кому это надо... кому это нужно...

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Перечитала цю темку - так можна сперечатися до безкінечності і не знайти істини. Я особисто розмежовую поняття шлюбу і весілля.
Згідна цілком з Лілею в тому, що створення сімї, це в першу чергу - Боже благословення, яке ми отримуємо через церковний шлюб, все інше - другорядне і необовязкове.
Вважаю, що таїнство шлюбу в нашій свідомості і подальших спогадах на все життя не повинно губитися на фоні другорядних речей, від яких абсолютно не залежить сімейне щастя (бантиків, сердечок, забави, співів і тих грошей, що приносять гості в конвертах), бо день одруження треба умовно розділити на три частини: шлюб як духовне таїнство (обовязкова частина, найважливіша), підписування документів в РАЦСі (обовязкова частина з точки зору права і держави) і весілля - "театр" (необовязкова частина).
От ця необовязкова частина - то є особиста справа кожного, і залежить від смаків, фінансових можливостей і т.п. Можу зрозуміти тих дівчат, які захотіли до шлюбу вдягнути біле плаття. Дуже часто ми його вдягали? Можливо колись в дитинстві, але вже того не памятаємо, на Перше Причастя, можливо на випускний... А коли ще одягнемо? - Ніколи. Весілля - останній шанс для жінки відчути себе принцесою і вдягнути біле плаття, діадему, фату. Може для когось то є речі несуттєві в силу того, що людина по житті практик і такі речі, як пташки-метелики - давно в дитинстві. Але ж є романтики, які хочуть востаннє створити казку для себе, і ті всі бантики-рюшечки - це декорації того театру, що називаєтться весілля.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

+100000000000000000 Вам. Молодець.... Саме те, що я хотіла сказати, але щось мені сьогодні слова не ліпляться до купи

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

а нещодавно у львові було весілля в стилі Зорянихз війн

ото люди вже собі відірвались
як вам такі гості???


гиги - діджей???
перший танець http://www.youtube.com/watch?v=hp6TOhjDkS4&feature=player_embedded

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

я щось таке по новинах по радіо чула.
Щоб не оффтоп: я сьогодні сміялась: щось ми на роботі заговорили про весілля, співробітниця розказує про якусь свою знайому, як та все до дрібниць продумала, що і як в неї буде на забаві. Каже: "так було гарно, вона замовила, щоб всі стіни в залі (!!!!!!!) були прикрашені стазами Swarovski"....... пауза....."правда, вона з чоловіком майже відразу розлучилась.....". Я плакалъ...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Кому це треба, кому це треба…. Всім це треба, бо люди – істоти суспільні і потребують самоствердження в межах власного оточення не менше, ніж хліба насущного. А весілля, як один з ключових елементів в житті людини, надає до цього широченні можливості. І тут вже починається не «кому це треба», а «як це треба». Хтось наголошує на своєму матеріальному статусові і вкладає купу грошей в стрази, бонбоньєрки і ексклюзивні штучки, комусь треба підкреслити свою суспільну значущість як доброго християнина і він повчає про значення таїнства шлюбу, хтось хоче проявити себе як творчу чи оригінальну особистість і продумує фантастичні сценарії і костюми. Коротше, шляхи різні, а мета у всіх одна і цілком природна.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

ні я, ані мій чоловік не любимо гучних гульбанів, саме з тої причини на розписку в РАГС поїхали самі, розписалися і порядок. Ввечері випила з батьками, друзів зібрали самих близьких, вдома, скромно і без зайвих мінінгітів для себе і для батьків. Не можу сказати, що мені не подобаються весілля, білі сукні, ті церемонії, з боку на них дивитися завжди приємно, але от самій бути "в ролі" не хочеться.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Все частіше приходить мені думка в голову не робити весілля.
Так, мені дуже подобається і біла сукня, і гарно прикрашений зал, і купа уваги, і милі весільні дрібнички... Але як подумаю, скільки то всьо коштує А скільки часу і нервів іде на приготування... Чи варте воно того? Чи дійсно ми будемо відчувати, що це саме НАШ день, серед купи гостей, деяких з яких до цього навіть ніколи і не бачили? Дуже я вже вагаюсь. Зараз варіантів 2: пишне весілля ("ідеальне", як я колись собі уявляла), продумане до дрібниць, з усіма прибамбасами, але без далекої родини; або взагалі ніякого весілля - розписка - і на 2 тижні на якісь Балі чи Мальдіви, лише вдвох.
Коханий мене ніби підтримує, але каже, що його дорога родина буде точно проти. Мої ж батьки дали мені повну свободу "дєйствій": як собі хочеш, донечко, так і роби, то твій день.
А я вагаюсь. То, правда, буде ще не скоро, років так через 1,5-2. Так що, ще маю час подумати.
А що ви порадите?
Зокрема, форумлянки, які не робили весілля, чи не жалієте про це? І навпаки, ті, які робили забаву, чи повторювали б все так само і вдруге?

