Їмо раціонально і худнемо, рекомендації, поради, досвід

Які всі - з телефону не наґуґлю, хіба завтра додам, але причинно-наслідковий зв'язок між споживанням солодкого і роботою нейромедіаторів (серед яких допамін) - нііби неоспорний науковий факт уже дуже давно, так само, як і відсутність у людини механізму стримування від солодкого (біологічного). То таке, що знає кожен від студента до професора Стенфорду, там доказова база така, проти якої важко поперти. На жаль :/

 

@labisqwee Броннікова і її пацієнти, не лише вона, до неї вивчали цю тему: достатньо організму щось заборонити, як "планка падає", жоден організм не витримує залізних лещатах дієт. І з мозком можна домовитись, показати, що усього є вдосталь, і заборон немає, хочеться - їж. Звичайно, я можу опиратися лише на свій досвід, так як для мене він фактичний, не вигаданий, не підтасований, не заказний. І він лише підтверджує думку адептів інтуїтивного харчування. Навіть маю запис в щоденнику за жовтень: "мушу відмітити для себе цей день, в хаті 3 банки нуттели, а я варю собі шоколадну помадку, бо кину собі стільки цукру, скільки сама хочу". Сьогодні я з'їла 1 ч.л. цукру в какао, більше не хотілось. А захотілось, то б з'їла більше. Я розумію ці всі маніпуляції з цукром в мас-медіа. Така зараз мода. Пройде кілька років і писатимуть статті який цукор корисний, а ще щось там інше шкідливе. Як було з зеленим чаєм, наприклад.

 

@Rona я не про сам принцип і концепцію інтуїтивного харчування, а конкретно про цукор. При всій повазі до Броннікової, я все ж більше довіряю тому, що підтверджують абсолютно різні дослідження в різних країнах, інституціях ітд., підозрювати в них маніпуляцію можна, тільки доки не цікавишся тим глибше. Не знаю, які маєш підстави закидати тим тезам про цукор модність, але вони якраз проти всього, що каже мейнстрімова нутрицевтика, і проти інтересів будь-якої корпорації. Їм всім, навпаки, вигідно би тулити цукор і далі всюди. Знайома вчилася на фуд-технолога у Німеччині - за рік покинула навчання з моральних міркувань: все, чому їх вчили - то як хімією і цукром покращити смак продукту так, щоб його купували. А про зелений чай - не знаю прецеденту, ніколи не чула, щоб його піддавали анафемі які-небудь варті уваги джерела. Думаю, взагалі ми живемо в унікальний час, доступ до інформації найпростіший, варто лише глибше пошукати, а сама якість тої інформації (якщо говорити про науку) все вища, бо раніше не було і близько таких можливостей діагностики, як сьогодні. Тому як мінімум знати, що там найновіше слово передової науки каже, треба. А з непояснюваним - воно є, звичайно. Але мені здається, що воно десь там ближче вічних і природніх речей, ніж снікерсів і білого цукру.

 

Стосовно цукру: розгорнута і докладна стаття з Ґардіан у рос.перекладі Мировой сахарный заговор
оригінал тут: The sugar conspiracy | Ian Leslie
Про цукор і допамін коротко: Сахар как наркотик. Ролик с переводом – Зожник
Якщо цікаві докладніші дослідження і наукове підґрунтя, принесу =)
Я не закидаю того усій ідеї інтуїтивного харчування, а саме тій частині, яка про цукор. Якщо поглянути, як хімічно-біологічно працюють регуляторні механізми стосовно споживання і вибору їжі, то вони є і вони досить зрозумілі і прості. Біда в тому, що з цукром такого механізму просто немає. Він сприймається як стимулятор для вироблення допаміну і викликає міцну узалежнюючу дію. Для когось то не виражено яскраво, солодкого не дуже-то і хочеться. Але для більшості людей солодке, причому не тільки у формі солодощів, а взагалі присутня в їжі глюкоза - то практично наркотик. Для тих людей інтуїтивна дорога в споживанні солодкого - в нікуди, максимум у розчарування у власній силі волі чи правильності дослухання до себе.

 

Ще додам статтю з дуже любленого мною ресурсу біомолекула: биомолекула.ру: Сахар — сладкая смерть
Там внизу є прямі посилання на наукові джерела, все можна перевірити.

 

Ще раз, це лише моя думка і мій спосіб життя, який для мене є правильним (з моїм менталітетом, конституцією, складом розуму, знаннями, досвідом) глюкоза потрібна для роботи мозку. Господь створив геніальний організм, котрий здатен до саморегуляції, якщо йому не заважати (не залякувати, не зомбувати). Тому я обираю шлях - добре дослухатися до себе, розуміти себе і свої потреби. І вірю в свої здібності це робити, так само як це можуть робити інші люди, якщо зададуться ціллю.

