Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

якщо ви е самодостатньою та впевненою всобі зараз то

і ваш інстинкт спрацюе,якщо то будуть якісь непотрібні поради,та підкаже куди тій "тьоті" йти і з якою швидкістю )))))

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Я б не сказала, що в мене було аж надто строге виховання, але дуже близьке до того. Моїм батькам теж зараз ніхто не співчуває.
Зате я співчуваю, в першу чергу - своїй дитині. Бо я не вмію її любити у важких ситуаціях. Я намагаюсь, вчусь, але до мети ще ой як далеко. І дуже часто помічаю за собою таку ж поведінку, як у моєї мами по відношенню до мене...
Тому я розумію Hermi. Бо таке виховання настільки глибоко сидить всередині, що ти автоматично переносиш його на дитину в моменти своєї слабкості (коли змучена, роздратована, зайнята ще там щось). І через якусь мить розум бере верх і ти розумієш що винна не дитина, а певні обставини чи дії, але пережити ту мить, не зранивши дитину - я ще не навчилась досягати цього кожного разу(((
І ще співчуваю собі, бо мушу аж тепер вчитись любити безумовно, але не тільки десь там глибоко в душі (як переважно і є в більшості батьків срср), де ніхто цього й не бачить, а проявляти це якогомога частіше.
Щодо того, щоб піклуватись в першу чергу всіма навколо, в мені теж таке виховали, настільки що я піклуюсь всіма чужими людьми більше ніж собою і власною сім'єю, не спеціально звичайно, але дуже часто себе на цьому ловлю. І що в цьому хорошого? Тішить хіба те, що я це вже нарешті помічаю, і стараюсь дотримуватись золотої середини.

А ще в дитини має бути дитинство, для цього ж напевно й зробив Бог так, щоб ми народжувались дітьми. Окрім цього в дітей теж можна багато чому повчитись, наприклад щирості і правдивості, і тої ж таки безумовної любові

У випадку Hermi я так розумію, що дівчинка протестує проти того, що її "сплавили" до бабусі й дідуся. Кому від цього добре? Нікому. Ні дорослим, ні дитині. До того ж, врахуйте, що дитина 99% не усвідомлює, що саме їй неподобається в теперішній ситуації, а підсвідомість видає отакі от протести (до речі швидше всього скопійовані з поведінки батьків).
І ще, як на мене, найкращий спосіб порозумітись з дитиною, якомога частіше показувати що ви її любите (словами, обіймами, уюбленими заняттями, допомогою в певних речах)
В Свічадо є багато гарної літератури на цю тему, рекомендую туди завітати. А ще подарувати кілька книжечок батькам дівчинки, бо я так розумію, що їй дуже бракує батьківської любові. Саме тому страждають не тільки всі навколо, але, повірте, дівчинка в першу чергу! Як тільки вона знатиме, що найрідніші люди люблять її просто так і завжди-завжди, вона не буде їжачитись колючками на цілий світ

п.с. Багатьом з нас товкмачили змалечку, що в 3, 4, 5 і т.д. років дитина вже доросла. Але навіть законодавство чітко визначає, коли дитина доросла, не кажучи вже про психологів. До того вона дитина, у неї дитяче світосприйняття, навіть, о жах, у 7 років Я знаю, як важко це закарбувати в собі, але інакше не добитись позитивних змін не просто для галочки, а на рівні підсвідомості, назавжди.
І ще, любов в жодному разі не тотожна з вседозволеністю. Любов - це мур, захист від усього поганого, це впевненість серед непевності. Заборони неминучі, але заброняти треба з любов'ю (і чому цього ніде не вчать)

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

мене в дитинстві мама била кілька раз... я вже не памятаю за що, але памятаю, що била. в мені з тих пір заклалась така сильна недовіра до мами, що подолати я її змогла аж у свідомому віці (після 18).. я впевнена, що нічого страшного я не зробила (принаймні я тоді не розуміла, чому за якусь дурницю мене так принизили, бо для мене то була дурниця, а для мами мабуть важливо).. Що я хочу сказати: бити навіть в цілях виховання - неприпустимо.

І я ходила в нічні клуби. І сварили мене деколи (через те, що не довіряли). Але я вам скажу, що жодного разу нікому з тих, хто зі мною там знайомився навіть номер телефону не давала! Та й взагалі я туди ходила з друзями для того, щоб потанцювати, а не шукала наркотики чи щось інше. А батьки сварили виключно через те, що НЕ ДОВІРЯЛИ. А взаємної недовіри накопичилось за роки дитинства ой як багато!..

