Нефізичні покарання дітей

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Для кого дивна?
Не бачу ніц дивного, якщо в родині ТАК ПРИЙНЯТО, що у кожного є свої хатні обов'язки.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Ага. І то ще питання що гірше - фізичне покарання чи психологічний тиск.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

А що поганого в тому, щоб залучати дітей до хатньої роботи???
Інша справа, що відповідно до віку і можливостей.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

п.с. і теж дуууже не любила, коли мене 120 раз заставлялось щоьс переробляти, щоб було ідеально...чи коли в покарання я мала начистити картоплі чи ще щось там зробити. Пам"ятаю, як я мусіла малою порізати цибулю і моркву - в малої дитини ясно що так не получилось б акуратно і йтоненько, то ще за те сварена була...Плакала і різала ту цибулю....Не знаю, добрий це метод, чи ні, але хатню роботу теж дууууже не люблю, за що й дотепер вислуховую, в кого я така вдалась...

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Офф - не так страшно...
А теза "не навантажу дитину, бо мамина форма недобра" -
Як в анекдоті про горілку і булочки: знудило минулого разу, тому без закуски луччє.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

а хто де казав, що погано? Але одна справа залучати, а інша прискіпуватись до маленької (я на цьому наполягаю) дитини.

---------- Додано в 22:45 ---------- Попередній допис був написаний в 22:43 ----------

ви що дійсно через слово читаєте? мова не про "навантажувати" взагалі, а про "як" (з розумом треба, очевидно).

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

На мою думку, напевне краще б було дитину похвалити за виконану роботу, і попросити наступного разу ще й раковину за собою помити.
То я кажу, згадуючи себе, бо от дійсно, ті постійні нагадування і змушування переробляти/доробляти, потім дуже заважають адекватно сприймати чужі поради чи повчання.
Якщо вже тема зайшла за хатню роботу, то головне не навчити зразу ідеально все роботи, а не відбити охоту до тої роботи змалку, коли дитина ще сама хоче допомогти, і тішиться що її назвали "мамина помічничка".
Моя 5-річна дитина часом миє посуд, але тому, що сама проситься. І нехай за нею потім перемивати треба і ще й прибирати, все рівно дозволяю. Бо не хочу повторити помилки моїх батьків, які років до десяти до кухні не підпускали "не вмієш, поналиваєш, розібєш", а потім, коли інтерес пропав, змушували мити вже через крик і покарання.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

А то така важка праця помити пару тарілок для 10-річної дівчинки? І я так зрозуміла, що виховання полягало не в тому, щоб помити той посуд, а щоб сумлінно виконати роботу, а не як-небудь, щоб відчепилися.
Мене мама майже не залучала, до роботи, то я і нормальну зупу не вміла зробити. І хлопців як не залучати, то потім нічого вдома робити не будуть...

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

залучати - нічого поганого, але не у вигляді їхнього обов"язку. У моїх дітей - найперший обовязок - гарно навчатись, потім - слідкувати за своїми речами (іграшки, одяг, речі, книжки....). Все інше - їхнє бажання. Перше за все - дуже зближує спільна праця. Одна фраза: "йдем приготуєм вечерю" і мої діти біжать на кухню", хтось ріже хліб, хтось накидає, а інший вже кричить: "а я, а я що маю робити? І дитині має подобатись те, що робить. Якщо посуду мити, то так - я мию, хтось складає-підносить, чи наоборот. А не хоче - то не треба. Зрештою і в мене таке буває, що нічого не хочеться робити.
Це моє бачення "дитиячої праці".

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

добре сказано!

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ви щось таке говорите ... для мене три рази доганяти дитину, яка вже зробила роботу це прискіпування

самі собі суперечите

то по-вашому треба доробляти сумлінно, то підтримуєте думку про хваління за виконану роботу (недосконало) і прохання наступний раз зробити краще

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Часом помічаю за собою що не даю доці можливості щось зробити що мені не подобається, типу мию посуд,а вона коломене набирає в кружку і виливає, намагаюсь виправитись, дозволяю до певної міри і відволікаю, хатню роботу яка їй подобається, наприклад витирання пилюки, даю можливість робити разом зі мною, але лише разом зі мною, а не самій, вона інколи і відносить і приносить щось на прохання, і копіює мою поведінку на кухні, у ванній, але то все у вигляді гри. Вважаю що обовязки можуть зявлятись дрібні вже у віці після 15 років, і то ті що стосуються більше беспосередньо дитини.
Карати - в мене поки взагалі не виникає причин, вередує-спокійно обговорюємо, міняємо заняття, щось придумуємо, поки обходимось.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Чомусь мені здається, що після 15 вже ніякими обов"язками ви дітей не зацікавите, особливо, якщо вони звикли мати лише права.
Я думаю, що обов"язки повинні бути навіть у найменших, але, звичайно, посильні і відповідно до їх віку. Миття посуди - це не є щось надзвичайно важке, чого дитина в 10 років не може виконати. Інша справа, що вона не хоче чи її від цього заняття відгороджують. (Зараз говорю про свій випадок - мені простіше самій помити, ніж дивитись, як у сина це нескладно виходить. Знаю, що не добре роблю, але...) Я намагаюсь ввести обов"язки домашньої роботи на своїх хлопців, та вони в нас не є строгими до виконання. І помітила, що краще виконуються не з примусу, а в жартівливій формі. Наприклад, після вечері, кажу: "Зараз тато миє посуду, дідусь витирає, Назарко носить і складає, а мама йде дивитись телевізор(Макарчика ще не залучаєм до хатніх робіт, хоча поки іграшки не поскладані, то ні на вулицю, ні спати він не йде - вважаю це теж його обов"язком)".
П.С. Але тема була задумана про покарання. Я "караю" комп"ютером, але не завжди дотримуюсь свого ж призначення. Погано? А що робити?

