Статті про виховання дітей.

Відповідь: Статті про виховання дітей.

дуже сподобалась мені стаття, тому копіюю сюди, бо за лінком, як показу практика, мало хто ходить http://www.rebenok.com/info/library/family/42411/
10 "нельзя" для родителей

Правил о том, как воспитывать ребенка, пригодных на все случаи жизни, не существует. Все дети разные. Каждый ребенок уникален, уникальны и наши с ним отношения. Но есть вещи, которые противопоказаны при общении с любым ребенком без исключения. Речь идет о том, чего родителям делать нельзя.

Если мы хотим воспитать человека, которому присуща самодисциплина, нам надо в первую очередь развивать его самосознание, стремиться к тому, чтобы у ребенка сформировался положительный образ самого себя, и избегать всего, что разрушает этот положительный образ.

Что греха таить, даже самые терпеливые родители время от времени в "расстроенных чувствах" все же пользуются недозволенными мерами, но нередко к ним прибегают просто по незнанию.

Давайте запомним недозволенные в воспитании приемы так же хорошо, как мы помним заповедь "Не убий!".

Не унижай ребенка!

Мы иногда запросто можем сказать ребенку: "А лучше ты ничего не мог придумать? У тебя вообще голова на плечах есть?" и так далее. Всякий раз, когда мы произносим что-либо подобное, мы разрушаем положительный образ сына или дочери.

Не угрожай!

"Если ты еще раз сделаешь - ты у меня получишь!", "Если ты еще раз стукнешь братика, я тебя..." Каждый раз, когда мы так говорим, мы учим ребенка бояться и ненавидеть нас. Угрозы совершенно бесполезны - они не улучшают поведения.

Не вымогай обещаний!

Хорошо знакомо: ребенок провинился, а мама ему говорит: "Пообещай, что больше никогда-никогда так делать не будешь" - и получает, конечно, обещание. А через полчаса ребенок повторяет свою проделку. Мама обижена и расстроена: "Ты же обещал!" Она просто не знает, что обещание ничего не значит для маленького ребенка. Обещание, как и его сестра, угроза, относятся к будущему. А ребенок живет только в настоящем. Если он чувствителен и совестлив, то вымогание обещаний будет развивать в нем чувство вины, если же он не чувствителен, это только научит его цинизму: слово - это одно, а дело - совсем другое.

Не опекай излишне!

Это умаляет ребенка в его собственных глазах. Излишняя опека приучает его к мысли, что сам он ничего делать не может. Многие родители недооценивают возможностей детей что-либо делать самостоятельно. Примите как девиз: "Никогда не делай за ребенка то, что он может сделать сам".

Не требуй немедленного повиновения!

Представьте, что муж говорит вам: "Дорогая, брось все и сию же минуту приготовь мне кофе". Как вам это понравится? Точно так же вашему ребенку не нравится, когда от него требуют, чтобы он немедленно оставил свое занятие, лучше предупредить его заранее: "Минут через десять будем обедать", тогда мы вполне можем позволить ему поворчать немного: "Ой, мам! Я еще поиграю". Слепое безоговорочное подчинение характерно для марионетки, но оно не способствует формированию независимого, самостоятельного человека.

Не потакай ребенку!

Речь о вседозволенности. Дети сразу почувствуют, что родители боятся быть твердыми, когда они переступают границы дозволенного, боятся сказать им "нет". Это вселяет в них уверенность, что все правила резиновые - стоит немножко поднажать, и они растянутся. Такое может срабатывать в рамках семьи, но за ее пределами ребенка ждут горькие разочарования. Потакать ребенку - значит, лишать его возможности вырасти приспособленным к жизни человеком.

Будь последователен!

В субботу у мамы хорошее настроение и она разрешает сыну нарушать все правила (или какие-то из них). В понедельник, когда он делает то же самое, она "наваливается на него, как тонна кирпичей". Представьте себя на месте своего чада. Как бы вы научились водить машину, если бы в понедельник вторник и четверг красный свет означал "стоп", а в среду и субботу - "можно продолжать движение"? Детям необходима последовательность в требованиях. Они должны знать, чего от них ждут. Беспорядочность в разрешениях и запретах этому не способствует.