 

Ок =) Я не опоную тезі важливості глюкози. Ти згадувала її в контексті матеріалу для роботи мозку, а сучасне споживання цукру давно перевалило за норми такої потрібності. Стосовно геніальності організму, то невдячна тема для диспуту, тому не буду розвивати, лише скажу, що на мою думку, організм геніальний у тих явищах, до яких він пристосований століттями і які для нього природні і звичні, а такі прояви людськості, як випадкова генетична мутація, автоімунні відхилення або розлади психіки, не дозволяють вірити у всемудрість тіла, хоч мені і хотілося б.

 

Ось. Є така мудра фраза: рішення проблеми зазвичай лежить в іншій сфері, ніж сама проблема. Тому я й не вірю в дієти.
Сучасне споживання цукру дійсно жахає, це від неусвідомленості і поспіху, такого стилю життя, на мою думку.
Тому, все ж стверджуюсь в думці, що Броннікова права. Принаймі мені з цим добре.

 

Як тобі добре, то й ґут =)

А чому неусвідомленість і поспіх змушують людей заїдати стрес саме солодким? Це я до того, що причина все там же - солодке викликає реакцію ментальної винагороди, приємності, морквинка такого ж сильного ефекту не має. Це досить добре вивчено-описано в усяких біологічних термінах і відомі всі деталі того процесу. Можна сказати, що це також від нерозбірливості, цукор тепер всюди, от і виходить так. Але і цукор всюди з то самої причини: він викликає приємні відчуття, покупець прийде по такий товар знову. Як не крути, а цукор - специфічний продукт у цьому плані, з ним ситуація не така, як із крупами чи овочами. У мене з ним інтуїтивне харчування не спрацьовує.

 

Тобто пробувала працювати по книжці Броннікової чи іншій книзі про інтуїтивне харчування і не спрацьовує з цукром? Чи вирішила собі дозволити організму самому обирати продукти, які хочеться в даний момент і "панєслась"? Що мається на увазі під "не працює"?

 

Перше, свідомий підхід зі спостереженнями, нотуваннями ітд. З рештою їжі проблем немає взагалі, а з цукром - ніяк. Це не варіант "організм просто хоче і йому треба того дати", організм просто не уміє відмовитися від розмаїття абсолютного непотребу, яким його спокушають полиці.
Тут ще є такий момент, що, навіть якщо сприймати потребу солодкого чисто як вираження інших, психологічних проблем, то у людини все пов'язано і я думаю, що регуляція працює в обидва боки, тобто, не даючи собі індульгенції на їжу всього підряд, "бо хочеться", ми можемо тягти мотузочку із іншого боку і впливати на психологію. Як усміхатися для того, щоб вплинути на настрій, або тримати пряму спину для того, щоб спричинити відчуття впевненості у собі. Цей ефект fake it till you make it ефективний, де не глянь, чому б не користуватися ним і тут. Словом, для себе я проблем із ідеєю свідомого, дисциплінованого виключення білого цукру не бачу, одні користі. А робота мозку від цього не страджає, є багато традиційних дієт, які не включають цукор в принципі (середземноморська), і саме вони вважаються на сьогодні найздоровішими. Глікемічний індекс всього, що не цукор, не такий і низький, щоб аж спричинити депривацію мозку глюкозою.

 

@labisqwee мене цікавило чи була робота по книжці. Отже, ти її не читала. Та я на цьому не наполягаю, кожен сам обирає свій шлях. Мені комфортно так. Тобі інакше.
Про мотузочку. Це мені нагадує аскезу. І чомусь одразу нагадується аюрведа. Є такі конституції, для яких аскеза корисна і продуктивна. А є такі, для яких це смертельно небезпечно (я не про цукор, а про м'ясо, наприклад). Вкотре переконуюсь - кожному своє і в кожного свій шлях. Успіхів нам!

 

Саме цю книжку - ні, ще не читала, я поглянула у блог авторки і прочитала статтю, де описані принципи її методики. Усе логічно і цілком співставно з тим, що я бачила-читала досі, тільки з огляду на те все, що я писала вище, мені цукор у такий розклад не вписується, його споживання і регуляція не підпадають під загальні канони того, як люди реагують на їжу.
От прочитала її статтю про цукор і згідна з усім до моменту, коли вона стверджує, що при звиканні до чистих смаків і простої їжі тортів не захочеться. Не можу підтвердити, на жаль :D

--- дописи об"єднано, 18 Січень 2017 ---

І ще одне: механізм допамінового звикання у неї взагалі не згаданий. Для мене то великий мінус і питання адекватності у підході до справи. Точніше, питання усвідомленості всіх складових і складності того процесу, який і формує якраз залежність. Може, у книзі це враховане чи хоча б описане. Треба перевірити.

