Відповідь: Депресія... О, це точно! іноді і мені так здається та стараюсь так і робити, колись мені здавалось шо ті всі біди то якось далеко, і зі мною такого не буде...і тоді можна спокійно жити а коли пропадає та впевненість то появляються страхи.. І я те саме, то найбільший негатив!!! але цього я боюсь найбільше і відповідно мене то лякає, і від того шо я не хочу про то думати, воно сидить в голові. Все настроююсь на позитив
Відповідь: Депресія... Я дуже переймаюсь сюжетами з такими подіями. Але сама..думаю як має бути так і буде. А відповідно, який зміст переживати зараз замість використовувати весь час що є в цю мить з користю?
Відповідь: Депресія... так, але іноді подивлюсь, переживаю, переймаюсь, але потім все стає на свої місця. А зараз то таки напевно трохи депресія...І дійсно, переживаннями нічого не змінеш, лише псуєш собі настрій сьогодні-завтра, без причини!!! І чому людини не вірять в те, що все буде добре і всіх планах (здоров"я. сім"я, кар"єра), таке ж буває
Відповідь: Депресія... Завтрашній день не наш, всього не передбачиш..згадайте все добре, що відбулось колись..сплануйте до хвилини ранішнє пробудження і всі свої справи..у вас може просто не залишитись часу на зневір"я
Відповідь: Депресія... Але вірити потрібно, що у мене все буде добре!!! А згадувати минули і хороші моменти теж не дуже люблю, бо то навіює своєрідну тугу і сум ---------- Додано в 00:36 ---------- Попередній допис був написаний в 00:30 ---------- і взвгалі, найбільше мене в моїй підсвідомості дратує, оте якщо...ну нашо гадати на перед...ух...
Відповідь: Депресія... Напевне, не варто це взагалі писати, а якщо писати - то куди.... Відчуваю, що втрачаю під ногами твердий грунт. Стараюсь собі перелічити купу моментів прекрасного життя і позицій із переліку "сенс". Щось не дуже виходить. Хоча я вже встигла перепробувати дещо: намалювати нігті в яскраво-оранжевий колір, замовити розсаду на балкон, повалятись день в ліжку, помити вікно.... Чи то весна не прийде ніяк, чи то гормональний збій? Таке може бути через гормони? А найстрашніше (від чого прямо в даний момент відчуваю холодок по спині): я вроді більше не можу хотіти того, чого хотілось багато років підряд. Може бути, що чогось дуже-дуже хочеться і в один прекрасний момент перехочується? Чоловіка вже не чіпаю, бо він починає нервуватись. Не чекаю на розраду (навпаки, в мене якась атрофація відчуттів і я все чудово розумію і знаю), просто мені здалося, що коли десь напишу трошки про свої прикрощі, то їх поменшає. Захотілося створити тему про те, як витягувати себе з депресії, як шукати сенс життя у щоденних втіхах. Чим тішитеся Ви, коли важко? Може якісь "ліки" і мені пасуватимуть? Наразі помагає лише одна пігулочка - найулюбленіша - племінничка. Фсьо. Більше ніц (Ну і ще хіба трохи можна посміятись іноді...от тема про "Аффтара" підходить)
Відповідь: Депресія... Якщо вам вдається то все робити, щоб витягнути себе, то це ще не депресія....це хандра, весняний авітаміноз. Депресія і приступи паніки-це дуже страшно, і для оточуючих теж. Бо не знаєш чим допомогти, радиш, пробуєш, веселиш, а людина сама себе заганяє в глухий кут. Вітаміни, час, психотерапевт і спробуйте почитати Зеланда, витягає конкретно каку з голови))) Та і жінки більш стійкі в тому плані. Ніс догори і успіху)))
Відповідь: Депресія... Ще можу порадити книжечку Тревора Гадсона "Молитва про душевний спокій". Дуже просто і цікаво написана.
