Жінка в християнстві

Спитаюсь тут. Пробачте мою не обізнаність, цікавлять думки зі строни. Як вважаєте, чи віра це поняття інтимне, чи все ж треба це виставляти на показ? Ваше ставлення до "прогресивних" християни?

які співають, танцюють на зібраннях, "постійно" зцілюються чи зцілюють один одного....

Чи бажання вивчати біблію є найважливішим і можна на це приділити весь свій час, чи все ж на це можна виділити, деякий час, а решта часу приділити на суспільно побутові цілі

напр.
Чи будете читати біблію коли в хаті не прибрано і не зварено їсти???

?
Скільки часу для пересічної людини достатньо приділяти в день/тиждень/місяць часу, щоб порозмовляти з Богом, помолитись...?

Напишу своє ставлення. Якось так склалось в житті, що я не є глибоко віруючою людиною, притримуюсь католицизму.Молюсь щовечора. І ходжу до церкви паску святити. Не вірю, що одна людина може зцілити інші

рукою, словом, молитвою

. Допускаю існування "прогресивних"

Свідків Єгови, пятидесятників, бабтистів, євангелистів....

християн, але коли мені не нав'язуть, як, коли, де і скільки мені вірити в Бога. При переході цієї межі, для мене людина стає сектанткою.

 

Напишу свою думку:
1. На показ виставляти не потрібно. Не потрібно скрізь розказувати, що я такий сильно віруючий. В Біблії чітко написано не молитися і не постити показушно. З іншого боку, якщо тебе питають - не треба приховувати, що ти віруючий.
Те що відбувається на зібраннях в різних течіях - це їхня внутрішня справа - вони ж не на вулиці перед усіма показушно це роблять.
2. Не можливо виділити весь час для вивчення Біблії/молитви. Хіба у вас є спонсори. Але можна розставити пріоритети і дивитися по собі особисто. Наприклад, якщо ви не можете сидіти читати, коли в хаті безлад, і будете весь час думками в тому безладі - то треба прибрати, а тоді читати. Так само, якщо зараз прийде голодний чоловік/діти, а ви не забезпечили вечерю (не важливо приготували чи замовили), то це не добре, бо в Біблії чітко написано, що хто не турбується про свою сім’ю - той гірший невіруючого.
З іншого боку - все питання пріоритетів. Наприклад, якщо у вас безлад в хаті, але треба йти на роботу, то ви ж ідете? Чи спочатку прибираєте? Тобто виходить пріоритет роботи дуже високий. Тому так само можна поставити духовні справи високо у пріоритетах.
Є мотивація - знайдеться можливість.
3. Якщо у вас нема потреби помолитися, то примусово один раз в день/тиждень/місяць - яка різниця скільки? Чи принесе це якусь користь? Якщо у вас є потреба - то молитися/читати Біблію стільки, скільки хочеться, хоч і дві/п`ять/дванадцять годин на день.
З іншого боку, якщо ви хочете почати молитися, але ще не відчуваєте потреби - можна поставити собі мету просту: дякувати ввечері за день, або вранці просити благословіння на день, або дякувати за їжу. Або якщо мета - читати Біблію, то почати з якихось осяжних 15 хв ввечері.

У нас трохи в країні люблять давати поради скрізь, не тільки чи треба шапочка дитині, але й щодо релігії. На жаль. То такий менталітет. Мені в Німеччині за всі 7 років з дітьми лише кілька разів давали поради щодо дітей. А щодо релігії - взагалі ніхто ніколи.

 

Насправді, тут залежить що ви очікуєте від більшого присвячення часу на читання Біблії чи молитву.
Я коли приділяю більше часу молитві і читанню Біблії то потім все виконується швидше і продуктивніше. Тут є Божа допомого в тому.
Зараз багато додатків для телефону і те саме читання може бути в дорозі при присиплянні дитини чи на прогулянці.
Можу вам порекомендувати в ютубі є канал Галилея там о. Роман Братковський записав відео як Бог хоче тебе забезпечити.
Не пожалійте 40 хвилин для перегляду.
А з привду того чи розказувати, то ви своєю вірою і прикладом можете когось надихнути, чи направити.
Але то чисто моя особиста думка.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

