Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мені здається що в багатьох молодих людей немає усвідомлення серйозності того шляху який вони вибрали.Мене також дивує те як легко люди клянуться на Євангелії про те ,що "не залишу тебе аж до віку" ,а потім розлучаються.Моя однокласниця взяла шлюб в церкві,а через рік розучилася.її чоловік колишній вже одружився вдруге.і таких історій не злічити .дивує така тенденція часу,коли люди ставлять хрест на стосунках і будуть нові,і тах по кругу.хіба не легше постійно вдосконалювати і будувати по цеглині стосунки з людиною якій клявся в вірності аж до віку.бачили очі що вибирали.

 

@olenachyzho ,Ви думаєте,що люди,які пішли на цей останній крок не пробували вдосконалювати свої стосунки? І шо, що Ваша однокласниця розлучилась? Ось Ви прийшли написати за неї,але сама суть розлучення Вам відома чи це,якимось чином, стосується Вас?Нє, ну що за звичка засуджувати когось? Взяла і від хорошого життя розлучилась.
Мою подругу чоловік бив так, як боксерську грушу.Двоє дітей малих це спостерігало.А вона терпіла і вдосконалювала стосунки.Ага,терпіла.Ну бо ж на Біблії поклялась.Ну бо ж батько священик.Ну бо ж вихована у християнських традиціях. Розлучилась.Виховувала дітей, малюсіньких,яслі,не добула декрет,робота(батьки живуть в містечку іншому).І аж через кільканадцять років зустріла того,хто зробив її щасливою вже як сім років,ще і донечка минулого року народилась.

 

Я не кажу про критичні ситуаціі ,коли нема виходу.а моя однокласниця взагалі вчинила дурницю.іі чоловік коли з нею зустрічався зрадив іі з іншою яка народила від нього дитину а вона вседно знаючи це дала клятву на бібліі.а він через 3 місяці іі залишив розлучився а тепер взагалі одружився з іншою.і що вона не розуміла що робить???я говорю про те що треба 100 раз думати перед тим ніж одружуватись .не сприймати шлюб як забаву,розвагу.моя мама теж розлучилась з батьком бо він іі бив і я вважаю що це було правильно.ситуаціі бувають різні,але прикро коли сімі розпадаються через якісь незначні непорозуміння,які можна було залагодити.


Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Це ви які такі непорозуміння маєте на увазі, що можна залагодити? Всі ми різні, одну і ту ж ситуацію сприймаємо по-різному, що одній дурниця, то другій ціла проблема

 

Бажаю Вам щастя, але не зарікайтесь! Ніхто не може знати що його чекає.

 

Так, але клятву на Біблії дають ОБОЄ, чоловік теж обіцяв бути поруч до кінця. Тому звинувачувати людину через те, що її покинули заради іншого, якось не правильно.
Також доводиться чути історії типу "от моя однокласниця/знайома/сусідка погана, бо розійшлась через те що чоловік шкарпеки розкидав, можна було на то закрити очі і жити далі". Повірте, ніхто, крім подружжя, не знає що насправді твориться у них вдома, і та інформація, яка виноситься назовні це всього лиш вершина айсберга.

 

Від подруги пішов чоловік. Вона собі місця не знаходить. Там взагалі дуже все складно. Купу років були практично чужими, потім іі це перестало влаштовувати. Вона почала до нього чіплятись, погрожувала розлученням. Він брехло ще те, щось там молов про свою нереалізованість. Докопала вона до зради, яка тривала роками, до не дуже порядноі і чесноі поведінки його. Але не вигнала, бо раптом зрозуміла, що жити без нього не може. То як хвороба. Він навіть не вибачився... Потім звільнився, дурив іі (вилізло дещо, про що вона не знає - збирався до коханки закордон, але візу не дали). Вона вже його так допиляла, що він забрався і поїхав до мами у інше місто. Забив на неі, на дітей, на все. Як подзвоне - то бреше. Вона то розуміє, але "жити без нього не може". Іі так на ньому перекрило, що мені деколи здається, що вона вже трохи не адекватна. Вона не знає як то подолати, ніяк допомогти собі не хоче, ні до церкви, ні до психолога, ні до подруг йти не хоче. Батьки за неі страшенно переживають, мають проблеми серйозні з серцем. А вона все плаче і нічого чути не хоче. ЩО РОБИТИ? Як ій помогти? Він пішов на саме Різдво. Вся та ситуація триває вже майже рік. Але іі ну зовсім не попускає.

