Мій муж тільки просив фоток малого ніде не виставляти. Але я це і так вирішила. без нього. Я окрім форуму ніде своїх думок не висловлюю, він про форум знає, називає його "отой твій рожевий форум"))) В соцмережах ми неактивні, а він так зовсім пасивний, аккаунт має, але заходив на ФБ може років 2 тому. Інстаграм вважає "бабською дурью", рже з нього. Я там недавно зареєструвалась(не особистий акк), то він ТААААААК на мене подивився....
О, а мені цікаво, чи є взагалі чоловіки, які з розумінням ставляться до того, що жінка сидить на форумі? Мій, мені, не перечить. Але явно не розуміє, що я тут роблю, і для чого мені це все?
Не перечить - це і є з розумінням ))) Хоча я знаю мінімум одного який ще й стимулює свою дружину до ІГ (вона не проти), і фото робить, і підтримує.
якось попросила чоловіка зробити мені фото, то він вже "постарався" так, що в мене тепер штатний соцмережний фотограф - Сергійко Час від часу роблю фотосесії, щоб серйозні статті були з серйозним візуальним доповненням. А на персональній сторінці у мене "бомжество" з фоток машини і дороги, хліба, квіточок і селфарів напевно, саме так це і виглядає, і в нас теж порозуміння. Мій чоловік відверто сказав, що йому не подобаєтсья цей "створений образ", а я з ним не погоджуюсь, бо я - не образ... Ну і на відміну від нього, я не переживаю, що виглядаю "надто розумною" чи "надто гарною", ггг може, це формат мінімальних ревнощів? або щоб я "не зазнавалась" Пробувала різні тактики. Штучно змінювала стиль письма - було складно на власній сторінці таке робити. Припиняла писати зовсім - невигідно, бо в мене більшість партнерських співпраць починалася в соцмережах. Спробувала увімкнути інтуїцію і не писати нічого тригерного для нього - про політику, наукові дослідження в певних галузях,тощо. Постійно зважую, чи не "відриваю цього від себе" йому на догоду. Ніби поки ні. Та й пишу далі.
Категорично негативно ще з часів знайомства, коли всі були в однокласниках і вконтактах, а фейсбук на наші терени тільки заходив. В певний момент мене дістало відповідати на дурні питання «чого ти його/її додала в друзі, ви що близькі друзі?» чи «чого ти цю фотку виставила» і я просто видалила всі свої аккаунти. На даний час, не зареєстрована в соцмережах і, в принципі, зовсім не вважаю, що щось в цьому житті пропускаю) На ДП чоловік теж косо поглядає, типу «ти що їх знаєш?». Вайбер теж декілька разів був перевірений і перечитаний вздовж і впоперек
По-філософськи, типу «чим би дитя не тішилось...»Може підмахнути типу - «як не знаєш, то йди в своїх посиденьок спитай». А я що? Я і питаю, багато корисного тут почерпнулаА взагалі чоловік в мене абсолютно не активний. В нього нема акаунту в жодній з соцмереж. В ФБ я активний читач, іноді можу щось поширити, дуже рідко, персональної інформації стараюсь не викладати. В ІГ виставляю фото без дітей і чоловіка, щось своє. Але тут ми з чоловіком солідарні. Я теж не прихильник викладати особисте назагал, хоча іноді і в мене проскакує
Сьогодні зламали мою сторінку в ФБ і за тих 3 години, що я парилася зі службою підтримки і проходила автентифікацію з документами, повидаляли інформацію і деякі пости, і від мого імені розсилали якісь шахрайські повідомлення користувачам з Франції. Так що я ще й в швидкому режимі вивчила основи французької, коли цілком реальні люди повелися на ті повідомлення «від мене». Чоловікові навіть не кажу, бо він якраз дуже проти соцмереж через безпеку. І тепер сто разів подумаю, чи показувати фото дітей в себе в ФБ. Разом з фейсбуком пішла спатки моя пошта і її я відновити поки не можу. Добре, що не робоча. Словом, реально неприємна ситуація і завжди є ризик, що хтось може отак від вашого імені нашкодити. Напевно є такий ризик і на форумі.
о, так, я читала про цю твою лажу, дуже співпереживаю і бажаю відновити пошту. Ризик нашкодити завжди є, але є і користь від діяльності в мережі... Тому, тут як завжди, співвідношення одного і другого...
