Тілесна терапія дисоціації. День 3

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 207

#тіло_веде_рахунок
#терапія_знизу_догори
#тілесні_практики
#долаючи_дисоціацію
#допоможи_собі_сам
#день_великих_м'язів

Не очікувала, що саме такою буде сьогодні вправа. Адже піднявшись вище колін, я побачила багато цікавих задач і багато втрачених зв'язків, які треба відновити. Але до роботи попросився саме чотириголовий м'яз, а коли я почала його розтягувати - підключився сідничний, а з ним і м'язи спини. Тому сьогодні у мене День Великих М'язів у контексті повернення в своє тіло.
З великими м'язами маю багато суперечливого досвіду. Приміром, м'язи ніг "полюбляли" закачатись, надавши ногам зайвого рельєфу. Я ж люблю "підсушений" вигляд, а вони...
"Ну так, звісно - ображено відповідають м'язи. - Підсушений вигляд ти любиш, а поза тим м'яса не їси по 7 років, дітей по двоє на руках носиш, на стретчинг часу не маєш і ще чогось від нас вимагаєш. Як можемо, так і виглядаємо."
Великі м'язи - поперечно смугасті, керовані. Тому фактично зайва напруга у них - результат неправильного керування. Затиснуті м'язи спини, від яких "горбатість", неправильно намотаний слінг, асиметрія тіла, - від підсвідомих сигналів "закритись, сховатись, захиститись від ударів". Виконуючи вправи на розтягнення і статичне напруження, я раптом зрозуміла, що треба виправити.
В нездоровому стані у цих м'язів було два стани: ступор-напруження і ступор-вимкнення.
А я хочу повернути їх до стану крил: розгортання-політ.
Всі вправи зазвичай розписані з диханням і приблизно виглядають так: вдих-видих-зусилля, чи вдих-видих+зусилля. Чи якась інакша комбінація цього всього, ну ви зрозуміли. В психотерапевтичній вправі я додаю "це не страшно". Уявно архівую цю думку, запам'ятовуючи відчуття від неї. Щоб протягом півсекунди відчути це, коли схочу. І тепер, без порушення режиму дихання підчас вправ у мене додається: вдих - "це не страшно"
, видих+зусилля+це не страшно", утримання позиції+вдих+"це не страшно", утримання позиції+видих+"це не страшно", розслаблення - "це не страшно".
Виглядає наче код ПЗ, і фактично це є чимось подібним.
Починає вирівнюватися спина. Тіло не одразу хоче вірити, що все це не страшно. Але хоча би підчас вправ можна повертатись до спокійного стану, і це прекрасно.
Натуля, shemely, Blondo4ka та 2 іншим подобається це.
You need to be logged in to comment