люблю своє життя!

Звучить ця фраза досить смішно після останніх моїх щоденників, але це є правда! Люблю я своє життя за його божевільність і непередбачуваність, це напевно тільки я у чужій країні можу знайти свого давнього знайомого; щось зробити, про що навіть не думала(іти собі спокійно, а тут як стрельне щось в голову і розвернутись на 180 градусів і іти собі далі) і натрапити на те що дуже чекала. Правду люди кажуть, що не вбиває нас, то робить нас сильнішими!
На жаль, зараз для мене не найлегший час у житті. Все якось досить швидкро проходить, я вже навіть не встигаю за темпами, ледь волочу лапками, але ще за інерцією біжу. Не знаю чи на довго мене хватить, вже скільки разів хотілось здатись, але ще тримаюсь, ще не все втрачено!
Люблю життя, навіть тому що воно моє! Напевно, я для чогось створена, тому мене тут тримає те "щось" або "хтось". Так сильно інколи хочеться збагнути для чого? Для кого, кому я така потрібна буду? Так хочеться і взамін уже утримувати те тепло. Але щось...
Вже і ніби була знайшла, все так гарно починалсь, так не сподівано, романтично і загадково...А зараз напевно залишилась лише загадка, а що далі...В кожного зараз свої проблеми. А так би хотілось щоб були спільні, не можу я цього вимагати. Я ще ніколи так не скучала за людиною як зараз. Всього(а для мене аж) тиждень не бачились і ні в мене ні в нього немає часу на спілкування, інколи виника питання - а чи взагалі далі той час зявиться...Не вже все так швидко і закінчиться, як і почалось...Але я всеодно вдячна життю, що подарувала тих 1,5 місяця щастя!
А ще я вдячна за все, що я побачила! Чесно, це дуже багато і все це зявилось не заплановано, в більшість подорожея я збиралась декілька годин. якщо навіть не хвилин.
А ще дякую за тих всіх знайомих яких я маю. Трішки похвалюсь Якось мені щастить знайомитись з людьми просто так, на вулиці, через знайомих моїх знайомих, інколи навіть тих людей не памятаю, але вони мене памятають. Приходиш кудись щось взнавати, а тут бац - і хтось хто мене знає, підкаже що як і до чого.
А ще вдячна за весь біль, яке воно мені спричинило, тоді було дуже боляче, а зараз я вже змінилась. Змінилась для когось, для себе я залишилась такою як є, але винесла з усіх бід найважливіший урок, лише перевіреним людям варто показувати справжні почуття, бо завжди знайдеться хтось хто почне заздрити або буде добивати до кінця!
таке вот воно життя...Прекрасне, неповторне. Життя - це школа, в якій ти вчишся усе життя. От зараз я можу сказати що в мене почались екзамени, перевіряє мене життя, чи засвоїла я усі уроки. Щось я погана учениця...Постійно мене життя посилає на повторне вичення. Але я стараюсь!А вчитись ще ой як багато!
Люблю тебе житя, за все за всі негаразди, за всі щасливі моменти! У всіх ти своє, особливе і повинне бути любимим!