Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

але хіба ж це не добре? Підтягуватись один за одним, разом рости ...

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ой, якби чоловіки дослухалися до того сигналу, то ми б мали золотющих чоловіків! Але знаю декілька жінок, у котрих чоловіки сидять вдома, а вони працюють, як воли, і утримують сімейство. А чоловіки щей принижують їх та ревнують.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

в якийсь надцятий раз спитаю, а що то не видно чи чоловік збирається на канапі лежати? Чи до весілля він робив на трьох роботах, заробляв-розвивася, а потім перестав?

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Звичайно, що добре...жінка завжди, як це і їй природньо почуває себе захищеною...і бізнес її захищений, бо "збоку є матеріальне забезпечення" і це дозволяє дійсно по-щирому радіти один за одного...

ТОму я й написала, що це стосується "адекватних" чоловіків...а не оцих невігласів про яких Ви написали...

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

От мені у коментарі написали "ой, пербірлива. гравное чтобы человек был хороший ".
Дик ми вже це проходили. "Щоб було" - вже було. І нічого хорошого це не принесло окрім дитини, яка є сама по собі скарбом, вартим всього.
Саме так я собі і "постановила" коли мені минуло 18, коли зрозуміла що то ненормально так довго бути самій, шукаючи свою пару, того хто б мене розумів. Дала собі слово почати нарешті хоч з кимось зустрічатися, з першим-ліпшим хто познайомиться.
І мов хто підслухав. Було весело, були студентами. Скучала, любила.. бо серце було повне бажання любити, піклуватися, берегти, вгадувати бажання, дарувати.. Мені здається, я могла б полюбити будь-кого, настільки великим було бажання - віддавати, любити. 2 роки між іншим, спілкувалася з ним російською. І тільки одружившись, таки набралася відваги, поставила перед фактом і перейшла на рідну. ну бо до смішного доходило.. він родом із села Київської області. Приїде додому - з батьками українською. Я все життя взагалі - українською, школяркою в хорі співала з "бендерівськими" тоді - і державними вже зараз прапорами, які нам рвала радянська міліція у 1989му...
Російська була в інституті "інтернаціональною", це нормально було для Києва.. то що, і вдома в сім'ї продовжувати? Спершу комплексував на людях, казав що йому встидно.. в мене серце розривалося.. - потім звикся. Але постійно кпив з мене, з батьків за подільські діалектні слова, за незвичну йому літературну мову.. справляло приємність. а швидше за все.. своєрідні комплекси, коли людину мимоволі зачіпає все, в чому вона відчуває свою неповноцінність.. і що дуже важко виправити навіть психологу при бажанні того хто хоче виправитися.
Я думала теж, що головне - не спорідненісь душ, не глибоке розуміння.. головне щоб серце було добрим, щоб людина була добра, працьовита. Мені наївно здавалося що той хто народився в селі просто не може бути ледачим до роботи. Ну і ще багато чого "здавалося". А народ недарма має приказку "не дай бог з Івана пана"...
А тепер уявіть, що "главное" - не справджується. І чогось головного спільного (на яке не зважалося спочатку) - катма. І рівні культури і всього іншого - різні. І не те що мова не йде про те щоб хоч поцікавитися чим я живу, не про те щоб підтримати в скрутну хвилину чи в годину хвороби.. а бодай промовчати, а не ядучо хмикнути: що, знов своїх хохлів малюєш.. Я і досі коли малюю стільнички.. мимоволі відганяю від себе сумніви: а може і справді я бездарна? може і справді не маю більш ні на що фантазії?
ну і так далі.
Я про що.. я про те що якщо в чомусь сокровенному для людини спільності немає.. це потребує шаленої толерантності і розуміння того що інша людина має відмінні цінності, які слід поважати.
..а якщо при цьому не всі риси молодої людини можуть "вилізти" в той час, коли ти ще не в його повній владі (бо в присутності друзів чи батьків - все інакше! але тільки зачиняються двері або коли ніхто не бачить, наодинці, особливо далеко від всіх кого ще побоюється - моментально все змінюється, знаючи що я не зможу себе сама захистити і невпевнена в собі)..
Інколи картаю себе за те, що понижуючи собі планку ("не шукати принців! головне щоб людина була хороша") вийшла заміж зі сліпим сподіванням що все буде добре, якщо я турбуватимусь і любитиму сама, якщо я поважатиму чужу відмінність. І цим самим позбавила екс-чоловіка можливості знайти таку владну жінку з подібними до нього поглядами, яка б його тримала в руках (перконана, що тільки із психологічно слабкішою "жертвою" він розпускається. бо відколи змінилася я і я продиктувала свою волю - багато чого змінилося. Але до першого зручного повороту подій. коли знову виникає ситуація незахищеності).
Але в більшості.. вдячна долі що завдяки 6-літньому досвіду шлюбу таки навчилася того чого не вміла раніше і не навчилася б ніколи. Відстоювати свої інтереси і вміти зберігати спокій в будь-якій ситуації, не рюмсати коли тебе ображають - а спокійно відстоювати свої інтереси. Якби не така "школа".. так і хочеться повтрорити слова із "Москва слезам не верит": ничего бы из меня не вышло.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Таке теж буває. Бачила на власні очі. І була свідком того, як в ньому розчаровувалась жінка, як вона все це намагалася згладити, але нічого не вийшло. Неприємна картина.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ну чому зразу так? Є сім"ї, в яких саме чоловік сидить дома з дітьми і готує їсти, тому що жінка може (вміє) краще заробити і це добре, поки обом добре і ніхто від цього не комплексує. А мудра жінка ніколи в цьому випадку не стане керувати. Отут все залежить від того, наскільки в обох вистачить розуму. А взагалі я мала на увазі іншу модель сім"ї, коли обидвоє займаються своєю улюбленою справою і коли успішний чоловік і успішна жінка і кожен радіє одне за іншого.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ніхто нічого не мусить. Я говорю за природній потяг жінки до створення сім"ї і продовження роду. Я не говорила за маленьких дурепок, які щось комусь доказують. Говориться за те, що майже кожна сильна жінка інколи хоче бути слабкою в обіймах достойного і люблячого мущини.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Біда Україні з "такими українцями". А це ви правильно написали-КОМПЛЕКСИ!
Не раз бачила на свої очі в Києві на вокзалі, іде якийсь роботяга, підходить і щось питає "а ви нє подскажитє..гдє", відповідаєш тому чудові українською і воно вже дякує, а не спасібає. Стидоба.
І до слова...мій дядько корінний киянин, відомий скульптор, в них в сім"ї і з друзями і на роботі говорять тільки українською. В чоловіка на роботі до речі теж.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Ну винятки 1:100000 є завжди

