Відповідь: чи можливо кохати двох? А ще кажуть - тільки з коханою людиною хочеться народити дитину. Невже хочеться з двома? Чи все одно з ким?
Відповідь: чи можливо кохати двох? ..можна дійсно кохати двох..просто по різному.. це важко пояснити, але таке дійсно є! Головне в іншому - не можна ні в якому разі говорити про це своїй теперішній половинці, інакше це вже не любов і не повага до неї...
Відповідь: чи можливо кохати двох? сумніваюсь...Це може бути симпатія, але не кохання. Дуже важко відрізнити симпатію від справжнього кохання, якщо по справжньому ніколи не закохувався. Тобі може бути добре з людиною, може бути взаєморозуміння, але тої іскорки не бути. Я довгий час вважала що закохуюсь у кожного хто до мене підморгне, доки дійсно не зрозуміла що таке справжнє кохання!
Відповідь: чи можливо кохати двох? Щось не докінця зрозуміла - тобто якщо любиш двох, то все ОК, а коли перед однією зі своїх "любовей" відкриваєшся і хочеш бути щирою (що напевно є одним з компонентів поваги - бути щирим з людиною), то це вже не любов і неповага????
Відповідь: чи можливо кохати двох? не хочу дуже розписуватись, бо не було в мене такого... але, як мені здається, в кожної людини є якийсь ресурс ніжності, любові, ласки.. якщо, навіть подумки, тратиш той ресурс ще на іншу людину, то на людину, якою зустрічаєшся / одружений - приходиться менше.. то виходить обман.. і від того, що обманюєш дорогу людину - не можеш дивитись їй в очі з блиском, з захопленням.. до добра таке точно не приводить, треба розібратись кого ж насправді кохаєш і не обманюватись.. краще зосередитись на тому, хто поряд, на почуттях до нього... деколи можна кохати когось іншого, але насправді любиш не його, а ті гостренькі відчуття, які були до нього.. а якщо будеш з тою людиною, то все буде зовсім не так феєрично, як уявляється.. почуття до іншого - пережити в голові, прокрутити і відпустити..
Відповідь: чи можливо кохати двох? Таки справді важко пояснити, а ще певно важче є зрозуміти. Це ні в якому разі не осуд до таких трактувань такої тонкої матерії як кохання, але особисто мені таке прийняти дуже-дуже важко. Симпатизувати до когось - розумію, а любити то можливе лише за умови люблю одного, а ін. можу покохати коли любов до попереднього минула/померла. Та є у моєму житті людина, котра мислить так - любити двох можна і двох люблю, от тільки все ніяк позитивним фіналом то не закінчується - "За двома зайцими женеться, а жодного ще й досі не зловила". Назва теми допомогла мені згадати радянський кінематограф, фільм "Вокзал для двоих" і розмову двох героїнь кіно - адміністратора готелю, яку виконала (одна з мої найулюбленіших харизматичних актрис Л.Догілева) ну і без слів ... офіціантка Л. Гурченко, і так: ".... Представляеш две свадьбы и обе на четверг.... А за кого замуж выйдешь решыла ? ... Нет.... Ещё до четверга время есть. ... Васька - хорошый парень, НО, много зашыбает и много пьёт. Хорошый парень. Петька - хорошый парень, НО, мало пьёт и мало зашыбаэт. Хоришый парень. ...".
Відповідь: чи можливо кохати двох? Кохати двох мабуть нереально всеж когось більше а когось менше, а якщо вже сталось то мабуть нетреба довго думати а швидко розібратися в своїх почуттях і зрозуміти хто реально більше тобі підходить бо це довго тривати неможе, і рано чи пізно все приховане стає явним. ---------- Додано в 11:10 ---------- Попередній допис був написаний в 11:03 ---------- Це значить що більше любиш першого, тільки розібратися треба кого кохаєш. Бо спочатку всі добрі і стараються догодити а потім... Мабуть ви згадали про першого коли другий щось невгодив.
