бардак в голові...

Тисячі питань в голові, тисячі думок і тисячі завдань. Хочеться закритись в собі, змінитись, виїхати в іншу країну, стати іншою людиною, щоб тільки не вирішувати це все! Саме зараз розумію що треба прощатись з дитинством. Вже давно говорила що я доросла, самостійна...Та де там, я всеодно жила в дитячих мріях, а зараз, претнула кордон не тільки України, але і нового етапу життя. Глибока філософія мене вже місяць не покидає. Кожного разу переді мною відкривається щось нове, щось все більш не відоме! Скільки всього потрібно вирішити...Скільки завдань стоїть переді мною. Друзі кажуть, прислухайся до свого серця і ти зробиш правильний вибір! Але в мене серце сказилось, воно хоче все і відразу! Стільки можливостей і ти не знаєш якою скористатись...Що вибрати сімю чи карєру, стосунки з невідомим кінцем чи минуле, чи стосунки без минулого і майбутнього...Дивний вибір, знаю...колись все було просто, а зараз одне суцільне знак питання. Купа вільного часу для роздумів, які заганяють тебе в тупик. Не хочеться нічого і хочеться все! Божевілля! Інколи здається що це не зі мною, що це просто сон і ранкои прокинешся і все буде як завжди. Сидиш в кабінеті як в себе вдома, тільки вийшовши на вулицю ти розумієш що далеко не дім...А може і дім...Може від тепер це є мій дім...Смішно, в мене стерлись кордони. Колись мріявши про закордонні поїздки я все уявляє по-іншому, а тут наче я поїхала в сусідню область, чи навіть місто можливо смішно це читати, але я мушу виписатись, бо в голові робиться дурдом! Починаю сумніватись в правильності вибору професії...2 дні сиділа писала статтю і зрозуміла що це мені подобається...може дійсно наука не моє...а як знати що дійсно моє? Від всього я отримую задоволення, правда в різний час...Сьогодні подобається одне, а завтра зовсім інше...