 

У моєі однокласниці було фактично те саме .я вже писала про це вона прощала йому все ,зраду, дитину від іншоі врешті він всеодно іі залишив і одружився вдруге з іншою,але тепер вона почала нове життя,знайшла роботу ,переіхала в інше місто і здається навіть хлопця вже має.Так от мені здається ваша подруга з часом знайде сили почати нове життя.час лікує якби це банально не звучало.важливо щоби поряд були близькі які підтримують.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Я не конче порадник але напишу, як я б робила). Без розмов, запитань просто була поряд і треба її вислухати- добре, щось спитає- відповісти(акуратно але правдиво), поплакати- нема питань і т. п. Тут потрібно бути поряд і це не тільки відносно Вас, а й родичі ще, можливо якісь близькі люди. Людину не можна в такому стані залишати на самоті, навіть, якщо проганяє і всяке таке.

Надіслано від мого K01A, використовуючи Tapatalk

 

Ми живемо у різних містах, тому ще важче(((. Постійно кличу іі до себе, з дітьми чи без, на вихідні чи на тиждень. Але ну ніяк...

 

Кохання і психологічна залежність дуже подібніі одночасть діаметрально протилежні явища....Коли справжня любов характеризується, що позитивна емоція виникає на основі позитивних вчинків партнера, позитивних спогадів, то психологічна залежність виникає, коли трохи неповноцінне Его починають бити по його хворих місцях.....Що сталося з Вашою подругою, вона намагається доказати тому хлопу, що вона не така погана,що він зробив помилку, що зраджував їй, що вона хороша мама, хороша жінка і т д, а він їй показує вчинками, а може навіть словесно, що вона погана, що нікому, не буде потрібна, дурна, гидка і т. д. Звісно такі слова страшенно б'ю по самолюбству, ти волею неволею хочеш доказати людині протилежне, доказуєш прикладаєш купу часу, сил, енергії. Людина по своїй суті істота егоїстична, і те в що ми вкладаємо стільки зусиль починаемо цінувати, і тут Ваша подруга попалася!!!!!!, все перемішалося в голові, перплутала вона свій дорогоцінний час, енергію потрачений на пройдисвіта з любов'ю до того пройдисвіта....І буде вона доказувати, і доказувати з кожною зрадою, з кожним болючим словом, більше зусиль більша залежність, більше "я жити без нього не можу".
Коли би Вашої подруги з самооцінкою було все гуд, вона чітко знала, що вона хороша мама точно, хороша господиня і т д, то криве слово того пройдисвіда сприймалося з обуренням, а тут він для неї авторитет, саме він формує її самооцінку, то як без такого авторитета?????? Який лік?????Вирости, нема авторитетів, вона вже сама доросла і сама повинна оцінювати об'єктивно себе, що кожне криве слово сприймалося з критикою і зовсім не могло повпливати на її емоцяйний стан. Коли критика конструктивна, а так то правда, працюю над собою активно, коли хочуть просто образити, то формуєш вою думку про людину, бо подібні вчинки низькі....Ваша подруга повинна зрозуміти, щов неї робиться в голові, почитати про справжню любов, про пристрасть яка минає з часом, про психологічну залежність....Сісти і адекватно оцінити свої сильні слабкі сторони,це можете допомогти навіть Ви, заставити себе навчитися не думатипро об'єкт залежності, тільки думка виринає зразу її переключати, можна думати про об'єкт негативно, підстав вагон,можна написатипо всій квартирі про кожен негативний вчинок об'єкта залежності, "він тебе кинув", "він тобі зрадив", він обізвав дурою, я не дура!!!!!!".....І потрібен час....Хочу щоб в зрозуміли, що то читати легко, вибратися з тенет ой як непросто, дійсно то хвороба. Мудрості Вашій подрузі, хай кожного разу коли буде приповзати, а він буде приповзати кидає його! то не помства, то адекватна реакція на образи і біль.....