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

а я вже ради собі просто не можу дати - голова йде обертом - карати треба, не знаю, як правильно

може, то яка чергова криза віку? (нам майже 5) постійні конфлікти - все мені на зло

я - за обов"язки, звичайо, що спочатку - у формі гри і потім поступово далі - але виключно заради самого формування відповідальності, а не стільки заради виконання якоїсь роботи.
хоча вважаю, що нам не зарано мати прямий обов"язок - прибирати за собою іграшки, складати речі, коли переодягається, на свої місця, а не кидати, де вийде.
а все решта - щось ще не задумувалася - не виникало потреби.

а от з прибиранням своєї кімнати - то проблема дуже серйозна на разі - розумію - що поки тільки власним прикладом і разом можемо то робити - аж поки вона сама автоматично не буде це робити.
але щось процес затяжний - мого терпіння не вистачає
10 раз кажу йди прибрати іграшки в кімнаті - не реагує.
карати?
тоді зустрічне питання - кого? доню чи маму (яка не вміє терпляче навчити?)

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Хочу додати, що як правило, я про свою дитину, вона стає "нестерпною" власне тоді, коли я вимучена, неуважна до неї, голова забита, і я неналежно слухаю її, чи навпаки намагаюсь припинити гру чи помвнчти гру тодв коли їй цікаво, і якщо вдуматись-то така реакція є нормальна, просто в дітей інший ритм, інше сприйняття. Намагаюсь пояснювати наші дії на 2 кроки вперед і дотримуватись того що пообіцяла.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Залежить від мети покарання.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Власне що обовязком має стати звичка а не навпаки.
Прибирати іграшки пропоную щоразу, інколи відразу біжить, інколи мама, якщо не хоче, збираю сама, але прицьому говорю, що мені було б приємніше твоя допомога, та і швидше щось би робили інше.
Знову ж важко радити-де 5 років а де 2.
Думаю що їм усім, діткам незалежно від віку, бракує уваги, бо вони хочуть стовідсоткової віддачі, що звичайно нереально. В такому випадку практикую, умовно, активно бавимось пів години разом, потім вона сама пів години щось імітує, робить, потім знов разомю Виснажливо, але вона так щиро тішиться.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

мій чоловік в таких випадках карає так - пояснює ще разі ще раз, що в кожного є обов"язки - у доні конкретно - то прибирати за собоюб після забав. каже, що іграшки неприбрані буде викидати. так і робить - збирає їх до великого сміттєвого мішка і типу викидає - насправді у нас в кладовці вже кілька таких "мішків" - але доня самовпевнено каже - що нічого страшного, в неї ще залишилися ігршки - а ті їй і так вже буцім набридли. і вперто наполягає на свому - не слухається.
не знаю, чим то закінчиться.
характер дуже впертий. принциповий.

це правда, що в 2 роки все гладко і слухняно відбувалося. а тепер - трудно

а що я можу зробити? залишити роботу? не працювати і займатися тільки дитиною? неможливо - і ніколи не буде можливо - доня буде рости і часу буде ще менше. вона прекрасно вміє проводити час сама - але її теперішня конфліктна поведінка - неконтрольована компенсація браку уваги - починати треба все-таки з мами.)) фізично не встигаю.

коли у сім"ї кілька дітей - а тим більше ще є маленька дитина - у мами ясно що менше часу і емоційного бажання проводити час зі старшими - це хрестоматійні випадки. а коли одна - мало б бути простіше, але чомусь виходить важче, принаймні в мене.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

А чому б і ні? Я ( завдяки маминій зайнятості ) вже з першого класу варила супи горохові з пакетиків і каші, а в четвертому класі зробила вперше САМА вареники від "А до Я" (хотіла зробити несподіванку до приходу батьків з роботи). До 9_го класу я вміла готувати та пекти тортики набагато краще за своїх ровесників. До дечого мама заохочувала, дещо було обов"язком, зате чоловік тепер (який ДУЖЕ вибагливий до їжі) каже, що я багато страв готую краще за його маму(!!!) А до нашого знайомства він вважав, що ніхто не може приготувати смачніше за неї.
Щодо миття посуду, то у мене з молодшою сестрою десь від років 9-10 була черга на миття посуду (в яку інколи вклинювалась мама, як мала час) і це не обговорювалось. У кожного була своя кімната "для прибирання" (не дитяча), по черзі виносили сміття...
Я не скажу, що була в захваті від того діла, але не вважала, що це має робити лише мама , правда, трохи обурювало те, що тато в той час читає газету...
Одним словом, якщо мама заставляє дитину мити посуд , а в той час дивиться телевізор - тоді це неправильно. А якщо є купа інших справ - то чому б і ні?