в нас з чоловіком всі гроші спільні, тобто стоять в одному місці, кому треба той бере, а особистих грошей ні в кого нема ще й ведемо разом домашню бухгалтерію часто через витрати ми сперечаємося, бо в кожного своя думка з цього питання от мені і цікаво: якби в кожного були свої гроші було би інакше? я бачу,що мої свекри тримають гроші окремо, хто що хоче те і купує і іншого не питає правда хто більше з них витрачає на загальні потреби я не знаю, часом чую сперечаються хто з них має платити комунальні, або хто більшу суму я вважаю, що це теж неправильно :confused: я переконана що в сім’ї гроші мають бути спільні, але часом хочеться повної свободи в витратах, а при спільних грошах це неможливо на вашу думку, в чоловіка і дружини гроші мають бути спільно чи окремо? від чого це залежить якщо обоє заробляють?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Коли у нас з чоловіком не було дітей і ми обоє працювали,то гроші,які заробляв він були нашими,а ті,які заробляла я-моїми :xaxa:.Думаю,тільки через те,що я заробляла менше і моїх грошей вистачало лише на різні дівочі дрібнички. Тепер я у декретній відпустці, тому всі гроші -наші . Але ,на жаль,ні чоловік ,ні я,не вміємо відкладати грошей на"чорний день" :confused:.Сьогодні є гроші -їмо червону ікру (ікру я не люблю :xaxa,нема-чорний хліб (а його я обожнюю). Пи.Си.Ні,треба щось міняти,криза...:ninja:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я думаю - має бути загальна купка: на квартплату, одяг дітей, навчання, крупні покупки і спільні закупи по господарству. і мають бути в кожного особисті гроші на хобі, одяг щоденні поточні витрати, та подарунки. мені чоловік нічого не шкодує, але часом любить "попиляти" чого забагато витратилось... я б хотіла заробляти стільки, щоб він питав: може тобі того купити, може сього, а я відповідала, що не треба:xaxa:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну просто,як про мого чоловіка :no:. Коли ми щось мені купуємо і я бачу,що це для нас задорого,чоловік питає: -Тобі дуже це подобається ? Я: -Угу...:umbrage: -Берем !:radist: А , інколи...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Ну поки я працювала і вчилася, мала трошки зарплати і стипендію, то мої гроші були моїми, чоловікові - спільними. Зараз я отримую гроші на дитину (зарплату вже не платять, хоча й трохи доводиться працювати), то ці гроші вже спільні, зважаючи на кризу:umbrage:. До того як почалася криза, то вони здебільшого були моїми. Хотілося б мати свої гроші, бо чоловік у мене ощадливий, а мені хочеться багато:confused: Хоча він і не дорікає ніколи за витрачені гроші, але то все одно не мої гроші, хочу мати свої і витрачати так, як хочу
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? я розумію, що гроші то спільні, то ні, як виходить а в ідеалі як би мало бути?
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А я думаю, що мають бути спільними, але трішки можна і собі десь "заникати". Бо коли я ще жила зі своїм чоловіком, була вагітна, звичайно в мене не було ні копійки. Він мені давав гроші, верніше я в нього просила, а потім я мала ще й розписати на що потратила. Він усе підраховував, а через декілька днів, робив скандал, бо знайшов такі ж речі, чи там продукти, за іншою ціною. Висновок робив один - або я його обманула, або я не економна. Потім давав гроші суто на маршрутку... А яка мова про косметику? Якщо мені щось треба було, то була одна відповідь - ти вагітна, тобі косметики не можна!