 

Якщо коротко, мабуть, в очах подруги вийшло, що не чоловік козел, а пошук і колупання в собі,ЩО і ДЕ вона неправильно зробила в стосунках, тобто-самоїдство.Потрібна підтримка, щоб не сталось якогось глобального розчарування і комплексу неповноцінності, "дякуючи" ексу.

 

Я вже пройшла декілька стадій з нею:
1. Співчуття, жаль
2. Бажання якось ій допомогти: розрадити, відволікти, поїхати кудись, переключитись на дітей, роботу.
3. Починаю потрохи котити на нього бочки, бо за іі словами він ідеальний, бідний-нещасний. Дуже тримаюсь, щоб не вивалити про нього усю правду, бо інакше буде ій дуже зле, але можливо побачить, що він іі просто ненавидить.
4. Мені вже хочеться іі час від часу чимось гепнути. Вона доводить дітей, батьків. Ну як не взяти себе в руки хоча б зранку перед школою, ввечері коли усі приходять, і під час розмови з батьками по ТЕЛЕФОНУ!!!
Дуже іі люблю, але реально не знаю як іі привести в реальність.
З самооцінкою в неі страшні проблеми. Колись валила все на зайву вагу, то зараз самі кості, і знову щось не так. Симпатична, висока та струнка, заможня, мама двох чудових діток. Але має таку купу комплексів... І ще має властивість пиляти і нікого не слухати, точніше не прислухатись. От чесно, говориш ій щось, а вона навіть не хоче то слухати. Мені вже інколи здається, що ій той стан подобається - бути такою жертвою.

 

Знову ж таки, треба дорослішати, вона може собі, щось зробити?????Дуже мудро, а діти сироти як?????на кого???на батьків, які невічні????чи тата придурка чи соціопата????не забуваємо, що тато їх кинув....Хай думає головою, і хай та думка закарбується в голові, бо так правильно.....Хай вже нарешті забуде старі образи, за ту 13 літню дівчинку, яку колись назвали жирною....Вона мама, дітям потрібна мама....
Переживає, що жирна, хай зважиться, і на пише 50 кг, то я не жирна, крапка...

--- дописи об"єднано, 28 Січень 2016 ---

А Ви коли вона Вам дзвонить нюні розпускати, питайтн чи нагодувала дітей, чи зібрала, чи відправила???коли ні, то хай спершу зробить материнський обов'язок, а потім полоще Вам мозг...

 

Всi, хто так думаэ, а ви ходили на передшлюбнi науки??
Бо коли ми ходили то нам чiтко пояснили що якщо ми поклялись на Эвангелii довiку бути разом, то там не було примiток типу: " Не залишу тебе аж до вiку, окрiм випадкiв якщо:
- ти поправишся i станеш грубою/грубим
- не допомагатимеш по господарству
- не зароблятимеш достатньо грошей
- не розважатимеш мене iменi стане нудно жити з тобою
- ми не матимемо дiтей
- ти станеш алкоголiком/наркоманом
- ти зрадиш мене..
список можна продовжувати до безкiнечностi. Але найбiльше мене вразило те, що навiть зрада не вважаэться причиною для розлучення, бо у зрадi ЗАВЖДИ виннi обоэ, як би ми вперто не хотiли цього визнавати. Тодi в 22 роки менi важко було це усвiдомити, i аж тепер я починаю це розумiти. А причини для розлучення нам назвали двi: перша - якщо хтось з подружжя до весiлля знав що безплiдний, i не зiзнався в цьому. Друга - якщо хтось з подружжя мав невилiковну важку хворобу i приховав це до весiлля. ВСЕ! Пiсля слова ВIКУ стоiть жирна крапка, i нiхто не маэ права додумувати собi причини iшукати собi виправдання, бо перед Богом iх нема.

Далеко не всi, бо дуже багато хто одружуючись не розумiэ що таке насправдi шлюб i як маэ змiнитись вiдтепер його життя.

А ще я просто в шоцi вiд тих т.зв. церковних розлучень чи то уневажнень, з форуму дiзналась як легко iх роздають направо i на лiво, зневажаючи Божi закони. А в шоцi тому, що особисто близько знаю одну пару i всю ситуацiю в iх сiмях, якiотримали то церковне розлучення, самi при тому будучи iнiцiаторами розпаду своiх попереднiх сiмей. Для мене то взагалi нонсенс. Цiкаво, iм стало пiсля цього легше жити разом iгрiшити далi...? Але ж всiми не вiчнi, i всеодно вiдповiмо за це.

