кому это надо... кому это нужно...

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Ех, згадуючи своє весілля 16 років тому:8::8::8: Оце точно - "кому это надо, кому это нужно"... ВСЕ вибиралося батьками-тітками -бабусями-хресними і тд, за принципом "хто платить, той і музику замовляє". Нашої думки нікому і в голову не приходило спитатись. Про побажання і вподобання взагалі мовчу.
Важкий день, який мені ЗОВСІМ неприємно згадувати, на превеликий жаль. Пам"ятається не весілля, а день, коли ми ходили до сповіді перед весіллям, ото справді був гарний тихий день і на душі було свято. А весілля і підготовка до нього - це те, що я нізащо не хотіла б пережити ще раз. Ну, але то же плюс, напевне

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Знаєте ...я от нині йшла на маршрутку і звернула увагу на одну пару:він і вона за ручку..пішки..вона в платячку стриманого стилю і з букетиком..він в костюмі..просто йшли і усміхались щось обговорювали.Я коротким шляхом йшла ..і між будинками натрапила на "браму" шумно гучно якось трішки вже "по п"яному"ну типу такі фрази тупі долітали..багато помпезності ..молодий нервовувався(навіть здалеко видно було)....а потім знов біля церкви побачила тих двох молодят..стояли притулившись...напевно чекали священника!ні шуму не було ні криків ні колони машин...але настільки в тій парі було тепла багато навіть на відстані відчувалось!До чого я веду:іноді і шумно і гамірно і начебто весело-а душі і суті самого свята не відчувається воно ніби губиться десь між криками і лжетрадиціями....а іноді для справжнього свята вистарчить дві сплетені руки два закохані погляди дві споріднені душі..
про нас:ми святкування не хтіли...але батьки настояли ..і було в нас на 48 людей.в 12 ночі я попросила музиків закінчити весілля бо я втомилась і хтіла спатки.Але цього було вдосталь для того щоб всі були задоволені! я була взахваті від самої думки що ми вже "сім"я" але й наявність тої суконочки..друзів... вітань...танців...зайвою в той день теж не була.я була щаслива!!головне -не розгубити за "Сабантуєм" основного змісту свята:свято народження сімї і поєднання двух людей.Десь так!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

У нас було 30

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

в нас було класне весілля - 12 людей (з них 5 - молоді і батьки) пішли в ЗАГС розписались. посиділи в хаті - посвяткували до 16:00. потім пішли в кінопалац на комедію (Трішки вагітна). ше прогульнулись - і домів. мити посуду

красотаааааа

і зараз - по двох роках шлюбу я би повторила то всьо дійство ще раз (крім плаття - хотіла йти в джинсах, а вони не дали)

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

ви описали влучно моє весілля і мої відчуття....коли ми з чоловіком вирішили,що знімати на камеру не будем(бо то дорого і ніхто потім того не дивиться),то його батько на то нам сказав"яплачу гроші і я буду знімати"...і знімав!!!! і дату весілля вибрав сам.на ту яку ми обрали,відітелі , музикантів хороших не було(замовляв він,бо ми ше були в Австрії).і ще багато ньюансів...а...то вже минуле.хоча і не приємне

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Як про мене... і я хотіла в джинсах, без всяких святкувань, але батьки - то святе, тому була біла сукенка і так далі. А в 24 ми втекли з власного весілля, гості продовжували веселитись без нас, а ми собі вдвох нарешті тішились, що "юж" і ми сімейство...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

а в мене було платтячко а-ля французкая доярка - прикольне. я в ньому ше ходила і ходила
а біле - не для мене
я і квітів не люблю - думала забудуть, але свекруха в останній момент *згадала*, ше і друзі надарували - о то вже було потім *радості*
я реальний нефанат того дійства, не подобається мені та мішура
на весіллях друзів - то якийсь Голівуд, чесно. не можу я таке сприймати

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Ая таки вийшла заміж в джинсах. )

В джинсах і вишиванці і з букетом простих ромашок у руці.