Не требуй того, что не соответствует возрасту ребенка!

Если вы ждете от своего двухлетнего малыша, чтобы он слушался, как пятилетний, то этим вы провоцируете у него неприязнь к вам. Вы требуете от него зрелости поведения, на которую он еще не способен - это плохо сказывается на развитии его самосознания.

Не морализируй и не говори слишком много!

Каждый день тысячи слов порицания выплескиваются на наших детей. Если все их записать на магнитофон и прокрутить мамам, они будут поражены. Чего только они не говорят своим детям! Угрозы, насмешки, ворчание, целые лекции о морали... Под влиянием словесного потока ребенок "отключается". Это для него единственный способ защиты и он быстро его осваивает. А поскольку отключиться полностью он не может, то испытывает чувство вины, а это развивает отрицательную самооценку. Все "морали" в конечном итоге для ребенка сводятся к таким схемам: "То, что ты сделал, - это плохо. Ты плохой, потому что это сделал. Как ты мог так поступить после всего хорошего, что мама сделала для тебя?" Один малыш в детском саду так пугал своего сверстника: "Я тебя ударю, я тебя разрежу на мелкие кусочки, я... я тебе все объясню!".

Не лишай ребенка права оставаться ребенком!

Представьте себе, что вы - педагогический гений и воспитали образцового ребенка: тихого, всегда уважительного к взрослым, который никогда не бунтует и не выходит из-под контроля, делает все, что взрослые от него хотят. У него нет отрицательных чувств к чему-либо и к кому-либо, он высокоморален, совестлив и аккуратен, никогда никого не обманывает. Но, может быть, тогда мы имеем дело с маленьким взрослым? Психологи считают, что "образцовый" ребенок - не счастливый ребенок. Это ребенок под маской. Он спрятал свое "я" под оболочку, а внутри у него очень серьезные эмоциональные проблемы.

Воспитывая детей, развивая их самодисциплину, давайте не забывать, что они все-таки дети. Давайте оставим за ними это право!

1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты. Или - как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой.

2. Не вымещай на ребенке свои обиды; что посеешь, то и взойдет.

3. Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него делаешь: ты дал ему жизнь - как он может тебя отблагодарить? Он даст жизнь другому: это необратимый закон благодарности.

4. Не думай, что ребенок твой - он Божий.

5. Не относись к его проблемам свысока.

6. Не унижай!

7. Не мучь себя, если не можешь чего-то сделать для своего ребенка, мучь, если можешь и не делаешь.

8. Помни: для ребенка сделано недостаточно, если не сделано все.

9. Умей любить чужого ребенка. Не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы другие сделали твоему.

10. Люби своего ребенка любым: неталантливым, неудачным, взрослым; общаясь с ним, радуйся, потому что ребенок - это праздник, который пока с тобой.
==============================

в мене є ще одне правило: не злитися на дитину
хоча б тому, що це безглуздо

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Сама люблю і всім рекомендую. Ю.Б. Гиппенрейтер "Общаться с ребенком. Как?". По-перше дуже хороша просто написана книга. По-друге, практичні поради. По-третє, автор не просто психолог, а дуже хороший психолог, професор МГУ і просто дуже розумна людина.
Де скачати знає гугл

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Мені дуууууууже рекомендували підбірку передач (аудіозаписи) ОСЬТУТ
Лекції Руслана Нарушевича в першу чергу, Серебрякова Сергія та Марини Таргакової.
Я вже майже скачав, але ще не слухав.

