Вища освіта-необхідність чи зайва трата грошей та часу?

Я не знаю, чому тобі видалось з мого допису, що безконечність дорівнює низькій якості. Я так це не сприймаю. Я сприймаю, як людина із досить широким, на свою ж суб'єктивну думку, світоглядом, що знання безконечне, і отримавши диплом (чесний, підтверджений знаннями), я не стаю фахівцем довіку. Так, правильна база - це важливо, але вузько і глибоко вивчати класичну літературу і філософію будуть одиниці - це природно, так було, і так є зараз, це не запхаєш всім у голови, це утопія, як би я з тобою до глибини душі не погоджувалась в тому, наскільки це розвиває особистість, але це для вибраних. Ок, можливо саме в цих сферах залишиться здебільшого класичний формат освіти. Але це буде як музейний формат на тлі всього решти.

(тут немає негативного забарвлення)

.

Я особисто, навчаючись в університеті, бачила відблиски традиційної академічної освіти, я відчувала, що залишились окремі світлі голови, які це несуть, і окремі адепти, які це можуть оцінити як щось вартісне і кому це важливо (ну, як мені, наприклад), але в той же час я відчувала абсолютну непотрібність зовнішньому світу оцього всього, так, ніби ми граємо в якусь несправжню гру. Я розумію, що так, як було колись, воно вже не працює, значить має трансформуватись. Хочеться вірити, що трансформується, а не просто завалиться, але тоді це просто дорога в нікуди.
Я ретроградка насправді, тому мені це говорити досить непросто, мені б приємніше було триматись за свої уявлення про класичну академічну освіту.

 

@Mansikat та то не з твого допису. Оця просто теза про безкінечне навчання мене добиває останнім часом.

Розвиток має бути постійним, а навчання по-різному.

 

Недавно співробітниця(полька) розказувала про свою дочку. Дочці майже 32. Немає вищої освіти, щось ніби починала, але ніяк не закінчувала. Була кілька рази в Японії(брала гроші в кредит на мандрівки). Зараз живе в Німеччині, дуже хоче вчитись. Подала доки на анг. філологію і кореаністику, більше хоче вчитись на 2гій спеціальності. І ще розказувала, що в Німеччині після посьуплення, можна взяти, щось подібне на "академку" на рік часу зі збереження місця, для того, щоб подорожувати чи займатись волонтерською роботою.

І додам про себе. Школу я закінчила в 16р, з дуже хорошою базою(фіз.мат.). Перевчовуватись почала в 29р. на 3му місяці вагітності, скажу чесно морально важко, коли твої одногрупника на 10 років молодші.

Починати в 18р чи 20р легше в ніж починати з початку майже в 30р.

 

Вчора був у мене брат. Почав цікавитись соціонікою. Розкладали своїх «по полочках». І думається мені, що було б не зле якби десь років в 14-16 з дітьми працювали люди, які реально можуть побачити здібності-нахили-сильні та слабкі сторони. А ще було б чудово якби була можливість тиждень-два пробувати себе на різних місцях праці, такі собі дні відкритих дверей).
А взагалі вважаю, що таки вища освіта - важливий вибір, і не батькам його робити.

 

Мені легше зараз (в 37) починати, ніж в мої 18-20. В мене зараз є набагато більше фінансових можливостей і головне є більше можливостей навчальних. Як згадаю як ми вчились з одним підручником на групу, ті безкінечні ксерокси (які не задурно роздавали), книжка Мерфі за 40грн була непосильним фінансовим тягарем, ні одягнутися, ні взутися, ну його в баню.

Я про свою освіту не жалію, але вона могла б бути на порядок кращою, якби я мала ті можливості, що маю зараз. І ні, мене 20-річні одногрупники не можуть зараз турбувати просто за визначенням.