і що саме вона намагалась згладжувати?

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

як це не прикро,але є таки випадки,коли не видно.
я на власні очі бачу зміни у подружньої пари з якою колєгуємо.на початках їхнього сімейного життя,він гарно заробляв,жінка теж працювала,але,виходило,що більше у своє задоволення.жили,як і всі пари - сварились-мирились,і т.д.Так склалось,що він втратив ту роботу,а жінка влаштувалась,на іншу,високооплачувану роботу.І,тут Остапа понесло,він почав вимагати,щоб давала гроші йому,чому він не бачить купки з грошима,те,що він підзаробляв,взагалі в сім"ю не давав(а в них 2 діток).Весь час в дома лежав на дивані,пив пиво,і навіть не дивився за дітьми.Сказав,раз ти така модна,сама і забезпечуй сім"ю,я того забазпечував.
Ось так бува в житті.

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

не йдеться про те чи гарно він заробляв, а власне про те чи готова людина розвиватись, крутитись, якщо є потреба, і наявність роботи це ніяк не доводить, треба глибше дивитись-розмовляти ДО весілля

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

як раз в нього найкраще з нашої компанії це і виходить/ло,а зараз він "забив" на заробляння грошей,викручуватись,лишній раз включити мозги.

ви думаєте,що на рівні розмов до весілля це буде видно?

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

щось ви взагалі налякали... з цього прикладу виходить, що скільки не розмовляй - завжди береш кота у мішку ((

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

єдине,що точно - це ніхто не може заглянути наперед,тому требе бути готовим до всього
(якби ж розмовами до весілля,можна було б взнати все,то скільки сімей збереглись)

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

людина сама для себе є таємницею. Нас, наше ставлення до життя, до людей, наші цінності кожного дня змінюють різні обставини. Людина постійно змінюється, тому глибока розмова ДО весілля не гарантує вам константу в особі чоловіка після одруження. Подружні стосунки змінюються постійно, повага та розуміння приходить на зміну палкій любові, ми щодня будуємо свої стосунки з оточуючими людьми і не можемо передбачити їхньої реакції в конкретній ситуації. Є різні люди. Є хороші, які змінюються завжди, але в кращу сторону. Є свині, які своє свинство проявляють залежно від обставин. Але поняття поганий чоловік чи хороший залежить від того, що жінка розуміє під тим. Жінки також часто змінюються після одруження, самі того не помічаючи, не завжди в добру сторону...

