Відповідь: "Комплекс" працюючої мами абсолютно те саме можу сказати про свою одну поки дитину коли тема перейменувалась і слово "комплекс" появилось в її назві мені захотілось мати можливість вставати в однині фразу на початок кожного зі свої дописів
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Знаю тільки теорію. В таких випадках радять "перекривати" сепарацію. Це значить, що треба залишати дитині згадки про себе, наприклад, своє фото на видному місці, щоб дитина менше сумувала за мамою, чи якісь свої речі, які в дитини асоціюються з мамою, чи щось типу того. А коли прощаєтеся, то передавайте особисто дитину на руки татові (так вона буде знати, що мама довірила її татові і все в порядку). Йти не попрощавшись не можна, хай дитина бачить, що ви йдете, навіть якщо вона буде плакати при цьому - вона таким чином адаптується до щоденних розлук з вами і швидко звикне до них. А взагалі, якщо дитина 1) вдома (тобто нема повної зміни обстановки); 2) з татом, до якого вона теж привязана, то не варто так сильно хвилюватися Якщо то був би садок, то було би чого, а вдома завжди легше дитині залишитися без мами. Просто готуйте дитину до довших розлук вже - залишайте з татом вдома на кілька годин, наприклад, поступово збільшуючи час. Та й все буде добре Має стати вам в нагоді: http://olgapisaryk.livejournal.com/110669.html
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Зараз завжди прощаюсь з доцею, як йду на роботу, в нас ритуал, цьомки, балачки, обнімання, плануєм вечір. Як тільки почала працювати ми виходили з дому разом- мала і няня гуляти, проводжати мене на автобус, і я легенько втікала, сліз не було, няня одразу забавлювала, переключала дитину. Але якось з вікна автобусу я побачила з яким розпачливим виглядом моя дитина шукала мене очима, де мама?, озиралась, заглядала...мені аж світ перевернувся, я так відчула її нерозуміння- от мама була поруч... і щезла... Тепер обов'язково проводжаємось з поясненням, хоча по різному буває і зі сльозами. Більше мене хвилює коли дитини НІЯК не реагує на те, що мама йде, абстрагується від того. А також агресія направлена на маму/тата після їх відсутності. Так ніби вона мене/тата наказує за те, що нас не було. Така сама поведінка з няньою, коли та вихідна кілька днів, бо Маруся за нею скучає, а як вона приходить- то доця б'ється, кричить, кидається речами..
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Ой дівчатка, я ось вже як 2 тижні стикаюсь з цією ситуацією кожного дня Плачу кожен день, а в другий день виходу на роботу задзвонив телефон і чоловік повідомив, що наша доця вже ходить!!! Ввечері приходжу додому, а вона до мене "тьопає".Сльози горохом покотились, а виходу немає потрібно працювати. А вік в малечі такий, що її потрібно розвивати, займатись з нею, усе показувати, розказувати. Чомусь таке відчуття, що це ніхто робити не буде. Маю ще надію, що попрацюю не довго і продовжу відпуск...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами як це куди повертатись? це питання якраз прекрасно регламентується нашим законодавством - роботодавець зобов'язаний через 3 роки надати вам вашу чи аналогічну посаду з не меншим ніж до декрету окладом. якщо він "не готовий чекати" - це абсолютно його проблеми. Жінка сама вирішує коли їй краще повертатись. На час її декретної відсутності зазвичай беруть іншого працівника, котрий мусить бути проінформованим про усі законодавчі нюанси роботи на "декретному місці".
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Це пов"язано із специфікою роботи, я працюю в ІТ. Роботодавець надає умови для роботи (робоче місце, бухгалтерія, соц пакет і так далі) але працюю я фактично безпосередньо із замовником. Проект є вже, на який я проходила співбесіду, їздила на навчання, вклала багато зусиль і часу. Спрогнозувати що буде через 3 роки неможливо: він може закінчитися, замовник може згорнути роботу і так далі, тому кажу що ніхто не буде чекати - роботу треба зробити на вже, на цей проект просто беруть іншу людину. Замовники перш за все дбають про свій бізнес. Тому через 3 роки я можу повернутися на робоче місце, але отримати якийсь інший проект (замовника) буде вже мій клопіт - знову коло співбесід із замовниками, навчання при потребі і так далі. А після 3 років пригадати англ., купу теорії і практики буде дуже важко, я вже бачу що навіть зараз повернутися на роботу буде важко.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами В мене якось з старшим проблем не було. Пішов в садок в 2 роки і так його полюбив, що його не цікавило де я на роботі чи вдома. Головне, щоб з садочка пізніше забирала. В моєму випадку наші розлуки переживала я, а не дитина. Малий з малку без проблем залишався з моєю мамою чи чоловіковою сестрою. А ось молодший мене турбує. Потребує виключно мене. Коли хтось крім мене є вдома, то з рук не злазить, мабуть думає: якщо хтось є, то мама десь "намилилась" йти. До всіх сміється, але за умови, що в мене на руках. Чоловік вже майже місяць у відпустці, то він лише кілька днів, як звик до нього (через постійне перебування мужа на роботі вони рідко бачились) і навіть двічі дозволив себе покупати. На роботу швидше чим закінчиться відпустка по догляду виходити не планую - не вартує вона того (в фінансовому плані).