В мене теж не все гладко, працюю над цим. Купу разів таке було, що на ранкову молитву вже й часу нема: встала, зразу якось закрутилося, і вже треба вибігати з дому, бо запізнююсь. Або на недільну Службу піти ніяк не виходить, бо на ту годину якісь невідкладні справи чи ще щось. Тоді згадую собі про Марту і Марію. І притчу про весільний бенкет. І вже неодноразово переконалася: якщо спізнюючись, таки зупинитися і вдумливо помолитись, то на диво, ті 15 хв. самі собою компенсуються і нікуди не запізнишся. Якщо пошукати варіанти і таки сходити на Службу, може в раніше чи пізніше, в іншу церкву - то теж ніякі плани не поламаються, все потім нормально складається. І весь день вдалий і продуктивний. Наш священник одного разу дуже влучно і гарно висловився в сенсі: якщо ти не можеш знайти час на молитву, літургію чи інше спілкування з Богом, подумай про те, що для зустрічі з якоюсь надзвичайно важливою людиною, клієнтом, начальством, інвестором ти розпихаєш всі справи і знаходиш можливість. Питання приорітетів.

Завжди згадую анекдот про Спілберга і ялинки.

Читання Біблії з тієї ж серії.

 

@Basyanya

Біблія і не прибрано. Читатиму тоді, коли є потреба (сильні переживання щодо здоров'я, різних ситуацій... ). Та навіть читати - другим ділом. Першим - молитва. Хвилина, дві. Знаю людей, які перед сном моляться півгодини та навіть годину: за свій стан, стан близьких, знайомих.... Я перед сном молюсь хвилин 3-5 (з них 1-2 хвилина - з дітьми: ті теж дякують, хочуть здоров'я, якісь цікавинки та смаколики, добудуватись ), і вже відчуваю пріоритетну потребу спати . Зранку ввожу цю звичку молитись, буквально хвилину і часто подумки (тобто не на колінах, а в динаміці, коли вдягаюсь, встаю тощо). Ці молитви, ці хвилинки спілкування з Богом дають мені духовну впевненість, особливо коли є відповіді на молитви .

В шкільні роки та надалі в мене з'явилась ця звичка молитись. Тільки раніше це було іконам, зі свічками, і молитви я читала з книжечки. Деякі треба було декілька раз "для пущєго ефекту". Вибачте, не втрималась, як згадалось . Тоді Біблію не читала.

Я декілька місяців практикувала щоденне читання Біблії. Перед сном. Главу, декілька глав - коли як. Іноді мені "не лізло" і я себе заставляла. Іноді порівнювала переклади, вчитувалась, шукала коментарі і минало година-дві... В моїй Біблії є багато підкреслених місць тексту, які в той чи інший момент життя мені допомагали й допомагають. Новий завіт я прочитала чотири рази. Старий - десь 40%. В даний момент знову почала Буття з наміром таки прочитати. Останній раз я заглохла на Повторенні закону, бо нудно . Прочитала вибірково декілька книг і повернулась до Нового - там ближче, зрозуміліше та сучасніше .

Щодо підкреслення тексту - зустрічала думку, що не можна, бо то святе. Так і є. Тільки я розумію, що моя Біблія - це і є моє інтимне, і як я відчуваю спілкування з Богом - теж моя справа. Бувають часи душевного занепаду, навмання відкриваєш - а там підкреслені рядки, які тебе враз надихають. Тобто Біблія - це не атрибутика: для цьомання та притуляння до хворих місць вона не передбачалася. А в ній Істина, і я вважаю однією з цілей свого життя пізнати її. А для цього треба хоча б книгу відкривати, читати, розмірковувати.

Останні півроку вдається прочитати тричі на тиждень хвилин по 10-15 перед сном. Та я відчуваю, що мені мало.

Ставлення до прогресивних.