І коли згадую своє перше весілля, весь той ажіотаж навколо нього, незрозумілі "мусиш" (чому? для кого?) і неприємний осад з того, що все робилось для людських очей, а не для мене - нудить.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

У моєї племінниці від заручин до шлюбу рік, але моя сестра мене вже кілька раз мучила що маю тренуватись в випіканні пташок і кілька раз на місяць пекти їй коровай. Це так про всяк випадок. На кожній забаві вона розповідає про те чи їй вдалось знайти торт який їм сподобався чи ні.
Он молоді поїхали в Україну і купили там собі свічки, бокали і ще щось разом.

Я не знаю як тепер в Україні але он в Америці аби вибрати сукню не один салон треба обійти і замовляти треба на 10 місяців на перед а потім ще треба підганяти під фігуру. То таке з сукнею. Зал також треба замовляти задовго наперед. Музику також треба просити, бо будь кого не хочеш а тут будь якого багато.

А чи відсувається молодий на другий план? то це вже як собі яка молода вибере. Ми он вибирали з Андрієм разом і музику і таманду і зал і все. Батьки тільки дали гроші. Мій Андрій любить ходити і говорити з людьми і про таке домовлятись а мені це все було по-барабану. Мене всюди мій коханий водив і вибивав те що я хотіла. Я знайшла на малюнку букет який мені сподобався і все.

А я б ззадоволенням щераз влаштувала собі весілля. Це забава для мене і мого коханого в першу чергу. Я б у всьому прислухалась до його думки і все б ми вирішували разом. Перше весілля було на 120 людей з яких я знала п*ять людей, а друге на 80. Для мене ті всі люди не мали значення вони мусіли там бути перший раз для Андрія а другий раз для моєї мами. А я друге весілля у Львові відгуляла з величезною червоною плямою через цілий перед на суконці. Облилась червоною фарбою йменуємою мускатне шампанське.

Щоб я хотіла змінити то це медовий місяць. Цей місяць був жахливий!!!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Мне это надо, мне это нужно
ми святкування не робили, хоча й планували
і зараз, коли я дивлюся на фотографії у гілочці Наші весільні фото, коли коліжанки фастаються своїми торжествами - мені себе шкода
і, впринципі, ми плануємо наступного літа ще раз одружитись, але не за планом попереднім, а за своїм, коли ми оберемо найкращий бенкетний зал, найкраще плаття, найкращі листівки, найкращого фотографа, а не так аби-як аби-було.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Мала весіллє з помпою як годиться. Чи хотіла такого? Ні, хотіли батьки. Ми з чоловіком прекрасно усвідомлюємо, що робили це заради них - бо переконати на інакше - це були одні тільки сльози. а ображати близьких людей в такий день теж не хотілось. Ми не змогли побороти ментальність - тому намагалися тішитися тим днем, незважаючи на купу викинутих грошей і нам не потрібну гонитву З іншого боку - було вдоста гостей, які прийшли у вечірніх суконках і направду були вдячними, що ми організували і для них таке свято, про них не забули (випадкових серед 80 не було, або майже не було). Тож раділи і радощам близьких-друзів.
Ну в мене й без того дещо чоловічий склад характеру, тому я не дивуюсь вже стало знайомим, яким НЕ байдуже які стрічки будуть прив"язані до автівки, виходить... але переважно по-доброму нарегочусь при таких прискіпливих приготуваннях

Мене ж всі ті фінтіключки напередодні таки вкурвили.. Вони відволікали мене від спокійного гармонійного осмислення всього перед таким кроком. Все це зробило свято таким, що минулося в дві вилини, бо ми втомлені були до не можу. Звісно тепер відчуваю ніби щось втратила. Якби можна було і знову не вилилося у круглу суму, то віддала б ті глупства якимось упорядкувальницям весілля...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Була на весіллі минулого тижня. Супер! 40 чоловік, тільки друзі і найближчі родичі. Мені сподобалось, взяли шлюб, погуляли в кафе і до 23.00год. весілля закінчилось. Всі розійшлися задоволені, а молодята поїхали кудись на шюбну ніч, а потім у весільну подорож. .
В мене весілля було не те щоб велике, але занадто показове як на мене. Мене ніхто не запитав шо я хочу. Я хотіла білого плаття і шлюбу в церкві. А замість мене напросили 15 священників, і купу родини, і зробили з того всього збіговисько, та ще й вдома на подвірї, в шалаші. Как вспомню, так вздрогну. Ні за що не погодилась би на це зараз. Це має бути свято для молодят, а не для цілої родини і цілого села.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Взагалі не розую сенсу теми... Декому це потрібно, а декому нє...
Я наприклад бачу своє весілля таким, і вважаю краще зробити так як хочеш, або взагалі не робити, щоб не було алюмінієвих вилок на столі.

