Я от чесно не знаю, якої. Бо адекватної реакції на постійне втручання в життя дорослої людини бути не може. Я знаю пари мама-донька, де реально дзвінки кожен день і розмови про "що їла", але там мама ніколи (ніколи!) не розказує дорослій 30-річній донці, як жити. Бо вона вже мала час, коли робити це було її обов'язком. А тепер вона просто питає, чи надовго донька їде в іншу країну, чи сподобався їй стрибок з парашутом і чи має вона бажання познайомити батьків зі своїм хлопцем. Без претензій і повчань. З таким настрОєм можна і про зупу говорити. І це не є нормально - за рахунок дитини компенсовувати свої страхи. Хай ще дитині буде страшно і соромно (бо в Гермі так і є: мама ж має проблеми зі здоров'ям, отже, не можна відкрити рота, бо раптом що - винна погана дитина). І то таки від людини залежить. Моя мама має потребу роздавати цінні поради і тримати дітей в моральній залежності. Моя баба має 76 років, живе сама і їй досить, що внуки раз в тиждень приїхали. І вона ніколи не ниє, що всі її на старість покинули. І моя свекруха, яка має єдиного сина і 72 роки, ні разу за 12 років нашого шлюбу не дала мені "цінної поради" без мого прохання ні чоловіку, ні мені. І вона вміє дуже коректно висловити свою думку, якщо їй щось не подобається, але її то не стосується. Наприклад, їй більше подобається, коли в мене коротша стрижка, тому вона засипає мене компліментами після кожного підрізання волосся, але нічого не каже, коли в мене волосся вже "до пояса" і на голові шухер. Бо одна справа натякнути, а інша - інструкції роздавати.
Я от читаю тут і чесно дууже сподіваюсь, що я буду адекватною мамою 18-літнього сина....але , знаючи свій характер,дуже в цім сумніваюсь. І якщо що , то див."статус під аватаркою"
моїм старшим дівчатам 18,5 і майже 17 років, ну не знаю чи я адекватна, але дівчата кажуть що надто переполошена. Обов,язкові дзвінки коли пізно виїзджають з міста до дому, приїхали-поїхали-ночуєм в подружки, дзвінки і фото на вайбер.Певний час трохи забагато критикувала малу за оцінки, казала що можеш краще, ставила в приклад старшу, і зрозуміла що роблю помилку, змінила трохи тактику, але всерівно десь критика пролазить і мала бунтує. Хоча дівчата кажуть що в нас хороші стосунки і їхні подружки не мають таких довірливих стосунків з мамами. Але їх пускають довше-більше гуляти Але тема про наших мам. Зараз з мамою говорим кожен день по вайбері, так як живе в Португалії, я розказую їй все , їли-спали-гуляли то і то робили. Вона відчуває себе присутньою в нашому житті. Якщо не можу говорити, то кажу потім передзвоню, сприймає спокійно. Хоча б напевно хотіла що якщо вона мені радить, що б я так зробила. І ще вона рахує що краще за неї ніхто не зробить, що не можна відпочивати коли то і то не зроблено, чистота і чоловік зранку не накормлений. Борюсь , але ми бачимось місяць в рік, то стараюсь не перевиховувати її, пояснюю ,що мені добре так, а вона нехай робить як їй зручно.
Дівчата, всі ми рано чи пізно будемо мамами ДОРОСЛИХ дітей. я, наприклад, вже І повірте - абсолютно на все, що я ще так недавно сприймала в штики з боку своєї матері, тепер дивлюсь з зоовсім іншої точки зору - з "тамтого" боку. І багато про шо (про свою реакцію на мамині "приставання") тепер жалкую. Бо розумію її мотиви, її стан, її настрій. Бувають напевно клінічні випадки, не спорю. Але в більшості - просто треба нам всім чуть більше терпимості й розуміння. І тут теж все прийде з часом, головне - не наробити таких помилок, про які будеш шалено шкодувати, які неможливо буде виправити. Я в свій час була б дуже вдячна, якби мені про це розповіли не факт, що послухала б, звісно, ну але мала б хоча б вибір
Все вірно, на все свій час. Завжди будуть спори, невдоволеність, непорозуміння між мамами(батьками) і дітьми, в когось більше, в когось менше, все залежить характеру людей))
@ГаЛоЧкА, може..... Може й варто , а може й ні . Ти ніколи не знаєш, що принесе тобі Життя. І тут можна готуватись- готуватись....морально налаштовуватись, тренінги, коучі , вебінари ,правильна література...і іже такоє...... а тоді бац і через отих 15 літ воно тобі абсолютно ненадь, бо ти в один день вирішила зайнятись парашутним спортом ! І тобі пррроосто нема часу доколупуватись що їв ...і чи взагалі їв...твій дорослий син. Або - ти підняла руку високо, різко опустиола вниз ( з відповідною фразою) ....і укатіла на Балі . Як вам , може бути зараховано, що я готуюся?
