От, хоч вбийте мене, та взагалі не розумію як можна зберігати гроші в хаті Ні, ну коли там 100 баксів, на всяк-випадок, то ще так. Але в загальному... мені не по собі, коли в гаманці готівки більше ніж 200 грн
нормально, зараз якраз такий час, що краще вдомаабо вкладати в щось.МИ вкладаємо все в будівництво, хтось купує машину, хтось квартиру, а хтось в банк. Як ко му вигідніше. Я в банк не ставлю гроші принципово, бо в нашій державі не знаєш який банк наступний " піде на відпочинок".
Воно то так, але... якщо банк збанкрутує, вам ці гроші повернуть, не зразу,але ж є хоч якісь гарантії. Маєте до кого банально пред'явити претензію, подати в суд... А якщо до хати влізуть злодії, то свої гроші навряд чи колись вже отримаєте. В наш час пограбування також досить звичне явище...
не в нашій державі. Фонд гарантування вкладів діє на депозитні рахунки, потім після закінчення терміну депозиту, кошти переводять на звичайний поточний рахунок, який ніякий фонд гарантування вкладів не захищає. Хіба щось змінилося. Колись читала таке. То моя думка, я то навіть працівникам банку, які пропонували депозит на супер умовах сказала. Краще гроші буду в трилітровій банці тримати, ніж в них.
Є ще ж банківські сейфи, навіть при введенні тимчасової адміністрації Ваше майно буде в цілості і сохранності.
Ну, на поточний рахунок то переводять у самому банку -- у мене так в "Дельті" було, і з поточного ніби маєш право зняти, але не можеш -- бо банк вмирає.... А як вмер -- то нормально в касі в банку, який призначив ФГВ всі гроші відразу віддали. По-друге, як кожен почне тримати гроші в хаті -- не побудуємо ми держави. Так, вона у нас хріновінька, але вона наша і іншої у нас немає. І я далі планую тримати гроші в банку. Ну і по темі. Я зауважила, що коли заробляють і чоловік, і жінка -- то обоє знають ціну грошам, тому ті гроші у них в спільній шуфляді (чи хто там де тримає). А от коли хтось заробляє, а хтось бездумно тратить -- то тут треба все ж тримати гроші тому, хто знає їм ціну. От 2 приклади: чоловіка друг і жінка. Вона витрачає все, що він їй дає. їй треба пудру за 500 гривень -- хоча я за 12 років знайомства її лише раз бачила з макіяжем -- на її весіллі, вона навіть на наше прийшла не намальована.І отк говори-не говори, їй треба... То чоловік просто виділяє їй щодня якусь суму, а всі інші покупки робить сам -- їжа, компослуги... І протилежний випадок. Чувак працював у магазині побутової техніки, і жінка його там же. Заробляв нормально -- вони там щось і на знижках мутили, і на бонусах. Але його друзів повишали на роботі (ставили керівниками відділів, чи старшим продавцем назначали), а його ні. І він обідився і звільнився. А іншу роботу він знайти не може, бо в нього освіта -- ПТУ і по своїй спеціальності (якийсь там токар-слюсар-маляр -- не знаю) він працювати не збирається. Він директором хоче бути, а його хіба продавцем можуть взяти, бо то його єдиний досвід -- він більше 10 років в магазині працював. І от тепер він постійно хоче показати перед колишніми співробітниками (а жінка і далі там працює) що в нього все супер, тому вона приносить зарплату -- і він собі нові джинси, новий телефон (у кредит, але ж дорогий), дорогі парфуми і ще й колєг кличе в бар за свій рахунок. То вона забрала гроші і тепер взагалі йому не дає, хіба на сигарети чи маршрутку
в нас, відколи я заробляю, каву купляю я це не дискримінація, просто ніхто крім мене в нашій сім'ї кави не п'є. Гроші - спільні, жодних таємниць і вимагань звітів один в одного. дуже сподіваюсь, що і надалі така щирість буде в сім'ї в цьому важливому питанні.
ну почнем з того що грошей мені вистачило і навіть залишилися.він каже що гроші там просто на зберіганні,але мені в це мало віриться.
Тоді перше - вам треба повернути довіру, а тоді вже наступне прийде. Частина нашого сімейного запасу теж зберігається в моïх батьків. Так склалось історично і я не думаю, що мій чоловік щось там підозрює недобре.
Повністю погоджуюсь. Мій чоловік теж банкам не довіряє (після Дельти) і гроші тримав в свекрухи, у своїй шафі, вона про це знала, але не лізла. Я навіть не думала про щось погане і не злилась. В нас теж нема поділу на твої і мої гроші, чоловік щодня мені залишає на столі певну суму на мої потреби, а те скільки грошей приходить на дитячу карточку і де я їх витрачаю він поняття не має, інколи для форми може спитати, але я така транжира, що сама толком не знаю. Ну і ще одна повчальна історія. Є в мене коліжанка, яка постійно ділила з чоловіком гроші. Вони навіть на медовий місяць порівну грошей давали. Вона йому завжди рахувала, що йому купила і скільки на нього стратила (подарунок н-д), скільки стратила на побутову хімію і продукти зі своїх грошей. Якщо він купував їй подарунок, то він мав коштувати не менше певної суми, якщо ні, то був скандал на тиждень мінімум. До чого я веду, звичайно, що вони розлучились, але він погодився на розлучення при умові, що вона поверне йому гроші, витрачені на неї, бо якби не вона він би собі машину купив. Я б в житті не повірила, що таке буває, якби не чула їх розмов на власні вуха
І в нас спільні гроші, вірніше ті що чоловік заробляє, бо дитячі я витрачаю на свої з дитиною потребеньки. Гроші наші лежать "вільно" я беру скільки мені потрібно і його лише повідомляю що взяла, бо бухгалтерію чоловік веде, нема в мене рахунку в грошах. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Дівчата, мені подобається ваше ставлення до грошей! Чоловікові - спільні, дитячі - то мої Але поділу на твої-мої нема
і внас нема. Але чоловік свою отримує повністю, а моя ділиться. То я про його гроші не даю звіту, як беру. У нас є спец. конвертик, де лежать гроші, не ховається і не никається. Можна сказати, що грошами керую я, він розпоряджається лише своїм калимом.
в нас спільні гроші від того часу як ще не були одружені, жив він тоді у гуртожитку і усю зарплату носив з собою - (заробляв непогано на той час). я просто боялася що колись хтось крадькома побачить і "гепне по голові". Сама йому запропонувала залишати гроші у мене в дома і на диво він згодився. Разом заробляли -разом витрачали -разом складали на весілля, так і досі усе разом- поділу на "твої" "мої" навіть не було.
А в мене своїх грошей, можна сказати, нема. Після народження малої, допомогу оформив на себе чоловік, бо мені в такому стані недуже хотілося по Соцзабесах волоктися. І так, думаю, в один конверт. Чоловік залишає свою зарплату вдома, а я вже беру коли треба. Трошки вдалося підзаробити на продажі дитячого трикотажу і тортів з памперсів. Вирішила купити тюль і штори у вітальню. Чоловік як дізнався про мою заначку, сказав, що ми ще за машину не розплатилися, а мені штори в голові. В дечому з ним згідна, спати з боргами не хочеться, а моїми грошима хоч маленьку частину позики погасити можна. То як тепер? Гроші спільні чи особисті?
то напевно, більш такий нагальний платіж, ніж штори. спільні я так думаю, якщо чоловік кладе дома зп, то спільні, а якщо видає по проханню, то особисті.. Його особисті.
