Відповідь: Студентські подружжя та ні котора))) я просто порівнюю своїх однолітків: то дівчат більше, які серйозніші (чи як то сказати), а у багатьох хлопців ще геть дитинство в голові. ---------- Додано в 11:42 ---------- Попередній допис був написаний в 11:41 ---------- та ні, сумнівів ніяких, просто так прямо в очі сказали, що типу ви там обережніше, бо такі молоді шлюби не довговічні
Відповідь: Студентські подружжя Тут висновок правильніше формулювати про коло спілкування. Є дівчата, у которих хлопці вже "сиві". Прально сказали. Молоді грішать необережністю.
Відповідь: Студентські подружжя так тут же так само, у 22 можна бути "сивим", як ви казали вище. мені здається, що якщо достатньо часу разом, щоб пізнати одне одного, щоб скріпились почуття, то і молодим можна
Відповідь: Студентські подружжя ну кріпляться чи то гартуються почуття найбільше коли починаєш жити разом але он мені здається що чим швидше одружуєшся, але з відвертим бажанням на добре і на зле, тим краще бо разом ростете, разом добиваєтесь успіху, разом вчитесь виховувати себе і дітей... я за те щоб молодим починати а не чекати до сорока бо у мене вже все є, он тілько жінки ще мені бракує. Мої спостереження - в старшому віці набагато важче притертись бо надто довго людина була сама і вже набагато менше хоче над собою працювати. Не знаю як то правильніше сказати але чим старші тим егоїстичніші.
Відповідь: Студентські подружжя Або чим молодші, тим нетерпиміші. Мої однокурсники одружилися на третьому курсі, живуть разом вже 14 років. Спочатку було дуже важко, бо народилася дитина, батьки з її боку не могли допомогти, з його - не хотіли. Всяке бувало, зараз ніби притерлися, але на початку справді виглядало так, що вона була дорослішою, завжди крутилася, як могла, а він ще декілька років бімбав, хоча і старший на декілька років. Ще у мене були сусіди, коли одружилися, їй було 17 років (а може і не було, бо жінці зараз 52, а сину - 34), йому - ненабагато більше. Скільки себе пам"ятаю, настільки добре ставилися один до одного, з такою ніжністю, що мене аж завидки брали, бо мої батьки постійно жерлися між собою. Молоді, завжди одягнені з голочки, завжди усміхнені; вона кожного ранку стояла у вікні і дивилася, як він йде на роботу, і жодного разу не було, щоб він не оглянувся, щоб передати їй повітряний поцілунок. І дітей виховували чудово: ввічливі, розумні, син горою стояв за молодшу сестричку, коли мене хтось зі старших хлопців ображав, завжди заступався - це нам було по 4-5 років! Але жили вони з мудрою польтавською бабулькою, яка обожнювала зятя і завжди допомогала дітям, чим могла, не нарікаючи, що вона нікому нічого не винна. Пізніше всі разом емігрували, спочатку було дуже важко, особливо бабулька страждала - все чуже, чужі люди, чужа мова, але потім втягнулися. Недавно бачила їх фотографії на "однокласниках" - таке враження, що час на їхні стосунки не вплинув: усміхнені, щасливі, просто як молодята.
Відповідь: Студентські подружжя Я також знаю пару, яка одружилася, коли обом було по 21. Одружилися, бо дуже любили одне одного, але побут і матеріальні проблеми добряче вдарив по стосунках. Перших років 5 були чи не найважчими.Чоловік ніяк не міг змиритися з тим, що він більше не хлопчак, а голова сім"ї, що треба заробляти гроші, допомагати жінці з дітьми. Він не дуже був готовий до сімейного життя. Якби не дружина, то б, можливо, вони розлучилися, але вона все стерпіла, вибачила, і вони щасливо живуть далі, бо ожружувалися ж через велике кохання) На мою думки, треба чітко бачити за кого виходиш заміж. Якщо є велике кохання, але хлопець ну не дуже ще готовий до сім"ї, то вартує почекати, або попробувати пожити разом. Проблеми є в будь-якому випадку, а от, чи готові люди їх вирішувати заради спільного блага, то вже інше питання.