Відповідь: чи можливо кохати двох? ...от бачите ..це дійсно важко пояснити, і це зрозуміє лише той, хто таке відчуває.. тут не йдеться про симпатію до одного, кохання до другого, третій там моргнув- вже закохалася...просто життя навсправді дуже складна штука, і кохання досить складна матерія..буває так, що живеш з людиною 9 років, а потім ви по глупості розходитесь, ти зустрічаєш іншу людину і складаєш вже життя з нею..Ти любиш їх по різному, а не там одного більше, другого менше, просто по різному..і навіть коли проходять роки - любов до першої любові (так назвемо) не згасає зовсім.. ..а нарахунок того: "як це так не казати своїй другій половинці про почуття до іншої людини, яка ж тут може бути щирість в стосунках"..ну незнаю..я вважаю, що є такі речі про які говорити не варто, бо і різні чоловіки на таке можуть відреагувати по різному (деякі можуть вважати це зрадою його почуттям наприклад).... А ви задумувались як сильно ви можете ранити своєю правдою людину, яка вас кохає?..я наприклад точно не хотіла б почуте таке від своєї половинки..але свідомо розумію, що у нього можуть бути почуття чи пам"ять про почуття до колишніх, навіть якщо він буде твердити протилежне...) кожен має право на перше кохання чи там сильну любов, називайте як хочете, цього не забереш і нехай вона просто живе в душі кожної людини як приємний спогад.....
Відповідь: чи можливо кохати двох? Мені , доречі теж здається , що кохання завжди різне з різними людьми...
Відповідь: чи можливо кохати двох? Кохати двох можна: свого чоловіка і себе) А от відчувати закоханість можна і до двох чоловіків: одного кохаєш (перевірка: питання: чи хочете бути з ним кожної хвилини будь-де), до другого тягне пристрасть (перевірка: чи хочете кожної хвилини з ним лише близькості). Вихід: виділити вміння другого і доповнити ними першого. Тоді залишиться один)).
Відповідь: чи можливо кохати двох? В доповнення всього написаного напишу, що як на мене, то поняття "кохання" передбачає за собою цілий комплекс супроводжуючих його почуттів, емоцій, поглядів на життя і вчинків.. Якщо перебуваючи у серйозних відносинах хтось "повівся" на ще когось "на стороні", то тут вже питання в тім, що тим "старішим" відносинам чогось конкретно бракує, і їх точно не можна назвати коханням. Захопленістю, пристрастю, прив'язаністю, та чимзавгодно. Але кохання - воно таке одне.
Відповідь: чи можливо кохати двох? мабуть жінка думає, що коли йому розкаже то більше її буде любити, а я думаю що навпаки подумає що то якась... що крутить роман з кількома. Я тут пишу свої висновки на основі фільмів, а в житті воно ж порізному буває, невгадаєш. А щоб нерозходитись думаю що треба зібратися з силами і розворушити ту бутовуху яка обом набридла і жити далі разом але вже наприклад пізнаваючи разом світ, чи поринути в пошуки ще чогось спільного. А почати потрібно зі спогадів у голові, фото і відео.
Відповідь: чи можливо кохати двох? Сама опинилась в такій ситуації. Перший (колишній чоловік), досі любить мене, а я в процесі розлучення зустріла і покохала іншого. Той інший виявився одруженим, більше ми не бачились. Але почуття до нього не зникло. Тепер ми з чоловіком об'єднані одною бідою, він і я ми обоє зраджені і покинуті. Тому добре розуміємо одне одного, бо переживаємо однаковий біль.
Доброго дня! І приємно познайомитися, бо я ще поки новачок і не змогла знайти відповідної теми для знайомства. Можливо, що і цю тему дублюю - вибачте, як що так. Та в мене серйозна проблема. Так сталося, що вже на протязі майже десяти місяців я кохаю двох мужчин... Прожила на світі багато років і чудово пам"ятаю, як сперечалась на інших форумах, що це неможливо... а зараз сама попала в таку халепу. Коротко. Я одружена, маю двох дітей. З чоловіком прожили багато рокув душа в душу. Він чудова людина, найближча мені духовно. Родина, можна сказати, ідеальна. І раптом минулого року в кінці літа доля звела мене з однією людиною... Так вийшло, що я допомагала тій людині, бачились майже кожного дня на протязі трьох місяців. Розумний, красивий чоловік з потрясним почуттям гумору... і я пропала(( Зрозуміла, що закохалась. Він до мене відносився дуже, як би сказати, бережно (вибачаюсь заздалегідь за русизми - живу в південній частині країни), завжди при зустрічах я ловила його довгі погляди на собі, ми дуже гарно спілкувались про все на світі. Потім він поїхав майже на місяць і мій світ рухнув( Я розуміла, що не можу без нього, але в нас така традиція: той, хто їде у відпустку, має сам подзвонити, якщо скучить, звичайно. І він подзвонив. Став дзвонити майже кожного дня, ми годинами розмовляли знову ж таки про все. Потім я не втрималась - ми дорослі люди і я вважаю, що можна сказати те, що думаєш, і призналась йому в своїй симпатії, та він якоюсь мірою і сам мене винудив це зробити (він все розумів). Він відповів, що давав клятву в житті тільки раз (в нього теж сім"я і двоє діток). Ми можемо бути тільки друзями, тим бульше, що він дуже поважає і мого чоловіка. Я і не претендувала на щось більше: сама свого чоловіка не кину, бо надто багато пережили разом і я його також люблю. Люблю спокійно, стабільно можна сказати. А того, іншого, як в дев"ятому класі останній раз: шалено, все перевертається всередині коли чую його голос. Погодилась бути друзями і більше ми до цієї теми не повертались. Думала, що з часом почуття стихне, все налагодиться саме. Ні, не стихло. Пройшло багато місяців, та нічого не змінилось. Я не бачу його вже майже три місяці, але ми постійно переписуємось і зідзвонюємось. Просто говоримо про все. Сходжу з розуму коли він не дзвонить довго, бо його робота пов"язана з великим ризиком для життя. Відчуваю, що і йому я не байдужа. І єдине, чого хочу: щоб він сказав, що в нього такі ж почуття до мене. Просто хочу це знати. Та він не каже, і це правильно: він порядна людина і не хоче давати мені бодай якусь надію, хоч він її і так дає, раз не може перервати зі мною спілкування. І виходу не бачу... Дорогі дівчатка, можливо хтось із вас був у подібній ситуації, буду дуже вдячна якщо поділитесь думками.