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Дуже-дуже рекомендую, особливо всім турботливим Львівським батькам такі книжки http://www.svichado.com/catalog/simya_ta_vyhovannya/0/104.html
http://www.svichado.com/catalog/simya_ta_vyhovannya/seriya_poradnyk_dlya_batkiv.html
Особисто я зараз дочитую Дитина чемна і нечемна. А буквар для батьків прочитала ще як вагітна була, дуже сподобався. Їх можна купити в багатьох книгарнях міста.
А ще раджу почитати про методики та філософію виховання Марії Монтесорі, Глена Домана, з яких ви не лише дізнаєтесь як займатися з дітками, але зможете краще зрозуміти своїх діток.

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Одного разу, моя знайома сказала фразу типу " діти це пластилін з якого можемо ліпити все що завгодно", і я спробувала їй заперечити, бо ми з чоловіком має трошки іншу думку. Діти - це не наша власність, вони народжуються особистостями з характером, яким ми лише допомагаємо стати дорослини і розумними. Той, хто мав можливість здоровомислячо спостерігати своє дитя з ранніх самих етапів життя, знає, що ця особистість проявляється дуже рано і наше завдання рахуватися з нею, а не ліпити дитину на свій лад. Звичайно, є норми і правила суспільства яких притримуємся ми і які б хотіли щоб виконували наші діти, цьому ми власне і повинні їх навчити. все інше дитина пізнає сама. Дитина від народження - маленький дослідник. вона допитлива і цікава у всьому. Помилка багатьох батьків в тому, що вони намагаються нав,язати своїй дитині те, як вона має жити, що вона має робити і т.д.
Я є прихильниким Марії Монтесорі, яка стверджувала що батьки мають любити один одного міцно-міцно, і жити своїм звичним життям, дитина черпає з їхньої любові натхнення і унаслідує взірці поведінки. Завдання батьків - створити сприятливе середовище для гармонійного саморозвитку дитини. Саме таке правило є кредом нашої сім,ї. Звичайно бувають різнів ситуації, коли ти намагаєся буди стриманим, поступити розумно і виважено, а воно так не виходить, але це не страшно, людина не робот, і може давати волю емоціям, але в межах розумного, так, щоб дитина скажімо, зрозуміла свою провину сама, щоб ввійшла у ваше становище і замислилась над своїм вчинком.
Це не таємниця що діти у всьому копіюють батьків, але значною таємницею для дорослих є розуміння дитиною нашого світу. А дитина розуміє світ так як і ми. Якщо ми сюсяємо до дитини, вона звикає до цього і виростає висюсяною, балуваною, капризною. Якщо батьки сварять часто дитину вона виростає невпевненою в собі, замкнутою. І тільки ЯКЩО батьки НЕ ПОВЧАЮТЬ дитину, а ДАЮТЬ ЇЙ ПРАВО вибору моделей поведінки які їй пасують - дитина виростає ІНДИВІДУАЛЬНІСТЮ. Більшість наших бід, страхів, невдач закладені ще з дитинства, викревленою думкою наших батьків про те, що МИ - їхня ВЛАСНІСТЬ. Наша дитина самостійно вибирає те, що хоче в даний момент робити, наприклад каже: "я хочу малювати", - прошу дуже, в нас завжди є під рукою А1 (ватман), ми беремо фарби і малюємо, часто він малює сам, я роблю щось своє. коли дитина хоче мені допомогти, я не кажу не заважай, а кажу давай одягнемо фартушок і зробимо це разом.
Мене дивують мами, які шарпають своїх дітей волають на них без підстав, мені шкода і тих дітей і тих мам. Мій малий часом, коли ми бачимо такі сцени з жахом питається а що це мама так кричить на того хлопчика? Часом важко дитині пояснити і я кажу що то в мами поганий настрій був, або вона не змогла порозумітися з своєю дитиною, але це знову ж таки все має один корінь - хибна думка про те, що діти це наша приватна власність яку ми собі народили, вирощуєм і вони маєть жити згідно наших вимог і потреб, мають робити те що ми хочемо і так як ми то хочемо, а те що вони ще не можуть себе поводити як дорослі ми чомусь не усвідомлюємо. І доки батьки, що хочуть мати дітей, не розумітимуть цієї простої істини, доти будуть плакати діти і нервуватися вони самі.

