Відповідь: Запали свічку! Хоч це і не гарно - по вікнах заглядувати, але ж таки мало бачили свічок той рік у нашому місті. Обов'язково вшануємо пам'ять.
Відповідь: Запали свічку! політика така була: корінне населення, в основному, із східних областей вивозили у будь-яку іншу частину СРСР (наприклад, на БАМ), а на їх місце звозили людей інших національностей. Оскільки "загальнозрозумілою" мовою була російська, українську і зараз там не дуже чути я і не кажу, що вони не українці, хоча багато хто з них вважає себе росіянами або "мой адрес не дом и не улица...". Все через те, що їхніх батьків (дідусів, бабусь) сюди завезли так само насильно, як вивозили не знати куди корінне населення, і теперішні покоління, навіть народжуючись і виростаючи в Україні, почуваються в цій країні чужинцями Тому особисто для мене ця свічка у вікні є не лише вшануванням пам"яті жертв голодомору, це також вшанування усіх жертв тоталітарного режиму.
Відповідь: Запали свічку! Коли я була дитиною,мама завжди показувала мені рослини,які можна їсти:козельки,калачики,просіреники,пасльон.Вчила ,як можна вижити.Завжди мав бути мішечок сухариків,якісь запаси.В 1933 році моя мама мала 5 рочків.Про ті нелегкі часи бабця почала розказувати тільки в 90-сті роки,перше та тема була заборонена:БОЯЛИСЬ!!!Чомусь забута ще одна голодівка---1921 рік.Моя бабця мала тоді 16 років,її віддали в найми до багатих людей тільки за харчі,щоб не померла від голоду...Бабця ,а тоді дівчина Настя,пекла коржики,і сховала один в фартушок,щоб занести додому молодшому братику.Господиня то побачила,і відправила наймичку додому.Тиждень бабця була вдома,поки господиня не змилосердилась.В 1933 році помер мамин молодший брат від запалення легень,бо жили в скелях,втікали від колективізації,щоб не вивезли до Сибіру.Потім поневірялися по квартирах. Одного разу мою маму і її старшу сестру сусідка пригостила сироваткою.Діти прибігли додому і почали хвалитися.Дідусь почав плакати і поклявся,що прикладе всі сили,а корову таки купить...Бабця розказувала як вночі ходили 10 км,щоб зібрати кукурудзу,яку комбайн в землю втоптав,,приходили "уполномоченні" і ті зернята згорьовані забирали від дітей дрібненьких...
Відповідь: Запали свічку! Кожного року запалюю свічечку, цього року теж запалю і вшаную пам'ять. В мене навіть нагадування в телефоні стоїть, щоб я не забула.
Відповідь: Запали свічку! Минулого року ходили в центр і ставили свічку...було багато людей, які прийшли вшанувати память страшних подій 1933 року...і цього року обовязково піду..і вдома поставлю...
Відповідь: Запали свічку! Ви знаєте, то страшно собі уявити якою жорстокою може бути людина,щоб вчинити такий геноцид, страшно уявити як вмирали тоді ті невинні люди, дивилися як вмирають їх діти голодною смертю, то просто не вкладається в голові. В такі дні мені перед очима стоять епізоди з "Марії" Уласа Самчука і уявляються ті загублені долі і життя від голодомору, за їхні душі світимо скорботну свічку і перший день посту завтра теж за них буду тримати...
Відповідь: Запали свічку! Я ходила з малим гуляти, біля церкви на Братів Тершаківців стоїть багото малих трунок і грає сумна мелодія, так моторошно в мене аж сльози виступили. Дотепер відійтии не можу. Сумно.
Відповідь: Запали свічку! від коли то українці і росіяни - різні раси? І від коли на сході України багато рас? Обов"язково запалю свічку. На щастя, в мене в родині ніхто на власній шкурі не взнав, що таке голодомор. Але все одно - то страшна правда нашої історії.
Відповідь: Запали свічку! Завжди їздила в Київ, на вшанування пам*яти, цього року не вдалось..запалимо вдома свічечку
Відповідь: Запали свічку! Пішли сьогодні в центр нашого міста. Там запалили багато світок - дуже приємно, що не забуваються такі події. Свічка горить в мене на вікні.
Відповідь: Запали свічку! І ми запалили на вікні, я чоловіка відправила з другом в центр запалити, так мені приємно що наші люди СВІДОМІ! ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИМ!!!