 

@Orman а от мене завжди турбує ще один нюанс, от, до прикладу, вчитися і сидіти на шиї у батьків відразу після школи природньо, якщо можна так виразитися ))) а от у 30 це вже поганий тон.
Наприклад я почала підпрацьовувати вже аж на 5 курсі і то так, на каву.
І от з власного досвіду. Працювати і якісно вчитися це майже не реально, принаймні для мене. Я просто не уявляю як можна відпрацювавши щонайменше 8 годин, коли тобі часом навіть говорити не хочеться ще йти і щось вчити. Плюс вважаю, що очна освіта таки ж на порядок вищою за заочну. І в 30 дозволити собі розкіш стаціонару мало хто може.

 

Я можу собі дозволити стаціонар. Про себе і писала.

Проблему дорослого чоловіка який в 30 має йти наново вчитися навіть заочно розумію, бо мій чоловік в такий час здобував другу освіту. Це дуже важко і незручно. Зате коли ти хочеш лекцію послухати, то тобі все одно, що вся група не хоче. Ти вже всі слова знаєш, щоб викладач тобі одному читав, чи розбирав випадки, які тобі цікаві.

Я не вважаю заочну освіту на порядок гіршою. Гірша, але не на порядок. Це хто як вчився. Мій чоловік зараз нічим не гірший юрист, ніж випускники денного стаціонару. А за деяких і набагато кращий. Мотивація і дисципліна, які у 40 вищі ніж в 20, творять дива.

З іншого боку ще одна причина чому мені оте «вічне навчання» не подобається, тому що воно інфантилізує людей неймовірно. Не саме навчання, звісно, а оце відчуття «понарошковості». «Молоді люди» в 35 років мене дратують. Ясно що не старі, але мали би бути трохи стигліші. Досвіду ні робочого ні життєвого. Я вже з собою говорю, я розумію.

 

Не з собою.
Я підтримую таку думку, про жити життя по - справжньому, чи то пак сприймати по-справжньому.
Нюанс освіти в 30 - нехай це постійні вечірні курси, але там, де група складається жїз дорослих людей, а не з дітваків - жара. Особливо видно, при написанні екщамену. Діти трясуться за оцінки, дорослі - перевіряють знання

 

Винятки є, однозначно. Але загальна тенденція...

 

І ще знання викладача можуть перевірити так що він мокрий буде після лекцій виходити.

--- дописи об"єднано, 3 Серпень 2019 ---

Тенденція така, що вища освіта зараз не є абсолютно необхідною умовою для хорошого заробітку.

Є професії де вона необхідна. Є люди яким ота вся академічність просто необхідна для їх розвитку і потенціалу.

І в той же час за період моєї професійної діяльності в мене було багато замовників, і всього ОДИН раз спитали про диплом. Це була робота викладачем за 300грн (півставки, і це було дуже давно).
А там де платять грубі гроші ніхто в мене диплом не питав. Роботу вмієш робити - роби!

 

Я вже писала. В мене була подружка яка з 13 років пекла торти.

Мама поїхала в Італію заробила їй на вищу освіту, вона вивчилась. І вгадайте з трьох разів чим вона зараз заробляє на життя... пече торти.

 

В мене 2га вища стаціонар. Чоловік оплатив. Пручався, але ми торгувались)))

Важкість, для мене була в тому, щоб не бути гіршою(дурнішою) за інших. Не була. Не хочеться хвалиситьсь, але по середній оцінці то була може навіть і найкраща))) Залишилась єдиною дівчиною(ггг) на прогамуванні.

Останній (7ий) семестр вийшов просто вогонь. Робота з 7 до 15(4 рази на тиждень), навчання з 16 до 19(3 рази на тиждень). Прийшлось продовжити навчання, ще на семестр, щоб написати диплом.

Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

Я переконана, що більшість підлітків не зовсім розуміють, яку професію їм вибрати. Є ті, які слухають настанови батьків і ті, які пробують. Звичайно є невеликий відсоток людей, для яких вибір очевидний.
Думаю головна роль батьків в тому, щоб помітити таланти і підтримати дитину, заставляти здобувати диплом до добра не приведе. Ну буде диплом, а як не захоче дитина працювати за професією і пекти торти, то так і буде.
З особистого досвіду - вчитися на стаціонарі після 25 не є легко. Мені було складно розуміти своїх одногрупників, які при роботі в групі ставилися до всього дуже халявно - як не здам, то нічого, залишуся ще на рік. Я собі такої розкоші дозволити не могла. Мені треба було закінчити і знайти роботу, працювати паралельно фактично не могла, бо заняття були 6 днів на тиждень. Але зараз собі думаю, що мабуть в 18 я б того не стягнула, мотивація була інша, розуміння менше. А в моєму випадку навчання було свідомим обдуманим рішенням, було розуміння того, що я буду з тим дипломом робити.

 

Так цікаво. Мені теж 37. Недавно складала один міжнародний іспит, який потребував грунтовної і тривалої підготовки і спіймала себе на протилежній думці - наскільки ж це легше було б робити студенткою чи відразу після універу. Трохи шкодую, що не зробила це тоді. Так, можливостей і доступу до навчальних ресурсів зараз набагато більше (та й ціна за іспит вже зовсім не таке враження справляє, як тоді . Але ресурсів внутрішніх - набагато менше. Тоді не було двох дітей, роботи на повну ставку, дому, в якому хоч деколи треба щось зварити Банально бракує часу, щоб вчитися. Сили сидіти ночами вже теж немає. Це я не про вищу освіту, а про будь-яке навчання, саме навчання, якщо ми про нього, а не отримання папірця. Так що такі моменти теж треба враховувати. Звичайно, у кожного свої обставини і сприйняття, і комусь, може, це не стане на перешкоді. А мені було важко.
А от 20 річні "колеги" мене ніяк не турбували

 

Пригадалось. ЛНУ, економічний. Початок введеня болонської 100 бальної системи. Заняття раз на 2 тижні, ну тобто 8 за симестр. Наша кафедра, банківський і страховий бізнес, читали лекції якісь з нотаток, потім кожне речення перепитували на заняттях, і за нього пункти ставили, скажу чесно нічого з того не пам'ятаю, з іншого предмети вчили закони 'про банки і банківську діяльність' та 'про нбу'. Обіцяли нам дискетки з ецп і можливісь попрацювати в системі кредобанку, так цього і не ввели. Хоч спеціальність вважалась дорожчою, читай престижнішою, дуже шкодую, що її вибрала. Не знаю, як розприділяються фінанси за оплату, ну але хочаб 1С бухгалтерію, чи ще якусь програму можна було купити.
Якісь психологічні курси, по залученню клієнтів.
Зате 2 рази політологія, 3 рази один і той самий предмет під іншою назвою філософія/релігознавство/культурознавство/етика. Предмети класні потрібні для загального розвитку, ну але 2 роки по 7 чи 8 затять в семестр, то смішно.
В результаті диплом бакалавра в мене з іншої кафедри, бо щось там зірки не зійшлись, лише магастра з тієї кафедри, куди поступала.
Та й взагалі, додала б до освітньої програми, якийсь предмет, 'як достойно жити і заробляти в сучасному світі'.
Можливо, це лише мій досвід, бо мені з 2го курсу було не цікаво вчитись, і підхід був 'треба отримати диплом'. Закінчила з середнім балом ~4.2 за 5 років.



Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

Ти знаєш, ще треба зрозуміти, що саме той талант потрібно розвивати.
Пишу про себе - мій Артем за рік часу змінив "професію" тричі. Спочатку він хотів бути архітектором, потім інженером, а зараз заявляє що буде пілотом літака і крапка. І кожного разу захоплення буди цілком серйозні і обгруновані. При тому всьому він займається робототехінікою. От як з таким широким польотом бути, що розвивати? Але це лише 7 клас, можливо до 11 таки конкретно визначиться?

 

це дійсно важко, і батькам і дітям. В твоєму випадку мабуть наразі точні науки ? Бо знадобляться у всіх трьох напрямках, а професії ще будуть мінятися по 20 раз. Головне, щоб не від художника до лікаря Хочаааа, не мені таке казати, бо сама міняла з гуманітарного напряму на фінанси і комерцію