йой, що зі мною таке

Ну от що на мене найшло..от люди як люди..живуть собі...а я от не можу...помішалася я на дітях...от вже хочу..вже...от вже би бавила, пеленки міняла, годувала, носила, говорила.....благо з братом і ще купою дітей практику мала....
​

ну от як мож пояснити, що каляску я вже майже вибрала, слінг купила girl_in_love, і ще купу дитячих "одьожок".....
невже 21 - такий вік, що у всіх дах зносить...
от бідний мій хлопець - йому найбільше дістається - він мене не розуміє...й так з нього знучаюся - я хочу лялю вже!!! ....а в нього нестиковка - як? одне друге виключає....

тре було бачити як я в антошці в нього випрошувала дитячу ляльку - її годувати тре, вдягати і вона ще очка закочує - ну не було в мене в дитинстві ляльок аж до 3 класу - всі машинки і конструктори.....а нема живої- то хоть таку...

​

що наз, приступ пройшов..
​

я б і чужих дітей бавила, так хто дасть...у знайомих вже виросли, хіба будем уроки робити...а більше нема...
йой, бідна моя голова...​

[/INDENT]