Наприклад я хотіла і організовувала своє весілля сама і звертала увагу на всі дрібнички, з яких власне все і складається.
Це було і прикрашання залу і підсвічниками і квітами, і оформлення веранди, і весільна рамка, на фуршетному столі була авторськи зроблена пальма з фруктів та стояв шоколадний фонтан, на аллеї ми садили "наше деревце" отримали сертифікат, і кожного разу любуємося як воно росте, також були салюти і палаюче сердце,лімузини прикрашені живими квітами, та яке здивування гостей було коли під час нашого танцю, коли ніхто і не очікував запалилися холодні фонтани, це взагалі буря емоцій.
Ну звичайно корзинка, подушечка для колець, і брала на прокат чудову парасольку, яка дуже мене виручила.
Скажу чесно спочатку чоловік вважав це марним витрачанням грошей, але після всім хвалився яка я молодець що занялась всіма тими дрібничками. В результаті я отримала весілля своюї мрії, "что и требовалось доказать" .
А взагалі кожному своє

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Фсьо правильно. Весілля - це свято для кого завгодно тільки не для наречених. З самого ранку треба десь бігати, щось невстигати, нервуватися, а ще ті підбори...
Вчора трохи познімкувала у знайомих і чесно кажучи дивуюся - нашо воно дійсно? Зранку вже сльози, наречений не то шо нервується, а просто в ауті. Після всіх офіціозів - на шпильках по шевч. гаю фотографуватись, щоб потім дивитися яке ж то "класне" було. Ноги навіть в мене відвалювались, а що казати про наречену?
Про всякі фантікі я вже мовчу. Та ше за всю цю "класноту" й заплатити треба. Ну шо за мазохізм? Не втрималась, спитала - навіщо? А у відповідь - А що люди скажуть? Це ж раз в житті...
То виходить весь той день що мав би бути твоїм найбажанішим, казковим святом вас двох, робиться для когось, тільки не для наречених?
Треба вже, мабуть, відступати від тих стереотипів, та думати за себе. Хочеш пишного весілля - будь-ляска. Хочеш тільки вдвох - твоє право.
Батьки , напевне, мають рахуватися з побажанням своїх дітей щодо ЇХНЬОГО свята, та не примушувати робити по-своєму. В них вже була можливість.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Та в тому то і вся різниця. Ви хочете зробити весілля таким як ви хочете, а мені зробили таким як його хотіли мої батьки. І прийшли не мої друзі, а батьків.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Ех, пригадалися і мої сльози перед самим весіллям...Хотіли ми з чоловіком невеличке весілля, щоб без лишнім проблем і біготні. І розписалися наперед, щоб в той день менше людей водити. Та не вийшло, бо батькам завжди треба запросити більше людей.
В той час у нас в місті не було де замовити все готове, то ж прийшлося батькам наймати своїх кухарів і добре самим набігатися. Через то все мама шлюбу майже не бачила і була досить замучена.
Приїхали родичі чоловіка (з Вінницької обл), і так як вдома нікого не було крім мене, то мені в день весілля прийшлося їм готувати сніданок. А вони сиділи на дивані і чекали, коли я їм подам. В мене в кухні була істерика.
Потім, звичайно, все забулося, ми з чоловіком таак навеселилися, натанцювалися! Та знайшлося пару цьоток, які сказали, що молода має чемно ходити між гостями і так само чемно трошки потанцювати, а не дурачитися з друзями. Та настрій в нас був такий, що ми не звертали уваги, а робили що вважали за потрібне.
Пізніше спитали батьків, а чи треба було робити то все? Чи не краще було покликати максимум 50 людей, обійтися без біготні, клопотів, і самим добре відпочити? Мама сказала, що тепер має досвід, і братові такого робити не буде, а поступить так, як він сам того захоче.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