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Сьогодні Сашко залишався на 2.5 години з бабцьою. Я так спішила додому його вкласти, приходжу, а він вже спить. Свекруха сказала що він бавився, потім попросився на ручки, перкусив, поклав голову їй на плече і заснув. Такого в нас ще не було... тато і чоловік присипляли пару раз але було трохи плачів за мамою. Цікаво чи це так далі буде чи це просто вплив бабці?
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Освіта й досвід такі, що невідомо, куди візьмуть. Щось слабо уявляю його на будівництві. А так перспектив небагато: капеланом у лікарні, школи, в'язниці тощо. Йому треба пройти курси, аби було більше перспектив, а для цього мені треба на роботу, а малому в садок. Я проти такого. Лише з одним пройденим курсом у великому місті на роботу не візьмуть, хіба в якомусь малому містечку. Коли ми приїхала я не хотіла йти мити посуд, прибирати чи складати сендвічі. І йому такого не бажаю не також. Думали, десь консьєржем чи щось таке, але там треба повну двомовність, і то французьку часом більше вимагають. Таке. Я ледве знайшла роботу зі своїм досвідом та освітою. І то мусіла писати, що в мене лише бакалавр. Потім забула, що висилала неповну інформацію, десь сказала, що маю більше років освіти, то трохи мої дивувалися. Лише згодом я зрозуміла, чого... Подався на роботу до в'язниці. Кажуть, що скоро мають бути позиції. Чекаємо. А поки чекаємо, то буде волонтерством у в'зяницях займатися та на on-call в лікарні, щоби побільше "плюсів" додаткових назбирати. По ідеї, якби ми могли змінити провінцію, то це би було легше, бо в інших провінціях ніби легше з тим, але ми не можемо, бо маємо парохією опікуватися. Ми трохи тепер випробовуємо. Правда, по години 2-3, то дитина кайфує з татком. Знає, що мама прийде все одно, тому спокійний. Ми он вирішили, що будуть приїжджати до мене на 10.30 поїсти, а потому малий спить зазвичай. Далі буде годування в 3-ій, коли заберуть мене з роботи. Приблизно такий режим у нього зараз і є, тому повинно пройти не дуже болісно. Мені назва теж не дуже. Комплексу в мене нема. Мене більше хвилює, як поєднати виховання малятка й роботу, коли життєві обставини не дозволяють зосередитися виключно на дитях.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами для таких хвилювань тра створювати іншу тему - "комплекси мами в декреті" я в щоденній роботі з іноземних зараз використовую виключно англійську, але мені ні разу навіть в голову не приходило, що я не зможу пригадати німецьку, котрою професійно не користуюсь вже більше 6 років і це дуже правильно, імхо, достатньо один раз себе недооцінити... Чекання і пошуки обов'язково будуть успішні, просто на все свій час В мене також була така ситуація коли я жила в Німеччині - я мала офіційний дозвіл на роботу, перші 1,5 роки висококваліфікованої роботи знайти не вдавалось, але я вперто не погоджувалась на будь-яку роботу, хоч і гроші були б дуже не зайвими... І через деякий час пошуків так склалось, що робота практично сама мене знайшла - по спеціальності, добре оплачувана, з хорошими перспективами.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Я перепрошую, але може вистачить приписувати всім якісь комплекси. Роботу я собі знайду але я не хочу втрачати те що маю зараз, я здається про це і писала в попередньому дописі.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Чому? Бо патріархальне суспільство, і колись було що жінки не працювали тому про такі речі як декрет не треба було багато думати. Чоловік завжди працював і заробляв добре, а жінка залишалась домогосподаркою. З часом все змінилось, але замість того щоб вибороти собі нормальні умови ті вумні жінки оголосили сексуальну революцію і оголосили себе рівними з чоловіками. Ну а якщо рівні, той нема чого вам мати всякі там декрети.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Якщо треба дбати про сім"ю, то не думають про свою освіту, всім на початку важко, паралельно шукають додаткову роботу. Наших знайомих отець працює на троці (фурі), тому що йому важливо щоб жінка була з дітьми вдома. Це не Україна, де важко знайти роботу і жінки змушені виходити на роботу. не робіть своїх чоловіків каліками! вони мають дбати про вас і дітей! Тому що через роки це проявиться і ви обурено будете жалітись комусь : нічого не допоможе ...., пролежав все життя з книжкою на дивані.....Бачу по своїх коліжанках
