Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

ОО, це така рідкість в нашому транспорті, на жаль...прикидаються шлангом і дивляться у вікно, а жінки стоять (

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

Сьогодні вибігла в аптеку. Біля аптеки є магазинчик, там сьогодні була, якась "Солодка лотерейка". Мужчина виграв 10 чоколядок. Я вийшла з аптеки, і він вийшов з магазину. Підійшов до мене і подарував чоколядку. Приємно! Подякувала, повіднєкувалась, але він таки втиснув мені її в руки . Тож гарно посміхнулась і побігла додому.

 

А мені сьогодні настрій підняв лікар-уздист, який видав купу компліментів під час УЗД судин шиї

я була дуже напружена і це допомогло розслабитись і дуже розвантажило обстановку на фоні останніх тижнів переживань за здоров'я...

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

ой...а мій чоловік мене вражає щоночі
незнаю про що ви подумали...
Моя доця щоночі стає попитоньки з пляшечки чайочку, от чоловік завжди стає, дає попити, і підлюлює її
може для когось це і звичні речі. а для мене мій чоловік герой
бо я так страшенно втомлююсь вдень шо вночі сплю мертво )

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

Прочитала щойно на ФБ одну історію, розчулило, вирішила поділитися тут...

Один из таксистов Нью-Йорка написал у себя на странице FB:
Я приехал по адресу и посигналил. Прождав несколько минут, я просигналил снова. Так как это должен был быть мой последний рейс, я думал о том, как уехать, но вместо этого я припарковал машину, подошел к двери и постучал... "Минуточку", ответил хрупкий, пожилой женский голос. Я слышал, как что-то тащили по полу.
После долгой паузы, дверь открылась. Маленькая женщина лет 90 стояла передо мной. Она была одета в ситцевое платье и шляпу с вуалью, как будто из фильмов 1940-х годов.
Рядом с ней был небольшой чемодан. Квартира выглядела так, будто никто не жил в ней в течение многих лет. Вся мебель была покрыта простынями.
Не было ни часов на стенах, не безделушек или посуды на полках. В углу стоял картонный ящик, наполненный фотографиями и стеклянной посудой.
"Вы бы не помогли мне отнести мою сумку в машину?", сказала она. Я отнес чемодан в машину, а затем вернулся, чтобы помочь женщине.
Она взяла меня за руку, и мы медленно пошли в сторону автомобиля.
Она продолжала благодарить меня за мою доброту. "Это ничего", сказал ей я, .. "Я просто стараюсь относиться к моим пассажирам так, как я хочу, чтобы относились к моей матери."
"Ах, ты такой хороший мальчик", сказала она. Когда мы сели в машину, она дала мне адрес, а затем спросил: "Не могли бы вы поехать через центр города?".
"Это не самый короткий путь, быстро ответил я..."
"О, я не возражаю", сказала она. "Я не спешу. Я отправляюсь в хоспис."
Я посмотрел в зеркало заднего вида. Ее глаза блестели. "Моя семья давно уехала", продолжала она тихим голосом .." Врач говорит, что мне осталось не очень долго."
Я спокойно протянул руку и выключил счетчик.
"Каким маршрутом вы хотели бы поехать?" , спросил я.
В течение следующих двух часов, мы проехали через город. Она показала мне здание, где она когда-то работала лифтером.
Мы проехали через район, где она и ее муж жили, когда они были молодоженами. Она показала мне мебельный склад, который когда-то был танцевальным залом, где она занималась будучи маленькой девочкой.
Иногда она просила меня притормозить перед конкретны здания или переулком и сидела уставившись в темноту, ничего не говоря.
Позже она вдруг сказала: "Я устала, пожалуй, поедем сейчас."
Мы ехали в молчании по адресу, который она дала мне. Это было низкое здание, что то вроде маленького санатория, с подъездным путём вдоль не большого портика.
Два санитара подошли к машине, как только мы подъехали. Они были бережны , помогли ей выйти.
Они, должно быть, ждал ее.
Я открыл багажник и взял маленький чемодан в дверь. Женщина уже сидела в инвалидной коляске.


"Сколько я вам должна?", спросила она, достав сумочку.
"Ни сколько", сказал я.
"Вы же должны зарабатывать на жизнь" , ответила она.
"Есть и другие пассажиры", ответил я.
Почти не задумываясь, я наклонился и обнял её, она держала меня крепко.
"Ты дал старушке немного счастья", сказала она "Благодарю тебя".
Я сжал ее руку, а затем ушел.. За моей спиной дверь закрылась, Это был звук закрытия еще одной книги жизни ..
Я не брал больше пассажиров на обратном пути. Я поехал, куда глаза глядят погруженный в свои мысли. Для остальных в тот день, я едва мог разговаривать. Что если этой женщине попался рассерженный водитель, или тот, кому не терпелось закончить свою смену? Что, если бы я отказался от выполнения её просьбы, или посигналив пару раз, я затем уехал ?
В конце я хотел бы сказать, что ничего важнее в своей жизни я еще не делал.
Мы приучены думать, что наша жизнь вращается вокруг великих моментов, но великие моменты часто ловят нас врасплох, красиво завернутые в то, что другие могут считать мелочью .