чесно кажучи на рахунок підборів і втоми, в мене її не було. Я собі взуття перед весіллям добре проходила по хаті, плаття всіляко попідклеювала шоб не кусала і вйо, не було ні плачів, ні криків, я якось на всьо так пофіг дивилась, ба більше я більше дуріла ніж буда серйозна наречена я пам"ятаю як моя кума на весіллі свому кричала на свого чоловіка коли той ненавмисне став їй на плаття своє плаття я дозволила доривати, воно в мене з кусків було рваних, так і так як пси погризли так шо куском більше, куском менше. Я також старалась продумати якісь дрібниці, кошички, серветочки, і в принципі свою кількість гостей я відстояла, я не запрошувала троюрідних чотириюрідних і т.д і взагалі стараюсь не паритись над тим шоб комусь вгодити. Мені моє весілля хоть і пролетіло швидко, але я дістала море задоволення.
А взагалі казав мені мій чоловік шо ми колись вдруге проведемо своє весілля тільки вже на Багамах лишилось зовсім мало, назбирати тих грошей

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я от цього не розумію.

У нас на весіллі не було ніяким спешок, нервів, все було сплановано чітко, години на яку мене мають намалювати і зачесати, години коли має бути брама і вперед ......
Якщо з самого початку щось затрималось, так то воно і пішло далі по з"їдженому графіку. Від того і нерви і все таке.

якщо комусь тяжко ходити на шпильках то можна обійдись меншими каблучками і не мучатись, і не звинувачувати в тому всьому всіх і само то дійство

Я привикла ходити на каблучках і ноги в мене заболіли лиш коли зняла ті каблучки, а то було вже година четверта ранку.

Як можна робити фото тільки для того " що люди скажуть " то такий і результат.

На мою думку ті хто не хотів помпезності , то звичайно їм то не треба

або ті у кого все пішло шкереберть, і ноги боліли і сукня тиснула, і купа нервів. Ну звичайно що така людина потім скаже - навіщо воно все треба

Я займалась всіма тими дрібничками ,планами і всім решта трошки з дружками , трошки з чоловіком, по тій мірі на скільки мені допускали кошти.Робили ми весілля самі і ми не жаліємо за витрачені гроші.Отримали багато задоволення від самого процесу вибирання від сукні до тих самих дрібничок , так і від самого Дня одруження. Теж чула багато історій, про підбори, нерви, що нареченим незручно, бо на них вся увага, і т.п .Я нічого такого не відчувала , просто щиро тішилась з чоловіком нашим днем/ він до речі теж думав шо то буде купа нервів і ніякого відпочинку, потім також хвалив мене як все класно і ОРГАНІЗОВАНО получилось /,я би залюбки той день повторила, адже все ж не запам"ятаєш.


З приводу що ці дрібнички не вплинуть на долю подальшої сім"ї то це факт. Але хто хоче себе ними побалувати то чому і ні. Хто не хоче то теж їх право.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

те саме і моя каже, коли хтось з її знайомих каже шо буде робити весіллЯ
маю досвід - най шо молода хоче те і робить
мені аткож говорили - і батки і свекруха і бабуся моя - я гнула свою лінію, бо здаватись не можна, бо ...

отож шоб не ображати в такий день родичів. краще їх заздалегіть підготувати - я хочу так і так.

в однокласниці було гучне святкування - купа гостей, плаття за страшні гроші, помпа, шик блаблабла - а шо з того вийшло - молодий втік після першого столу. і до кінця весілля його не було..... повернувся аж через 6 років
нормально??

чи ше одні- взяла мама кредит в банку на весілля - досі його віддає. а молоді розійшлись через 2 місяці.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

А мене добиває, що люди (з села особливо) краще запросять ше на 5 гостей більше, але скажуть "а в нас на фото/відео грошей нема!", але за років так 15-20 ніхто не буде пам"ятати, ЩО вони їли на тому весіллі, чи був запрошений вуйко з сусіднього села чи якась там п"ятирідна сестра, з якою знайомилися вже на весіллі... а фотки-то схочуть подивитися... а нема