ну не знаю. але відразу себе так налаштовувати.. хз.. моя кума каже- я буду вредна свекруха) в неї двоє синів. отого я не розумію..
Звісно, будете а перед тим будете мамою 17-літного, а ще перед тим 16-літнього і т.д. Ростуть наші діти і "ростемо" ми разом з ними. Моїм на сам новий рік буде 16. Все частіше згадую себе у цьому віці, і те, як поводила себе тоді моя мама. Виховую дітей і одночасно сама себе Зараз я своїй мамі так прямо і кажу "дав би мені Бог розуму у свій час бути такою ідеальною (ну добре, майже ідеальною) свекрухою і тещею як ти"
Ой дівчата, всі ми мами, і колись нас теж будуть обговорювати у таких темах, не так сказала, не так подивилася, і так по списку. Я зрозуміла поки одне, не дуже лізти в доросле життя дітей, але знову виникає питання, а як не пропустити, якісь моменти, де можна допомогти?
@Козенятко якщо дорослі діти потребуватимуть допомоги, то думаю самі можуть сказати або знайти самостійно методи вирішення проблем. Тож не маленькі діти, які собі не можуть дати ради. І дуже часто мами так розпецькують своїх дітей, що ті і в 40, і в 50, і в 70 самі як діти. Отой контроль реально нервує. Особливо коли тобі говорять про банальні речі. От мені моя маман сьогодні нав'язливо давала інструкції, що мені одягнути на день народження. Мені що 5 років, що я сама не знаю??? Я порад не просила і сама знаю, що хочу одягнути і смак у мене хороший. Інша справа якби я питала поради. Але коли тобі вже двічі заводять ту ж шарманку, то вже дратує!
От власне, коли стосується мене, то порада потрібна на відсотків 10, решту вирішую сама. А от власне, коли буде потрібна, не порада, а допомога дитині, як то розрізнити?
Так воно і є, хоч сину минув 21, але, якраз з ним, проблем мінімум, а от з дівчиною 16 років, все капець, моментами, бо теж є нормальні моменти, а інколи, таке враження, що спілкуємося на іншій мові, але бачу, що характери просто різні, і треба з тим миритися.
О, я з такої пари =) Говоримо з мамою по 2-3 рази на день. Десь щось прочитала (у тому ж ФБ) - дзвоню поділитись враженнями. Розповідаю, що приготувала. Вона розказує, що купили на ринку, які ціни, погода і що там казали в новинах. Останній пункт мене не дуже цікавить, але слухаю для різноманітності. Спілкуємося так з дитинства. І вона ніколи не втручається в моє з чоловіком життя. Не вказує, що ми маємо робити, а чого не робити. Може спитати, чому ми вчинили так, а не так. Поясненнями задовольняється цілком.
@nibysh то треба уточнювати, бо буде як в тому анекдоті. Зараз прийде дитина, а тут приходить 25 річне "дитятко". Є такі мами квочки, яким і в 50 дитятко.
Коли дитина принаймі одружена-це вже можна вважати, що доросла і хоч намагатись поступово самоусунутись? доречі, а що тоді вкладають люди/мами в поняття "доросла"? І @Hermi Марічка вже достатньо має рочків не сприймати ніяк інакше , щоб вважати її дорослою. Але я згідна, що вина є не тільки мамина в таких стосунках.І так, іноді комусь має бути добрячий струс, аби усвідомити.