в ідеалі... хм... в ідеалі :rolleyes: якщо взяти історично - в матріархаті: чоловік притіг додому мамонта, а жінка його вже ділила... за совка було модно віддавати всю зарплату жінці, а на пиво та коханки витрачати з підробітків:xaxa: а як зараз? думаю, що як кому зручно... як мені це щось нагадує...:8: згадала, як мене вагітну, "коханий" прогнав через усе місто пішки, бо перед тим посміла в спеку просити морозива... а все через що? не вгадаєте, бо мав віддати до копійки грошики татові:ninja: ой... аж мороз по шкірі:ninja:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Біда з жадібними чоловіками, здається в них навіть співчуття нема, а гроші це в них і тато і мати. Мого чоловіка можна охариктеризувати більше як транжиру, чим як ощадливого чоловіка, але за останні пів року виявилося, що нички він все таки має, але витрачає їх на наші сімейні свята щоб зводити мене в ресторан чи купити мені гарну білизну. Я вважаю що гроші мають бути спільними і в нас так і є.Але недавно я почала собі також трошки відкладати.На те є причина:йдуть свята і я маю подарувати дарунки похресникам, а мій не розуміє як можна витрачати стільки грошей на чужих дітей.Тому я вважаю краще не спорити а витягнути свої грошики і хоч трошки здійснити мрії моїх маленьких ластівяток.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Як має бути в ідеалі? Думаю, кому як підходить. Є різні сім'ї, в них різне ставлення до грошей, в кого економлять, в кого тратять направо-наліво. Головне, що важлив, як на мене, - це домовитись між собою (між чоловіком і дружиною). Так буде в ідеалі
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? А у нас гроші роздільні. Вірніше навіть не так - в нас усе систематизовано Кожен має свою ЗП на свому рахунку (у чоловіка на 25% вища мабуть). Витрати ми більш-менш розділили: я плачу за їжу, електрику і телефон/інтернет, міський транспорт. Чоловік платить квартплату, кредит і машину (страховка, пальне), оскільки він її в основному і використовує, а також за розваги - кіно,кафе, ресторан, дискотека... Великі покупки робимо разом за спільною згодою - тобто не залежно хто заплатить ми спочатку обговорюємо чи нам ця річ необхідна. І навіть не дуже великі - на приклад, він купував зимові колеса за свої гроші, але питав мене чи я не проти. Ну і я так роблю. Деколи балуємо один одного різними подаруночками :shy: Все що залишається в кінці місяця переставляємо на заощаджувальний рахунок "щоб око не муляли" :p (і ті уже гроші розглядаємо як спільні) На даному етапі життя нам так дуже підходть, а коли будуть діти, напевно треба буде обєднувати "наші економіки". Колись я думала, що сімейний бюджет має бути тільки спільним, але в нашому випадку то призводить до лишніх сварок - я ніколи мабуть не зрозумію як можна потратити на пиво 100 євро за вечір і ще за 50 їхати на таксі додому (то в Швеції) - а він не розуміє чому 1 крем для обличчя коштує ТАК дорого, а мені треба їх аж 3 - і денний і нічний і під очі :xaxa::xaxa::xaxa: (хоча в загальному ні він ні я не транжира... А економіка така у нас - прозора але роздільна)
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Вважаю, що гроші сім'ї мають бути в одній ''корзині''. Якщо чесно колись була іншої думки, чому й сама незнаю :confused:привикла сама розпоряджатись своїми витратами...Але тепер зрозуміла, що спільні гроші, як би то сказати, якоюсь мірою навіть об'єднують сім'ю...Зараз у нас з чоловіком спільний банківський рахунок, куди капають наші грошики Кому скільки треба той і зтягує собі...Як на мене дуже зручно...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Як і в багатьох, до мого декрету, чоловіка гроші в нас були спільні, а мої то мої, тобто тратила я їх в основному на речі, косметику, посиденьки з подругами. Звичайно я запросто могла йти додому, купити продуктів чи заплатити квартплату, тобто я їх не ховала від чоловіка, але так сладалось що мій заробіток не враховували в сімейний бюджет . Вже два з половиною роки я не працюю, гроші заробляє чоловік.в чоловіка крім основної роботи ще завжди є доаткові джерела заробітку, от і склалось так в нашій сімьї що основну ЗП чоловік віддає мені, і я вже покупаю продукти, сплачую квартплату, роблю інші покупки.Доходи з інших джерел я не конролюю, з них чоловік " живе"- кредит, обслуговування машини, обіди, сигарети, та інше. Єдине що неприжилось в нас так це планування бюджету-щоб сісти і на місяць спланувати всі витрати.....в нас все спонтанно завжди....появились" лишні" гроші...ага..пішли купили шмотки чи щось до хати,,..а так щоб все спланувати..ну ніяк... Нарахунок особистих грошей, на себе....мій чоловік ніколи не вимагає доклад куди я потратила кошти, тобто я беру скільки треба мені. Ніколи не відчитуюсь за куплені колготи або помаду.Так і чоловік ніколи мені не доповідає скільки він потратив і на що
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Працює тільки один чоловік. Але картка пластикова завжди у мене . Це не я так вирішила, чоловік сам так захотів. сказав, що він і так нічого не купує, тільки я. А як йому треба будуть гроші, візьме картку і і піде собі зніме. Фактично так і є. Все купую я, тому що чоловік на це в мене не здатний. Якщо йому щось доручити з покупок, то можна зайти в туалет, а там не буде туалетного паперу, або коли йдеш в душ не буде шампуню, про плин взагалі мовчу....Коли він їде на роботу, то берез собою якісь гроші, бувало й таке, що мені залишав на перших пару днів пару гривень а сам брав картку з собою, а я вже потім знімала з дитячої. Інколи мама моя сміється "Ваня працює, а приходить до Тані і каже - дай гроші"
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? У нас гроші завжди були спільними, правда, мої переклади складаються на окрему купку-карточку, тобто з них ми купуємо лише якісь великі покупки, на їжу-комунальнрі послуги не витрачаєм. За гроші один одному не звітуєм, але жоден не кидає на вітер (тим більше, що майже весь час разом). куди їх витратити теж вирішуємо разом. Якщо о отримання наступної зп щось лишається - відкладається на окрему купку (колись була картка, але тепер карткам не довіряємо). Трохи мені дивно, коли в сім'ї кожен собі тримає гроші.