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Перше весілля у мене було в далекі 90-ті, часи великої інфляції і депресії. Батьки мої працювали у науково-дослідних інститутах, і їм часом по 6 місяців не платили зарплатні...ну, вони перед тим були у Німеччині, щось звідти пивезли, але я тоді думала, що їхні заощадження вкрай малі, тому просто гріх і сором витрачати їх на пишне весілля. Тим паче, перший мій чоловік був розлученим, перше весілля у нього було дуже розкішним, і він як ніхто розумів, що бучна весільна учта не є гарантією тривалого і щасливого подружнього життя. Ми з невеликою компанією родичів (чоловік 15) пішли у звичайний РАЦС на розписку, потім - до нас додому, де мама приготувала гарний обід. Посиділи просто так, як на звичайному родинному святі. Ага, до РАЦСу нас везла маршрутка "пежо", оендована чоловіком, а вже по забаві до батьків чоловіка, де ми мали жити, поїхали на трамвайчику
За 9 років ми розлучились, і я чомусь завжди думала, що якщо випаде шанс вийти заміж вдруге, то я б хотіла гарну довгу сукню, невелику, але розкішну вечірку. Особливо до мене такі мрії підкрадались у Стрийському парку, де ми з малим гуляли по суботах. Я дивилась на щасливих наречених, і чомусь завжди хотілось плакати...бо в мене не було такого дня у житті, такої сукні, і, певне, не буде...
Пройшло кілька років, і я мала щастя знову виходити заміж Теперішній мій чоловік взагалі мав думку, що все це глупства і викинуті на вітер грошики, тому...апять я попрощалась з мєчтою Скромна сукеночка, такий же задрипаний, хоча і інший, РАЦС, потім додому..батьки залишились з дітками, а ми пішли пішкарусом у "Спліт", де гарно повечеряли. От і все.
Але до чого я веду? Зізнаюсь, я також вважаю великим бздуром викидати на той ЄДИНИЙ день гроші, за які можна купити позашляховика чи пів-квартири. Нагодувати і напоїти купу малознайомих людей і далеких родичів, які все одно потім критикуватимуть ваш вигляд, вашу сукню, ваші страви тощо. А найголовніше - самі наречені того дня геть не пам’ятають, практично всі потім зізнаються, що той день пройшов як у тумані, настільки сильним було хвилювання та втома. Тоді справді - НАВІЩО??
У мене не було справжнього весілля, білої сукні, та уже і не буде. А відчуття несправедливого позбавлення цього залишилось, і чомусь знову котяться сльози, коли бачу наречених...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

А я от не розумію як то можна не робити весілля…ну не знаю-не вкладається мені в голові і все…може просто то вже так закладено в моєму баченні, але не святкувати весілля означає для мене просто не вшанувати цей день…адже ми святкуємо всякі дні народження, нові роки та й різні буденні нагоди, і викидаєм на них здебільшого немаленькі гроші…тоді чому ж каменем спотикання стає саме Весілля- один з дійсно найважливіших днів у житті кожного??? Звісно ж, головне не розмах забави та кількість кульок у декорі, але ж цей день просто вимагає, щоб його відзначили, як на мене…

Це ж все індивідуально та залежить від ваших смаків та можливостей…сама не розумію тих, хто позичає тисячі, лізе з останньої шкури, але зате замовляє все найдорожче та найрозкішніше, для того щоб лише «зробити собі параду»…потрачені міліони на весілля не додадуть щастя в шлюбі…

Тут не погоджусь..як на мене, то цей день вартий, щоб про нього думати та турбуватись тих півроку чи навіть рік…хоч це всього лиш ОДИН день, він має запам’ятатись на все життя, бо саме він стане початком нової сім‘ї, нового єднання, нового щастя…
Та й мені здається, що приготування до весіля навіть якщо і несе з собою різного роду клопоти та нерви, то це найприємніші нерви в житті…сама ще цього не відчувала, але скоро мене це чекає..то я чомусь впевнена, що ніякі труднощі у підготовці не зіпсують мені того відчуття піднесення і метеликів в животі від нетерпіння настання цього дня..

Цього взагалі не розумію, хоч вбийте!! Вас хтось змушує запрошувати на ваше весілля тих родичів, що ви ніколи не бачили?? В мене самої «дорога родина» така, що весілля би вийшло певно на 500 осіб, якщо всіх запрошувати:khomyak: але який сенс? Запросимо лише тих, з ким дійсно хочемо розділити радість нашого дня…і хай навіть ображаються- щось мені не хочеться вперше побачити деяких своїх «родствєнніків» аж на свєму весіллі

Тому я власне за те, щоб робити своє весілля в СВОЄ задоволення..не намагатись комусь-там вгодити, щось комусь довести, а просто влаштувати так, як хотілось би саме вам і з тою кількістю людей, яку хочете бачити саме ви..
І навіть якщо зараз вам здається, що то просто викидання грошей, я думаю з часом ви все одно захочете відчути себе в ролі прекрасної нареченої..тому не прогавте свій шанс

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Трошки ви мене не так зрозуміли. Я "за" те, щоб цей День був для нас особливим, запам`ятався на довгі-довгі роки. Але все частіше уявляю нас у білому вбранні, босими, на березі океану, на біленькому пісочку... і поруч - нікого... Романтика Вітер розвіває мої коси, хлюпочуть хвилі...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

