Як наважитись на другу вагітність?

Можливо не зможете приділяти час власне особистим зустрічам, але лишите консультування по скайпу, по фото..Я думаю до того часу Ви вже створите своє коло клієнтів, буде більше досвіду і зможете ту саму роботу робити швидше. Або клієнтів будете запрошувати до вас додому, думаю варіанти знайдуться, якщо обдумати це питання.

 

@Akina мені ця тема теж зараз болюча, бо, мабуть, також застрягла на етапі "і хочеться, і колеться".
Коли я ще не мала дітей, то собі постановила, що між дітьми не хочу малої різниці, але й великої також. Тоді для мене файною видавалася різниця у 3 роки. Але оскільки мала важкі пологи і дуже непрості в плані адаптації перші півроку, то 3 роки малого про друге маля боялася навіть думку допустити. Але відсвяткували ми синочка 3-річчя і прийшло відчуття, що вже б і хотілося. Хоча у нас теж подібне до вашого і непросте матеріальне становище (нема авто, орендована квартира і бабусі не в близькій досяжності). За кілька місяців так сталося (знову таки методом неретельної контрацепції), що я завагітніла. Була рада, але, на жаль, вагітність обірвалася на малому терміні. Ніколи не думала, що зі мною таке станеться, дуже переживала і знайшла рятунок тільки у вже підрісшому синочку, а пізніше почала шукати роботу. Для мене кар'єра завжди була не на першому місці, проте хотілося все ж вийти вже у люди. Від тих неприємних подій минув вже понад рік, малому 4,5 роки, він реально велика, розуміюча дитина і все менше починає потребувати мене (до речі, останній рік просить братика, крім того, я вийшла на роботу із кінця 2015 року. І зараз я для себе бачу, що або треба зараз вже наважуватися, або відкладати у довгий ящик (десь до 10-ти років малого). Та тут перед очима у мене стають мої страхи: 1. повторення невдалої вагітності; 2. складні пологи, кесарське; 3. покину роботу, зникне важлива стаття доходів сімейного бюджету, завдяки чому цьогоріч мали змогу втрьох з'їздити на відпочинок чи щось принаймі відкласти. 4. про відсутність власного житла я навіть не говорю, із цим я вже змирилася.
От і як подолати ці страхи, мені наразі невтямки. Або знову все пустити на самоплин (типу ретельно не застерігатися) і сподіватися, що все буде добре?

 

Я не маю дітей, і не дуже вправі радити
Але, я б не радила родити братика сину. Не факт що він так прямо буде в захваті, може бути кардинально навпаки: ревнощі, капризи, агресія.
Родіть тоді коли з чоловіком дійсно захочете. Як вагаєтесь - мабуть ще не час

 

Маючи двох дітей напишу - чим менша різниця тим потім краще. От в нас велика різниця і не можемо ні мультик разом подивитися, ні іграшками одними бавитися.
А які стосунки будуть між дітьми залежить від батьків. Це 100%. Я спочатку робила не дуже добре і мали конфлікти, а зараз я знаю як робити щоб не було конкуренції і взаємна любов, принаймні наразі.

 

А ти надієшся, що дітлашня буде по три години спати, а ми б з тобою неспішно котячи візочки, розмовляли про високе?Ну давай разом помріємо)))

 

Школа життя відбудеться , ніхто ні куди від неї не дівся .
А про матеріальну сторону, колись наша наторелла написала : кожна дитина приходить зі своїм куском хліба . Мій приклад: старша мала все , я не знала чи буду і коли народжувати ще, і ніколи не привязуюсь до речей тому - продала, роздала речі, частина залишилась десь у батьків. Народилась Друга дитина : на неї посипався іі кусок хліба , з неї я 12 мішків віддала переселенцям зі сходу. Зараз третя дитинка вже має своє , і частина не нове але все добротне, мені просто все подарували. То просто такий невеличкий приклад . Все буде - головне не боятись.

--- дописи об"єднано, 23 Липень 2016 ---

ми можемо поділитись одягом, досвідом висаджування чи ГВ , але у кількості дітей , віці і тд не поділишся . Хто скаже як воно дійсно краще? Що одному супер то для іншого каторга. Кожна мама і сім'я має свій найкращий унікальний потенціал . До кожної мами приходять іі діти і вже починається школа життя як для дитини так і для батьків.