100%. Але якщо говорити особисто про мене, то той момент, коли стало пофіг і коли я змогла знову сказати щиро "мама, я тебе люблю" приблизно співпадають. Коли дозволяєш бути собі собою, приймаєш свої плюси і мінуси, починаєш дозволяти це і іншим. І це називається зрілість. Вона у мене наступила тоді, коли мені вже було за 30 і двоє дітей. І ще "пофіг, що думає мама" зовсім не = "я відкидаю маму". Але дуже багато людей, на жаль, в ситуаціях, де ставиться під сумнів їх нормальність і хорошість, починають самі ставити її під сумнів.
тут ще хтось писав про пюре картопляне, річ здавалось би - дуже суб"єктивна, не подобається - не їж. Але багатьох такі наїзди зачіпають. І мене раніше зачіпали. Тому ось ця фраза "у мене не зелене волосся" вмить повертала мені себе. А ще мені допомагало говорити про себе "брехня, я тобі не вірю".
Це вже постреакція, так би мовити. Самокопання після того, коли пішов той, хто ставив під сумнів. А перша реакція - підсвідома (як в випадку тої дівчини) і цілком ок. Власне, що суб'єктивна. Тому тут та сама історія, що з дурнем. Інша справа, якби мама сказала: "Ти зварила рис". Яка була б реакція? Правильно, сміх або роздратування, бо як можна з картоплі зварити рис. Це об'єктивна річ, це вам будь-хто може підтвердити, що в банячку - картопляне пюре, а не рис. Але вам ніхто не скаже, чи воно смачне, солоне, недоварене чи яке там ще. Бо це суб'єктивно. Я тому й кажу, що я б не купилася на приклад зі зеленим волоссям, але якщо Вам це допомагає, то це добре.
в мене інше, я в це не вірю. Я знаю що я досягнула, що я можу, що я не є погана. Але мені не вистачає отого одобрення, похвали, жаління. жаліня то дуже боляча тема. Чомусь для свого оточення я капець яка успішна, в якої все просто падає з неба. Я свідомо розумію що моя мама це проявляє в іншому, але на рівні емоцій мені цього не достатньо. Я просто завжди була самостійна, завжди будь-які цілі долались зі словами: "ха, і це була ціль?! а от зараз то дійсно ціль". І кожного разу планка ставала все вище і вище...А зараз сидиш і думаєш, а для чого мені там сидіти на тій вершині? Невже та ціна, яку я заплатила за ще одну "ціль" того варта? знаєте, я можу навести таку аналогію зі своїм життям. От як людина боїться висоти і видерлась драбиною на дах. І сидить там, боїться злісти. І хочеться отримати підтримку, що там не страшно, допомогу щоб злісти...А отримую - дивись - отам ще є димар і на нього треба видертись, звідти краще буде все видно! Як ти не можеш? Кожен дурак може!
Дуже класно про зелене волосся! Записала. @Ahaha Зелене волосся в цьому випадку це також оціночне судження. Тому дуже навіть показово.
Ага, зелене волосся рулить) Я не працювала з психотерапевтами, щоб якось змінити своє ставлення до дій і слів мами. Але в якийсь момент до мене прийшло само оте "терпіння і розуміння". Раніше я злилась через мамині слова і в собі тихо переживала чи сварилась з нею. А зараз стало так легко. Я з нею більше не сварюся, нічого не пояснюю. Я не кажу, що з мамою розірвала відносини і мені на неї все одно. Насправді - мама є мама. Вона мама в серці кожної дитини назавжди. Якийсь невидимий зв'язок нас поєднує. Але коли мене перестали зачіпати її докори (не через силу, а чесно перестало), вона перестала намагатись нав'язувати, видавати негатив, повчати і т.д. Ще не знаю, який наступний етап буде, але наразі мене цілком влаштовує.
я вже не витримую з тим всім. За цих три тижні, що я на новому місці, не було такого дня, щоб не було критики в мою сторону що я щось не так роблю чому ти слово "тіпа" вживаєш, чого ти в тому одіта, а чого ти то їла, а чого ти з тим пішла на обід, а не з тими, а чого ти з росіянами спілкуєшся російською, а не англійською ( ну тут з ціллю підтягнути англійську і ще купа всього. З роботи приходжу така замордована, що чуть не рачки лізу в дущ ну а кого то цікавить, правда?. Завершило читання моєї переписки у фб залишила планшет мамі, з акаунта вийшла...але вона якось умудрилась зайти сама, при тому що поміняла пароль, певно гугл акаунт підтягнув. Ну це нормально так? При тому випадково подзвонила до декількох людей ( таким чином вирахувала що хтось заходив) при тому сказла - а що тут такого?. Поговорили, сказала що більше не буде, демонстративно сховала планшет в шафу. На наступний день ситуація повторилась...Але коли я їй сказала що знаю що заходила, ще почала наїжджати що я спілкуюсь з однією людиною, як ж то я посміла! Так хреново на душі від того І то все аргументується - що вона на то має право!
@Hermi ого, читання переписки то вже занадто! А підбір паролю взагалі шикарно. Ваша мама хакер? Вона так добре володіє комп’ютером? Вибачте, мене це реально вразило. Можливо це буде стереотип, але я здивована. Взагалі такий контроль виглядає як мінімум дивно і точно неприпустимо. А ваша мама не працює?
