Що дає заміжжя?

То зараз я нікому нічого не мушу, а в сім"ї все ж є обов"язки один перед одним.

Головне, не запутатись в цих книжкових теоріях, і не загубити своє Я . Коли я Своє Я "відкопАла", то зразу ж стало набагато легше.

 

Все це вірно, але

І бувають ситуації, коли ми просто сліпі і глухі у стосунках. Дівчина не розуміє хлопця, думає, що він до неї байдужий, бо не любить так, як вона це собі уявляє. Вона з ним розлучається і зустрічає іншого, і така ж сама проблема. І так по колу.
Тобто потрібно розрізняти справді проблему, яка не дасть вам бути разом. І проблему, яку створює дівчина
В такому випадку варто зробити все для стосунків, і якщо нічого не вийде, зі спокійною душею піти далі. Щоб не мучила совість, а може... а якби я те зробила ... а якби се. Зруйнувати завжди легше, ніж побудувати. Любов дорога річ, і розкидатись нею не можна

 

Ідилія нереалізуєма в принципі. Але щось таке наближене - цілком.

Та ясно, що хто його зна, куди заведе невиправний оптимізм. Але в такому варіанті в жінки є хоча б надія на світло в кінці тунелю. А з песимістичним баченням - залишається тільки чи на вибір. Звичайно, коли вже клініка, то тут особливо не потішиш себе.
А роздавати поради на зразок "лишися того ровера", "треба себе глядіти" я, наприклад, останнім часом не ризикую давати (хоча раніше - запросто )) ). Тому що знаю, як одне таке слово може повпливати на хід думок і на рішення в критичний момент. Я так собі ледве сім"ю не розвалила кілька років тому )) . Для того є власна голова, зрештою.

 

Погоджуюся, кидатися одного ровера і шукати інший не варто. Просто в стосунках ти мусиш для себе зрозуміти з чим ти зможеш змиритися в шлюбі, а що буде дійсно проблемою. Під час шлюбу вилазить багато того, що під час зустрічання здавалося позитивом. Наприклад, коханий дуже любить свою маму. Думаєш:"файно, значить і жінку любити буде як маму своїх дітей" А згодом виявляється що він навіть телефонує матусі, щоб запитати яку таблетку йому від поносу пити, бо жінка може дасть щось не те

 

Я не ображаюся, просто Ви по інерції звикли всім роздавати поради, критикувати і скеровували розмову тільки в то русло, зовсім не вловили, що я Вам намагалася донести....Думаю за рік два ви зрозумієте, бо я сама колись була того начиталася, у всьому розбиралася.....а до діла не так все просто.

--- дописи об"єднано, 23 Жовтень 2015 ---

Я ні песиміст, ні оптиміст....звичайна людина, яка має дві руки дві ноги і клубок мізків....

--- дописи об"єднано, 23 Жовтень 2015 ---

Шлюб дає головне- щастя, спокій, впевненість і осмисленість свого перебування на цій землі, просто шлях до того не такий вже і гладенький...

 

Я теж

то "по прочитаному - одна фігня получалася". Ну але раз є форум і обговорення, то може з нього і можна виловити щось раціональне... Навряд чи людина описує свою проблему "від нема чого робити" і без розрахунку на те, щоб почути якийсь відгук. І не всі поради шкідливі, але кожен пише виходячи зі свого особистого досвіду, тому щасливо розлучені - за розлучення, одружені - за шлюб, багатодітні - за багатодітність, і т.д., ну і точка зору "все погано" теж має право не існування. і ніхто не знає ваше життя краще за вас і готового рецепту не дасть.. А вибрати те, що підходить конкретно вам чи просто все проігнорувати (що теж часом - діло)- то якраз і є справа для клубка мізків.

 

Ой, я вже боюсь щось писати, бо знов скажуть, що я

, хоч я навіть не думала це робити)) прочитала свої попередні дописи-не знайшла ні критики, ні осуду... і повчань чи порад не знайшла, просто я ділилась своїми думками і роздумами щодо дописів форумчанок-і все...
так, я оптимістка; так, я вірю, що все буде добре; так, я знаю, що не так все легко дається, але... я знаю, що все залежить більшою мірою від мене... якщо я не можу змінити життя, я можу змінити погляди на нього; я не можу відвернути певні конфліктні ситуації, але я можу змінити своє ставлення до них; якщо я не можу змінити звички коханої людини (та й навіщо?)- я можу змінити свої критерії щодо них... чи буде краще, якщо я з самого початку подружнього життя буду готувати себе до гіршого, і кожного дня, чи з плином певного часу буду чекати:ну коли то вже погане і важке життя почнеться? а при найменшому конфлікті, чи нестандартній ситуації думати-ага, от воно!!! почалось!! мене ж попереджали, що так буде!!! я просто хочу бути щаслива, надто довго я до цього йшла... і я думаю, що можу собі це дозволити, незважаючи на всякі погані життєві бяки))))

 

Коли людина щаслива, то вона хоче, щоб всі навколо теж були щасливі. Тому коли люди починають говорити, що щось у них не так, щасливиця зразу ж хоче їм порадити і допомогти І все виглядає так просто, світло і легко. Я сама така, коли все в житті райдужно

 

хоч Ви мене зрозуміли))) якось так в житті склалось, що за свої прожитих 33 роки мені далось багато чого пережити-це і нещасливе перше достатньо пізнє кохання, надзвичайно болючий розрив попередніх стосунків, поборена мною онкологія, певні труднощі в фінансовому плані, потім раптова смерть надзвичайно близької і рідної мені людини, рецидив онкології.., ще більше загострена фінансова скрута.. знову боролась... але я щаслива))) незважаючи ні на що я завжди посміхалась дурнуватою посмішкою... заспокоювала і підтримувала людей, які мали б заспокоювати і підтримувати мене- в цьому вся я))))))))))... прошу Бога про одне-щоб подарував мені здоровеньку дитинку! хоч одну)) а все решта-для мене це дрібниці))) якщо посварились-можна помиритись, виникли певні труднощі-можна побороти... все можна зробити, все нам під силу, основне бажання! а з речами, які ми змінити не можемо варто просто змиритись... і з посмішкою жити дальше)))