Привіт всім! Може я тут давно забута, бо давненько сюди не заходила. Аде потребую поради. Дуже....Моє, зазвичай, розмірене , спокійне сімейне життя можна поділити на «до» і «після»... може я емоційна і перебільшую дещо, в тому і я прошу допомоги, бо немаю кому розповісти та поділитись. В мене чудовий, добрий чоловік та розумник-синочок)були й конфлікти, як і в кожній сім’ї інколи не все гладко, але скаржитись я не маю на що, хіба що на брак уваги, як то буває коли чоловік зазвичай багато працює...от наше життя таким темпом вповні я називала щасливим... поки мені одного разу не написав він....ми познайомились в одній із груп в соцмережі, за спільними інтересами... познайомились, говорили, спочатку наше спілкування було абсолютно безобідним та звичайним -привіт/як справи/ де ти/що робиш.... далі воно переходило в більш збудоражуюче як для мене, так і для нього.. я вже чекала його повідомлень... не відривала телефон від себе, бо чекала, могли до ранку говорити, сидіти в чаті, обмінювались фотками своїм життям, створили світ де є тільки ми. Я йому розповіла що в мене сім’я, і думала що потрібно і буде справедливо перервати все, натомість, почула - я хочу бути поруч...пройшов майже рік, я зрозуміла що влипла по вуха(( обоє влипли...закохалась... я завжди думаю про нього...чекаю відповіді на повідомлення, спілкування по відеочату в назначений час... дивуюсь із себе , бо доросла жінка, і отак по самі вуха ... пробували перервати наше спілкування, можливо забудемо одне одного... тричі... і завжди хтось зривався - я не можу без тебе, пропадаю...(( за цей час він став практично рідний, хоча такий далекий...я знаю про нього все, і він про мене... але розумію, що вічно так не може тривати, і у нього є бажання приїхати шоб побачити мене вже реально....він не з нашої країни... Щодо чоловіка, то він нічого не помітив...шо я пропадаю... а я почала відноситись до нього просто не як до коханого,а більш спокійно навіть холодніше, і він теж не помітив... все в нього - як має бути... я на кухні, слідкую за домом , сином, всі вдома , здорові, в достатку, і на тому дякую... І гадки не має, що ночами я думаю про іншого, коли обнімає та цілує, теж.... я не знаю що робити...( чи перекреслити і перетерпіти, чи дати змогу все таки приїхати йому і зустрітись реально... з іншої сторони, раціональної - брєд... але почуття не дають спокою..(( я не відчувала такого ні з ким(( завжди була розумною, скромною, послушною, мудрою дівчиною, жінкою, не дозволяла нічого лишнього - а тут, і не шукаючи взагалі нічого такого, попала, і не зупинилась...тож чи є якесь майбутнє в такого спілкування....? Чи трата часу((( почуття які треба пережити?
Так, думаю, що саме так. Є такий фільм гарний "Вогнетривкий", я не пам'ятаю, чи там була зрада, але загалом він про те, як відновити стосунки, які вже, здавалось би вмерли. Десь тут, до слова, вплітається підняте в сусідній темі питання "часу на чоловіка" і того, що це таки треба робити. Ви вклали свій ресурс і емоції в іншого чоловіка і з ним створили близькість, але це можна зробити і зі своїм чоловіком (не відкидаю, що є, звісно, патологічні стосунки, де це неможливо, але ви все ж сказали про те, що у вас Загалом, розуміючи емоційну складову ситуації, пораджу на це все подивитись так ніби відсторонюючись від міжособистісних стосунків, прислухатись до того, що взагалі для вас в житті важливо, що цінно, і якими шляхами ви можете це реалізувати. Відштовхуючись від цього, можете прокрутити різні варіантів рішень, і куди вестимуть вас ці різні дороги вже, за кілька років і т.д.
Завжди стараюсь оцінювати будь-яку складну ситуацію "порахувавши" плюси/мінуси своїх дій. Подивитись, що я можу отримати, а що втратити. Те що ви описуєте, це "канфєтно-букєтний" період стосунків. Відчуття метеликів в животі. Таке класне і сімейному житті забуте. Будучи реалістом, можливо песимістом, але навіть для реального мужчини, а не з інтернету, я б ніколи не відважилась руйнувати свою сім'ю.