Сумніваюсь що був підбір паролю, це міг гугл акаунт підтягнути змінений пароль. Перевіряла на телефоні, там все просто. Не просить ввести новий пароль, просто просить увійти щераз і там вже заповнене поле з паролем уже на пенсії. Я два дні ходжу в шоці. Більше вбило, що вона пообіцяла не лізти більше до того. І вже навіть якби полізла, то могла б просто змовчати...А тут ще наїзди чого я там з однією людиною переписуюсь. Я не можу передати як мене це обідило. І аргументація - ти моя дитина і що тут такого!
@Hermi мамі треба терміново якесь заняття/хоббі. Моя недавно на роботу знов пішла (теж вже пенсіонерка). То не передати, які ми всі тепер щасливі. В неї тепер значно менше часу і сил на те, щоб повчати всіх навколо.
трошки різне розуміння тої діяльності. Мама тим займається в основному тому що це їй подобається. Я вже давно веду війну, що треба з полями зав'язувати, але вона отримує задовлення спостерігаючи як воно то все росте. З тваринами, то це взагалі окрема історія, в нас кури лише своєю смертю помирають. Тому це скоріше хоббі. ну вона ще і вишиває, читає, +добре користується компютером, інколи можу навіть давати по своїй роботі завдання, щоб вона мені помогла.
Може побільше давайте завдань? А якщо, по правді, то мусить бути щось таке, яке заважає. Може і ні, але так спостерігаючи, зауважила, що таки присутня битва поколінь. і
В мене складається враження, що вам це все подобається, бо всіх цих питань можна уникнути, якщо не розказувати мамі про свій день з моменту, як прокинулись і до того, в якій піжамі лягли спати. Інформуйте її тільки про дійсно важливі події (підвищили по посаді, зібралась заміж, купила квартиру). Про фейсбук - 1) змініть пароль, мама по старому не ввійде, 2) в настройках всіх ноутів, планшетів, телефонів анулюйте автоматичний вхід і збереження паролів.
не факт. Не гнівайтесь, але ваша фраза мені нагадала ситуацію, коли стверджують, що жертва згвалтування сама винна, бо...1. занадто коротка спідниця2. голосно сміялась, кокетувала...3. карочє, сама винна. Якось так. Мені видається, що у мами просто такий психотип, і діє вона цілком зрозумілими і виправданими для себе методами. Ну не вміє вона по іншому. Такі має в голові нейронні зв'язки, і їх вже не перешиєш. Маю в близькому оточенні схожу родину. За 20 з чимось років, що я їх знаю, поведінка мами не змінилась, хоч їй як тільки не пояснювали "кактинеправа". @Hermi я би радила чітко розділяти моменти, де мама може нашкодити своїм втручанням, а де тільки "а пагаваріть". В другому випадку можна в одне вухо впустити, в інше випустити, і не хвилюватись(навчитись не хвилюватись). В першому - різко і чітко доносити небезпеку втручання(не факт, що дійде). І нарощувати броню, як би це не звучало. Ну і у вас є супер бонус, тадам!!! - ви живете далеко і окремо.
не знаю як, але воно всеодно заходить, при тому що пароль дійсно міняється на новий. Проводила експеремент зі своїм телефоном. З ноута змінила пароль, примусово вийшла зі всіх пристроїв. Спробувала зайти з телефона - воно просто попросило авторизуватись і вискочили заповнені поля. Тому в мене одне пояснення - підтягується з гугл-акаунта. Така ж сама ситуація в мене на робочому компютері. на жаль ні, якщо уникати, то починається колупання мозгів чому я з нею не говорю. І не те що я розказую в що я одіваюсь, а подзвонила по скайпу - відразу починається критика мого одягу, збираюсь кудись - відразу сотні рекомендацій в що одітись і це не так - я дзвоню до мами за порадою. Я можу просто написати - я іду погуляти, буду пізніше. І тут понеслось. Правильно підмічено: Будь-яка аргументація не діє. Точніше вона для мами є логічна, зрозуміла, але всеодно вона продовжує діяти так і раніше, бо я її дитина і їй треба там від чогось мене захищати після ен-ного скандалу на архунок читання моєї переписки, мама сказала взагалі геніальну фразу - завжди всюди кажуть цікавиттись життям дітей, щоб вони не вляпались в щось аля "синього кита". І аргументи що мені трошечки більше ніж 10 років, взагалі не діють. При тому що я з малечку була завжди самостійна. хоч тут мені стає зрозуміла її теперішня поведінка, це ніби старання наздогнати упущене. Тоді вона була зайнята роботою і частково менше уваги мені приділяла (не то що я була обділена чимось, просто треба було бути самостійною) я вже цього навчилась, і такі моменти просто упускаю. Коли треба десь затриматись з друзями, я можу подзвонити, сказати - я іду спати, бо стомлена і т.п. І тоді все ок. Але якщо я скажу що я десь до 3 ночі гуляла містом, то в мами просто істерика, а то ж небезпечно і поїхало. І скільки б їй не пояснявала що я вже доросла і що це нормально, вона далі за своє. Але з іншої сторони, жити постійно брешучи мене трішки "напрягає".
@Hermi, спробуйте 2речення про себе і 20хв-30хв "абавсьом". Якщо заканає , то в мами відчуття,що ви з нею поділились. А у вас- я їй ніц про себе не сказала. Це з практики. Пра не з мамою , з свекрухою. Але в неї перше питання після того, як я піднімаю трубку : " Іринка, ти дома??" . І в більшості випадків - я таки "дома" .