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Не могла не висловити своєї думки, оскільки майже щодня зустрічаюся з проявами цього стереотипу.
Таки так: суспільство вирішило - самотня жінка - нещасна, її треба пожаліти. Якщо люди віком до 50 років не такі категоричні у цьому, то наші бабці і сусіди - то сила
Трафунки бувають різні, звичайно. Але поясніть мені таке: для чого розумній перспективній молодій жінці чоловік-обуза (я кажу про чоловіків, які дійсно є обузою). Така жінка пречудово дає собі раду сама і я прекрасно розумію її небажання зустрічатися/жити з кимось, хто буде її "напрягати".
З іншого боку, як слушно зауважували деякі дописувачки, бути самому нелегко. Теорії інь-янь - не пусті балачки все-таки
А от і віршик в тему:

Чтоб жизнь прожить, знать надобно немало.
Два важных правила запомни для начала:
Ты лучше голодай, чем что попало есть,
И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
Омар Хайям

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

З заголовком теми не погоджусь.САМОТНІСТЬ ВНУТРІШНЯ, ДУХОВНА,,,ЦЕ ТРОШКИ ІНШЕ. Але скажу, що самотній жінці ДУже важко....дуже...А ті, що кажуть, що їм добре бути самотім---бо такі всі класні, що їм і чоловіка і не треба---то...ну а що їм ще казати????.Що так я страждаю,боляче...хочу позбутися самотності.Їхні слова у захист самотності-це прикриття!!!!! МИ ТАК СТВОРЕНІ (ОСОБЛИВО ЖІНКИ) нам треба дарувати ніжність, любов, хочеться , щоб тебе любили..чекали..отак.КРАЩЕ 10 РАЗ БУТИ ЗАМІЖНЕЮ,НІЖ УСЕ ЖИТТЯ САМОТНЕЮ..з якимись там одноденими романами.Тому БАЖАЮ УСІМ КОХАТИ І БУТИ КОХАНИМИ!І ЛЮБОВІ ЗВІДУСІЛЬ!

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

чому всі пропускають слово "дивитись"?
І так, на рівні розмов це буде видно.

якби ж хоч трохи розмовляли ... то скільки сімей спочатку б не створили, а потім таки створили нормальні з іншими.

ну і про "взнати про все" - всього і не треба, хай би очевидне спочатку не пропускали

не глибока розмова - а багато розмов глибоких і різних.
І люди не змінюються, точніше змінюються, але дуже рідко і дуже свідомо. А те що більшість людей називає змінами, то це все в них було і вони просто не хотіли це бачити. Оте улюблене, "а мені ж мама казала" є наглядним доказом. Мама ж бачила, ггггг.

Про ситуації - ситуації завжди різні і завжди однакові. Якщо він копає кітку, то при тяжкій (чи не дуже) хворобі дружини не варто чекати на підтримку. Ну ви зрозуміли.

П.С. Це я зараз така мудра. Потанцювала я на граблях ще й як. І що я вам скажу - бачили очі, що вибирали. Ой бачили, тільки гралися в недовиджєючих. Ну то хто мені був винен.

Це все більше в тему "жінка завжди винна", але вже де застали. Модератори не бийте

 

Відповідь: Неприпустима непристойність бути самотньою © Левицька

Категорично не погоджуюсь. Тут усе, знову ж-таки, залежить від самодостатності чоловіка. Якщо він реалізував себе у тому напрямку, який був йому цікавий і потрібний, то ніколи успіх його дружини не буде його дусити і вганяти у чорні заздрощі. ІМХО

---------- Додано в 06:51 ---------- Попередній допис був написаний в 06:45 ----------

А щодо нашої теми, то цілковито приєднуюсь до думки, що у нашому суспільстві діють стереотипи на рахунок самотності жінки і її неуспішності. Хоча, вони поступово себе відживають - сьогоднішнє життя показує, що це - зовсім не так ( є успішні жінки, які не мають чоловіка\партнера, і, при цьому, відчувають себе абсолютно нормально). Портреба у чоловіку, як на мене, виникає не тому, що його відсутність - це ненормально, а тому, що часом хочеться бути слабкою і довірити вирішення якихось питань комусь іншому