Мені здається, що руйнувати налагоджені стосунки у сім'ях не варто. Звісно, почуття - це річ така.., але хто зна, як би було, якби ви були разом. І тут він дуже мудро вчинив. Одна справа, як би в вас були погані стосунки з чоловіком, або в когось не було родини. Я би просто обмежила спілкування. Не скажу, що в мене буремно-шалені почуття, швидше по-дружньому рівні та близькі, але свого чоловіка не покинула б заради іншого. Ваші почуття до чоловіка не означають, що ви його розлюбили, просто на фоні пристрасті тієї вони здаються меншими, чи якось так. Я би не руйнувала стосунки заради невідомого як. І спілкування обмежила б. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Дякую) Я і не збиралась їх руйнувати. В тім і справа, що все так складно. І він поступає дуже порядно і розумно - я це все розумію, але ТАК хочеться просто знати, що він також до мене небайдужий. Я ніби і знаю це, але іноді дуже хочеться підтвердження. Руйнувати однозначно ніхто нічого не буде, та й по великому рахунку мені не потрібна зрада фізична, хоча сни сняться...)) Та я себе гризу, що вже відбулась якоюсь мірою зрада духовна(( і це недобре, а нічого вдіяти не можу. Відпустити його зараз я не можу, ми зв"язані деякими спільними справами, плюс я відчуваю, що він в мені нуждається. Він дуже сильна духовно людина і нікому, навіть своїй дружині, не показує свої слабкості, а мені він розповідає свої секрети, переживання... Я це дуже ціню: значить, в мені він бачить того, кому можна довірити те, чого не довіряє більш нікому. Ну і якщо чесно - відпускати і не хочу, бо ті почуття, думаю, можливо, скоріше за все, вже останні в моєму житті такі яскраві. Я дуже багато пережила за цей час: постійні нервові зриви, часті істерики, якщо нема зв"язку, сльози і щастя. Ні про що не жалію. --- дописи об"єднано, 17 Травень 2015 --- Мій чоловік розуміє, що я дуже зблизилась з тим, іншим, але в мене і раніше бували і є зараз справжні друзі - чоловіки. Чоловік також дуже поважає цю людину. В мене був час кризи восени минулого року, я просила свого чоловіка: дай мені час, ні про що не питай, просто дай час. Він нічого і не питав. Думаю, що він все розуміє. Зараз більш - менш стосунки налагодились. Він дуже мене любить, завжди так було. Саме тому мені й так складно.
Боюсь такого, тому свідомо уникаю спілкування з "видними" мужчинами. Колись мала таке яскраве почуття до непідходящої людини. Прийняла рішення і припинила спілкування. Зараз щаслива у шлюбі, двоє дітей... Але той інший досі іноді сниться (чомусь завжди десь в числах його дня народження), хоч пройшло 11 років. Сильні почуття і емоції впечатуються в підсвідомість. Через багато років, бавлячи з чоловіком онуків, ви з посмішкою і вдячністю згадаєте іншого. З вдячністю за вибух емоцій і почуття. Або розбите корито, бо навіть при хорошому розкладі з тим іншим, батьками для дітей один одного не станете. Знаю, бо мої розлучені і оте вічне думання як влаштувати, щоб вони мирно пересікались (наприклад, весілля, хрестини онуків)... Свекри все до купочки, багато здобутків разом. А мої батьки як два кораблі, ніби все нормально, а пристані нема.
