я, я, я двома руками "за" - палитиму паркет в квартирі, спатиму в шубі, вилизуватиму дітей, як кішка, щоб без гарячої води, бо їх газом, опаленням ситі по горло- живемо в багатоквартирному (352) будинку, то дубневичі вже років 4 шкварять немилосердно - цілий опалювальний сезон, незалежно від температури на вулиці (від +15 до -20) в хаті було 29-31 з постійно відкритими вікнами. При першому зверненні отримали оригінальну відповідь "а Юля (на той час прем"єр) сказала випалювати газ, бо росія штрафом лякає за недобір" а ви здатні на такий креатив??? по свіжу порцію ідіотизму більше не зверталася
дівчатонька, хто на таке підписується - кидайте вашу електронку мені в ПП, на протязі дня постараюся розіслати
такс, захотілось і мені поділитися перевагами наших багатодітних буднів. Отож, перевага 1. живемо в маленькому тихому містечку, тому я спокійна за Анастасію - вона сама ходить в школу, на музику, в магазин, на качелі ще й Ромка бере з собою. 2. Років зо два залишаю їх (старших) самих на кілька годин. 3. Найлегшим виявилося ранішнє збирання: встаю 6.30, збираю всіх трьох і далі по пунктах : школа 7.50 - садок 8.05 - довільна прогулянка з візочком + прикупляю найнеобхідніше по дорозі. Школярка приходить сама і по обіді робиться хатня робота,уроки. 17.00 - в садочок і знову гулаємо. 4. Доця, виявляється, чудова няня - оберне, постукає, коли лялюсь захлиснеться, гарно примовляє, забавляє іграшкали, витре, коли зригнув, співає самопридумані пісеньки про все на світі і чухає спинку\ножки до упаду, тобто до умору (уморюється-то Еміліян=засинає). 5. На натупний рік буде ще легше - Роман ходитиме в школу разом з Тарасівною 6....... 7...... 8...... і т. д купа дрібних переваг,над якими не задумуюся і яких не помічаю, але вони,незважаючи це, ІСНУЮТЬ!
подивилася на годинник (00.20) і мене накрила ностальгія: сім років тому я в такий час спала після хорошої ванни, а через 10 хв підірвалася на рівні ноги - відчуття невагомості, метелики в утробі і тіло, ніби з вати - то почалися пологи, а через неповні 12 годин щастя дивилось мені в очі - доня, донечка, Анастасія! рік тому.... ті ж метелики, і відчуття, ніби ти не торкаєшся землі, ніби ти не людина, і дивишся на ближніх, на суєту світу, ніби з іншого виміру, перебуваючи в стані повного умиротворення. Цього разу я вагітна. ТАК! Рік тому я сиділа на роботі під одіялом і спостерігала, як капає в системі лікарство для щойно прибулої із загрозою, слухала затяжний стогін роділлі з сусіднього родзалу (і знову ж згадала, як кілька років перед тим сама народжувала) і ловила кожну мить усвідомлення того, що я втретє не одна Вривається в мої думки фраза з біблії "Бог навідався до народу свого", Господь почув наше прохання і зробив нас співучасниками великого Свого Таїнства - з Його поміччю і нашою співучастю зародилося нове життя. Сьогодні, зараз, метелик мій мирно спить. В одну мить морщиться, розкриває крила-рученята, хапається за вчасно простягнуту цицю - все добре, мама тут і тато поряд, чухає по спинці. І так, післяслово, здається вам, що все чудово, куди вже краще?!. Так нє, душа моя захланна ХОЧЕ ЩЕ!!! Ще хоч разочок політати і дати плоть іще одному :connie:щастю:connie:
