"Тамдевін" Галина Вдовиченко

Published by lovikyou in the blog Блог lovikyou. Перегляди: 1013

"Усе в життi коштує рiвно стiльки, скiльки люди готовi за це заплатити."

"— А хто найбагатший? — раптом озвалася мовчазна бабуся.
Я здивовано подивилась у дзеркало на лобовому склi. «Прошу?» — вже мало не зiрвалося з язика. Проте жiнка нi до кого не зверталася.
У люстерку можна було бачити вираз її обличчя — вона говорила сама з собою.
— Той, хто не має нескiнченних бажань, — голос її звучав дещо хриплувато. — А хто найбiднiший? — знову озвалася вона i, зробивши паузу, завершила: — Захланний."

" Чому я так рiдко тiшу себе дрiбними радощами? Вiд них — найбiльша втiха. Зупинитися i вийти з машини — така проста, усiм доступна насолода. Спостерегти змiни у деревах та травi, вiдчути рiзницю мiж денним та вечiрнiм повiтрям. Запам'ятати гру кольорiв та вiдтiнкiв на жовтневих пагорбах. Куди я постiйно жену?
Намагаюся усюди встигнути, а досягаю протилежного — усе проходить повз мене, однаково не встигаю. Чим далi — тим бiльше не встигаю."

" Гриби зварити, додавши наприкiнцi лавровий лист та перець горошком, окремо на пательнi засмажити п'ять дрiбно порiзаних цибулин на олiї, п'ять ложок борошна, й довести до золотисто-коричневого кольору, розвести водою, вимiшати, вилити у бульйон, через п'ять хвилин кипiння витиснути п'ять зубчикiв часнику i зняти з вогню. П'ять хвилин постоїть…"

"Люди живуть, нiби вони тут головнi й усе вирiшують. Дивлюся на тих, хто видерся нагору, i на тих, хто доповзає, та думаю собi: мовчать їхнi iнстинкти… Грошi вiд головних негараздiв не захистять: iмунна система уся в дiрах, нерви розсипаються на порох, в душi — неспокiй, у сiм'ях — корпоративна етика замiсть живих почуттiв."

"— Гадє поховалося наприкiнцi вересня, на Воздвиження Чесного Хреста, — таким було бабине пояснення. — А та змiя, яку земля не прийняла — то є грiшниця, що людину вкусила. "

"Небезпека та панiка для бiльшостi жертв — синонiми, якi виключають спокiйну врiвноважену реакцiю."

"Людина завжди потребує менше нiж вона має. Завжди. Варто лиш зазирнути у свої шафи та комори. Але людина цього не усвiдомлює."

"Твоє призначення, твiй талант, твоя сила належать не тобi, ти — провiдник мiж Господом i тим, що повинен зробити. Якщо порушуватимеш певнi правила, переходитимеш межi (якi саме — вiдчуватимеш сам), то одного разу можеш прокинутися безсилим та безталанним, i вже нiчого не зумiєш. Тому роби своє, але не будь-якою цiною. I матимеш пiдтримку…"
  • Яська Березнева
  • Rostok
  • Ligymunka
You need to be logged in to comment