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Попередній допис це загальні висновки на основі власних спостережень за сином. Я коли була вперше вагітна, дуже захопилася різними методиками- Марії Монтесорі, Глена Домана, Вальфдорфа тощо, мене настільки захопили їхні ідеї і переконливі аргументи, особливо Масару Ібука, головне гасло якого - після 3 років - виховувати вже пізно, І це справді так!!! Дитинка народжується і вже має свій характер, вона є індивідуальністю з самого початку, а суть батьків - допомогти дитині розкрити в собі цю індивідуальність і розвинутися гармонійно, а не втручатися і повчати, типу тихо буть - ми старші в нас більше досвіду і т.д. Лише з поваги до дитини як до окремої індивідуальності, а не як до своєї приватної власності чи іграшки, ми зможемо спостерігати як виросте окрема зрілі індивідуальність навіть у 3 річної дитини.
Моєму синочку зараз 5 рочків і я пишаюся ним, бо мої батьки мені не давали можливості самовиражатися і рости так, як я хотіла, в результаті я маю в додаток до своїх хороших рис характеру, певні "погані", які заважають моєму розвитку і мене це дратує, бо я не можу цього подолати, це вже занадто пізно. Мій синочок теж має свою думку зприводу багатьох речей, він послідовний, не любить хаосу, і дуже справедливий, і незважаючи на обставини він дуже неохоче порушує йде на компроміси: Як приклад, навчали ми дитину з малку правила поводження на вулиці, особливо на дорозі, говорили про обов"язковий перехід дороги тільки на пішоходних переходах, і самі впринципі цього дотримуємось, але одного разу виникла ситуація, при якій широка вільна дорога заманила мене, і я поспішаючи скоротити дорогогу разом з малим перебігла її далеко ще до пішохідного переходу, так малий мені всю дорогу читав лекцію на тему що так неможна, що ми ризикували життям, могли заважати водіям і т.д., на що мені залишалось лише попросити вибачення і сказати що це було востаннє.
Маленька дитина втягує інформацію про світ як губка і на основі цієї інформації готує своє бачення світу, яке в майбутньому можна лише коригувати, яле жодним чином не змінити.Тому дуже важливо, батькам пояснювати якомога точніше і детальніше все про що питає дитинка, адже відмазки типу "та то так має бути" або "я не знаю" не найкраще вплинуть на розвиток вашої дитини. Коли мій малий мене запитав чому він випив червоний компотик а попісяв жовтим, я сказала що не знаю, але показала дитини як можна здобути інформацію в разі її потреби: ми пішли у книжковий і купили велику ілюстровану анатомію людини для студентів ВНЗ, подивилися на малюнки прочитали і разом дійшли висновку, а вже ввечері він захоплено розказував татові про нирки, про фільтрування іт.д. Проблема сучасних батьків - брак часу, матері виходять з декрету щойно дитинці виповниться рочок, а то й пів рочку, а дитинка саме тоді починає активно розвиватися і пізнавати світ, потребує підтримки і пояснень. Хоча власне зараз з"явилася категорія батьків, які ставляться до своїх діточок як до справжніх особистостей, яким слід якомога більше розказати і пояснити, саме такі батьки сприяють тому, що виростатиме нове покоління дітей - впевнених в собі, ініціативних творчих особистостей, які матимуть власну точку зору і позитивно налаштовані на світ. Це і є діти індиго, для яких пізнання світу це частина пізнання себе, це внутрішня гармонія я-моє оточення-світ яка дає необмежені можливотсі для росту і розвитку. Багато людей, особливо старшого покоління ставляться з острахом до таких дітей, адже їм, вирощеним за умов повної заборони і страху, важко зрозуміти для чого 3 річній дитині знати що таке космічний простір, захисний шар бруду, і т.д. Але мене це тішить, мені подобаються такі діти, це нові, активні члени суспільства, з якими приємно спілкуватися, які мають масу гарних ідей і перед яким казкове майбутнє в яке вони вірять тож давайте допоможемо нашим діткам виростати активними, цікавими членами суспільства а не сірими похмурими та затурканими особистостями.
Взагалі темка про виховання сама найактивінша для мене, мене в цьому плані цікавить геть усе. Багато пишу і багато думаю на ці теми. Може часом забагато, вибачте. Згодом ще напишу про наші власні відкриття і винаходи, про наші ігри та розваги, потім, бо тре йти спати...