з таким підходом не варто.То якесь заїжджене уявлення про весілля,стереотип ,який люди самі створили -самі й наслідують, і хто тут винен?
ми робили весілля для себе, робили так щоб гарно провести час в колі найближчих людей, а не для того,що так має бути і т.п. Я пам"ятаю обличчя всіх гостей (більше 100 чол), хто що бажав,з ким танцювала-розмовляла, день хоч і був ніби спланований,але все було спонтанно, без довгих награних фотосесій,без якихось незрозумілих пошлих конкурсів і викупів нареченої (ну бо я того не розумію),все було так як ми того хотіли і не було того, щоб нас якось напрягало ( я не летіла в 6-ій ранку на зачіску і т.д., бо тоді б була не виспана,кому то треба?ми не планували куди ми поїдемо фотографуватись-вийшли після благословення з хати і поперлись на міст через колію, бо там ми вперше поцілувались і саме там нам хотілось побути і т.п.) , в результіті маємо купу гарних спогадів,живих фото і море вдячних слів від запрошених. Через пів року подруга запитала "чи вартує робити таке розкішне весілля?" я однозначно дала ствердну відповідь, вона вже відгуляла своє весілля і далі вважає це одним з найщасливіших днів Я не хочу щоб день весілля був найщасливішим днем подружнього життя,як більшість бажає, то має бути найщасливіший перший день подружнього життя, а кожен наступний має бути кращим за попередній
якщо планувати весілля для "бо так має бути",якщо запрошувати тих "кого не можна не запросити,бо то троюрідна сестра мами і 8 років тому батьки гуляли на весіллі їнього сина, якщо робити, "аби було,бо всі роблять", або ще з міфічним розрахунком заробити (і таких знаю) то я б казала не варто.
Не важливо чи це весілля на 14 чоловік чи на 180, головне, хто ті люди,яким ви довіряєте розділити з вами ваше свято і яким би не був вибір-робити чи не робити весілля,то має бути ваш вибір

о! ну то в чому проблема? якщо ви з майбутнім чоловіком так уявляєте той день, то так і святкуйте

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

І я так хочу, а ще знаю, що в Домінікані і в Лас-Вегасі, якщо одружуєшся, то шлюб дійсний у всьому світі Біла сукня, традиції, розписка, забава і купа гостей це звичайно добре (хоча мені таке чомусь не до душі), але цей день має пройти тільки так, як ВИ того хочете. Чого Вам і бажаю

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я за весілля без далекої родини, а де тільки самі дорогі люди(до 20 чол.), а ті гроші які витрачають на помпезні весілля, які переважно для гостей а не для самих наречених, я б краще витратила у якусь подорож тільки для нас двох. Звичайно білу сукню хочеться і відсвяткувати цей день також хочеться, але СВЯТКУВАТИ, а не сидіти змученою від довгої підготовки до величезного весілля і святкувати серед людей яких дійсно хочеш бачити в цей день. Хочу маленьке затишне весілля і шикарний медовий місяць.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

А ще в Празі, тільки скільки це кошує.. хоча для мене це дивно, тобто укр. свідоцтво про одруження десь може бути не дійсне? Дивно то якось..

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Ні трошки не так зрозуміли, або я не чітко написала. Якщо одружуєшся в Домінікані, Лас-Вегасі і, від Вас взнала, що в Празі то свідоцтво про одруження дійсне всюди, тобто в Україні можна не розписуватися.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я розумію, читала виключно про Прагу, що те свідоцтво, що там видають, визнають усі країни світу, чи то вони викупили таке право, чи процедура якась для того є спеціальна.. забула вже.. Що навіть люди різної віри, шлюб яких у їхній країні є заборонений, беруть шлюб у Празі, і та країна той шлюб визнає.
Але мене турбує інше, виходить тоді, що моє свідоцтво про шлюб буде за папірець наприклад в якійсь арабській країні, бо шлюб взятий у нашій країні, не визнають усі країни світу?

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

З власного досвіду скажу таке: мені святкування в ресторані тільки зіпсувало настрій в той день. В церкві все було так гарно, така благодать зійшла на нас з чоловіком, а потім як почалися наїдки і напитки довготривалі, і благодать як рукою змило. Напевне проблема була в тому, що ми з чоловіком під час весілля всім займалися самі, дійшло навіть до того, що в буфет чай і пластикові горнятка носили. За все весілля протанцювала лише 3 танці. Тільки й пам'ятаю як бігала то туди то сюди. От і судіть самі чи треба то святкувати чи ні.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

ми попали в одному селі у Франції на весілля... людоньки, то було так... просто! просто гарно, симпатично, кілька гостей, біля акуратна сукня і всьо.... я тоді задумаласб - ті всі гроші можна потратити на щось значно цікавіше і корисніше....
хоча хто зна, як я буду думати, коли сама збиратимуся під вінець

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

цей "папірець" просто треба легалізувати "в якійсь арабській країні")