Боротьба із жадібністю

Відповідь: Боротьба із жадібністю

згадався випадок, який розповідала моя мама:
хлопчик років 4-х здавав аналізи з татком. Тато його тримав, той виривався. В один момент малий каже до тата: "Зараз тебе як пальну, що всі зуби повипадають!"
Питання (риторичне): Де він те узяв?

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

в нас почалось десь 1,7, а вже після двох то просто жах і істерики, особливо лялю і візок навіть подивитися не дає. Правда помеленько боремся, пасочками інколи ділиться і соломкою

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

свіжачок.
сьогодні біля пісочниці моя носилась з відерцем свої подружки, котра вимагала його віддати, і, як звично в такі моменти, ніяка педагогіка не діяла... аж тут раптом бачить на лавці самурайський меч (пластиковий, звичайно ), повільно підходить, нижня губа відвисає, рука з відерцем теж розслабляється... я думаю: "клас! зараз те відро і заберем", кажу жартома: "подивися, який меч, навіщо тобі те відро?", мала вже торкнулась меча рукою... і тут так по-діловому підходить мужик "неопределенного возраста и рода занятий", можливо дід хлопчика, власника меча, нормально-тупо забирає той меч в дитини, не кажучи при цьому ні слова! при чому його хлопчик (внук) сидить на гойдалці і мовчить, не вередує, не просить відібрати... що тут ще сказати?..

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Неодноразово поверталася з дитячого майданчику м"яко кажучи здивована діями не дітей, а дорослих, цілком сформованих осіб. Щодо жадності прикладів багатенько, напишу деякі. Завжди з собою на прогулянку несу торбину забавок, Данилковими іграшками бавиться майже половина майданчику (це для нас дякувати Богові не проблема), але частень бувало таке, що моїй дитині навіть не дозволяли підійти і подивитися наприклад на велосипед, хоча я завжди поруч, і моя дитина чітко розуміє, що як своє так і чуже нищити не можна( а на нашому вилосипеді переїздили всі охочі з майданчику) . Або ще один приклад : хлопчик бавиться нашою машинкою,лопаткою і відерцем а Данилко хоче підійти і взяти подивитися на іграшку того ж хлопчика і тут підстрибує мама, просто таки видирає з рук моєї дитини їхню іграшку, промовляючи: що ні в якому разі їхнього зачіпати не можна, бо її наприклад Іванко чи Петрик, буде дуже плакати,її ж дитина спокійно продовжує бавитися нашими іграшками, навіть не звернувши увагу, що хтось хоче зачіпити щось його. Я відповідно, щоб моя дитина не розгубилася забавляю його на карусельці, гірці (не буду ж я видирати наші іграшки, бо по-перше нам не шкода, а по-друге який це приклад буде для моєї дитини, котрій я завжди говорю, що треба вміти ділитися) допоки та дитина не добавиться нашими іграшками...Тобто в перечислених мною прикладах, йдеть вже навіть не про дитячу жадібність а про дорослу, то що тоді чекати від їхніх дітей?
Моя думка така, що коли в дитина є жадібність, логічно її помаленько позбуватися, це і батькам менше клопоту і дитинці в майбутньому буде легше в житті.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Вчора спостерігала просто огидну картину на гірці.
Прийшов хлопчик років 7 з "папашою", мали вони таку тарілку щоб на дупі кататись. Поряд каталось ще багато дітей, мабуть однокласники чи друзі того хлопчика. Він раз сам з"їзжає на тарілці,раз дає друзям, а татусь щоразу як він комусь дає каже йому не давати бо йому поломлять. Ну вкінці таки тріснула та тарілка( під сином) той тато як визверівся на малого, два підзатильники йому зі словами "а я ж тобі казав самому кататись і нікому не давати" поволок ревущого пацана додому.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Жах...бувають ж такі люди.
Я колись спостерігала таку ситуацію. Мама купила дитині кукурудзяні палички і дитина собі їла, а мама сиділа на лавочці. Біля пісочниці було багато діток і дівчинка почала усіх пригощати (мені одразу подумалося, що така маленька і зовсім не жадібна), мама покликала дитину до себе і щось сказала на вушко. Мала каже: Мама я тільки трошки. В кінцевому результаті дівчинку мама висварила за те, що вона майде всі кукурудзяні палички пороздавала, а собі залишила зовсім трішки. Я була в шоці!!!!! Ми з Дімоном завжди стараємося пригостити усіх діток на майданчику, хочу його привчити, щоб він не був жадібний, а тут така ситуація...дитина просить щоб пригостити, а мама каже не давай, бо більше не куплю....