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

стаття про помилки в вихованні грудної дитини
а ось наслідки:
"миллионы людей являются умственно, эмоционально и физически отсталыми или даже инвалидами и/или преждевременно умирают из-за расстройства здоровья или заболеваний, связанных с нарушением процесса развития"

п.с. і чого потім дивуватися що світ такий дурний і люди такі безсовісні і т.д. і т.п.?

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Стаття гарна, але про плавання і пірнання тьотя замутила.:D

Ой, ще це цікаво
"В древности, используя только подбрасывания грудных детей вверх, воспитывали бесстрашных канатоходцев, которые могли ходить по канату на большой высоте и не боялись разбиться. " .....:D

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

А як вам ця стаття?

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

У першій статті абсолютно згідна з трьома пунктами: грудне вигодовування, спільний сон, мамині руки. Вони доказані, є досить авторитетні дослідження на рівні ВООЗ, всі знають... Але фраза :"... применение памперсов приводит к бесплодию..." В мене дитина не носить постійно памперс, ми в них гуляємо, спимо. На тему памперсів,ще будучи вагітною перечитала масу літератури. Серйозних досліджень, які пов"язують безпліддя і памперс не знайшла. А взагалі, я , як людина яка довгий час працювала із дітьми, що мають проблеми розвитку, такі безапеляційні статті, причому без посилань на проведені дослідження, без прізвищ дослідників сприймаю як ширпотреб у крамниці.

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Так, я її читала вже (ви подавали "для мамусь і татусів"), і повністю згідна, що дитина повинна бути з мамою чим подовше. Для нас 5 років то дуже багато, бо кругом всі віддають дитину в садочок в районі 2 років +/-. Але, якщо взяти євреїв (чому саме їх - бо це був вибраний Богом народ, вони мали найбільше інформації, як правильно жити), то діток годували грудьми 3-5 років, аж тоді відлучали, робили велике свято. Відповідно, якщо дитина годується грудьми, то вона більшість часу крутиться біля мами, у випадку євреїв це і було в середньому до 5 років, як і говорить ця стаття.

Стосовно цього:
"Аналогичное отторгающее состояние или ужас брошенности ребенок переживает в момент, когда мать внутренне отторгает его...".
Теж згідна, бо, я завжди відчуваю, наприклад, коли чоловік незадоволений чимось, хоча мені нічого про це не говорить. Дитина точно так само відчуває настрій і відношення, чи мама мовчить, чи кричить. Тому й так важливо постійно проявляти любов, розвивати справжні, тісні, дружні стосунки з дитиною.

Ще відносно Цареградської і плавання. Вона права, якщо плавання відбувається в описаний нею спосіб. Але це рідкість, зазвичай дітки плавають тільки у мами на руках, і ніхто їх під воду не суне. Для пірнання спочатку вчать затримувати дихання - дмухають на личко, легко поливають водичку на голову,... це поступовий процес, від якого дитина отримує тільки задоволення, ніякого стресу нема.

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

щодо підгузників і безпліддя - теж не знаю наскільки це може бути правда
але температура в області паху постійно підвищена якщо дитина в підгузнику, не думаю що то добре

я проти частого використання памперсів, бо вони парять дитину і до того ж дитина не розуміє що вона ходить в туалет, а це ненормально

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

http://www.childpsy.ru/index.php/view/book/item/472/cat/3/full/yes

http://www.psychiatry.ru/stat.php?num=49

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Дівчата, може хто зустрічав якусь літературу чи статті про психологію дитячого малюнка, як його трактувати і т.п.?

