Принц на білому коні

Настав час коли просто треба змінитись, змінитись силою і неозираючись на минуле іти далі! Отже від сьогодні постраюсь писати лише позитивні дописи
Життя прекрасне, як не крути, і навіть якщо настають чорні смуги, то треба вірити що вони з шоколаду!
Перебування тут, для мене є так званним випробуванням долі. Пізнання себе, пізнання світу, влаштування свого життя. Від цієї поїздки залежить чим я далі буду займатись, і саме цей вибір мене лякає, бо потім уже не буде вороття! Зараз, ще можна від дечого відмовитись, але після мого підпису на документі моє життя зміниться...
Європа це дійсно інший світ, інші люди, а найцікавіше, що тут люди з різних куточків світу і пізнаючи їх, їхню культуру в тебе кардинально змінюється світогляд. Саме це сталось зі мною...а особливо для такої людини як я, яка живе в стабільності це шок!
В Україні ніколи не звертала уваги як до мене ставляться інші люди, бо переважно це люди, яких я знаю все життя, і думка про мене сформувалась уже давно, або хтось її навязав, розповідами про мене (і досить субєктивними). А тут я сама пособі, ніхто не знає, кожен пізнає мене сам. І це навіть краще! Кожен бачить в мені те, що він хоче! Завжди була проблема з друзями, не з кожною людиною, я могла знайти спільну мову, деякий я просто відштовхувала, бо навіть не хотілось говорити, не було спільних тем, а тут все зовсім по-іншому, всі цікаві, от тільки інша біда – англійська мова, яку я не ніяк не можу заставити себе вивчити!
Покидаєм глибоку філософію, розкажу вам одну байку, щоб було щось позитивне
Життя надзвичайно цікава річ, воно непередбачуване і ти ніколи не знаєш що тебе чекає за поворотом. Я живу не дуже цікавим, активним життям, але завжди вмію на щось натрапити!

Це сталось півроку тому, моя хвороба – соцмережі. Купа проблем на голові, поїздка, сесія, розчарування, і щоб просто забути то все, сховатись від проблем я потрапляю у віртуальний світ, де все супер! Випадкове знайомство з людиною, просто так, бо вже всіх достала, у всіх своя робота, своє життя. Банальна переписка, нікому не потрібна інформація і віра в те що ми ніколи не зустрінемось, різні країни, різні вподобання, зовсім чужі люди, яким просто цікаво спілкуватись! Яким було моє здивування, коли виявилось що ми будем працювати в одному інституті, з мільярдів людей, я знайшла людину яка подолає тисячі кілометрів і ми зустрінемось.... Це щось на грані фантастики, а головне що це чисто випадково. Я довго не вірила що таке можливе...але це сталось. Довго вагалась чи потрібна ця зустріч, чи краще просто переписка в соцмережі, коли стає сумно... і цей день настав...

Сонячний вівторок, на небі ні хмаринки, всі ховаються від пекучих сонячних променів десь в тіньку, а я чекаю людину, з якою думала що ніколи в житті не зустрінусь. Величний замок тішить око своєю красою, дзвін годинника сповіщає що прийшов час, коли настане «час істини». Дивне було відчуття, відчуття чогось невідомого і надзвичайно цікавого, тисячі думок мучили мене, чи то просто сховатись, подивтись хто прийде і втекти, чи залишитись, чи навіть не чекаючи втекти, але цікавість взяла своє!
На моє превелике здивування зявився принц на білому «коні» (в буквальному розуміні цих слів). Симпатичний, чимось незвичайний, дуже приємний і галантний хлопчик на білому велосипеді. Підїхав до мене, припаркував свого «залізного білого коника», вклонився і поцілував мені руку! В мене відібрало мову. Я таке не очікувала, не кожного дня зустрічаєш таких людей! Ще ніколи не було так легко спілкувати з людиною, яку ти впереше зустріла в своєму житті. Прогулка парком, яка ніби-то тривала мить, затяглась аж до вечора. Легко і просто, багато цікавих історій, я навіть не замітила як легко мені було розмовляти російською, хоч ніколи до цього не розмовляла. Смішно, як випадкове знайомство може принести стільки приємних емоцій. Випадкова людина, виявилась настільки схожа на мене, що не віриться самій собі...похвалившись подружчі новим знайомством, вона відразу розгадала секрет, чому ця людина справила на мене таке враження... Це копія актора, в якого я колись була закохана...при зустрічі, я була настільки приємно здивована, що цього не зауважила...


ех, понаписувала щось, сама не знаю що...ну щоб було щось відносно позитивне