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

А в нас жадібність далі продовжується і вже не знаю як з тим боротись, нині в парку дівчинка маленька забрала малої пасочку-зайчика, то внона в плач і зразу тікати від мене. Всю дорогу додому пояснювала, що дівчинка ще маленька і тільки хотіла подивитися, безполєзно

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

А мій синочок 3,3 рочки сьогодні в парку закатив істерику, бо я дівчинці дозволила побавитись його грузовіком, так ревів, казав, що вона має свої іграшки. І таке рівно з 2,8 місяців, а раніше всім ділився, хоча дома любить всіх пригощати.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Думаю, варто питати дитину чи готова вона поділитись іграшкою, а як ні - то не віддавати без її дозволу. Навряд чи щедрість можна виховати насильно

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

приступ жадібності у моєї малої виявився короткочасним, чи то наші зусилля допомогли з цим справитися, чи вона від природи не жадібна, але рідко коли трапляються ексцеси, переважно ділиться, але й до чужого ставиться майже як до свого, просто підходить і бере собі , тепер з цим намагаюсь справитись, пояснюю, що треба питати дозволу, але наразі не дуже успішно. правда, коли дитина в неї відбирає свою іграшку, то вже не скандалить.
думаю, що великою мірою від виховання все ж залежить, чи буде дитина жадібною, але... не ображайтесь мами, кому не вдається це побороти, головне - що ви стараєтесь, і ваш особистий приклад, рано чи пізно дитина зрозуміє, як це негарно. та й невигідно , це ж цікаво - мінятись іграшками, постійно щось новеньке потрапляє у руки, а для малечі це - улюблена риса іграшки.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Ну мене аж шляки трафляють читаючи оце. Я б точно взяла свої iграшки. Може без iстерики, але б забрала аргументуючи що в зараз моя дитина хоче бавитись своєю лопаткою, а Петрик може бавитись своїми. Раз у нас так було в басейнi (ну майже так). Моя Котя плавала в свому крузi, потiм вiн їй надоїв, i ми його поклали на край. Якесь мале (рокiв 5-6) влiзло в наш круг, i бавиться. Ну, нам всеодно, бо в даний момент вiн нам непотрiбний. Тодi, малий вилiз з води, приволiк якусь споруду, далi залiз в нашого круга i бавиться тою штукою. Моя мала зацiкавилась i хотiла бавитись разом з ним, а вiн вiдпихати її, з такими злими презлими очима. Мене вже побрали чорти, я йому кажу, що дозволь їй побавитись iграшкою, вона ж тобi дала свого круга!?!?!?!?! Малий (не такий вже i малий) ноль емоцiї. Але добре що його маманя пiдiйшла i велiла йому подiлитись з Катеринкою. Я залишилась довольна
З одної сторони, це добре що дитина вчиться розвивати соцiальнi стосунки на майданчику. Катя теж може вже трошки не дати свою iграшку яку вона дуже хоче, навчилась. Але з другої сторони, пряме ображання в планi вiдпихання, забирання iграшок iтд, менi не подобається. Я сама була жадна дитина ( з слiв мами) але попри це, вважаю себе зараз зовсiм не жадною, i не толерую легко нахабну жадiбнiсть на майданчику та повний iгнор батькiв.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

В нас тежтепер це актуальне питання(оскільки ми вже несадкові),бо постійно бавимось з дітьми біля дому.В нас вічна епопея:ми з кульком забавок виходим надвір(причому список чимраз більший:я вже й посудки й джипи й камази й псикалку і маленькі паровозики і великий, і мячик і відерка з прибамбасами),ну але є якась межа.То ж все взяти неможу і от починається:в нас переважно дівки вреднічають,ми свої віддаємо бавитись дівчинці забавки,малий каже давай мінятись а вона починає пищати і так штовхатись що просто жах.А мій малий не звик до крику-він злякався і в сльози.питає в мене:чому він чемно дає забавку а йому навіть потримати не дадуть????І каже що й він перестане ділитись знов.Але найцікавіше,що та дитина за пару секунд,ще одного хлопчика так гепнула, що він впав головою об асфальт-відповідно сплакався сильно,а мама тої дівчинки-спокійно "курить всторонке".То я свому голосно пояснила що то невихована дівчинка їй мама непояснила що з дітьми треба бавитись,і не всі такі дітки ,є хороші і є чемні а є нечемні.тоді вже підійшла її мама і так на неї наверещала-що мені вже ту дитину стало шкода.чесно.Але..

водночас щовечора намагаюсь з малим поговорити про діток в яких взагалі нема забавок а в нього от скільки,що треба вміти потрошки разом вчитись бавитись,і що треба діткам пояснювати що штовхатись битись це недобре.Потрохи діє.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

А ми вже жадібність на 70% побороли, дуже допоміг мультфільм "Жаднюга" всім раджу, неділиться тільки із зовсім незнайомими дітьми і то не все. Всім терпіння, на все свій час

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Ситуація не приємна.Можливо, справа у тому, що мама не має фінансової змоги купувати часто і у такій кількості, щоб пригощати інших діток.