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Ось тут є трішечки про дитячі страхи і діагностику їх за малюнками.Зараз пошукаю ще
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=62&c=1375
Ну і це, традиційне "Дерево"
http://buket.ck.ua/buket/index.php?name=Pages&op=page&pid=65
А ще російська ссилка
http://www.2mm.ru/vospitanie/302

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

А я читаю того ж Свідчада "Мистецтво виховання". Дуже мені ця книжка подобається! Виважено, розумно, аргументовано!!!

 

мама і дитина в суспільстві - сидіти вдома необов’язково
на цьому сайті багато хороших статтей :y:

Наука материнской любви: доросла ли наука до материнской мудрости?

"Все больше научных исследований приходят к выводу - от того, как мать заботилась о младенце, зависит не только его эмоциональное развитие, но и биологическое развитие мозга и нервной системы.

Природа любви и истоки способности любить - предметы научных исследований последнего десятилетия. Новые данные поступают из разных отраслей науки: нейрологии, психологии, биологии, этологии, антропологии и нейрокардиологии. Исследуя любовь под микроскопом, ученые сходятся во мнении, что она не только формирует мозг младенца, но и является образцом любви, который будет влиять на способность ребенка к любви всю его жизнь.

Матери, которые держат на руках новорожденных малышей, не удивятся, что "десятилетие мозга" привело науку к мудрости материнского сердца."

----------------------------------------
-----------------------------------------
от цікаву книжку знайшла: 400 способов занять ребенка от 2 до 8 лет.
кілька слів про книжку:
"400 способов занять ребенка» — именно та книжка, которая поможет вечно занятым мамам и папам"
"бесценный запас игр на все случаи жизни"
"Еще одна цель этой книги – показать, как можно с пользой провести время, когда вы остаетесь наедине с ребенком."

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Домашнє завдання - виростити генія

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

хороша стаття :y:

 

Відповідь: Статті про виховання дітей.

Я не читала статтi ЩЕ, але почитаю дома. Я особисто, трохи косо дивлюсь на таке поняття як "методика" вважаю що до дитини треба застосовувати гнучкiсть, а не муштрувати методикою.
Так як моя Катерина ще тiльки має 18 мiс, я не можу забiгати наперiд далеко i казати що йой, я така вумна так все правильно зробила АЛЕ:
Я бачу по дитинi, що наприклад музика їй до одного мiсця. Так, вона любить свою "на-на", але в нас немає шаленiння з приводу музики. Вона з бiльшим задоволенням вилазить на якiсь крiсла, гiрки i скаче чи завдає менi серцевого нападу.
Я всеодно включаю музику i даю їй 5хв танцiв по суботам, але так шоб її не денервувати.
Я дивлюсь по нiй, по ситуацiї. Хочеш малювати - прошу, хочеш на майданчику скакати - пiшли, але заставляти її робити те чи iнше, вважаю не потрiбним. Я хочу допомогти їй з проявами iнiцiативи до чого лежить її душа, де є її талант. Я вiрю в те що в кожної людини є свiй талант, i це не обов'язково мусить бути малювання чи танцювання чи рахування, чи все разом. Бог знає, я й досi малюю як в 3му класi... зато в мене є iншi таланти.
I так, доречi, мала вже розрiзняє цифри i їх називає... показали раз показали два... на третiй раз мала показує пальцем i називає цифру (по дитячому звичайно). В мене очi на лоба... Подивимось як буде далi. А ще вона така господиня, лiпша нiж я. Я попрати то попрала її речi, i полишила в кошику. Мала бачу волочить той кошик до своєї шуфляди i почина викладати речi в шуфляду!!! I притоптувати їх там, шом бiльше вмiстилось. Менi аж стидно стало шо я сама не поскладала, аж поки 18мiсячна дочка не показала. :D

П.С. Стаття приблизно каже то саме що й я. Що досить дивно, бо я завжди як чорна вiвця (чи бiла ворона) серед всяких статей.