Для бізнесу є користь однозначно, і то велика. Але я б не перетинала особисте в бізнес. Зрештою, я старалася і так цього ніколи не робити і я не маю роботи в мережі. Мій чоловік працює в сфері захисту інформації і передачі даних, він би мені цілу лекцію прочитав про мій пароль і чим я думала, коли ставила той самий на пошту і соцмережу. А я ж турок, реально забула, що вони підв’язані. Ще й замість нього здавала місяць тому онлайн екзамен з тої теми, бо мужу було нецікаво і то було англійською. Здала на 85% себто я типу сертифікований спец з Інтернет-безпеки
Я не про бізнес. Про користь ВІД, а не ДЛЯ Наприклад, на волонтерських засадах модерую спільноти і от зараз створюю власну некомерційну групу. Інформація підтримка все таке. Це цінне
Та немає значення. Бізнес - це «справи». Тобто будь-що, чим людина займається. В контексті теми: дивно, якби чоловік погано ставився до того, що дружина має в Інтернеті свої справи (business). Зовсім інше, коли в мережу виносяться особисті речі, які мають стосунок до всіх членів сім‘ї. Йой, я собі згадала до теми. Стежу в ІГ за такою блогеркою супер популярною - Аліса Купер. Ну реально класно готує кубіта, а тут раптом упс - розлучення з чоловіком і фсьо, купа помиїв щодня. І акценти на тому, як то все дитині шкодить. І вся історія стосунків з самого початку. Мені часом просто хочеться щось десь «пописати», але навіть я до своєї писанини тут не дуже добре ставлюся. В соцмережах про сім‘ю не пишу. Чоловік має в себе на компі відкриті вкладки з моїми сторінками. Я ніколи й не питала, чи він хоч раз дивився. Швидше за все, йому все одно.
Я в соц мережах нічого дуже не пишу, тим паче особистого. Чоловік має профіль, але неактивний, лиш месенджер використовує. А форум - знає про його існування, але не читає, бо не вміє
напевно, правда була в тому, що я завжди надто змагалась зі своїм чоловіком. Заздрила йому, і замість працювати над собою, намагалась чимось вихвалитись. А чим - по факту не було. Так, самій мені також не було добре, але і хорошій іншій людині багато життя попсувала. І не вийшло з мене хорошої дружини, не те що мистецької. Зовсім немудрі були мої останні сторінки цієї писанини, але більше не засмічуватиму тут ефір. Втім, не видалятиму дописи, хай це буде частина історії. Про всяк випадок скажу, що легше від виписування не стало. Щиро рада за всіх, хто на вірному шляху З.І. йти з форуму з помпою і шампанським не буду, але якщо комусь мене бракуватиме в цей тривалий наступний час що я не писатиму тут - буде приємно, як би це не звучало
Вже мій допис типу як запізнілий, ну але то таке, пишу коли маю час. Трошки до тем, які піднімалися вгорі. З почутого на лекції психолога-психоаналітика: кожен вибирає собі до пари таку людину, з якою зможе і далі «танцювати той самий танець», що у батьківській сім’ї. Наше несвідоме керує нами значно сильніше, ніж ми собі думаємо. І то не конче має бути чоловік такий самий як тато, це швидше визначається найістотнішими стосунками, які мала людина. До речі спостерігаючи за собою, скажу що мій чоловік більше схожий на мою маму, ніж на тата)) (це так по базових відчуттях і емоціях, які поруч з ним переживаю). І якщо той сценарій зі свого дому вдається якось переосмислити, то можна трохи зійти з «батьківської» колії і поїхати по своїй. Ранні шлюби теж різні бувають. Мій улюблений приклад про дівчинку, яка вийшла заміж за «татуся», а потім десь біля 40р нарешті зрозуміла, що вже виросла , подорослішала і татуся більше не потребує, і хоче знайти чоловіка, пережити справжнє кохання ітп)) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Добрий ранок, хотілося б висловити свою думку з приводу мистецтва бути дружиною. Я завжди був прихильником сильних відносин, коли обоє трудяться заради майбутнього, вирішують проблеми разом, обговорюють свої проблеми за "столом переговорів". Також в цих відносинах повинна бути душа, тобто, як самий перший пост був про дружину Генрі Форда, яка в нього виріла та любила. Це правда заслуговує поваги. Від себе додам, що важливо в кінці робочого дня просто обійняти хлопця/чоловіка, який втомився і хоче ласки. Як казав Бернард Шоу:" Жінки-кохайте чоловіків, їм важлива ваша підтримка. Навіть , якщо вони про це не кажуть.. кохайте. За кожним сильним чоловіком, стояла жінка, яка в нього вірила по-справжньому та любила". Останнє, що скажу я, як хлопець знаю, що ніщо не зрівняється з жіночою ласкою, підтримкою, та словами.
а я знаю що зрівняється - чоловіча ласка, підтримка і слова. Жінки, які так само як і чоловіки є сильними, трудяться і т.д., теж втомлюються, і теж потребують чоловічої ласки, підтримки і любові.
Звичайно, тут же згадалась цитата: "Найщасливіші жінки це-ті до, яких чоловік відноситься, як до доньки. Вони люблять, коли чоловіки постійно нагадують про те, як їх люблять через подарунки, квіти, довгі поцілунки. Поглажування волосся, коли дивляться в очі, а потім цілують. Жінкам потрібно слухати, бачити та відчувати, що їх постійно бажать. Те, як вони важливі та кохані, як і раніше. Кохання для жінки- сенс її життя".
Як приємно бачити мужчину в нашому скромному жіночому товаристві. Поділіться ще Вашими думками,якщо не важко. Особисто від мене питання, на яке мені би хотілося почути чоловічу думку. Це - що найцінніше в цьому житті жінка може дати чоловікові? Варіант - 1 відповідь, одним словом чи словосполученням)) Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