Відповідь: Депресія... А я кіно пораджу "Їж, молись, кохай". Шукайте причину, шо не так?, зрозумієте, куди рухатися. Мені помагає згадка, що я ще досить молода, а так вічно не буде, просто дурість марнувати ці місяці, роки чи навіть дні. І роблю перше ліпше, що давно хотіла і не вистачало часу чи просто було лінь. Я у ЛЬВОВІ, купа людей приїзджають просто побачити це місто, а я там-то не була, того не бачила. Завжди є якісь такі місця. Ще хочу в Канів з`їздити, в Чернівці (була проїздом і запало в душу). Тоді якийсь сенс з`являється, і як Мюнхаузен себе за косичку витягаєш. Але то певно в мене буває хандра, у депресію мені діти не дозволяють впасти.
Відповідь: Депресія... О, тема класна, для мене. Я в депресняк падаю - тіко так. Але мені минула трийцятка, я ніколи не була одружена і не знаю чи колись вийду заміж. В мене ще немає дітей, - в мене племінник, і то бачу рідко. Мій день складається з походів на роботу і з роботи. Чим ще вас потішити? Але з цього приводу в мене немає депресії. А мала би бути... Трускаффка, то все жарти. В останній мій важкий період мені допомогла молитва. Навіть коли не могла заснути, я молилась. Всі молитви, які знаю. Спробуйте!
Відповідь: Депресія... Часом буває якийсь перед депресивний стан, я це називаю застоєм енергії. Все ліньки, нічого не хочеться, нікуди не хочеться. Намагаюсь себе до такого не доводити, але якщо вже вхопило, то треба якесь велике фізичне навантаження через не хочу. Дуже добре змінити декорації, поїхати у якесь невідоме місце. А найпростіше - засвоїти новий вид рукоділля. У такому стані ніколи не можу читати. Але впевнена, що у кожного є свій ключик до гарного настрою, тільки треба заздалегідь знати де його взяти
Відповідь: Депресія... У мене теж буває маніакально-депресивний настрій) Але думаю, що не зовсім від того, що такий поганий світ і як то в ньому тяжко жити (хоча, десь так і є ) Правду пишуть, що то від людини і іі сприйняття залежить. Я меланхолік і на мене особливо часто таке накочує, а ще страшна сила це ""самонакрути"" теж таким страждаю) Стараюсь занятись чимось, що люблю, що мені подобається і переключитись на позитив, та не завжди вдається
Відповідь: Депресія... ех..цей стан мене не покидає вже дуже давно, лікуватись напевно треба..все супер, отримуєш те що хочеш, а на душі паскудно. Інколи просто хочеться закритись, а інколи втекти. Буває таке, що навіть не розумієш що твориться. Щось в середині перевертається, нічого тебе не цікавить...розумієш що збоку ти виглядаєш як останній псих, а боротись з тим просто не хочеться! Купа радостей, купа нових вражень, і ти начебто щасливий, але лягаєш спати і так противно на душі...Переконуєш себе що все супер, наводиш купу аргументів, а якийсь хробачок тебе гризе з середини. Цілий день посмішка на обличчі, зацікавленість...а у вечері..навіть нікого не хочеш бачити... а інколи, непереборне бажання компанії, якої просто немає...Сама не розумієш що хочеш...помаленьку сходиш з розуму... Весела компанія, а ти сидиш з кислою міною, видавлюєш з себе посмішку, слово...