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? мені це теж дуже дивно і не зрозуміло, з якою метою це робиться хіба дійсно хтось в сім'ї намагається контролювати усі витрати іншого правда і спільної купки з грішми у нас теж немає є дві зарплатні картки і вічна проблема відсутності готівки
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? мені теж дивно спочатку гроші окремо, потім все інше може стати окремо :confused: а заначка попахує обманом мій чоловік теж так думає, він вважає що спільні гроші це вияв довіри і т.д. одна сім’я - один бюджет я всіх послухала і переконалася, таки не варто мати гроші окремо :confused: хоч хочеться :xaxa:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? в нас є одна знайома сімья.....якраз приклад окремих грошей. жінка заробляє достатньо і чоловік також, майже однаково. Але жоден з них не вкурсі скільки ж все таки заробляє друга половинка.В кожного своя ничка.Обоє порівну дають на продукти, на квартиру.Чоловік захотів машину-купляв за свої, жінка комп-за свої....і так у всьому. на дитину, на відпочинок також дають порівну. Мені це дуже дивно....але їх так влаштовує, в них нормальні стосунки, їм так добре:confused:
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Тим в кого з\п готівкою легше вести спільний бюджет, бо в нас з чоловіком, а зараз в чоловіка з\п йде на картку, ми ніколи не практикували знімати її повністю, тому ніколи не мали купки, хіба чоловік мав купку на кредит і великі покупки( то були додаткові заробітки), а мої лишні гроші йшли в банк. Я дуже люблю відкладати, так почуваю себе захищеною (чоловік не вникав скільки я заробляю і скільки витрачаю). Мені так було добре... Не дуже мені почала подобатися ситуація, коли я пішла в декрет, мені потрібно було зранку не забути чоловікові нагадати, щоб лишив мені гроші і чітко відзвітуватися на що саме. Зараз нічого не змінилося... Моя мама не розуміє як то чоловік не дає жінці гроші, як то я незнаю скільки він заробляє і на що витрачає... Але він пояснює, що мені свої гроші довірити не може, бо я все розтринькаю... Зрештою мені і не дуже тих грошей потрібно.. Продукти харчування ми купуємо разом на цілий тиждень в супермаркеті, коли він повертається додому ввечері він дзвонить і питає що докупити, великі покупки разом... Гелена задала слушне питання, я теж не можу вирішити як правильно... Коли згадаю як часто в батьків були скандали через те, що мама кудись поділа гроші, що вона транжира... В мене такого нема. Мене не цікавить де дешевше, коли купити, як донести... Хоча з точки зору сімї це не правильно.... напевно... Часом думаю влаштувати скандал, але я ж знаю як мені тяжко звітуватися скільки заробила, а тим більше доручити комусь свої гроші.. Зараз мені так добре, а далі побачимо...
Відповідь: гроші: спільні чи особисті? Як i на цiлому форумi... вiдкривається тема з думкою, якщо бiльшiсть пiдртимує, то ця думка "нормальна", а хто з протилежною думкою то це "ненормально". Навiщо тодi питатись? Щоб знайти однодумцiв чи переконатись в правильностi своєї думки? Це до всiх, не тiльки до автора.
