На ЛФ є темки про те, кому краще всіх і кому гірше всіх в цей день. Моїм девізом завжди було " Все так не буде" або ж " Це минеться!" . Читаючи ті дописи про те, кому файно,я щиро раділа за людей та й собі мріяла... Дописи ж про "гірше всіх" ..вони заставляли повірити, що твої проблеми не такі вже й великі, і привчили безкорисно молитись не лише за свою сім"ю, але й за майже невідомих мені людей. Думаю, що багато пань вже не ходять на ЛФ, тому пропоную тут створити таку темку, де ми б ділились радісним і сумним ...
Відповідь: Дружня жилетка Є темка "Відкрита велика жилєтка" (здається так називається). Для того, щоб жалітись на долю. Але однозначно не вистачає темки на кшталт "Звичайний день" на ЛФ. Я все хотіла створити щось подібне із назвою "Справи буденні... і не дуже", але руки не доходили. Може сюди й будемо дописувати про минувший день. З його радостями та турботами.
Відповідь: Дружня жилетка Я можу почати: у мене був сьогодні "шухер" - замовниця збиралась прийти подивитись на процес роботи. А у мене "кінь не валявся"... Це вперше у мене таке з роботою. Зазвичай я дуже люблю працювати й до замовлень ставлюсь, як до "манни небесної". Зараз все інакше і на то є багато причин: *мій проект перекинули на чужу людину, яка мене не знає (а я її); *синок підріс і вимагає набагато більше уваги, ніж я думала: в повсякденному житті цього не помічаєш, бо просто робиш те, що мусиш, а коли доводиться сісти працювати, то зауважуєш, що треба щохвилини відволікатись на дитину. Яка то може бути робота,як мізки не збереш...; *у мене затяжна депресія (на це теж безліч причин, що не буду перечисляти, але одна з них - безперервні хвороби моїх діток); *останнім часом веду осідлий спосіб життя, бо з дитиною на руках не находишся, а тим більше, коли вона хворіє. Та й взагалі вже не пам"ятаю, коли востаннє кудись їздила, ходила на виставки чи в театри, вже мовчу про звичайні прогулянки містом та посиденьки з друзями. Звідки ж взятись моєму натхненню та фантазії? Чоловік мене не розуміє, називає лінивою. А я не лінуюсь, бо що завгодно ладна робити, аби не замовлення... Йому добре, бо йде собі у майстерню і ніхто йому по мізках не товчеться. І вийти розвіятись може, як захоче, і пивка попити з друзями... Хоч я не проти, бо він і справді дуууже багато і тяжко працює. Але ж мені від того не легше. Проблема в тому, що я дуже відповідальна і ніколи намагаюсь не підводити людей. Від цього у мене дах і їде. Роботу хочу зробити, а не можу. Тобто я роблю, але дуже вимучено виходить і мені не подобається. Зустріч, на щастя перенесено на завтра, тож маю ще трохи часу напрацювати матеріал. Е-е-ех! Хочу завтра побігати зранку. Може від цього мої звивини у мозку "зарухаються". Я от почитала, нарешті, Масару Ібука "После трех уже поздно", а там нагадали мені, як важливі для світлої думки рух та свіже повітря. Мо поможе і мені? А ще найняла няньку для Тугара - Маргариту. Вона і так мені помагає, коли уроки поробить після школи, але я не хочу її сильно обтяжувати, з одного боку, а з іншого, коли вона просто його бавить, я все одно мушу постійно відволікатись. А сьогодні ми домовились, що вона буде по-справжньому з ним сидіти, ніби мене немає і заробить на цьому 15 грн за годину. Маргаритка радо погодилась, бо відкладає собі гроші на новий телефон (у неї розбився екран на старому, тел працює, але ніц не видно). А хоче собі не аби який, а "крутий", з усіма "наворотами". То нехай заробляє Ой, понаписувала... вибачте, що так багато.
Відповідь: Дружня жилетка Дівчатка дорогенькі! Я вже була створила тему "Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення ", але чомусь її мало хто підтримав... то...на мій превеликий жаль, тема відпочиває...
Відповідь: Дружня жилетка Видно ....всім зараз файно Ну, і Слава Богу!!!! що ми тримаємось і не розкисаємо. А я сьогодні як не стараюсь, а хороший настрій все кудись втікає. І ніби все добре зі мною і лялею...навіть песик мій надзвичайно чемний....а так сумно, що просто капець... Мене дивує те, що я ніяк не можу навчитись на власних помилках і занадто сильно довіряю людям. Сотню раз казала і зарікалась мати справи бізнесові з друзями...тим більше, якщо ті люди ніколи працьовитістю не відзначатись ...Ах, неа ..я добра душа...даю всім шанс. Ще б мені хто якого шанса дав. От тепер маємо розгрібати ще чужі проблеми, які так вміло перевісили на нас. Найкращий вихід мабуть піти ..і поспати. Проскакують думки про еміграцію...Тим більше, що з кожним днем все більше людей про те говорять і якось мимоволі починаєш думати й ти.
Відповідь: Дружня жилетка О viltis то моя болюча тема "довіра людям", а ще краще кредит довіри, який ви видаєте, але вам ніхто його не повертає, так воно і є і раду треба з тим давати бо буде біда. Щодо знайомих і родичів на роботі то скажу вам одне-гнати в шию, вибачте за такі слова, але їм же ліпше буде, а то де ж вони навчаться працювати, спілкуватися з колегами, брати на себе відповідальність, відповідати за свої вчинки. З родичами праця нагадує чемодан без ручок-тяжко нести шкода викинути.