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Просто у мене робота вже є. І то з крутими "бенефітами", де ми не платимо ні за послуги стоматолога, ні інших лікарів. Сидіти вдома він не хоче й калікою не стане. Робить усе можливе, аби отримати роботу чим пошвидше. Просто зараз нема. В мене теж був період, коли роботи не було, хоча й шукала. Розсилала по 80-100 резюме щотижня й було глухо. Він роботу ж не вчора почав шукати. Я того й сподівалася, що до 1-го вересня вже все вирішиться. На жаль, треба чекати. Ми обоє свідомі того, що я буду з депресняком, бо хочу бути вдома з дитиною, а він - бо не вміє сидіти вдома без роботи. Він того й шукає щось, хоч парт-тайм, аби не звар'ювати в хаті. Правда, якраз парт-тайм у нього в Інституті буде. Та й on-call не така проста річ. Як і волонтерство у в'язниці. Я знаю, що ви переживаєте й маєте рацію. Однак у нас, на щастя, не та ситуація, коли чоловік не хоче шукати роботи. У нас ситуація, коли неможливо мати все й зразу, а треба почекати. Але оскільки жити за чоловікові парт-тайми нам не вийде поки ніяк, то працювати доведеться мені поки. Сподіваємося, що це питання 3-6 місяців у кращому випадку й року - у гіршому.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами твоя дитина залишається вдома, в рідних їй стінах, з однією з найрідініших їй людей, ну і ти не виходиш на повний робочий день, а відповідно часу в тебе для дитини залишається предостатньо, повір мені, я приходжу в 3й - 4й додому, Софія часто ще спить свій денний сон, встає, їмо разом, часто йдем гуляти з кимось в центр, або просто десь на майданчик коло хати, або робимо пікнік на балконі, потім приходить тато, святе - читання казки про кота в чоботях, червоної шЄпки або рукавички (то все на даний момент я маю на увазі) і далі робимо шось по хаті - можемо спільно вишивати-малювати-шонебудьробити - квітинабалконіполивати\полоти\митиванну ітакдалі ітакдалі... не знаю що ще треба з дитиною робити, моя дитина має все, що їй потрібно, і її мама теж має все, щоб залишатись задоволеною, шукай позитив в своїй ситуації, будеш акцентувати сама собі шо ти мама з депресняком без дитини, буде чимраз тяжче і тяжче, не факт, шо все буде взагалі доволі гладко, але дуууууууууже багато залежить від того, як ти це поставиш. Чоловік - голова,жінка шия... а нащо він тобі? нема і супер! ---------- Додано в 05:12 ---------- Попередній допис був написаний в 05:03 ---------- певно що - то студентська робота я працювала по вихідних студенткою в Німеччині в барі, на обслуговуванні весіль також, так ми з товаришкою підробляли щоб побільше по Європі поїздити, моя мовна програма була і так дуже навантажена, то сильно часу я не мала, але це в більшості роблять студенти, тобі це нащо, це тимчасові "робітки" для "підробітку" а не "заробітку на сім'ю"
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Та ні. Виходжу на повний (8 год.), але проситиму, аби працювати за своїм попереднім розкладом, із 7 до 15. Цього вислову не люблю, бо мозок відомо де. :xaxa: У нас ніхто ніким не крутить. Є ситуація, робимо все можливе, аби її разом пережити та з найменшими втратами. Може, в Штатах отець собі може вирішити працювати дальнобійником, але в нашій ситуації то не так просто. Почали зараз із єпархією процес щодо однієї роботи, то того курсу й треба триматися, а не кидатися туди-сюди, бо тоді виглядатиме доволі несерйозно. Якби йому зараз узяти ті курси, то роботу би знайшов майже зразу, а оскільки я проти давати дитину в садок, то є ось так, як є. Ціле щастя, що взагалі може працювати тепер, бо раніше ситуація взагалі була ще важча, оскільки офіційно працювати мала право лише я. Ти мене трохи заспокоїла, бо мені щось видається, що світ завалиться 1-го вересня. Ніяк не можу то перейти. Із Дарком було так класно все, спокійно, а тут - мушу від серця відривати. Дуже мені то важко дається. Так що в мене не комплекс, а невміння знайти позитив...