Вчорашнє...

Цілий день вчора тільки і чула від чоловіка - Ти ідеш на лікарняне? Макс сопляє і кашляє, температури немає, сидить з моєю бабкою вже другий тиждень, бо жаліє малого свого правнучка і в садочок не іде... а я б з радістю, але як? кінець року, роботи купа... а я сама... хто зробить? хто?
А ще була у нас розмова про стоматолога - малого зубчик болить, треба іти, але зараз трошки нездоровий та і боюся я СТРАШЕННО з ним іти... кажу: "А чому Ти не можеш піти?", відповідь: "Бо ти мама", а що хіба це аргумнт? кажу ж йому, я БОЮСЯ)))*** а йому все одно, починаються образи...

І ще вчора дуже сильно зачепило, питає:
- Скільки Ти вже не їш хліб?
кажу:
- 6 місяців
- і шо Ти думаєш похудала з своїми дієтами, зовсім не похудала, яка була така і є...
Як прикро мені це чути, чуть не плакала... Та і зрештою, я роблю то не для нього (вже), бо ці слова його ще більше приближають до... розлучення...
і це станеться, може не в цьому році, але до настання весни 2011 року...