Відповідь: Студентські подружжя Подобаються молодята-студенти!На мою думку,молоді більш *гнучкі*,більше і скоріше звикають один до одного,і також Якщо Вам цікава статистика,то з нашого оточення(компаніїї,всі одружувалися студентами.Життя по-різному складалося,були всілякі моменти,але всі разом,і здається,з віком,почуття зміцніли,загартувалися,і набирають все нових і нових барв.Декого розлучила смерть... ...але...все настільки індивідуально,що боюся щось узагальнювати. Прислухатися можна до свого серця,а довіряти Богу. І нехай у всіх,в любому віці панує у душі любов!
Відповідь: Студентські подружжя а ось мій однокласник у 18 років одружився на 2 роки старшою від себе дівчиною та ще й з 2-х літньою дитиною все було так: Іра на першому курсі завагітніла і вони з хлопцем побралисяжили класно, мати їм залишила 2-х кімнатну квартиру з євроремонтом(сама живе за кордоном), чоловік працював. хоча зарплата і була не вельми, лише 2 тисячі грн. але допомагали їм батьки. ще перед вагітністю Іра хотіла розійтись з Ігорем(від якого завагітніла), тому що захопилася моїм однокласником, але дитина заставила її про нього забути... проте через два роки вона поновилася в університеті, в який як виявилось поступив мій однокласник, все почалося зі фліртування, а закінчилось тим, що живуть разом з маленькою донечкою. вона розійшлась з Ігорем, для нього був це великий стрес. Діма, мій однокласник, перевівся на заочне відділення, зараз працює на ринку - продає взуття. житло вони орендують, бо живуть не у рідному місті. батьки їм допомагають. вони поки що разом лише 2 роки. але дуже-дуже щасливі втрьох: Іра, Діма та маленька Настуся
Відповідь: Студентські подружжя Ще 2 роки тому і ми відносилися до студентських сімей Скажу Вам так з власного досвіду: нічого важкого і легковажного тут нема. Зустрічалися, ходили один до одного в гості (по гуртожитках), на початку 4 курсу (а почали ми зустрічатися ще коли я була на початку 2 курсу, а він - після армії був також на 2 курсі, але коледжу при універі) почула пропозицію вийти заміж. Чесно, досі не знаю, чому погодилася...То напевно любов Бо все тепер як у тумані згадується... На початку 5 курсу (у вересні) зіграли весілля. Того ж літа половина нашої групи повиходили заміж-поженилися. Просто під час навчання якось простіше ставишся до життя...Легше приймати складні рішення. Та я керувалася трохи егоїстичною думкою, напевно. Я собі думала так:"Гарно одружитися, коли ми ще самі по собі по суті нічого не представляєм. Будем всього добиватися разом. Всі пожитки наживати також удвох. А воно ж потім набагато більше цінується!"...Ані ж поженитися коли обом по 30 (наприклад), кожен уже досяг певного рівня і тепер ЩЕ ВАЖЧЕ притиратися ж! МОжу бути і не права...але нам зараз в загальному добре...набиваємо гулі, трохи "пхаєм біду вперед"...але все самі, удвох, разом. І я то ціную...
Відповідь: Студентські подружжя І ми були студентським подружжям! Зустрічались з 9 класу ( я була школярка, чоловік на той час на 7 років старший) Одружились після школи, разом закінчили інститут, чоловік з власним бізнесом мав 3 не закінчені інститути, все ніяк терпіння і часу не хватало на науку, але я наполягла і ми разом вчились! Тепер уже 5-й рік разом, маєм синочка, якого планували і дуже чекали, і плануєм ще діток бо обоє того хочем! Щодо відносин у сім"ї можу сказати що не завжди все так ідеально, бувають і сварки(ну, сварками це важко назвати, 5 хв і все - любов,зрештою, сім"я не церква!) але завжди є порозуміння і любов! І в мене навіть в думках не було того, що б я жаліла що так рано вийшла заміж....