Веду я до того, що якщо мама чи тато дозволяють собі лупнути дитину по дупі, то дитина швидше за все толком і не розуміє чому то роблять і за що їй аж така страшна кара і приниження. А то треба дитині пояснити, а от коли поясниш - то й бити вже не хочеться, бо направиш свою енергію в інше русло і ефекту більше обом.

Я хочу, щоб моя дитина мені довіряла завжди. Тому фізичні покарання не хочу застосовувати.

Памятаю деколи, коли зробила якусь шкоду (щось цінне розбила, зламала чи що) то сама чуть не плакала вже від того, а мене ще й сварили і могли хляпнути по дупі. Я то розумію що хляпнули виключно за мою необережність, але я тоді собі думала що та річ батькам набагато важливіша за мене, тому мене й хляпнули. Тільки тепер я розумію істинну причину тих фізичних покарань, але ж тепер вже й не треба мого розуміння.

Дитина фізичні покарання сприймає зовсім не так як ми того б хотіли. Вот в чому річ!

Як тут вже говорили - відсутність фізичних покарань чи взагалі покарань зовсім не означає вседозволеність!!! Такий метод вимагає набагато більше терпіння і розуміння від батьків ніж виховання із покараннями. Покарання замінюються розясненнями. Спокійними, розважливими, без агресії. А от відсутність і покарань, і розяснень - ото вже вседозволеність і тоді вже виростають діти, непристосовані до життя в суспільстві - свавільні і самовпевнені.

Покарання не укріплюють довіру дитини до батьків!!!

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

може то в мене крик душі.. але хочу ще сказати мамусям, які вибирають метод виховання для своєї дитини. Деколи зараз я згадую ситуації з дитинства, і говорю про це з мамою і пояснюю мамі як ТОДІ (в дитинстві) я розуміла її покарання і мама часто в шоці, бо вона їх розуміла зовсім інакше, вона думала що робить мені користь, а мій дитячий мозок сприймав все навиворіт, практично з протилежністю. Я думала, що мене не люблять. Але ж насправді мама мене любила понад усе на світі і я була бажаною дитиною, і мені купували всякі витребеньки, всякі іграшки і платтячка на останні гроші, а мені не то треба було. Мені треба було просто, щоб мене вислухали.

Мого тата виховував авторитарний (чи може трохи й деспотичний дідусь) і в татовому розумінні дитина на батьків має чуть не молитись і слова лишнього не сказати (моє виправдовування і пояснення чому я так зробила розцінювалось як пискування, а я щиро пояснювала причину мого вчинку). Що сказав тато - то закон. Батьків треба поважати. Але найбільша біда в тому, що батьків поважають і одночасно бояться. Скажіть де в таких стосунках дитини з батьками є довіра? та ніде.. нема її.. Діти батьків поважають, а батьки дітей - ні!

Я не виню моїх батьків, за те що мене карали. Я їм дякую, що не карали мене ще більше ))) І дякую за те, що дуже часто стримувались і не карали.

Я щаслива, що маю можливість прочитати вумні книжки, а ще більше щаслива, що маю посиденьки, що тут є мудрі мами, і що знаю про існування інших методів виховання, ніж той, що був в моїх батьків. Не думайте - я своїх батьків дуже люблю, ціную і поважаю. Але тепер то повага без страху перед ними. І тепер я знаю що й вони мене поважають. Бо ж зазвичай батьки виховують своїх дітей так, як виховували в дитинстві їх, і так з покоління в покоління, бо ж де було взяти інформацію, де було взяти розуміння і підтримку якщо вся країна лупила своїх дітей? Та й далі так.. Та й буде так, бо "Нас били і нам ніц не сталось, вон які ми хороші виросли! І ми будем так, щоб наші діти теж такі хороші виросли". Питання поваги ставилось тільки однобічно.. дитина ще замала, ніц не знає, щоб її поважати. А то НЕПРАВИЛЬНО!

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

А на вас варто гаркати?

Дитина реагує на крайні міри (гаркання, побиття, погрози) тоді коли іншого її не навчили батьки. Дитина дуже добре випробовує батьків, і коли бачить що вже довела маму/цьотку/бабу/діда до ручки, тоді дитина відчуває свою силу над дорослим і йде виконувати те, що їй було сказано. Дитина привикає, що реагувати треба тільки на крик чи побиття, бо інакше дорослий спілкуватись ітак не вміє і спокійним тоном не буде ані говорити ані пояснювати.

Повинна бути дисципліна, це правда. Дитина повинна знати певні межі, АЛЕ це все має бути зроблено в любові.

