бла-бла-бла (слабо нєрвних і тим кому не подобається моє ниття не читати)

Hermi, а яка причина?

Hermi, розслабтеся хоч трошки.)))
Поки ще немає сім"ї, дітей вічновередующих, допоки ще не закрутила та вся побутова рутина, насолоджуйте життям по повній.
В такому віці, в такий ж час я думала десь так само, а зараз тисьчупітсот)) разів пожалкувала про те, що я була такої думки, а ті часи утекли, як вода дуже швидко і безслідно.
Це золотий вік, це саме та безтурботна молодість. Наголос на "саме та" і не треба переконувати мене в зворотньому.
Кайфуйте по повній, повірте ці часи ви ще будете згадувати усе життя. Проведіть їх так, щоб потім не було про що жалкувати.

щиро бажаю наважитись зробити те, що хочеться і не боятись змін

з такими думками через декілька років ти виростеш у дуже чудову дружину.комусь фортуна посміхнеться на всі 32....

чесно, важко самій сказати. Це скоріше всього звичайна істерика, забагато всього навалилось. Голова каже робити одне, а серце інше. Стомилась...хочу відпочинку і якоїсь подяки...

я це розумію, бо бачу що таке сімейне життя на прикладі друзів...але зараз мені цього дуже сильно не вистачає. Не вистачає бути комусь потрібною. Повертаєшся з відрядження у чотири стіни, де нема кому і похвалитись досягнутим. В мене кожне "повернення" в Україну дуже болюче, закордоном я маю практичну "сім'ю" з певними обов'язками. Це може звучить смішно, але воно так і є...Я стараюсь насолоджуватись тим всім що я маю, бо я до цього ішла, це була моя мета, тільки ніколи не думала що здійснення моєї мрії буде так дорого коштувати для мене. Знаєте, правду кажуть, що ти починаєш цінувати те що мала лише тоді коли ти це втрачаєш...
А зараз все на купу - погода, купа проблем і звичайнісінька паніка і втома. вот і результат.

Hermi, я вам напишу дуже хорошу, на мій погляд, фразу: поцелуй - еще не любовь, любовь - еще не брак, а брак - еще не счастье. Буває і таке, що приходиш у чотири стіни, де людей повно, а поговорити "по душам" ні з ким.

А на рахунок "бути комусь потрібною" а ви думаєте, що нікому не потрібні - а ви у всіх спитали?

життя таке, що на кожному етапі посилає нам випробовування.. я теж свого часу думала- вийду заміж, створю сім’ю і тоді точно буду щаслива. Вийшла заміж за кохану людину, завагітніла.. чого ще тре, не тут сталось як гадалось, дитинка померла, але життя триває.. дітки будуть , будуть інші проблеми, просто мабуть потрібно навчитись віднаходити щастя всередині себе..

це дуже філософське питання. Я знаю що я потрібна, і є люди, які завжди підтримають. Але немає тієї одної єдиної, яка завжди буде поруч...уже була заспокоїлась з тим...але патологічне бажання бути коханою мене вбиває...вбиває з середини. я стараюсь насолоджуватись тим що маю, але інколи просто лізу на стіни від браку любові...Я ніколи не знала що то таке...а зараз то все мене зводить з розуму.
тисячу раз сказала собі що всього отримати не можна, що в моєму віці це все норм і що через півроку -рік я буду сміятись з того яка я була зараз ідіотка, але оце відчуття...відчуття пустоти і якоїсь незавершеності мене добиває...я не знаю як з тим боротись. Позитивне мислення, знаходження у всьому лише позитив дає результат лише на певний час...приходять такі хвилини (як зараз), що я просто вию вовком...мушу виписатись, бо відчуваю що зійду з розуму.
Всі кажуть переключись на щось інше, в тебе і так всього багато, ти ж вмієш отримувати задоволення від навчання, роботи...але на жаль я вміла. Зараз отой "переключатель" зламався...

Я тут ще трошки з висоти своїх 35-ти позанудствую, можна?