Відповідь: Студентські подружжя Мої батьки одружилися, коли мамі було 17 років, а батькові - 20. в щасливому шлюбі прожили 30 років, народили 4 дітей. Тато трагічно загинув, вже 13 років. Мама могла вийти другий раз заміж, але вона про це чути навіть не хоче, кожної Неділі ходить на могилу і сумує за ним, я вважаю що це дійсно було кохання. і не має значення коли люди женяться.
Відповідь: Студентські подружжя в чоловіковій родині одружився хлопець з дівчиною,десь рік тому.Молоді,десь до 32ого року(точно не знаю).Взяли шлюб,відгуляли весілля...І через 3 місяці вже захотіли розлучатися......... Його нервувало,що вона ніц не вміє по хаті робити,що тільки любить ходити по магазинах, її нервувало,що він їй не допомагає і грошей мало приносить...Розбіглися...Чи шлюб розірвали вже не знаю,шлбюб брали здається в церкві Юри,на жаль там існує практика чатсо давати уневажнення шлюбу.....Може там була ще якась причина,а нікому це невідомо...Але як на мене,то такий безвідповідальний поступок,як і одруження,так і розлучення в цьому випадку... Ще маю коліжанку,в 11ому класі почала зустрічатися з хлопцем з паралельного класу.Поступили ми всі разом в консу,вкінці 2-ого курсу вона завагітніла.Вони були дууже розгублені..Обоє студенти,без роботи, без житла...Але нічого,одружилися,під час вагітності трохи пожили на квартирі зйомній, після народження дитинки пішли до батьків.Звичайно,що є певні складності.Чоловік закінчив лише бакалавра і тепер взагалі про музику забув.Працює водієм,сцени монтує.Шкода,але якось крутиться..Вона ще вчиться після академки.Синочок просто чудо.І незважаючи на всі труднощі,дуже люблять одне одного,цінують і тішаться кожному дню.
Відповідь: Студентські подружжя В мене однокурсниця вийшла заміж на другому курсі, на третьому завагітніла, а на четвертому народила дитинку. Але закінчила навчання з червоним дипломом!!! І при чому, вона була ще й старостою групи. Усе встигала! Молодчинка!
Відповідь: Студентські подружжя Ми з чоловіком теж були студентським подружжям. Ми 5 років вчилися в одній групі. На 5 курсі поженилися. Я рада, що так сталося, бо наше "притирання " одне до одного пройшло легко, бо вчились разом, бачились кожен день. Я вам скажу, що в нас практично всі інтереси спільні, друзі з інститутських часів теж. Наші самі веселі роки пройшли спільно, є що згадати. Ми добивалися усього разом, тому цінуємо все, що маємо і з матеріальної і з моральної сторони. А саме головне, що в нас є наша донечка, про яку ми мріяли і придумали їй ім"я ще дуже давно, коли були просто парочкою студентів.
Відповідь: Студентські подружжя Ми з чоловіком також одногрупники, коли знайомилася з групою, навіть не звернула на нього уваги, навіть прізвища не могла довгий час запам'ятати, він постійно казав як його звати, бо його ім'я мені з голови вилітало, а мені вже не зручно було його перпитуватися. Почали зустрічатися вкінці першого курсу, нас називали солодкою парочкою)))), після другого одружилися, в кінці третього родився синочок, разом вчилися на індивідуальному графіку навчання, чоловікове навчання закінчилося на 4 курсі, я пішла далі, на п'ятий курс, завагітніла, народила доню, отак пройшло наше студентське життя)))))) вже 3 роки разом, коли ще зустрічалися хотіли мати двох діток, хлопчика мала називати я, донечку чоловік, ми навіть подумати не могли, що так скоро наші мрії здійсняться живемо самі, ніхто нам не допомагає, всього добиваємося самі і ми щасливі))))