Відповідь: Депресія... знайомий стан, вже пів року страждаю, хочеться комусь виговоритись нема кому, ніхто нерозуміє(((
Відповідь: Депресія... в мене депресія вже роки 2, від тоді як розлучилась. роблю спроби щось змінити, не впадати у відчай, заняти себе чимось, але надовго мене не вистачає. нмагаюсь мислити позитивно, бо ж думки матеріальні, а потім все одно розчаровуюсь. чого я тільки не робила за ці 2 роки. і на побачення ходила, і роботу змінити пробувала, і в спортзал ходити теж. зараз дожилась до того, що моє життя в 29 років - це дім-офіс-дім. на вихідних я їду до своєї дитини, яка є в моїх батьків, ми бавимося, гуляємо. це єдине, що класно переключає мозок. а потім повертаюсь у Львів і все одне і те саме.раніше робила спроби побудувати особисте життя,тепер махнула рукою. де взятися тим знайомствам,якщо я нікуди не ходжу? та й нема з ким. раніше знайомилась в інтернеті, це просто катастрофа. якесь зборище сексуально стурбованих-пияків-нещасть-бідось-і гулящих одружених хлопів (хоча важко їй так назвати). після зустрічей з тими "кавалєрами" в мене починалась ще більша депресія. ви би чули і бачили, що вони плели на тих здибанках і як поводилися. невже я така сама? мені стало страшно. і я видала сторінку з сайту знайомств. недавно одна жінка мені сказала,що я погано думаю про чоловіків, і такі меті трапляються, таких я і притягую. щодо роботи. теж хочу змінити її. але не так просто. за львівськими мірками у мене зарплата вище середнього рівня. але нема можливостей ні карєрного росту, ну зарплатного. ходжу по співбесідах, вже мабуть з десяток пройшла, і постійно відмови. не розумію, що я роблю не так. коли виходжу від потенційного роботодавця, то на 99% розумію, що все пройшло класно. проходжу по 2-3 тури інтервю, а на останньому провал. і по опису вакансій я їм прекрасно підходжу. і вони (рекрутери) таким медом лиють, лиш би ти прийшла до них на інтервю, і під час інтервю також. а потім - бац! я втомилась від теперішнього колективу, від того, що я працюю з 100% віддачею, а у відповідь чую одне і те ж: у нас маленький офіс у Львові, і ми не можемо підняти тобі зп. що стосується дружби - теж пусто. таке розчарування і така пустота в душі, що аж боляче. ті "коліжанки", котрі є, спілкуються зі мною тільки тоді, коли їм щось треба. а як не треба - то навіть не дзвонять. завжди дзвоню я. коли я кличу до себе в гості, чи просто зустрітися посидіти, випити пива, кави, то зразу такі заняті, у всіх чоловіки і діти,і нема з ким лишити. хоч діти не грудного віку. я розумію, що я розлучена, а в них сімї, що їм цікавіше зустрічатися парами чи сімями. але неприємно якось. неприємно, коли тебе вітає сестра чи подруга з днем народження на другий день і в контакте, бо "десь не мала твого номера". у всіх все прекрасно, діти чемні, чоловіки правильні, тільки я як біла ворона. розумію тепер на 1000% вислів "нікому і ніколи не розповідайте про свої проблеми, половині вони нецікаві, а інша половина тільки порадується, що вони у вас є". розумію, що якби хоч один аспект мого життя був заповнений (чи то карєра, чи особисте життя), все було би по іншому. а так тримає мене тільки дитина. інколи стає страшно: невже так буде завжди? а що як я не зустріну людину, яку буду любити, і яка буде любити мене? і як жити без справжніх друзів? від думок в мене пухне голова. я весь час про щось думаю, прокручую сказані слова, можливі варіанти, аналізую свої вчинки, чужі,шукаю роботу і знову думаю-думаю-думаю. мені сняться погані сни, а на душі так гидко, що хочеться просто сісти, ревіти і говорити. а нема з ким. мама кричить,що треба чимось занятися, наприклад собою,йти в спортзал, худнути, і радіти життю, що є син і заради нього жити.
Відповідь: Депресія... Kayla, абсолютно Вас розумію. Але! Спробуйте отримувати задоволення і радість від того, що у Вас є вже сьогодні і завтра у Вас буде те чого Ви хочете. У Вас є дитина? А знаєте у скількох нема? А руки-ноги-очі-розум є? Користуйтесь. Батьки є? Живі, здорові? Дякуйте Богові! Сонце за вікном, пташка, що зацвірінькала, літній дощ під яким можна змокнути... це прекрасно. Дуже важко навчитися любити те, що є. зрозуміти, що воно є і виявляти за це вдячність. У Вас не є "все погано", у Вас - "буде краще". Я розумію, що це слова, але коли їх "внєдріть" собі у голову і зробити стилем життя то і мужчина, і робота знайдуть Вас самі. Як Ви можете мати більше, якщо не отримуєте щастя від того що вже є? Так не буває. Людські бажання безмежні, але багато банально не готовий до здійстення цих бажань. (і зі свого досвіду скажу, що не всі чоловіки зі сайтів збоченці і ще там хтось. Так трапилось, що в мене купа друзів там знайдена, ну як і чоловік). А яке у Вас хоббі? угу. От тільки жити можна по різному. Життя заради дитини то звийчайно добре і жертовно. Але у Вас є ще ВИ! Ваші потреби, Ваше життя, Ваші амбіції, зрештою Ваші мрії. Життя заради дитини... А жіноче щастя? Більше позитиву! А тепер напишу про себе. Я наполегливо воюю. Не скаржуся, не пишу нічого, навіть вмію не плакати. Зариваюся у баночки з аромиками, маселками, папери, ідеї. Я так боюся цього депресивного стану. Хоч він є. Є, падлюка. Але я гарно маскую, навіть перед собою. Засинати під ранок і просто засинати. Без передсонного думання про все. У мене є Янька і все. Більше діток не буде. Спроби... невдалі. Діагнози... тритомник. І заборона плакати. Трохи рятує алкоголь. Розумію, що це не вихід, радше навпаки вхід у новий клопіт по лікуванню печінки, як мінімум. Але на трохи стає простіше...
