чому являєшся у сні?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Щасливий сон...Сон в якому ми разом...Щасливі... Так не хотілось прокидатись...хотілось бути поруч, відчувати твоє тепло, радіти з тобою..бути поруч..який це приємний сон!!! І всього лиш сон...Як я чекаю щоб він здійснився! Я як цього чекаю! Як це боляче, сидіти прикутою до монітору чекати від тебе повідомлення...так і не дочекалась...
За що мені така кара? За що я маю так мучитись? Навіщо я тоді оділа ті височезні підбори і просила його мене провести!!!Були хорошими друзями, все було добре...а тут таке... Від його слів, поведінки в мене потьмарилось в голові, закохалась безтями, як 15-річне дівчисько...Вже навіть почав снитись...Чесно я б волі навіть не просинатись...Ніколи не було уві сні щаслива! Я так хотіла щоб це була правда! Тепер залишилось чекати і надіятись...Як мені хочеться тебе обняти сильно-пресильно і сказати ти мій, я тебе більше не відпущу!!!!Інколи при зустрічі я ледь себе стримую...Ну чому я так вихована що не можу взяти в очі сказати - давай будем зустрічати...Хоч скоріше не у виховані справа...а в тому що боюсь негативної відповіді...Зараз хоч живу мріями, що ми будем разом, що він мене кохає...
І скільки це буде тривати...можливо я скоро зірвусь....