---------- Додано в 14:33 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ----------

Значить мама вам ніколи не пояснила що стоїть за покаранням. Я своїм дітям пояснюю і вони знають, що навіть якщо мама до них говорить з притиском то любов ніде не поділась. Моя мама мені ніколи цього не пояснювала, і карала мене ігнором і психологічним тиском. Я по-сьогодні не відчуваю маминої любові, хоч знаю що вона є. А все тому, що вона не вважала потрібним пояснити свої дії. В мене було авторитарне виховання - Я сказала, що падає дощ, то він падає! І ми всі дружно казали - падає дощ. Хоч на дворі могло світити сонце.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

так, і встановлювати стосунки мусите з двома... бажаю успіху! то дійсно тяжко.

мені так і не вдалося, про це багато колись писала в темі "Ми і наші мами". спростив життя лише мамин переїзд окремо... і її втикання у виховний процес, безапеляційні поради у формі наказів мені, чого вона просто не чує, не мають на дитину тої дії, бо чуються нею десь-колись раз, а не щодня по кілька...
мусите доносити своїй мамі, що Ви бажаєте мати для своїх дітей такий же авторитет, як і Ваша мама для Вас, тільки використовуєте інші методи, і просите її сприяння Вам...щось типу того... іноді накоротко в мене спрацьовувало таке...

---------- Додано в 12:36 ---------- Попередній допис був написаний в 12:06 ----------

випадково знайшла. може бути відповіддю Гермі її сестрі й шваґрові:

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Не повірите. Під час дискусії постійно ту історію згадувала з жуйкою на лобі (читала її давно). Чула, що історія абсолютно невигадана.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

ну а я кожного дня свідок такого. Правда я виступаю в ролі того хлопця. Бо по-іншому я вже не знаю як діяти

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ні, Гермі, Ви в ролі тої дівчини виступаєте, яку розбещена батьками дитина копає ззаду. Чому б Вам не запропонувати сестрі самій відчувати на собі всі переваги поведінки їх чада, забравши його назад до себе? Бо видається мені, що вони самі від нього втомлені, тому й віддали.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Варто взяти на замітку.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

гаркали, але тільки тоді коли я ДУЖЕ сильно провонилась, і я навіть прекрасно усвідомлювала за що. один раз хату чуть не спалила, а просто було цікаво, а що буде... Взагалі-то я була відносно спокійною, але в тихому болті чорти водяться, раз в пару місяців мене пробивала ну на надзвичайні збитки, за що і получала.
В попередніх дописах згадувалась тема нічних клубів

я зараз щось ніяк того знайти не можу

. Як на мене в 12 років піти в нічний клуб це трошки занад-то, собливо 10 років тому.

нічого не поробиш що в мене друзі старші значно від мене і в свої 12 я виглядала майже так само як зараз, фігура, груди і зріст, виросла всього лиш на 8 см з того часу

Кли пєш якусь біду і тобі "харашо", а пєш бо тому що всі так роблять і це круто! Зараз я б того в рот навіть не взяла...

ну тут спірне питання. І в ролі хлопця і в ролі дівчини, при Божені

стараюсь коли малої нема, бо тоді б взагалі катастрофа сталась у наших стосунках

починаю вреднічати, показувати поведінку малої.

правильно видається, в них ще одне чудо росте, правда з молодшою простіше.

І все ж таки виявляється не так вже погано в мене, вчора мала поскаржилась бабусі, що ми її заставляєм вареники ліпити

можливо я помиляюсь, але мене так виховували, я з бабцьою на кухні чуть не від народження, і як мене не кликали ліпити вареники, крутити голубці, то це вже гарантія що я буду цілий день дутись на всіх.І в 7 років це не є надзвичайна справа,+ її ніхто не заставляє самій на всю сімю робити, просто щоб біля нас посиділа, попробувала...