 

Я проміняла свою улюблену Студентську на домашню шоколадну помадку. Інколи їм тортики і не дуже роблю з того проблеми, якщо чесно.

 

Я підраховую калорії...от в мене все завжди в цифрах..цифри-цифри-цифри...так буває це втомлює, але поки що, я по іншому дисциплінувати себе не можу. І добити тих останніх 5 кг ніяк не виходить. З солодким іноді виходить так : краще зовсім ні, ніж трішки. Бо можу не зупинитись Але є і такі моменти, коли я думаю чого б то смачного зїсти, і дозволяю собі, але не їм , бо розумію, що реально я і не хочу. Але мене от що цікавить...є основний обмін (так званий метаболізм), та кількість калорій, які організ тратить просто на функціонування. В мене згідно усіх параметрів виходить +-1400. Ну а ще плюс якась діяльність (згідно калькулятора, то робота в офісі це ще 400, ходьба - 300, різні домашні справи, ще 200, ну і Джиліан можна зробити - 200 і того = 1100). Ну то виходить, що на день я можу спожити 2500 ккал і не поправитись??? Мені здається, щось я не так рахую. Виправте, хто знає.

 

Якби мої стосунки з солодким описувало слово інколи, я б теж не робила проблеми :D

 

@labisqwee ну, раніше то було щодня. Саме тому й шукала спосіб це припинити.

 

Я поки вирішила не обмежувати, а так би мовити провести облік чого і скільки я їм. Чи дійсно все так погано чи всі проблеми тільки в голові? Так от, підсвідомо я відчуваю , що вже злякалася і несвідомо почала скорочувати раціон... Тут є добра сторона - їм менше солодкого і випадкових перекусів. А є інша - отой страх дієти і обмеження. Наприклад, вчора поїла як завжди. А надранок прокинулася від страшеного відчуття голоду, не могла дочекатися сніданку!

Стараюся відчувати ситість і заспокоюю себе, що не варто включати екстрений режим. Але це робота не одного дня. І я напевно належу до людей з порушеним типом харчування. Почала читати книгу, і Броннікова пише , що є люди яким природно вдається харчуватися інтуітивно, але більшість мають з тим проблеми і їм не так легко перейти на інтуітивне харчування. Але корінь тих проблем не в харчуванні, а в голові.
Я на деякий час послабила контроль над кількістю солодкого, і понеслось...

Це чудово, радію за вас і надіюся, що і я знайду свій шлях. А поки пробую різні методи, бо не бачу іншого виходу.

І я так могла деякий час, але зараз треба показати хто в домі хазяїн. Не хочу залежати від бажання солодкого.

Ніби дозволяю, а насправді ні. Мене напружує така заборона. Тому шукаю інші шляхи.

Якщо ви їх витрачаєте, то так і виходить.

 

Де Ви берете такі калькулятори, я теж такий хочу А якщо всерйоз, то отут і помилка. По-перше, жоден калькулятор не може точно підрахувати конкретно Ваше витрачання енергії, бо воно залежить не лише від віку-зросту-ваги, а й від відсотку "м'язовості" тіла, індивідуальних особливостей, призвичаєності до типу активності ітд. По-друге, згрубша ці цифри виглядають занадто добрими, щоб бути правдою, вони здаються дещо перебільшеними для таких типів активностей. По-третє, важлива не тільки кількість спожитий калорій, а і їх якість - співвідношення білків-жирів-вуглеводів і те, з чого вони взяті. 2500 це приблизна норма для жінки на піку фізичної форми при дуже інтенсивних двогодинних силових тренуваннях тричі на тиждень і додаткових аеробних навантаженнях. Якщо це про Вас, то ок =) А як ні, то краще не перейматися підрахунком спалюваної енергії (важкоздійсненним), а зосередитися на тому, щоб дієта була приблизно у тому діапазоні калорій, який Вам потрібен, була повноцінною і різноманітною. Коли здається, що вже нічого не допоможе, рецепт більше працювати завжди все ж допомагає =)

 

ну так, бо таки думаю...значить зациклена.

ой..та в інтернеті є достатньо..не буду скидати ссилки, повірте на слово

ну це, я так розумію, впливає на якість тіла. А якщо є дифіцит калорій, то процес худнення повен іти всерівно?

От, це мене і цікавить. Як вирахувати скільки? Ну так щоб плавний процес був, без супержорстких обмежень і зривів. Щоб не ходити сонною і обезсиленою і постійноголодною з одними думками про їжу.