Кохання-онлайн

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Semiramis, 1 Травень 2020.

  1. Hermi

    Hermi Well-Known Member

    Тут проблема в тому, що розум відмовляється думати про "після". Є відчуття ейфорії в момент спілкування і ти ніби потрапляєш в іншу реальність, де все що не пов'язане з принцом втрачає будь-який сенс. Це дуже важко пояснити людям, котрі такого не переживали. І скажу більше закоханість і оця залежність це зовсім різні речі. Я роками пробувала вигребтися від тої залежності, психологи, психіатри, священники, навіть бабки з воском були. Всі оточуючі казали що мені пороблено (іншого пояснення важко було знайти) . Розумом я розуміла абсурдність ситуації, але десь півроку я просто лежала і плакала. Все, більше нічого мене не цікавило: ні цікавий проект закордоном, ні навчання в аспірантурі, про яке я мріяла, ні компанія, в якій вперше за все життя мені було цікаво на 100%, ні відпочинок на морі. Були періоди, коли я надівала маску щастя і виходила в люди, але поверталась додому і далі ревіла. Найгірше, що я не могла пояснити що мене в тому хлопцеві так зацікавило. Моїм щастям було те що він мене відшив (зараз аж смішно, тоді це був кінець життя) . Мене почало відпускати лише з антидипресантами (але це був вимушений крок, під наглядом спеціалістів і інше не помогло).
    Я прекрасно розумію Semiramis і можу лише поспівчувати. Я не можу сказати що помогло, оскільки навіть після пережитого жаху і коли майже все владналось і мені знову написав мій "принц", я всеодно не відмовилась від нього і знову занурилась в спілкування з ним :sad: вмовляння, пояснення, заборони - ніщо не діяло. Головою я розуміла все, кожного разу казала що не буду відписувати, мій рекорд був - не писати тиждень. Але цей тиждень був просто жахливий. Ні, я не сиділа на місці і не думала про нього,я тоді працювала в Австрії, багато нових знайомств, роботи... А мене просто роздирали зі середини.
    Це мій досвід, по дописах відчуваю що авторка переживає схоже. Можу лише віртуально обняти і поспівчувати. Тримайтеся, це дійсно дуже важко пережити. А ще важче оточуючи пояснити що з тобою...
    Навіть моє усвідомлення що з того нічого путнього не вийде (обговорене, обґрунтоване друзями, мною, психолагами) не помагало відмовитися від спілкування.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  2. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    Люблю дивитись всякі передачі типу, сімейні мелодрами. Короткий зміст однієї. Пара готується до весілля. І тут дівчина зустрічає, свого колишнього хлопця, який по її словам, ну просто кохання всього її життя. Вони проводять ніч, і він зникає. Дівчина хоче вияснити, чому. Хлопець пояснює, що мол йому з нею добре, але як супутницею на все життя він її ніколи не розглядав. Дівчина ображають, і ніби все зрозуміла. В день весілля, її колишній пробігає в церкву, і каже я передумав, "люблю-нє магу", вона з ним тікає. Наступна сцена, вони живуть разом, виходять з її під'їзду, до них приходить дівчина і каже, що вона громадянська дружина, цього пана, що в них є дочка, і вони познайомились а притулку для наркозалежних. Дівчина(головна героїня) в шоці, хлопець тікає, за деякий час дівяина і її коханий зустрічаються, він звичайно щось прийняв, вона остаточно з ним рве стосунки. Хоче повернутись до колишнього нареченого, від якого втекла в день весілля але він її не пробачає. Дівчина лишається біля розбитого корита.

    І щоб зовсім не офтопити. Маю знайомого в Канаді, колись підбиває до мене клини, але якось, то робив так, як на мене дивно, що в нас ніколи нічого не було. Заміж кликав і казав "люблю нє магу", але в нас з ним нічого ніколи не було.
    Дзвонив мені не давно, з жінкою посварився і знову "Заміж кликав і казав "люблю нє магу"". Я аж на хвилинку(ну десь на пару днів) задумалась, а що якщо це мій принц і в нас би було все як в казці. І тут мені зовсім випадково попався ролік на інста одного психолога(загалом психологів не слухаю, але він Класно розповідав). Суть така, що якщо мужчина любить, то він робить, а якщо говорить, то це як шум в очереті і якось так після його слів стало легко, і ніби всі на своїх місцях і принц мій біля мене)))
     
    Останнє редагування: 6 Липень 2021
    • Подобається Подобається x 6
  3. Semiramis

    Semiramis Горда галичанка

    Всім привіт! Хочу розповісти, чим закінчилась ця історія. Початок я розповіла тут у 2020 році, зараз 2024, багато всього сталось у нашому житті. Хочу сказати, як мені порадили ви, дорогі, мудрі, незрівняні українські жінки, дівчата - ніщо не трапляється просто так, і потрібно цінувати свою сім’ю, та кожен наш вчинок може нас чомусь навчити. Я не зустрілась з тим чоловіком з мого онлайн-роману, ми ще довго спілкувались, і одного разу я зрозуміла, що на гачку… в абюзера. Це людина, в якої не склалось нічого - ні з кар’єрою, ні з особистим життям. Мужик під 40, живе з батьками, мусульманин (не практикуючий, правда), немає роботи, мрій, перспектив. Трималась я з ним виключно на емоційній залежності , більше не було на чому, гадаю… так спілкувались роки 4. На прохання зустрітись, то не було коштів, то наших галичан боявся…, кажу, та ти ж не москаль, видно здалеку, розслабся ) то сварились і не спілкувались, в один момент я зрозуміла, шо вже вистачає того,втомилась, це веде в нікуди….але переписку випадково відкрив мій чоловік.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  4. Semiramis

    Semiramis Горда галичанка

    Далі, все як в тумані. З чоловіком не розмовляли фактично кілька днів. Йому було противно мене бачити…думала,він кричатиме, вдарить, вижене…ні. Абсолютно нічого. Лише пустий погляд в мою сторону. І фраза - ти своє вибрала. На мої пояснення, що це помилка, мені було сумно, мало уваги, пробач… не реагував. Як я себе картала, то не передати…сама винна, що не цінувала, не помічала, не любила…але з часом все таки нам вдалось поговорити. Відкрити все, бути чесними, щоб переступити через образи. Я розповіла абсолютно все, до того багато думала, і не розуміла, який чорт мене взяв, що стільки часу, який був витрачений в пусту, фактично, я не додала своїм рідним людям, тим які поруч, які люблять просто, не за фото, які я надішлю, не за повідомлення… які мене потребують. Надіюсь, з часом, я виправлю свої помилки і видихну,та прийму цей досвід з розумінням насамперед себе та прийняттям даного досвіду як уроку. Дякувати Богу, нам вдалось вчинити розумно, зберегти сім’ю та не обертатись назад.
     
    • Оптимістично Оптимістично x 1