---------- Додано в 07:10 ---------- Попередній допис був написаний в 07:04 ----------

Моя донечка також є жадібною (моментами). Прошу обмінюватись та ділитись, проте не завжди це діє. Коли ж за таку поведінку чужі люди починають мою малечу соромити і розказувати, що так чемні дітки себе не поводять - відстоюю її право на свою власність. Не терплю втручань зі сторони, коли мою малу починають вчити правил поведінки.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Пам'ятаю мене як вчили- поділись із сестрою-якщо я дала менший кусок шоколадки- в мене забирали мій кусок-і я лишалась з нічим. Тому другого разу я дідила пополам.
Один випадок із мого гуляння в пісочниці. Ми гуляли із знайомою і нашими дітьми(я маю набір для пісочниці), а вона відро і лопату. Тут моя мала просить їх лопату - її дівчинка(назвемо Катя) не дає, просить потім Катя мою малу- та тепер також не дає. Катя в плач. істерика. І тут Катина мама приходить до пісочниці ділить її пополам, забирає половину іграшок моєї малої- віддає своїй Каті.
Моя мала видусила із себе -то ж моє, прибігла до мене і в плач. Я зробила так- кажу Мамі Каті- ти звичайно вибач, але так не буде. Поділила пісочницю, то нехай, але забирати в моєї дитини її ж іграшки, бо так хоче твоя- так не буде. З того часу- я дозволяю своїй дитині ділитись, мінятись і дозволяю не давати тому, хто не просить і просто забирає. Все залежить від малої -хоче дасть, якщо хтось їй в пісочниці не подобається, я не заставляю її ділитись. З тими, кого вона знає і любить навіть простим хлібом ділиться. І як гуляємо і вона просить щось купити, то просить і за свою подружку- типу- купи мені і Алі...те печиво. Але замітила, якщо якась особа їй щось не дала- вона їй не дасть також. Не розумію, нащо забирати в своєї, щоб не плакало інше дитя, якщо своя почне плакати. Ділитись, не означає відібрати і дати іншому- потрібно пояснити, що дівчинка пограється і віддасть. Не хоче зараз, запитати чи дасть пізніше. Сказати,що потрібно бути дружнім, добрим. Я часто показувала малій мультик про жаднюгу( вже про нього тут також читала) старий і добрий український- про фіолетову жаднюгу(вона росла тоді, коли один хлопчик казав не дам). Поки не зустрів дівчинку, з якою поділився. Бо подружився. Тому і я вважаю, діти ділитимуться із знайомими -друзями, бо будуть їх краще знати, дружити. То питання часу.

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

так, я теж помітила, що дорослішаючи дитина стає жадібною вибірково, або під настрій. намагаюсь і далі їй пояснювати, що таке "добре", і що таке "погано". але дитині все ж важко розмежувати ситуацію, коли варто поділитись, а коли треба відстояти свої права. історія триває. далі буде...

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

а в нас така проблема - якщо донечці купила якісь солодощі чи фрукти, то вона полюбляє скривитися і каже "з"їм і більше не буде!". Це не завжди, але часом буває. Хоча кожен день щось смачненьке має! Не можу зрозуміти чому в неї такі питання

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

А в мене інша біда дочка (1рік і 10 місяців)все віддає з рук іншим дітям,а тоді плаче,і каже.щоб я забрала.В пісочниці кілька разів дістала лопаткою і тепер боїться дітей,як тільки хтось підходить вона йде до мене і кричить,що хоче додому спати.як мені з цим боротися,вона в мене спокійна,розумна,але як її навчити не боятися дітей?

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Ми також вже давненько боремося з жадібністю, але вона у нас якась цікава, своїх іграшок ми не даємо нікому ( навіть стоячи в межах 10-20м. від пісочниці і побачивши що хтось взяв нашу лопатку чи відерко, кидаємо все і летимо забирати)...чужі рідко, але можемо взяти, я їй пояснюю, що дитинка побавиться і тобі віддасть, що ти береш інших діток іграшки, дай і їм своїми погратися.....не помагає, але з іншої сторони - соломкою чи ще чимось смачненьким залюбки ділиться, навіть сама каже: "соломку дівчинці дам".... не знаю, що й думати, будемо далі вчитися ділитися іграшками

 

Відповідь: Боротьба із жадібністю

Для маленьких дітей іграшки-це те саме,шо для нас власний автомобіль,телефон,побутові наші речі,думаю,шо мало хто отак запросто дає іншим покористуватися отими своїми речима,навіть будучи дорослим і усвідомлюючи,шо жадність це погано. І напевно не варто вимагати від дитини діленням всім і зі всіма... Я своїм пропоную мінятися іграшками,якшо виникає така ситуація,шо не хочуть давати,а от чуже можуть брати лише з дозволу власника.