 

@Rodionochka Ви не зобов'язані говорити, те що хоче чути вона, тобто підтакувати її самообману, навпаки Ви повинні бути об'єктивною, всі речі називати своїми іменами....Пояснити, що тою фігньою вона отруює навколишнім життя, особливо дітям, бо яку модель мами бачать вони???мами істерички????дури?????Сказати, я не розумію, чому він бідний? ???де там йому було погано, коли спав з іншою....і чим вона винна в зраді, що стелила їм постіль?????Що такої логіки ніхто не розуміє, її батьки, її діти і Ви!!!! Така логіка не є нормальною....Нормально, послати козла, приділяти час дітям, а не дурному самоїдству, і нарешті поставити хрест на дурних отравляючих всім життя стосунках....Ви можете лише допомогти в позбавленні хвороби, а не підтримуватимете її....Подруга хай бере себе в руки....і її можна і треба лишати саму, хай вчиться бути сама, коли навчиться бути сама, не буде боятися самотності і ніхто не маніпулюватиме на її страху залишитися сама...Мені шкода зараз Вас, уявляю як Вам мозок прополоскали....

 

О! І з цього моменту все понеслось. Ну жили собі-жили двоє чужих разом, дітей ростили тихо-мирно, нє, тре було почати вдосконалювати стосунки! Та ще й таким методом. От вам і наказуєма ініціатива і що буває з благих намірів. Тепер в неї ідея фікс - втримати його, і не просто втримати, а щоб полюбив. А в нього - закономірне бажання вирватися від таких насильницьких дій і погроз. І тепер її гризе комплекс власної неповноцінності, бо вона ж не може зробити свою сім"ю щасливою, а дуже-дуже хоче і працює над цим! Як може. А було ж відносно незле. Але якщо вже той хиткий баланс, що був роками прийнятним для обох, порушено, а бажання обох покращити стосунки немає, то нічого доброго вже не буде. Тим більше, якщо вже розкопані зради і таке інше, і чоловіка це абсолютно не гризе. Оце варто було би подрузі зрозуміти, прийняти і заспокоїтись

 

Я знаю іншу причину

 

Десь читала, що розлучення для жінки - завжди стрес. Навіть, якщо шлюб був нещасливий чи короткий. І це правда.

А ситуація з Вашою подругою мені дуже нагадує мою маму, коли від нас вже з кінцями (бо ходив туди-сюди до коханки, тріпав нерви) пішов тато.
Мама плакала без зупину, почали руки труситися, згадувала, що на неї у магазині, як давала гроші, дивилися як на алкоголічку. Вона отак сиділа на дивані, потім гляне на нас із сестрою і починає заходитися плачем.

Потім чи до нас прийшла, чи мама таки пішла до психолога/невропатолога/психіатра (не знаю точно до кого), та її "вструсила", по поличках все розклала, потім приписала якісь сильні заспокійливі уколи. Пам`ятаю сусідка тьотя Свєта приходила їх мамі робила, щось до неї говорила. Отак мама просинається - починає плакати - приходить сусідка, робить укол - мама знову засинає. Не знаю скільки то тривало.
Так мама то і пережила.

Ні-ні, шлюб був далеко не щасливий, яке там з нашим татом щастя.
І зараз мама ніяких "штанів" у своїй квартирі не хоче. А як тато там щось пропонував знову зійтися, то посилає його прямим текстом.
Але да, був у нас такий період.

 

Ви все правильно написали. Але уперто вже стільки часу НЕ ХОЧЕ того розуміти і приймати. Вона як маленька дитина тупотить ніжками і хоче, щоб він любив іі так як 15 років тому. Крапка. Більше нічого іі не хвилює. А діти там такого надивились, що мені іх реально дуже шкода. Вона навіть не намагалась іх від того вберегти. Мені навіть здається, що коли його вже нема, то їм стало трохи легше. Але він, собака, так і не поставив крапки у стосунках, пішов у собі розбиратись(((. А вона сподівається... Я змучилась від безсилля...