кому это надо... кому это нужно...

от бачите, а іншим кажете воно вам треба.. як то є приказка " жінки кають, а дівки заміж збираються"

наприклад. я недавно була дуже здивована як мені заміжня подруга яка вроді щаслива у шлюбі і має дитину скаазала " воно тобі треба заміж виходити..." хоча сама спішила аж піщала )))

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

та не до Вас

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Моя думка щодо цього така: життя і шлюб, вчасності, як рулетка - комусь повезе, комусь ні. Звичайно є багацько факторів, проте суть така. І те як ви відсвяткуєте початок нового етапу в вашому житті - ваше особиста справа. Скільки людей - стільки смаків! Комусь подобається помпезність з рюшечками і бантиками, а комусь ні. на життя це не вплине. і, думаю, не має змісту сперечатись на цю тему.
Я своє весілля продумувала до дрібниць і то до найменших. І так тішилась, можна сказати, "ловила кайф" лише від приготування, а що казати про саме весілля Особисто для мене важність цього дня без рюшечок не змінилася б, просто це як додатковий бонус...типу прикраса апріорі смачнючого торту - він і так супер, але з прикрасою - бомба!!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Для нас день шлюбу був дуже особливим днем. Оскільки грошей в мене на той момент майже не було, тому сукню, якусь особливу я не могла знайти, просто орендувала недорогу,..але це не найважливіше. Шлюб ми призначили на Різдво, тому для нас це було щось глибше ніж просто весілля. Ми глибоко відчули, як народжується наша родина. Рівно через рік в річницю нашого шлюбу та на Різдво охрестили нашого первенця Миколку (до речі він народився майже на нашого Миколая). Тому наші чергові річниці ми проводимо в духовному святкуванні. Вибачте, трошка відійшла від теми, зміст Весілля ( з великої літери) не може обмежуватися виключно дрібничками (зал, їжа, машини, сукня......). Для мене це дуже глибоке і духовне свято. Можливо по величності його можна порівняти до народження, абож це і є народження нової сім"ї у Бозі. Своїм дописом я нікого не переконую, тільки висловлюю своє бачення.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

В нас забава була до 1.30 . А ми з чоловіком втікли о 24.00., оскільки в Вігілію були вночі на Службі, поки додому доїхали, вечерю з"їли, відразу і поснідали. Нам теж пощастило, оскільки на Різдво і на другий день Різдва обов"язок бути на Службі Божій. Тому ми усі, дорогою Родиною, та наші друзі, що ходять з нами в один костел пішли разом на Службу. Взагалі, я наприклад відчуваю, як це будує Нас, як сім"ю. Щодо дрібничок (обов"язкових) то це спільне благословіння наших батьків, Нас з Андрійком перед весіллям , та весільні бокали - їх ще мої батьки на весіллі мали. На святкуванні були і священники і сестри, з якими ми близько знайомі. Святкування розпочалось благословенням священника. Взагалі - дуже приємні і позитивні спогади. Дай Бог усім таких.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Чесно ми з коханим взагалі не хотіли весілля. Хотіли взяти шлюб тихо скромно і поїхати далеко-далеко. Але тут своє слово сказали батьки. І в чомусь ми погодились. Це і їхнє свято теж. А потім були приготування-для мене надзвичайно приємні, бо ми вирішили зробити все так я хотіли саме ми. Так в нас були речі без яких можна обійтися, не хочу їх перераховувати, так я могла зекономити на свому весільному вбранні, могли запросити родича знімати весілля безкоштовно, вибрати дешевший ресторан, але якщо б вернути цей прекрасний день, я б нічого не змінила і ні на чому би не зекономила, бо це спогади...спогади про день коли народилася наша сім"я.В кожній деталі живемо ми. Наші думки, емоції. Кожен вибирає для себе святкувати йому весілля чи ні і як святкувати. Не можна судити пару яка хоче зробити це помпезно чи навпаки скромно. Це їхнє свято і їм вирішувати що їм потрібно. Зрештою думаю кожна дівчинка з дитинства мріє про білу сукню і карету запряжену веселими кониками як би банально це не звучало. Погоджуюсь не від церемонії залежить майбутнє спільне життя, але якщо так її хочеться чому б і ні.
П,С, А щодо благословення батьків і священника - в нас теж були ці найважливіші елементи весільного дня як думаю в більшості наших форумлянок. І в нас теж дуже приємні і позитивні спогади.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я жодною мірою нікого не осуджую. Кожен як хоче, так і святкує. Думаю, дуже важливо, щоб молоді усвідомлювали чим є шлюб, весілля та могли відділити дрібнички від більш важливих речей.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