, а та приперлась накричала, що ми експлуатує дитину і забрала назад до Львова. А сьогодні вечером Божена подзвонила і попросила щоб я по малу приїхала, бо дитина пообіцяла бути чемною, тільки щоб її забрали. Як на мене набагато цікавіше бавитись цілими днями з однолітками, а не сидіти в стерильні квартирі і боятись до чогось доторкнутись.
Я вже здогадуюсь звідки ноги ростуть Діаниного егоїзму. Для другої бабці, вона єдина внучка, от трясеться старенька, все для неї...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Напишу як в мене було. Коли була на селі, то не любила та й взагалі в тому віці рідко хотілось мені робити кулінарні подвиги типу ліплення вареників( я й зараз того не роблю), і якби мені сказали сидіти разом і ліпити яб реально в тому віці подумала, що мене експлуатують. Але мене то не цікавило, можливо вашу похресницю так само це не цікавить. Просто вас виховували інакше, її теж. Для вас це правильна позиція, для малої краще на вулиці погратись ніж сидіти і ліпити, принаймні в 7 років мені так було. Коли було ліплення вареників чи шось такого роду мене питали чи я хочу, я казала шо ні, але іноді могла забігти на 5 хвилин чисто подивитись і йти далі.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Я думаю, що дитину потрібно вчити, перш за все, вітатися із знайомими старшими, сусідами, друзями. І не дозволяти стояти на вухах.

Приклад з життя: на спільному балконі трое дітей катаються та пластмасових машинках. Грюкіт несамовитий та й балкони потребують ремонту. Ніхто не подумав з дітьми піти на дитячий майданчик чи у парк (і те, і те поряд ще й в асортименті), а я не могла зосередитися на роботі, бо працюю вдома. Закриті вікна не допомагали. Не розумію я, навіщо привчати дитину до непотрібних іграшок, замість того, щоб розвивати її.
Коли я була маленька, то пам"ятаю, як сусідський хлопчик вирішив покататися на скейті на балконі. Йому строго-настрого заборонили, бо це заважає сусідам, спричинює дискомфорт.

І ще один приклад, теж життєвий: сусідська донька, якій 11 років, не вітається ні з ким із сусідів і їй ніхто не робить зауважень. Мені б, у її віці, уже по дупі шльопнули б, напевно. Зараз дітям дозволяють занадто багато.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

тобто Ви вважаєте що діти ЗОБОВ*ЯЗАНІ вітатись зі всіма підряд? А Ви зі всіма сусідами вітаєтесь? навіть з тими хто неприємний Вам? скажу за себе: вітаюсь з тими. з ким хочу. в домі є кілька противних екземплярів, на котрих навіть дивитись не хочу, то і не вітаюсь. моя дитина вітається до тих, кого знає, до тих, кого не боїться. а який сенс змушувати вітатись зі свіма? що ми тим хочемо довести?

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

не зі всіма, написано що до сусідів не вітається

а де він хотів покататись? в квартирі чи на вулиці?

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Хіба сусідам від того гірше? Навряд.
Вважаю, що в плані взаємодії з оточуючими треба вчити не нашкодити, не образити, не спричинити болю. А "добрий день ", "дякую", "прошу" звичайно, теж важливо, але не настільки, щоб на тому зациклюватися чи робити проблему.

Свіжий приклад. Бавимося сьогодні в пісочниці. На лавочках біля неї сидять мама, бабуся і дідусь, кожен зі прийшов зі своїм "підопічним". Хлопчик років десь 4-х пчихнув, бабуся іншого хлопчика каже: "Будь здоровий!", малий собі далі бавиться. Б. помовчала хвильку, та й каже: "Скажи "дякую! ", малюк мовчить Б. далі: "Треба казати "Дякую", тут мама того, що пчихнув: "Вітюсику, скажи "Дякую". Малий подякував, ідилія продовжується Чи гарно би було, якби Вітя зразу подякував? Так, безперечно. Але він того не зробив, мама не зауважила чи проігнорувала, нічого страшного не сталося.
Чи треба було бабусі робити зауваження чужій дитині, до того ж, бачачи, що мама не реагує? Думаю, ні.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Та гірше, бо он жаліються. Неуважають їх сусідська донька, навіть добрий день не скажуть. Ги...ги... мої діти з нашими сусідами також не вітаються. Ми сусідів можемо тижнями не бачити.

Але ви знаєте, дивлюсь для прикладу як поводяться діти в українській школі по-суботах. Всі між собою знаються, але діти ніколи не вітаються з дорослими, тільки з вчителями. Ніразу не бачила, щоб діти казали добрий день до батьків їхніх друзів. Тут радше дорослі вітаються з дітьми.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ого! Надіюсь Ви це в переносному значенні а не в буквальному написали. Цікава теорія - шльопати по дупі власну дитину, тільки заради того, щоб в сусідських очах виглядати культурною. Мдя...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Шльопнути - образний вираз насправді. А хлопчик вирішив покататися на скейті по балкону.

На рахунок вітання: до одного сусіда приходить 16-річний син і завжди перший вітається. Це прості правила етикету: молодші перші вітаються із старшими. І мушу сказати, що ставлення до тих сусідів інше, якось так апріорі получається та й приємно дуже.