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами а перерви нема обідньої? на неї не можна годину скорити? я працюю з 09.00 до 15.00 приблизно, часом коли когось треба підмінити то інакше планую, але орієнтовно так, то в мене практично дійсно півдня, в тебе більше виходить, але сама пишеш, шо чоловік привезе дитну в 10.30, це дуже класно тільки якщо ти це допустиш у нас була важка ситуація. ми взяли кредит на квартиру, він дорівнював рівню моєї зп на момент купівлі, через півроку я на 6-му місяці, криза, кредит в доларах, потім Софії 4 місяці - мені прийшов документ, що я вже безробітня, у звязку з ліквідацією підприємства, у мене була паніка, чоловік працював, але на той момент (час глибокої кризи) нам копійки лишались після сплати всіх рахунків, платити кредит мусіли, бо би взагалі сильно втратили, я відповідальна до останнього що стосується оплат взагалі тому почала шукати і думати в напрямку, щоб не мусіти виходити з дому на роботу. Легко не було до зими цього року, до Софкиних двох. Тепер, коли аналізую ситуацію, яку мала, можу сказати, що я сама винна у своєму ж власному внутрішньому неспокої. Софія нерідко зле спала, бо відчувала мабуть мамині переживання, відколи я себе опанувала моя дитина дуже щасливо себе почуває, навіть краще, ніж коли я працювала з дому, бо вдома я постійно не встигала, кидалась між нею і роботою і дитина відчувала мамин неспокій, десь з січня цього року, я все поміняла, хоч частину часу працювала ще з дому, але я перестала ото метушіння створювати, не знаю ще як це пояснити, але тільки внутрішній спокій дасть ситуації чим швидше стати на свої місця, власне внутрішній мамин спокій. я її люблю тільки тому, що вона відображає цілісність двох в одному - сім'я це двоє і я ніколи не розділяла Софії маму і тата, тому, якби моя дитина залишалась з татом, я би не хвилювалась жодної секунди, моя дитина одинаково добре чується з мамою і татом, я це мала на увазі в принципі. ---------- Додано в 05:45 ---------- Попередній допис був написаний в 05:40 ---------- не думаю, що це будь-кому просто, але я би також, маючи твій вибір, не хотіла, щоб мій чоловік працював дальнобійником, і цілком не вважаю, що ти робиш з нього каліку. Кожна ситуація окрема, Дейзі ж написала, що працює... але не сказала чому, а причин може бути тисячі, одна з яких навіть, що йому це подобається, хіба ні?
Обідня перерва 30 хвилин. Її посуну на 10.30. Щодо неспокою, то в нас останні ночі дуже важкі якраз тому, що в мене стан паніки. Ніяк не можу побороти відчуття безвиході. Те, що дитина буде з татком, з яким дуже любить бути й спокійно лишається на кілька годин, це найбільший позитив у цій ситуація, як і те, що він мене максимально підтримує. Зорянівонька писала про те, що машиною можна зекономити дві години. Я спитала, чи це можливо, то сказав, що спланує собі день так, щоби йому ті три поїздки туди-сюди не набридали. Тепер головне на роботі за все домовитися, за що трохи переживаю, бо чула від співпрацівників, що вони трохи зажерлися, менше гнучкі стали. Буду домагатися свого. Я не про те, що йому це подобається чи ні, я про те, що кожен священик залежить від єпископа в своїх рішеннях. Роман у цій єпархії "позичений" й зараз має обов'язок опікуватися парохією в Кінґстоні. Відповідно від цього й відштовхується при пошуку роботи. Я би не хотіла бачити його на будові чи ще десь. Я радше заохочую його писати статті, поки вдома буде.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Працює щоб жінка була вдома з дітьми. Він не бере далекі поїздки, щоб мати можливість повернутись додому через кілька годин. Невеликі тут в отців заробітки і не всі отці можуть під час відправи відчитати людей що ті "мало носят, но по доляру дают" більше в ту церкву не йду. я колись теж була "кругом і всюди", щоб не тільки чоловік заробляв на сімю і одного разу чоловік запитав мене: а навіщо тобі я?
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами То правда. У нас взагалі парохія на які 20 родин. Тут священство - не професія, а покликання, навіть частково хобі. Живуть усі священичі родини із заробітку з інших професій. Хоча є й парохії, де отці повністю лише справами парохії займаються. Ні, я свому часто повторюю, що не хочу більше бути годувальником. Хіба тимчасово. Він знає, що в мене мрія повернутися в "своє болото" перекладацьке й розуміє моє бажання бути вдома. У нас он вимальовується перспектива, що він би мав працювати в іншому місті півтижня, то мені від самої думки мороз по шкірі... Сподіваюся, що таки ця перспектива нас не спіткає, бо для мене то один із гірших варіянтів. Але "кругом і всюди" я не буду, бо не горю бажанням і про це говорю.