Відповідь: Дружня жилетка Чесно...залежно , кого розуміти під родичами. Я можу на 200% покластись на своїх батьків і брата. Він якщо сказав, що щось зробить, то робить... А от з чоловікової сторони підтримки нема. Навпаки, тільки капають на мозги, щоб йшов на "нормальну роботу" ( в їхньому розумінні --це 1500-2500 грн окладу і робота від 8 ранку до 18 чи як там). Просто дивує інше. Зараз дуже багато його друзів (ну, і наших спільних вже відповідно) почали задумуватись за щось своє і якусь роботу ( тут варто врахувати, що більшість з них завжди була під крилами батьків і величного слова МИТНИЦЯ ). Але люди думають, що гроші і далі будуть просто їм давати в руці ....а працювати не треба...воно всьо якось само зробиться... А кредит довіри. Я - християнка, і тому завжди думаю про людей краще. Завжди маю надію, що і вони мають Бога в серці і поступають по-людьськи. Наївна.Ну, але мене не переробити....тим більше зараз, коли ношу під серцем дитинку, яка ніби подвоїла моє прагнення всім допомогти, обігріти всіх звірят, малят і т.д.
Відповідь: Дружня жилетка Просто дивує інше. Зараз дуже багато його друзів (ну, і наших спільних вже відповідно) почали задумуватись за щось своє і якусь роботу ( тут варто врахувати, що більшість з них завжди була під крилами батьків і величного слова МИТНИЦЯ ). Але люди думають, що гроші і далі будуть просто їм давати в руці ....а працювати не треба...воно всьо якось само зробиться... Ну то біда самих людей, бо вони залежні від обставин і багатьох факторів нашого нестабільного сьогодення. Вони знаходяться в позиції "користувача", а це споживацьке ставлення до життя, а ще підсвідомо, далеко в глибині душі про що вони не насмілюються признатися навіть собі вони мають страх, бо що з ними буде як не буде тата брата свата та ще двоюрідного брата рідної цьоці який поможе . Є і в мене такий "друг", тобто найляпший колєга мого хлопця, то він виграв зелену карту і думає жи то вже Бога за бороду вхопив (хоче сі файно видати), бо то він о-го-го тепер і навіть не смійте йому що казати, а до праці лєнь матушка і от хлоп 30 років від роду катається Америка-Україна, а зеленого поняття про роботу за фахом не має і що найгірше не хоче мати:n:
Відповідь: Дружня жилетка Шкода, що не натрапила на вашу темку. :umbrage: просто маю мало часу на форум і переважно заходжу одразу на останні дописи, а там вже швиденько, на що натраплю... а щодо співпраці із родичами та друзями... тут проблема в тому, що можуть зіпсуватись стосунки при халатності одної із сторін. чужу людину просто більше не запросиш, а з родичами потім все одно спілкуватись. нам, наприклад, дають роботу друзі і ми їм дуже за це вдячні, але не завжди так було, бо деякий час вони намагались отримати допомогу за "5 копійок", при непоганих власних заробітках. і ледь не розійшлись через це. але все стало на місця, коли роботи стало більше, ніж ми в купі могли виробити й довелось підключати більше людей. тепер друзі надзвичайно цінують роботу мого чоловіка, бо, виявляється, дуже тяжко знайти добросовісну людину. переважно у всіх руки "не з того місця ростуть". тепер вже чоловік стає частково роботодавцем і ми на своїй "шкурі" відчуваємо, як не вистачає добрих працівників. і викликає він аж з Києва свого брата (двоюрідного), коли треба і платить йому ледь не більше, ніж сам заробляє. отакої.
Відповідь: Дружня жилетка Так, в плані вдячності за допомогу я вас абсолютно підтримую, адже так часто зустрічається що ти потрібен коли ти хтось і щось можеш дати, а коли тобі потрібна допомога всі одразу стають зайнятими і не думають що колись і їм прийдеться просити допомоги може навіть і у тебе. Коли я залишилася без роботи так і було, а тепер коли я знову "на плаву", а ще коли розказую де працюю і чим займаюся одразу така потрібна ну просто слів немає, головне не користуватися таким становищем хоч і тягне, а я завжди собі кажу поможу чим зможу бо знаю як це.
Відповідь: Дружня жилетка Мамату! Ще не пізно, нічого не втрачено! Тема, котру я свого часу запропонувала, актуальна і надалі, і лише чекає на ваші свіжі дописи....: Пишіть і до неї! lapping: А думки Вілтіс, що мають місце тут, як бачу, зовсім іншої спрямованности, ніж розповідь про прожитий звичайний день, з його легкими очарованням і тугою....
Відповідь: Дружня жилетка Дійсно, щось моя темка не в ту степь потекла....А Ви напишіть щось в свою темку і вона буде висвітлюватиськоли будуть заходити...
Відповідь: Дружня жилетка Будь ласка, продовжуйте! Тема цікава і потрібна, хіба що, може, її назву змініть, бо вже маємо "жилетку" від Ліони! На час поділу старого форуму на два створилась ситуація, при якій декотрі форумляночки продовжували дописувати на ЛФ, не зраджуючи темі "Звичний день", мамусі з пузіками далі описують свої враження про пережите в темі "Для майбутніх мам", практикуючі батьки діляться своїми проблемами- радощами у відповідній темі "Для мамусь і татусів.." .... Мені здалося, що "Як ся маєм?..." виявилась ніби не такою вже і важливою... Хто зна...може й оживе...