Протестантів? Ми з чоловіком прийшли років чотири тому до висновку (читаючи Біблію), що тяжіємо до незареєстрованих баптистів. Ці роки ми порівнюємо що роблять вони, що роблять наші родичі, знайомі православні та католики і порівнюємо з текстом Біблії. З коментарями священників, пресвітерів, ксьондзів при нагоді...
Маємо декілька знайомих інших протестантів: зареєстрованих баптистів, п'ятидесятників. Про адвентистів, харизматів, свідків - чули, та не дуже цікаво на чому базується їхнє розуміння, бо одразу бачимо невідповідність волі Божій. Ну і всі хто естрадно співає, зазиває на площах, роблять дивні ритуали - ну... Не то. А, ще є знайомий американець меноніт. Це така (в моєму розумінні) середня ланка між амішами та незареєстр.баптистами. Аміші - знову ж, в моєму розумінні, більш суворо дотримуються тексту Біблії, живуть відокремлено (так простіше не піддаватись спокусам світу, реально, хоч в деяких моментах смішно, дивно, незрозуміло). І якщо у нас відомості про амішів тільки з тв-шоу, то це шоу. В якомусь сенсі для мене меноніти та Аміші на більш високому щаблі виконання Божих заповідей, а з іншого - я не впевнена, що саме таке розуміння мені треба. Тому наразі я просто про них знаю .

Багато що з Біблії мені не зрозуміло, я не хочу розуміти та погоджуватись, а в цілому - це неосяжне і часто єдине джерело відповідей і правильних рішень. Навіть якщо ці рішення нам не завжди подобаються. З часом ми розуміємо всю мудрість та Божий розрахунок.

Що дає мені ще Біблія. Розуміння як молитись, як думати, як мріяти, як планувати. Що в житті важливе, що - ні. Наприклад, раніше в молитві я могла просити грошей та певну суму з термінами . А зараз я прошу сил змиритися з обставинами, якщо на те є воля Божа - прошу допомогти нам вирішити наші буденні проблеми, щоб ми мали достаток, дякую за випробовування, прошу дати розуміння для чого та чи інакша ситуація у нас складається, молю, щоб певні бажання здійснились ЯКЩО на те є воля Божа і т.д. Ось замість грошей і виходить 1-2 хвилина молитви . До прикладу плюс ще, по потребам, переживаннями (як радісним, так і трагічним), настроям, мріям.

п.с. збагнула, що наші пошуки Бога відображаються на дітях. Першого ми хрестили, коли ще я не відійшла від пологів.. чи то на 40й день. За якимись канонами православними прям ідеально це зробили. Другого (це в нас тільки починалось вивчення тематики а чи тою дорогою ми йдемо і куди ми йдемо) хрестили в його півроку приблизно, бо: сестра чоловіка прилетіла з-за кордону і дуууже хотіла стати хрещеною; бабуля католичка (і я би її віднесла до дійсно віруючої католички) запереживала що дитина ще без "захисту" і ми забоялися за її передінфарктний стан (тоді їй під 90 вже було) - тому якби без ентузіазму хрестили "для людей". Тоді ще дивно було, бо малий народився на Миколая, а ми не хотіли мати відношення до цього імені, і тітка з бабусею раділи, що домовились з служителем, що хрестять не Миколою, а з'явилось ім'я нашого сина в іменинниках.
Третього не хрестили. В Біблії сказано при яких умовах це відбувається. Тому своєю задачею ставимо щоб всі діти наші прийняли хрещення належним в нашому розумінні чином.
П. п.с. пару років тому бабуля та ж запереживала, що один з її онуків довго їде до неї (насправді недовго, але запереживала).. і лягла на місяць з інсультом. Ми в цьому році часто до неї їздили - чоловік почав з нею говорити, вона почала поволі читати Новий завіт.

 

І я би ще додала, що в Біблії мова йде про спасіння душі, а не про успіхи в кар'єрі, як купити машину, щоб діти слухались а чоловік любив і т.д. Спочатку - спасіння душі, а потім бонуси. Або без них.

 

Я також із рекомендацією додатку на андроїд для читання Біблії.
Багато протестила додатків і залишаюсь задоволеною лише "My Bible". Головна перевага, що є можливість завантажити велику кількість модулів, в залежності від мови, а також із запропонованими варіантами читання Біблії за хронологією, за темпами, за притчами. Цікавим є також і можливість читання двух паралельних перекладів, наприклад укр-англ. Фон наближений до паперового, безліч опцій по налаштуваннях шрифтів. І, для мене було вирішальним, є декілька перекладів українською: Хоменко, Огієнко та інші, що дає можливість порівнювати тексти.

 

Перечитав тему та ще більше утвердився в думці що не жінка в християнстві а християнство в жінці, і в прямому і в переносному сенсі. Ave Maria