Ось при дверях уже Різдво, Ще трошки - і постукає у двері, Воно із колядою й пампушком Прийде до нас святково на вечерю.
І принесе любов, надію, мир Народжений Ісус у наше серце Свята Родина обійме теплом Всю Україну й кожного із нас!
Нехай в цей вечір В кожній українській хаті Панує спокій, затишок й тепло. Хай попід вікна ходять з колядою Й не буде більше смутку на землі.
Хоч-ні! Хай смуток лишиться- для нас. У серці щемом за коханим... В вікні сидінням панорамним; Й думками- мріями про час,
Бо лиш тоді відчуєш смак кохання Коли пізнавши безліч різних барв Залишиш їх, як тільки раптом стане Єдина з них - відрадою з відрад... ой, порушую єдину умову
Та сум усе ж зостанеться з тобою, в глухім кутку сидітиме, але - його нічим уже ти не вспокоїш, бо сум, як й сміх в тобі таки живе
ну що? продовжимо... На мить, на вічність, на учора... Життя, то ж не якийсь батора. Спинить його не нам під силу, Хіба зігнать його в могилу..
Живи, радій що ти живеш! Нехай в житті для щастя не буде меж. Нехай Господь допомагає, Здоров'я, силу і наснагу посилає.
Ще б троха віри й доброти щоб не були, як ті кроти що гроші завше лиш рахують, а совість зовсім не цінують...
Це й бій ніколи не скінчиться Так побудоване життя... Повинні завжди кудись бігти Доводить справи до пуття. Лише на хвилю зупинившись Вдивхнувши запах свіжих трав Ми можем миттю зрозуміти Що все для щастя вже придбав. Уже кохання обіймає Обійми ті так до лиця. Дитяча посмішка вже сяє І зігріває два серця.