А хто сказав що ви осуджуєте? Я написала як воно для мене .

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Хм........ я той день залюбки ще раз пережила-би, і мій чоловік так каже Ми готувалися місяць, за цей час встигли все. Недавно згадували, як останній танець танцювали... вимкнене світло і у всіх гостей у руках свічки, гості стоять колом навколо нас... грає романтичеа музика і ми у центрі танцюєм... Зі свічками - мій задум, якось прийшло до голови, пішла, купила звичайні великі свічки і порізала на 3 частини (еащо ж високі ) Було надзвичайно гарно, усі в захваті... Для мене саме це і є весільні дрібниці, а не "щось нове, щось старе, щось позичине і щось блакитне".
А оті вибирання мене нарвують. Я не розумію місяця розглядання букетів нареченої, бо там троянда рожева а там блідо-рожева. Мені взагалі (вибачте) западло зробили, жінка з замовленим букетом не прийшла... дружба лишився набазарі, де йому екстренно робили букет, я це взнала як в машину сідали... і шо??? Головне, щоб голова не боліла і настрій був святковий!!!!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Для мене воно теж так, інакше б не подумала про себе ,

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Для мене дуже важливим був цей день, це стосувалося як зовнішнього виду, так і внутрішнього почуття. Дуже задоволена своїм весіллям, з радістю пережила б цей день ще раз.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

я згодна, що всі ці дрібниці неважливі.
але і без них якось не те. я виходила заміж майже 10 років тому - традиційне весілля, багато в чому все було так, як вважали за потрібне батьки - тобто всі традиційні речі, "як у всіх". незважаючи на деякі мої з ними розбіжності в тому плані.
це, звичайно, для нас з чоловіком був гарний і радісний день - але за великим рахунком - формальність. за той довгий день і частину ночі ми були не стільки один для одного, як для рідні, для гостей, для знимки і т.д.
хоча це я зараз так кажу. а тоді все виглядало нормально. бо так треба.
тому у найближчу річницю (тим більше, круглу дату) хотілося б якось освіжити для себе зміст шлюбу взагалі, ну, і стосунки зокрема.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Дрібнички на весіллі важливі. Вони його роблять справді незабутнім, цікавим. Саме основне обумовити ці дрібниці наперед з коханою людиною, щоб потім не було казусів. Але по великому рахунку основне- це життя потім. Бо не так суттєве те весілля, як подальше життя. Весілля - це миттєвість. Краще взяти скромний шлюб і прожити все життя в радорсті і порозумінні, а ніж мати фантастично казкове весілля і через кілька років потім розбігтися чи жити все життя в непорозумінні.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Весільні дрібнички і прибамбаси важливі лише тоді, коли вони важливі для наречених, а не тому, "що так треба", "бо в коліжанки таке було", "а хіба я гірша?".
Хоча для нас вони були зовсім неважливі. В принципі, я взагалі люблю коли все зроблено просто і зі смаком. З тими бантиками і т.д. дуже легко перестаратися. Ніколи не бачили прикрашеної машини, що водія не видно? Або ж на фото молодята губляться на фоні прибамбас. Або гості обговорють всі ці витрибеньки, а не те, яка гарна пара молодих людей...
Свято для нас робило те, що ми будемо жити разом, а не кількість кульок чи бантиків. Єдине про що я не жалію, це про фотографа, яким я страшенно задоволена і час від часу переглядаємо фотографії з весілля. Головне пам"ятати, що цей день є днем молодят, а не для гостей. А вже молодята визначають, що для них є важливо