ніч або просто дивний сон

Ніч…тишина…така тиха-тиха…неначе мертва…лише вітер щось тихо шепоче заплутавшись з гіллі дерев…і лише він поруч…він один…
А над головою небо…таке чисте…бездонне…маняще і одночас холодне…
Як же хочеться впасти в це небо!!!стати з ним одним цілим…пропасти в ньому…як хочеться щоб за спиною виросли крила,змахнути крилами і полетіти…полетіти в цю далечінь…полетіти в цю вись,подальше від цього брудного світу,переповненого лицемірством,жадності…подальше від постійної брехні,самотності і не розуміння…
Я хочу втекти. Тільки би знати куди,де можна сховатися від самої себе?брехня ж почалася відносно самої себе!
Як же погано без тебе?я не витримую….
Зараз стою на верху і дивлюся на весь цей поганий світ,і не бачу нічого щоб могло мене тут затримувати…нічого…
Залишився лише один крок і я залишусь на краю…один рух і все…падаючи вниз я може вперше в житті відчую свободу!справжню свободу,без ніяких правил і обмежень!а що далі?ця свобода триватиме лише мить?а що потім?нікому не відомо…
Невже ці солодкі секунди не варті цього?я готова поміняти все своє життя всього лише на мить,на мить повного щастя…нехай ця мить буде короткою,але мені вистачить її до самої землі!
І знову ти відкриваєш очі, одіваєш посмішку на лице і далі крокуєш по сірому житті розмальовуючи кольоровими олівцями, і завжди знайдеться той хто буде то все стирати!