати все! +мій організм завжди у найвідповідальніший момент вирішує хворіти :sad:От включився режив "я в хатинці" і все! Як з тим боротись? Тупо не хочу нічого робити, залізла в свою шкаралупку і сиджу. Кожного ранку я схожа на равлика, якого патичком виковирюють з ракушки. Вчора взагалі завершило, в подружки був дуже важливий день і я просто вимушена була її підтримати, цей день всі чекали, він був запланований давно-давним (це для мене дійсно велика радість, але що останнім часом в мене мозку щось переключилось - не знаю) і що думаєте? Я знаходила тисячі відмазок щоб не піти, але я себе переборола і почалапала. Найобідніше, я невідчула тої радості, просто грала роль "підтримки". І так зі всім! Це просто жах!
    В мене зараз також на носі дуже важливий етап в роботі, а мені всеодно...Точніше в мене страшне бажання то кинути! Повна апатія до всього, хочеться зникнути! Набридло, не хочу, не буду! Просто смішно на звітному етапі кидати зроблену роботу, все готово, ідеально зроблено - а я поїхала розумом (іншими словами я свого стану назвати не можу). Розумом пробує боротись, переконати що треба завершувати то все...але кожен день проходить в пусту - сидиш, дивишся в монітор і нічого не робиш...
    Дуже боляче усвідомлювати що те що ти зробила, воно просто - папюрчик, воно нічого не змінить і нікому воно не треба. Точніше воно треба, але треба зубами вигризати ту "потрібність". Набридло вічно боротись, вічно кулаками вибивати своє місце під сонцем, а якісь бюрократичні клерки гріються під сонечком просто так, бо вони дорвались до влади!
  6. Буду дуже вдячна, якщо хтось зареєструється в лотереї (грати не обов'язково) . В цю лотерею граю давно, туди не потрібно вкладати гроші, лише реєстрація і заповнення білетів. Зараз трішки обновили сайт і правила, щоб отримати додаткові білети (відповідно і шанси на виграш) потрібно запрошувати друзів - 1 білет - 100 друзів. Мені до 100 не хватає лише 3-ьох чоловік. Буду дуже вдячна за допомогу.
    Nitriotka подобається це.
  7. Бажаєте відчути себе науковцем або просто допомогти світовим науковцям? Тоді ласкаво прошу до одного цікавого проекту, в якому можуть взяти участь всі бажаючі. Все, що потрібно, це дивлячись на супутниковий знімок, сказати чи є там поля (сільськогосподарські) чи ні. Хто набере найбільше очків (перші 30 учасників), отримають приз - амазон ваучер вартістю від 25 до 750 євро, або 2) авторство в науковій публікації. Всі деталі у відео!


    Для чого це потрібно? Це перевірка, на скільки правильно і точно програмний продукт розпізнає супутникові знімки. Покажемо світу що українцям не байдужа світова наука!
    п.с. участь у написані програмного продукту брали наші співвітчизники ;)
    maha, Irunaqwerty, Raven та 2 іншим подобається це.
  8. Розповідь не моя, але повністю з нею погоджуюсь і стараюсь жити за такими принципами. Всі називають "правильно", чудернацькою, наївною...Але ми ж самі винні що живемо за правилами, які вигідні комусь, що ми не хочемо боротись. Нам простіше дати взятку, не заплатити податок, бо так краще і кожен знайде тисячі виправдань. Розумію що дива не станеться і всі почнуть жити по закону, але треба руйнувати систему, якщо ми хочемо жити у Європейській країні.
    І додам від себе, історію, яка мене просто здивувала. Недавно розповідала знайомим про проживання у Австрії.ну і уривок з історій, що є величезні поля квітів( розказували і про інші культури, але на власні очі я бачила лише гладіолуси), біля поля стоїть коробочка з оголошенням, що 5 гладіолусів коштує євро, і всі бажаючі виривають квіти і оплачують за вирвану кількість, троє моїх співрозмовник мене просто заплювали, що я така наївна і такого не буває.