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

То скоріше вчинок мужчин.
Вчора під час вечірньої прогулянки з молодшеньким у нас поломалось колесо від візочка і ми всю дорогу його губили. Поки дійшли додому, пено з п"ятеро різних мужчин старалися мені те колесо причепити, щось там підремонтувати.
Правда то все безрезультативно, бо у нас там щось серйозне трісло і все ж.
Навіть один дуже галантно одягнений чоловік чисто пообмазувався до того візка і руки всі чорні і сорочка на манджетах, я ще давала йому вологу серветку повитиратися, але він мужньо стверджував що то дрібниці, головне що візочок тепер в порядку. Я звичайно промовчу шо за три кроки знову те колесо відлетіло, ну, але най... всерівно приємно.

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

а я останнім часом приємно здивована чоловіками в транспорті, навіть радше хлопцями . так приємно бачити, коли заходять дівчата-студентки, чи мого віку

30-річні

, а хлопці уступають місце. так що не все так погано, як ми звикли думати. правда, є і винятки. особливо, хлопи 50+

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

то особлива категорія-нічогонечуюнічогонебачу. Я б навіть сказала, що та категорія починається 40+ - 50+

---------- Додано в 08:52 ---------- Попередній допис був написаний в 08:51 ----------

а мене вразило, як хлопчик маленький допомагав бабусі нести пакет з магазину. Хлопчик був чужим для тої бабусі, не онук

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

Вапше не в цю тему, але не знаю куди писати, а не написати не можу)

Короче, до мене сьогодні залицявся мужчіна. Нє, ну в принципі до мене часто залицяються, бо я це провокую: макіяж, мініюбка, каблуки, начьос на голові без шапки при мінус 20... Ну і я ж нікому не говорю, що в мене четверо дітей.... Але то всьо не серйозно...

А сьогодні до мене так серйозно залицялись. Причому, мужчіна-красавіца, а-ля Сєргєй Кузін. І я, вапше без міні, без макіяжу, навіть голову давно не мила, і ногті поломані, а він на мене запав. В Арсені. До мене так активно і відверто залицялись напевно, коли мені було 17...

 

Відповідь: Вчинок мужчини, який мене приємно вразив

Ой то так часто буває, коли на фіг не треба, натє вамв мене був період коли я не хотіла ні з ким зустрічатись взагалі, то до мене нові знайомства прям липли)))))))))

 

А мені сьогодні +/- десятирічний джентельмен запропонував допомогти із візком на сходах!
Рада, що такі діти є)

 

@Mansikat, мені колись два пацана десь по років 12 з автобуса каляску виносили у супроводі здивованих поглядів купи дорослих

 

ото можу собі уявити як тим дорослим (ну, мужикам, принаймі) мало би бути соромно...

 

@Mansikat, а ніфіга . Ніхто помагати не кинувся і не сказав - дай я...

 

не вразив, але настрій підняв
йдемо вчора вдвох з доціком вечірнім Сиховом. І якось так вийшло, що крім нас на солідній ділянці тротуару - самі мужчини. Тут в мене падає мобільний, і - це треба було бачити, - всі як на флешмобі одночасно кидаються до нас допомогти прикольно було.
я сама підняла телефон і посміхнулась, а один хлопець каже: "ну що ж Ви..."

 

Малину зіпсували мужчинамТреба було почекати

 

А мені на днях в маршрутці мужчина ,скоріше навіть хлопчина уступив місце...Я спочатку навіть не зрозуміла чи мені це))три рази обернулася чи часом немає якоїсь бабусі ззаду.А він каже:сідайте,сідайте)))Думаю блін чи то я така гарна,чи то може поправилась(подумав,що вагітна)Але було так приємно і незвично..Бо я навіть вагітною їздила,то не кожен мужчина давав місце,а тут такий джентельмен

 

Це взагалі обовязок чоловіків уступати місце жінкам, але на сьогодняшній день це така рідкість, що радієшь цьому як дитина. Я теж ніяковію, коли мені уступають місце)))

 

Ви знаєте це точно рідкість,бо я коли ходила вагітна і їхала в маршрутці,то були одні "мужики",всі сиділи,а я одна стояла.Мені було так обідно...Тому я цьому зараз дуже дивуюсь і тішусь тим,що ще залишились ті справжні мужчини,а не повимирали як мамонти))

 

а мене цими вихідними теж приємно вразив один чоловік на вулиці. ми з малим взяли ровер і малий катався, поруч на лавках сиділи люди. і тут малий злазить і каже: мама, ровер зламався. я дивлюсь - цепочка злетіла. я кажу, ну що ж, тягнемо ровер додому, а йти троихи треба було, бо то не в нашому дворі сталося. і чоловік,який сидів на лавці каже: давайте я зремонтую . давайте. він крутився хвилин 10 добрячих, бо в цепочку потрапив камінець і не давав крутити цепочку по тій шестірні

чи як воно там

. він дістав, цепочку натягнув. всі руки в мазуті, обидві. щастя, що я мала велику пачку вологих серветок. подякувала, дала йому їх повитирати руки і ще раз подякувала. ех, є на світі добрі люди. мало,але є