Брак любові, бажання бути коханою (і зовсім воно не патологічне) - це, звичайно, дуже зле. І не тільки вовком вити хочеться. На стінку лізти, по вулицях бігати, поки не впадеш від утоми і т.п. Плавала, знаю)

Але. Колись на ЛФ одна мудра людина написала: якщо вам докучає депресія з вищеописаного приводу, я вам екскурсію влаштую в онкологічне відділення лікарні. Відразу всю депресію як рукою зніме.

Так, можливо, це різко, жорстко/жорстоко. Але отой факт, а також історії Жаклін Сабурідо, Елен Келлер, гімнастки Олени Мухіної можуть дуже допомогти чітко розмежувати для себе поняття "біда - проблема - неприємність".

Hermi, якщо ваш принц ще до вас не добрався - можливо, це тому, що скаче здалеку, його кінь стомився і йде маленькими крочками? Але повірте, він обов"язково до вас добереться! Вище носика!

треба!

ех, знаю, кожного разу щось в тому руслі думаю...але...

Не жди, что станет легче, проще, лучше. Не станет. Трудности будут всегда. Учись быть счастливым прямо сейчас. Иначе не успеешь.

© 1+1 ( фільм хороший, якщо не бачили рекомендую)

просто сказати собі, що зараз Ви на одній із сходинок до свого щастя. і Ви мусите піднятися на цю сходинку і на всі наступні також.
Ви ж не знаєте, де і коли знайдете своє щастя. а може воно чекає десь в дорозі, в одному з відряджень, під час одного з переїздів... не поспішайте. значить зараз ще не час.
все буде добре!

на все є свій час. Зараз у вас такий період. якого , можливо не буде в майбутньому. Бо от саме цей період- для саморозвитку, самопізнання і самовдосконалення. Далі- настане період розвитку, пізнання і виховання . І тоді оцей теперішній період буде згадуватися з ностальгією і тим, що " я тоді ще могла те і те, але не бачила цього через призму " самокопання". Полюбіть себе, знайдіть гармонію сама з собою. І тоді неодмінно з явиться той принц, що вас полюбить.

Hermi, я вас чудово розумію. Мені теж зараз не вистачає розуміння, підтримки. Мабуть, цей період життя потрібно просто пережити. Життя ж як зебра - біла смуга, чорна смуга... Є речі в житті на які ми не можемо ніяк вплинути, потрібно набратися терпіння і дочекатися того щастя, навіть коли вже нема сил його чекати. А щастя обов'язково прийде. Ви молода, вам вдалося реалізувати себе в професійній сфері, ви успішна. І це великий плюс. А на рахунок того єдиного - ви обов'язково зустрінете ту людину яка буде вас любити такою якою ви є, з усіма вашими позитивними сторонами і маленькими мінусами

Бракує копняка доброго, а не любові. Забрати комп, щоб не писала всякі дурниці і приїхати до мене, щоб не лізли в голову всякі дурниці. Не потрібна вона нікому, дівіться на неї! Я он зараз город сама садити буду, знаєш як би ти мені зараз стала у пригоді?
Коротше - нєфіг дурницями страждати, маєш роботу - йди працюй, бо час на ниття є, а на роботу нема. Всьо. І нема чого ображатись.

+1. Сама мало не не написала такого ж))))
Направду- халепа- то коли біда сталася, таке, що вже не змінити і не повернути. Все решта- називається біситися з жиру. Ехххх... як то все прекрасно розуміється, усвідомлюється, але потім
І ті всі усі-пусі зараз лише остаточно доб"ють, бо годують саможалість і відчуття самотності і непотрібності. Забудьте про казки про принца на білому коні, подивіться навколо себе, втіштеся, що у Вас все добре (бо так воно і є, порівняно!!!) і полюбіть життя- побачите, воно відповість Вам взаємністю.
Думки матеріалізуються, мрійте

а не нийте

.
Все ще попереду

якщо дурість після городу ще залишиться- пишіть

Настає момент коли стає всеодно. Всеодно до життя, до всього. В душі просто величезна дира і вже просто нема сліз щоб плакати. Немає сил...немає нічого. немає сенсу жити...

А що у вас сталося?