Я по життю ставлю почуття, напевно , вище здорового глузду... якось так виходить принаймі зараз...(. Думаю, занадто високу ціну заплачу, якщо зруйную сім’ю...(( але як забути його??(( --- дописи об"єднано, 1 Травень 2020 --- Чи дати можливість приїхати йому , і побачити що не так все райдужно?( я не знаю... заплуталась
Ніхто не застрахований від емоційного захоплення як такого. Але лише Вам вирішувати, яким уже результат того всього. Включіть трохи раціональне, а не лише емоційне сприйняття. Ви бачили коли-небудь того чоловіка? Ні. А "заливати" про любов через інтернет може кожен. Зруйнувати набудоване роками дуже легко, але що постане на тому місці? Чи вартує шкірка вичинки? Деколи ми схильні романтизувати людину (особливо, якщо не бачили її ще), але Ви не знаєте який він насправді. Ви з чоловіком, я впевнена, вже пережили достатньо в житті, він поруч з Вами - а чи буде той інший поруч завжди? я розумію Ваші романтичні переживання. Ще до заміжжя мала щось схоже - бачилася з хлопцем на одному заході, обмінялися контактами,далі місяці переписки..здавався мені мінімум принцом, чечно. А мені тоді далеко за 18 було і ось в день Х вирішили зустрітися і при більш тісному спілкуванні він виявився рідкісним оленем. Потім мені було жаль одного - часу і ресурсу емоційного, який на нього витратила. --- дописи об"єднано, 1 Травень 2020 --- Думайте про свого чоловіка, про те, що Ви побудували. Фокусуйтеся на своїй сім'ї, більше часу разом, більше якісного часу так би мовити. На все треба час, просто чітко для себе вирішіть, що Ви хочете. Як тільки буде чітке рішення - зразу буде і "план" як це зробити.
Думаю, що цього робити не требе. Є ризик, що перетнете межу неповернення назад. уявіть, що про все довідався ваш чоловік. Уявіть, які для вас наслідки. Уявіть, як в найгіршому випадку, все будете пояснювати сину.
100%. У мене теж таке було. Потім перечитувала переписку і сміх брав від того, скільки відтінків, прихованих змістів і посилів я вкладала в його слова. Достатньо було одної зустрічі щоб відбило охоту продовжувати « дружити» І @Semiramis ,ні, вам бачитись не треба. Вас терзають незрілі емоції, через які ви стаєте не чесною в стосунках. Або прикрийте ту лавочку, або зізнайтеся собі, що ваш чоловік десь для вас не достатньо підходящий
можливо і недостатньо підходящий. Занадто пасивний в стосунках,навіть в інтимі...або я втомилася від одноманітності і вхопилася за те що було, так би мовити, на той момент... але в із віртуальним коханим в мене інтиму не було, були розмови...пікантні. але це не в реалі відчуття --- дописи об"єднано, 1 Травень 2020 --- якось в мене двоякі відчуття(( з одного боку, можливо і ми не підходимо з чоловіком одне одному, але ж якось жили до того... З другого, мені здається що я втрачу щось дуже важливе, якщо відмовлюся від спілкування і зустрічі.... --- дописи об"єднано, 1 Травень 2020 --- Як ви зрозуміли, що слід припинити і це шлях в нікуди ?
Мабуть ви не раз уявляли цю зустріч. Ок. Але ж люди зустрічаються з якось метою. Під романтичні зустрічами, можна розуміти обійми, поцілунки, інтим.... Для чого вам ця зустріч, для продовження стосунків? Як на мене, то деякі історії краще не доводити до кінця, щоб залишався такий приємни і солодкий спогад. З іншого боку, що вам пропонує ваш інет знайомий? Лише зустріч чи щось більше, можливо вам обіцяв щасливе життя?
@Semiramis скоріш за все ваша уява грає проти вас. Думаю, що реальність, знайомство і зустріч вас би розчарувала. Це суто мої інтуїтивні здогадки. Просто так часто буває. Люди не ідеальні. В період закоханості ми ідеалізуємо один одного. Та рано чи пізно цей період проходить і ми бачимо неприкриту реальність. Яка часто розчаровує. Десь більше десь менше. Навіть якщо цей чоловік не розчарує вас одразу, це всеодно станеться пізніше. Я не буду щось радити. Але бажаю вам заглянути собі в душу, віднайти свої ідеали і цінності, нагадати собі щось важливе і зрозуміти чого ви хочете.
@Semiramis, я так чомусь собі думаю, що ви вже все для себе вирішили і насправді не потребуєте порад, хіба можливо, підсвідомо шукаєте співзвучні зі своїми думки) В мене немає такого досвіду стосунків в стосунках... Але є досвід просто віртуального флірту і навіть віртуального роману, тоді ще телефонного - смс-ки і розмови. І є ще один досвід незавершених стосунків, не віртуальних, але дуже динамічних і обірваних на піку, і хлопець цей був достатньо закритою людиною, щоб я мала простір для додумування. Так от... Віртуальний партнер - як сферичний кінь у вакуумі - він без контексту. Ти закохуєшся в слова, фото і голос. Ні міміки, ні манер, ні соціального статусу, ні поведінки в різних ситуаціях, ні взаємодії з людьми - ти не бачиш тих пазликів, з яких складається цілісний образ. Твоя уява просто домальовує їх. Звичайно, будучи в стосунках, правильно в принципі не допускати віртуального флірту і обрубувати ці спроби на взльоті, бо це дуже руйнівна для стосунків ілюзія. Будь-який реальний чоловік з реальними недоліками програватиме віртуальному прекрасному принцеві, якого ти сама собі придумала. Якщо вже влізла, то правильно і етично поставити себе на місце свого чоловіка і подумати як сама б почувалася в такій ситуації, ну і загалом не вестися на провокації власного тіла і уяви... Це як правильно, морально і порядно. Але... я б так не зробила. Маючи досвід незавершених стосунків, які ходили за мною кілька років і не давали нормально вибудувати наступні через постійні роздуми "а якби" і виставлення планки для кавалерів, які звісно не дотягували до НЬОГО. Це не менш руйнівна ілюзія. До слова, при другій спробі знадобилося до смішного мало часу, щоб схарило і відпустило. Було смішно і з себе, і зі всіх цих дурних страждань, і шкода, що через нього не дала шансу іншим, кращим. Ну, але це був дуже корисний досвід і я за нього вдячна. Якби раптом так сталося, я б довела ситуацію до логічного завершення і дала б собі спокійно розчаруватися. Без фізичної зради само-собою, звичайне живе спілкування. В ситуації з віртуальними партнерами в реальному житті це досить швидко) В будь-якому разі, все що сталося - це дуже поганий маркер. Коли в шлюбі все добре, сторонні загравання не цікаві. Вам потрібно обов'язково розібратися, що не так: з чоловіком чи з стосунками. Але не на гарячу голову, а коли захоплення вляжеться. П.С. Щойно дочиталася, що він з іншої країни... Щоб не правити все написане, просто допишу: це все міняє. Подумайте двічі, а потім ще раз. Це дуже сумнівний варіант, дуже.
