Мати все або нічого...

Published by Hermi in the blog Блог Hermi. Перегляди: 747

Зараз таке дивне відчуття - відчуття пустки, розуміння що я скочуюсь у пропасть...Зі всіма можливостями я нічого не використовую. Я просто здалась! Так, здалась. якби це не звучало:sad: Розумію що втрачаю усі позиції, до яких я так довго ішла і не можу знайти сил в собі щоб протистояти, а треба... Все частіше розчаровуюсь, переживаю за не потрібні речі, а за те що дійсно цінне навіть не думаю. Треба розвиватись, а не жити у мріях! Ніколи не хотіла перетворитись в таку людину, в якої гроші вирішували все...пропада моя моральність..куди? чому? де я зробила промах? Бути божевільною, обезбашеною круто, але чи потрібно, яка користь з того? Щовоно дасть - нічого! просто станеш звичайною сірою людиною, якою будуть керувати інші! втрачаю друзів, втрачаю дорогих людей...Деякі просто відвертаються, деяким не вистачає часу на мене. Сидиш самотня і думаєш...Думаєш яка ти, що в тобі такого поганого, що сталось за цей рік що ти стала зовсім інша, чужа сама собі...Я себе не впізнаю...страшно...
в мене зявилась ідея фікс - сімя...Почуваю себе маньячкою, яка в кожній людині чоловічої статті, яка посміхнулась мені вбачаю свого майбутнього чоловіка...Як з цим боротись...В мене практично роздвоєння особистості - одна каже заспокойся, всьому свій час, збийся з того і все буде добре, а інша - в твоєму віці багато хто вже має сімю, дітей...А ти ще досі вільна пташка...розумію що в моєму віці це не проблема, але щось там глибоко в душі гризе...Як кажуть, людині всього мало...Немає сімї, зобовязань - хочеться їх!
ех...сходжу з розуму, поволі їде дах...іншими словами цього не можу описати...залишилось менше 3 тижнів..і що я досягнула - а практично нічого, нічого не зробила із запланованого...
14 Серпень 2013
  • SoloGalka
    SoloGalka 14 Серпень 2013
    В мене теж був такий період... :girl_cray:
    Коли я дуже хотіла сім"ю - траплялися одні вар"яти (соррі, але це правда)
    А коли вирішила віддати все в Божі руки - оооо,
    тоді нарешті отримала свого омріяного чоловіка :girl_in_love:
    При тому в момент, коли я найменше цього сподівалась :girl_claping:
    Життя - цікава штука, не впадайте у відчай
    Сили і розуміння вам у вашій ситуації, яку так переживаєте :kiss:
  • cjomcjomka
    cjomcjomka 14 Серпень 2013
    у Вас все нормально! Нормальний етап пошуку себе у різних сферах. Хотіти заміж - то ж інстинкт, то нормально. Прийде Ваш час, буде сім'я, все буде дуже добре!
  • Hermi
    Hermi 14 Серпень 2013
    от розумію я це прекрасно, кожного разу говорю одне і теж саме...але постійно мене переслідує якась ідея фікс..знаю, що чим менше ти за тим гонишся, тим швидше воно до тебе прийде. я стараюсь за це не переживати....скоріше навпаки заставляю себе про то не думати взагалі, але інколи просто сходжу з розуму. Важко це пояснити:sad:
  • Ligymunka
    Ligymunka 14 Серпень 2013
    Так Ви пізнаєте, що покликані до подружнього життя + загартовуєте свій характер.
    Ваші дописи є дуже мені близькими, бо мала схожі переживання після універу.

    Пам"ятайте, що все приходить до того, хто вміє чекати.

    А також, що Бог створив для вас чоловіка і ви зможете зустрітися у призначений час :connie_pull-pigtail
  • Hermi
    Hermi 14 Серпень 2013
    це взагалі смішна історія, можливо років 2 тому якби мені хтось щось подібне сказав (що в мене буде отаке не стримне бажання сімї) - я б сказала, людоньки та ви що, яка сімя - спочатку карєра, а потім буде сімя...Зараз головне на ноги встати. а зараз я буквально за рік змінилась до невпізнання! От відчуття ніби в моїй шкірі інша людина. Я досягла чого мріяла, потрібно далі іти...а я просто не можу...
    Важко визначитись чого я хочу...розумію що мені тут ніхто не порадник, але оце протиріччя мене розриває. Зараз якраз закінчила університет і не знаю що дальше...Якщо рік тому мені все було дуже очевидним, зараз все стає дуже не відомим (хоч практично ситуація не змінилась як мінімум на років три, але змінилась я).
    Можливо причина в тому що немає підтримки, а натомість купа ножів у спині:sad:
  • ГаЛоЧкА
    ГаЛоЧкА 14 Серпень 2013
    Імхо, у Вас йде переоцінка цінностей.
    Як бачите у кожного в житті був це період, і в мене теж..
    Як на мене - просто розслабтесь, не рівняйтесь на інших, у кожного своє життя і свій хрест.
    Просто живіть, тіштесь з того, що маєте, займайтесь тим, що подобається і приносить задоволення... Прийміть своє життя і себе такими як є, і не карайте за те чого не має, все буде... просто час ще не прийшов..
You need to be logged in to comment
Log in