Можливо не зможете приділяти час власне особистим зустрічам, але лишите консультування по скайпу, по фото..Я думаю до того часу Ви вже створите своє коло клієнтів, буде більше досвіду і зможете ту саму роботу робити швидше. Або клієнтів будете запрошувати до вас додому, думаю варіанти знайдуться, якщо обдумати це питання.
@Akina мені ця тема теж зараз болюча, бо, мабуть, також застрягла на етапі "і хочеться, і колеться". Коли я ще не мала дітей, то собі постановила, що між дітьми не хочу малої різниці, але й великої також. Тоді для мене файною видавалася різниця у 3 роки. Але оскільки мала важкі пологи і дуже непрості в плані адаптації перші півроку, то 3 роки малого про друге маля боялася навіть думку допустити. Але відсвяткували ми синочка 3-річчя і прийшло відчуття, що вже б і хотілося. Хоча у нас теж подібне до вашого і непросте матеріальне становище (нема авто, орендована квартира і бабусі не в близькій досяжності). За кілька місяців так сталося (знову таки методом неретельної контрацепції), що я завагітніла. Була рада, але, на жаль, вагітність обірвалася на малому терміні. Ніколи не думала, що зі мною таке станеться, дуже переживала і знайшла рятунок тільки у вже підрісшому синочку, а пізніше почала шукати роботу. Для мене кар'єра завжди була не на першому місці, проте хотілося все ж вийти вже у люди. Від тих неприємних подій минув вже понад рік, малому 4,5 роки, він реально велика, розуміюча дитина і все менше починає потребувати мене (до речі, останній рік просить братика, крім того, я вийшла на роботу із кінця 2015 року. І зараз я для себе бачу, що або треба зараз вже наважуватися, або відкладати у довгий ящик (десь до 10-ти років малого). Та тут перед очима у мене стають мої страхи: 1. повторення невдалої вагітності; 2. складні пологи, кесарське; 3. покину роботу, зникне важлива стаття доходів сімейного бюджету, завдяки чому цьогоріч мали змогу втрьох з'їздити на відпочинок чи щось принаймі відкласти. 4. про відсутність власного житла я навіть не говорю, із цим я вже змирилася. От і як подолати ці страхи, мені наразі невтямки. Або знову все пустити на самоплин (типу ретельно не застерігатися) і сподіватися, що все буде добре?
Я не маю дітей, і не дуже вправі радити Але, я б не радила родити братика сину. Не факт що він так прямо буде в захваті, може бути кардинально навпаки: ревнощі, капризи, агресія. Родіть тоді коли з чоловіком дійсно захочете. Як вагаєтесь - мабуть ще не час
Маючи двох дітей напишу - чим менша різниця тим потім краще. От в нас велика різниця і не можемо ні мультик разом подивитися, ні іграшками одними бавитися. А які стосунки будуть між дітьми залежить від батьків. Це 100%. Я спочатку робила не дуже добре і мали конфлікти, а зараз я знаю як робити щоб не було конкуренції і взаємна любов, принаймні наразі.
А ти надієшся, що дітлашня буде по три години спати, а ми б з тобою неспішно котячи візочки, розмовляли про високе?Ну давай разом помріємо)))
Школа життя відбудеться , ніхто ні куди від неї не дівся . А про матеріальну сторону, колись наша наторелла написала : кожна дитина приходить зі своїм куском хліба . Мій приклад: старша мала все , я не знала чи буду і коли народжувати ще, і ніколи не привязуюсь до речей тому - продала, роздала речі, частина залишилась десь у батьків. Народилась Друга дитина : на неї посипався іі кусок хліба , з неї я 12 мішків віддала переселенцям зі сходу. Зараз третя дитинка вже має своє , і частина не нове але все добротне, мені просто все подарували. То просто такий невеличкий приклад . Все буде - головне не боятись. --- дописи об"єднано, Jul 23, 2016 --- ми можемо поділитись одягом, досвідом висаджування чи ГВ , але у кількості дітей , віці і тд не поділишся . Хто скаже як воно дійсно краще? Що одному супер то для іншого каторга. Кожна мама і сім'я має свій найкращий унікальний потенціал . До кожної мами приходять іі діти і вже починається школа життя як для дитини так і для батьків.