    Чому ми настільки "проросли" нашої системою, що навіть не можемо повірити що десь там люди можуть не красти, не давати взяток, не порушувати закони, що для них сплатити податок то є велика честь, а не так як у нас?! Чому ми такі? Ми кричимо що хочемо у Європу, але тільки те і робимо що кричимо...
  9. Вы знаете, что люди могут не вернуться?
    Зажав всю волю в кулаке, Вас отпустить?
    И как-то утром с мыслями, но не о Вас, проснуться
    И больше Вас не ждать и не о Вас грустить.

    Вы знаете, что люди могут не вернуться?
    Не выдержать, свой мир сломав, Вас не простить?
    И со слезами на глазах от Вас на 100 ключей замкнуться
    И понимая, что нет сил, Вас навсегда забыть.

    Задумайтесь, о том , что люди могут не вернуться
    И могут не писать, не волноваться, могут не звонить...
    И никогда...и никогда Вам к ним уже не прикоснуться...
    Задумайтесь, а кто еще Вас сможет так же полюбить?
  10. Якось так повелось в нас що як тільки назбирається більше грошей, влади і висунеш носа кудись подальше за своєї хати, то ти відразу стаєш не знати ким. І чомусь, кожен себе вважає що як щось більше має, то відразу вхопив Бога за бороду...Але це тільки про тих людей, які нічого крім свого "села" і не бачили. Цей допис написаний ні в обіду нікому(може хтось і себе впізнає, а може і хтось буде знати людей, про кого мова, але реально накипіло). Прочитайте, подумайте. Я ніколи не думала, що на світі ще існують такі люди, які не мають ні поваги до когось, ні до себе.

    Шановні форумлянки, відкрию вам великий секрет, який відкрили мені прекрасні джмелихи(хоч після 80 год перебування у практично замкнутому середовищі з ними я переконалась що то не що інше як шершні, які облапушують наївних людей), ви нещасні люди, всі ми, хто не входить у їхню секту. Ми не знаєм що таке щастя, що таке отримувати задоволення від роботи, від життя, як можна подорожувати (так-так, як то можна подорожувати не будучи у їхній секті та ще і за власні гроші), ми взагалі як останні лохушки не знаєм що таке життя! Так-так! Мені ці всі секрети відкривали 2,5 год,і не мені одній, а ще 20 людям в автобусі, які були не з їхньої секти! От скажіть, як можна взагалі не мати поваги до оточуючих, те що ви "королеви шершневі", то ще не означає що треба кожному на голову вилазити.
    Хоч цього було варто чекати. От поясніть, як можна сідати в автобус 1,5 год? Як можна вибирати, який вигляд з вікна буде? Скільки то треба мати розуму, щоб вчасно не приїхати на автобус (автобус, який приїхав зі Львова, стояв чекав годину якусь панєнку, яка запізнилась. люди, цілу годину стояли і чекали!).
    А як же може обійтись подорож у Грецію, без вивчення рідної України! Мені дуже пощастило з автобусом, завдяки джмелихам, я побачила всі куточки нашої західної України, знаю де можна в дорозі зняти гроші з Приватбанку, де можна пообідати, а де страхівку зробити! Саме так, цілий автобус міжнародного рейсу перетворився на маршрутне таксі, яке їздить по всіх містах і шукає банкомати Приват банку;) Мені якось навіть в голові не вкладається, як можна їхати закордон, не зібравшись, не зробивши страхівки. Ні людоньки, то не гаряча путівка, то подорож запланована ще місяць тому була, розписана ціла програма, на цілу дорогу і на всі дні перебування!
