Чи не забагато ми святкуємо?

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Але знаєте, поки не прийшов москаль і не почав вчити людей як їм жити і що робити люди давали собі раду якось. Ви собі таке уявляєте?!?!
Кожен мав господарку і за бажанням працював, а якщо не хотів то нічого не мав. Всі знали і шанували християнські свята. Якщо було Андрія і люди обирали не працювати молотком, чи пилою бо то велике свято їх не убуло і господарка не завалилась. Худобу доглядають завжди а он то чого можна уникнути в великі свята не робилось.
Зато тепер є багато мудрих які прийшли і кажуть що он я такого не знайшов значить так не має бути і я буду робити по-своєму. Робіть! Але майте свою господарку і робіть, а якщо ви в когось в «наймах» то шануйте господара. Життя з свекром, свекрухою або тестем і тещою вважаю наймами.

Ось така моя думка, щодо святкування і відпочинку. Сумбурно? Ну тоді питайте, розшихрую.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Добре, коли спільно, мирно і без поспіху (а коли ще й на великій кухні взагалі чудово).
А я якось ніяк не можу по-людськи організувати роботу: якась така після тих пампухів-голубців-борщів змучена (тісна кухня, столи-тумби заставлені баняками, постійно хтось лізе під руки, і до повного щастя дві господині), що потім вже нічого не хочеться, а планів ще як у Наполеона. Цього року так коліна після тої вахти викручувало, що плакати хотілося: у мене дурна звичка все робити настоячи, в результаті прилягла на секунду і так до ранку вирубалася, звичайно, що посуд сам не помився і бардак на кухні нікуди не подівся, поки Тутука розслаблялася... І це ще нас начальник відпустив з роботи, а так би взагалі вовком завила.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

а Ви пам"ятаєте, який цього року в вересні був ажіотаж з копанням картоплі?
А було так. Час копати картоплю. Один тиждень - дощі. Другий тиждень - ніби трошки менше опадів.
Але ж - але! - того сухішого тижня, на суботу (тобто саме той день, коли більшість людей можуть реально викопати бульбу - бо ж міська частина родини по роботах, і хіба на вихідні може приїхати) - випало свято! Усікновення глави Іоанна Хрестителя. Коли ніяк не можна копати бульбу. І крапка. (хоча, мені здавалось, що в той день тільки різати і сікти нічого не можна, а на інші види робіт то не поширюється, але в селі дали "атбой", там не посперечаєшся дуже на релігійні теми...)
А на третій тиждень знову були дощі (прийшлось з болота ту бульбу вигрібати і грузнути в землі, але що вдієш).
І стільки в маршрутках чула, як люди бідкалися, що ніяк ту картоплю не виберуть (і згадували то свято "незлим тихим словом"! Ліпше б вже бульбу копали, як на мене...).
І наша бабця по ночах не спала, аж поки не побачила мішків із зібраною картоплею, так переживала за то все.
Я не проти "день святий святкувати", але от не знаю, чи справді ми святкуємо так, як би того хотів Бог.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Святкувати треба вміру і з розумом. Не можна цілий місяць перетворювати на суцільне свято. Ще 100 років тому, така кількість свят зимою не обтяжувала, бо робота в полі восени закінчувалася, весною розпочиналася. Але 100 років тому багато чого було не так. А зараз ми святкуємо так, ніби це востаннє.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

читаєм Біблію і вздихаєм з полегшенням, там 90% тих свят навіть не згадано...

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

чого забути, святкувати, тілько з умом! а не все підрят!

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Дякую, Лілю, що пояснили, я здогадувалась, що так воно і є.

Але в селі сперечатись на такі теми неможливо, хто б мене слухав Вони знають своє.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Щодо збору врожаю і свята - навіть сто років тому якщо складалися несприятливі погодні умови у несвяткові дні для збору врожаю (збіжжя чи картоплі), тоді навіть священик, умовно кажучи, давав людям дозвіл на збір врожаю в такий день - зранку всі йшли до церкви, а тоді в поле.
Але, на жаль, сьогодні більшість людей хвилює не сам факт, що вони порушують заповідь "день святий святкувати", працюючи чи майструючи щось у свято, -а "що ж люди скажуть...."

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Мені бабця завжди казала , щоб в цей день ножем нічого не різати. А бульбу ми копали цього року , і моркву теж, і ніц нікому від того гірше не стало.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Вже казала собі що нічого писати тут не буду, але напишу. Перед тим хочу попросити тих хто нерозділяе мою думку, отриматись від коментарів мого допису. Я потім себе каю за то що спокусила людину на погані емоції.
Кожне св"ято яке св"яткуеться церквою це не причина до застіля. Для мене це нагадування про певні події з життя св"тих, в цей день я роздумую над тим як вони його прожили, беру приклад для себе як потрібно жити. Нічого не роблю в цей день, тому що робота відволікалаб мене від роздумів про св"яте. Застіля також відволікають.
Думаю що в середньовіччі інквизиція менеб не спалила.

___________________________________________________________________________________
МІНЕРАЛЬНА КОСМЕТИКА З ЦІЛЮЩОЇ ГРЯЗІ САКСЬКОГО ОЗЕРА (БЕЗ ХІМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ)
цілюща грязь для загальних процедер (фасована)

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

А мені дуже прикро від того, що чоловікові батьки, щоб прийняти гостей на Різдво, в тому числі і нас, не пішли жодного дня до Церкви, тому що не встигли, були стомлені і т.д. Так глибоко засіли стереотипи, що пампухи, застілля - обов"язкові атрибути Різдва, що викорінити важко. Втрачається сенс святкування, його осмислення, і легше це побороти, коли менша родина, або живеться далеко один від одного (мене, наприклад, цього року "забанили" за неспечені пампухи, і то при хворій дитині).

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

З останніх дописів зробила висновок що готувати на свята це зло, бо якщо у мене 12 страв на столі то я не пішла до церкви. У нас завжди було 12 страв і про церкву ніхто не забував - на Богослужіння завжди йшли після вечері, бо в нас так правиться. Мені нічого не перешкаджає бути і господинею і ходити до церкви і пам’ятати про Різдво, чи інше свято, як не лишень їжу. Говорити дорослим щоб вони не вживали алкоголю чи що можна прати в неділю або митись на Йордан, просто пуста трата свого здоров’я. Галицькі батьки завжди мудріші і ніколи не прислухаються до дітей. Я для себе знаю як маю поступати і в моїй родині (я, чоловік і діти) над цим працюю а решту я не зміню, бо кожен має вільну волю обирати як йому поступати.

Я також знаю людей які не ходять до церкви але це їх свідомий вибір, бо он в мого чоловіка завжди було так що тато йшов до церкви а його мама ні. Я не знаю чому у них так було, бо в мого тата в селі коли йшла Служба то ціла хата була в церкві - мама, син, невістка, троє дітей і всі хто приїхав до них в гості. І в бабці завжди було багато страв на Свята. Просто напевне у них добре пам’яталось про те що Кесареві кесареве а Богові Боже.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Ви праві, яка може бути нація без традицій. Головне щоб людина Богові служила, а як вона це робить не важливо.

 

Відповідь: Чи не забагато ми святкуємо?

Я стараюсь, але думаю що є ще куди рости,

не в розумінні в тілі бо он дивлюсь на себе і колобок, колобком.