Відповідь: Депресія... та знаю,що треба шукати радість в оточуючому. але хочеться якогось спілкування, просто бути не самій. я читаю, гуляю, тішуся тому співу пташок і т.д., катаюсь на каруселях і їм морозиво з дитиною.маю дах над головою і нормальне забезпечення. але нема відчуття спокою. постійна тривога якась. постійні думки про те, ЯК? щось змінити.відчуваю, що дуже мені потрібна сповідь, але не знаю, в яку церкву і до кого піти. дуже багато в мені образи чується, і по відношенню до чоловіків,і до людей загалом. хочу знайти такого священика, який би не закочував очі від "а коли ви востаннє сповідалися". сняться мені померші. ну і босси з роботи. відчуття таке, що їде дах. а друге - це заняти себе на 1000%. щоб не було вільної хвилинки, щоб приходити і падати в ліжко. хоббі в мене нема, я якась дуже приземлена (тілець), нема в мене талантів варити мило, чи займатися скрапбукінгом. але є купа хатніх справ, до яких не доходять руки. але знов-таки, все вдома. і кого я вдома зустріну. коло мого спілкування по роботі - це таксисти, охоронці і ІТ спеціалісти, а ну ще одружені хамовиті працівники податкової, які дозволяють собі до мене "тикати". знову ж таки, чому? чому люди дозволяють собі так зі мною поводитись? якесь панібратство або наглий підкат до розлученої жіночки з боку одружених дядьків. в мене ніби не написано на лобі,що я в "актівном поіскє". я так мрію про море, про довгий кольоровий сарафан, про темні окуляри і велику шляпу, про червоний педікюр. ех, а нема навіть з ким поїхати. гроші є, а компанії нема. так і на себе забила, джинси, футболка, гарне волосся замотане в гульку і впєрьод. фігура далеко не ідеальна. дивлюсь на себе збоку, згадую себе ще 5-річної давності, я була зовсім іншою людиною, а зараз якесь закомплексоване, затуркане, занижене самооцінкою бабйо. так хочу сукенок, побачень,квітів. або ж компенсуйте мені іншою роботою, то хоч буду знати, за що сиджу в офісі і працюю. а нема.
Відповідь: Депресія... Якщо гроші є, то чому б вам не знайти доброго психотерапевта (але не психолога, а власне психотерапевта), який би вивів вас з того стану? Самі ви або взагалі не видряпаєтесь, або будете дуже довго виходити...
Відповідь: Депресія... не знаю, бо не уявляю, скільки часу до нього треба ходити. і чи варто. і на скільки часу мене попустить після того. і на скільки вони (психотерапевти) добросовісні в плані кількості візитів, чи це буде просто витягання грошей і доказування того, що мені ще треба прийти. не знаю. питать більше. ніж відповідей
Відповідь: Депресія... Не хочете спробувати активний спорт? Почати хоча б з динамічних занять в залі (степ, аероденс, боді-шейп чи інше активне групове заняття під гучну танцювальну музику?) кілька разів на тиждень. Я теж приземлений тілець, і мене після важкого дня це дуже рятує. Ну і бонус - і нових знайомих заведете, і фігуру відточите, і самооцінка підніметься.