    І не можу приділити уваги зовнішньому вигляду джмелих...Не можу сказати що всі такі були, але були мега круті особини. Фігури...Всі середньовічні художники б знайшли своїх муз, якби побачили багінь! Одну я навіть умудрилась образити, назвавши її вагітною. Ну як можна за собою так не слідкувати? Як можна одіти топік, шорти і зі всіх сторін щось вилазить?! В кожного є своє тіло, особливості, недоліки, але навіщо то підкреслювати?
    Поділюсь я секретом як треба їхати в далеку дорогу на море. Бо скільки часу їжджу, такого не знала і яка ж я нещасна людина була. Шикарний відпочинок (ну так, 2-ох зірковий готель ол інклюзів (підкреслюю як я написала той "термін")), на березі моря (ага, море і степ широкий з козами, подалі від цивілізації)вимагає спец підготовки. Знаєте, я ще в житті такого макіяжу немала. А знаєте, жаба давить, так-так. Я навіть в нічний клюб так не малююсь, як джмелихи в дорогу. От скажіть, для чого вечірній макіяж в дорогу? та ще і таку далеку? ну треба ж бути багінями, як приїдуть. Одяг...ну тут вже вибір був широкий (так-так, треба було передіватись як мінімум три рази в інший наряд, особливо в туалеті, і ми знову цілим автобусом стояли на зупинках по 2 год).
    А хтось з форумлянок знає що робити як закачує? Тут спецпоради від джмелих, просто рятівні для всіх, хто має з тим проблеми. Як джмелихи сідали, то усіх покотом укачувало, всіх! І то нічого що інші дівчата(не з секти) з кульочками в обнімочку сиділи, місце спереду ніхто уступити не хотів. Ну тепер до порад. Для початку, треба зіграти в карти, потім витягти бутилки вина\горілки(ну хто що має), уявіть які аромати по цілому автобусі, і то все розпити,а потім водити хороводи, я дитина автобусів, ще ніколи не бачила як водять хороводи у автобусі, але як кажуть все стається. Чесно, я таке не перевіряла, але жодну джмелиху не укачало!
    А...Чуть не забула про аромати, ви як їдете, обовязково що 2 год пшикайтесь якимісь найкрутішими своїми духами...Ну звісно що в автобусі і в очі сусіда що сидить в заді Вас(правильно було написати позаду, але оте слово більше підкреслюю де вас мають багіні);) ну треба ж гарно пахнути ;)Ага, на цілий автобус. На зауваження що в когось алергія, відповідь є одна - на то є таблетки. Та взагалі, все щоб не сталось, на все є таблетки. На укачування, на те що не можна заснути від їхнього триндьожу в мікрофон, про те які вони богині і яка в них крута секта і як один одного любить! Стільки лицемірства і сюсюкання за все життя ще не бачила.
    Останнім акордом був приїзд додому. Знаєте, 40 год в дорозі у автобусі це було щось з чимось, але як тільки перетнули кордон з Україною, обовязково треба поїсти на заправці (пофіг що додому ще 3 год їхати). Може з мене буде жахлива мама і я страшна егоїстка, але вибачте о 2 год ночі годувати дитину відбивною зі заправки я, як мінімум, побоялась, там більше що скоро буду вдома. Та ні, треба вивалитись і ще годину стояти на заправці. На зауваження: "а вам що та година так розходиться? Я що рідній дитині їсти пошкодую?". А то нічого що комусь потім ще додому добиратись, і як запізниться на поїзд, то треба цілий день кукати на вокзалі...Але як кажуть, як нема поваги, то нічого не зробиш!
    А діти...Чесно, я розумію все, але такого я не зрозумію ніколи. Коли перед вами сидить старша жінка, яка на одних таблетках доїжджає, і робить зауваження щоб книжкою не гримати по її кріслі(наймолодша дитина в автобусі 2004 року народження), відповідь батьків просто геніальна - та то книжка, тож не молоток! і усьо...
    Так що дівчата, як їдете в дорогу, то добре питайтесь, чи часом не їдете з якоюсь групою "джмелих"...А то весела дорога вас чекає!
    maty подобається це.