просто тому що падає дощ...

Чому,коли чуєш звуки дощу так хочеться плакати? Ну чому кожна капелька неначе кусочок скла ранить так душу?чому?
Неначе маленькі голочки впиваються в серце. Такі малесеньочкі, що й не побачиш! Але біль не виносима…
І ти ніби розумієш, що все чудово, нема чому сумувати, але серцю цього не зрозуміти… можливо, від нього не можна нічого приховати,все що маскує твоя свідомість від самої тебе, знає лише серце, його не можливо обманути, воно-індикатор правди! Воно обов’язково знайде причину!яКби би ти розумом не маскувала, як сильно ти не раділа звичайним втіхам- серце все одно буде знати правду…гірку правду реального життя….
Інколи хочеться плакати…просто так,без особливої причини!просто тому,що вночі падає дощ і тобі сумно, тобі просто одиноко, немає просто тої єдиної, найдорожчої в світі людини..хочеться плакати,бо всі оточуючі тебе не розуміють,або розуміють не так як ти того хочеш…просто тому що в житті все іде не так як хочеш того ти!тому що тобі навіть серед навіданіших друзів одиноко..
Інколи просто хочеться померти…заснути і не проснутися…просто тому що нікому ти не потрібний! Просто тому що почуваєш себе зайвим на цій планеті!людиною яка лише всім заважає…просто тому що не знаходиш сили щось змінити в цьому нікчемному житті…стільки планів,стільки ідей…але немає сил..немає натхнення і будьяке починання супроводжується критикою,яка вбиває все…інколи просто легше махнути рукою і піти,піти не оглядаючись…забутися і зникнути в натовпі…я слабка!я не можу,не вмію,нехочу боротися з світом!скільки було спроб-і все однаково закінчувалося…я не вмію жити…не вмію боротися за власне щастя..кажуть,шо я все занадто сильно драматизую…всі кажуть,що я народилася не в ту епоху…я не виліковний романтик,який керується правилом-хочеш втримати-відпусти…майже ніхто ще не зрозумів те яким я способом всіх люблю!я не вмію боротися за кохання.коли ядійсно люблю людину,я їй дозволяю все-хочеш ти зі мною,я стаю для тебе всім-навіть повітрям,яким ти дихаєш,нехочеш-виконаю все що забажаєш!все!!!знайшов іншу-іди-і будь щасливим,я все одно тебе люблю!дуже-дуже!!!і для мене немає найкращої насолоди,як бачити своє кахання щасливим.зі мною чи без,це вже його вибір…але я зроблю все,щоб ніхто не знав як мені погано…як я мучитимусь сама…але така моя любов і нічого я з тим не зроблю…я просто буду плакати ночами під звуки дощу…як же я люблю нічні дощі…лише вони знають правду всіх моїх страждань…