то якщо він готовий з іншої країни приїхати для зустрічі, то нехай їде... Зустріньтеся, може ця зустріч якраз прояснить певні речі... Тут кожен вам буде радити зі свого досвіду чи виходячи зі своїх переконань... Я би радила розібратися зі своїми страхами, які ви відчуваєте, коли думаєте на що вам наважитися.. І ще сходіть на Ютуб послухати психологів по цій темі...
@Online знаєте, так можливо і вирішила. Я не хочу руйнувати сім’ю ((( і знаю що це сумнівний варіант ( Але оте, «якби» і «якщо»... а якщо я не забуду, а якщо я упущу щось важливе.... а якщо я мучитимусь в стосунках з чоловіком... і більше не знайду його(( отакий круговорот думок постійно, коли думаю про те що треба все перервати( чи змиритись, в націлити всю свою енергію і думки на відновлення стосунків з чоловіком, може вдасться... заплуталась --- дописи об"єднано, 2 Травень 2020 --- Я через цю історію, ніби відгородилася від реального життя, мало спілкуюсь з друзями, з подругами то взагалі тільки на дні народження дзвонила....( ще до далеко карантину, та і до цього спілкування, у нас часто в дома були гості на вихідні, ми їздили на природу, чи біля дому робили вечірки нивеличкі, їздили до друзів.... хоодили по різних закладах, випробовували всюди самогон, м’ясо і пиво) бесідували, веселились... а тут як підмінили, я ні з ким не спілкуюсь, рідко виходжу, сиджу вдома і все моє життя там з ним, онлайн.... чоловік думає що хандра, і з часом пройде, пробував розвеселити, навіть вірші написав, купував прикраси, готував якийсь період.... а я ніби десь інакше....душею... інколи собі говорю , дурепо, прокинься!!! Але вартує лиш йому написати чи подзвонити, і я попливла... що зі мною не так... чи я підсвідомо не хочу з цим розлучитись... не знаю
Тобто він не українець? Саме іноземець? Це багато чого змінює. Іноземці гарненько вміють залити в вуха меду нашим дівчатам.. навіть ті ж європейці. будьте обережні і все зважте. І ще одне: якщо він Вас так сильно любить, то чому нічого певного не обіцяє і далі зустрічі не дивиться? Чесно, виглядає на несерйозно його наміри. Він нічим не ризикує, на відміну від Вас..у Вас є сім'я, усталене життя, Ви вклалися в відносини з Вашим чоловіком. Я розумію Ваші романтичні переживання, Вм заплуталися. Тому треба відкласти емоції і все зважити... Бажаю Вам правильного вибору.
@Rapsodiya щиро дякую) --- дописи об"єднано, 2 Травень 2020 --- Дякую всім, дівчаточка. Власне, тому я тут, щоб почути незалежну раціональну думку,на холодний розум. Та дали поштовх прийняти таки рішення, єдине і правильне. Може пелена з очей спаде... Дякую щиро за поради. Я всі приймаю до уваги. Пишіть будь ласка, тільки прямо і не жаліючи та не шукаючи слів, якщо мені дійсно дашок з’їхав.
Мені здається, він не розглядає ваш зв'язок в такому ключі і говорячи "я хочу бути поряд" має на увазі трохи не це. Зазвичай, роман з заміжньою жінкою заводять не з метою забирати в законного чоловіка. Бо в тому якраз весь цимес. Ну тобто, ми дорослі люди: якщо ви не проти яскравої чуттєвої пригоди без зайвих зобов'язань - це взаємовигідний варіант. Але врахуйте, що на перспективи не варто розраховувати якщо що.
Я прикину варіант. Ви покидаєте чоловіка, йдете до нього. Це все під осудом всіх знайомих і родини. Дитини за кордон вам ніхто не віддасть. Через деякий час ваш іноземець зустріне іншу любов. А він це вміє (щодо моральних його цінностей маю сумніви раз зв"язався з заміжною жінкою і пудрить їй мозок). Воно вам тре?
