Зрада чоловіка, що робити? (2)

Мені за 30, коли було 20-25, я теж так думала, але з віком погляди змінюються. Занадто багато вже збудовано щоб просто розрушити.
В реалі про свою проблему звернулась до 2 людей, і двоє радили розстатись. А я молюсь щоб Бог осінив його розум, щоб він зрозумів що натворив. Щоб ми могли почати спочатку. Раді дітей, раді всього хорошого що між нами було

 

На жаль не все від нас залежить. Поживіть окремо з ним. Вам плюнули в душу! (Мені теж за 30 далеко). Обіймаю вас

 

От "загуляв" - це якось випив забагато і по-п'яні зрадив. А тут куди серйозніше: свідомо, тривалий час, з почуттями. В тому то і проблема. А ще багато питань до чоловіка. Перше і ключове: а чи хоче він зберегти сім'ю? І від цього варто відштовхуватися.

 

Можна звинувачувати стопятсот раз, якщо від того стане морально легше, але за ситуацію в сім’ї відповідальні члени цієї сім’ї.

Діти відповідають, якщо повторюють негативний батьківський сценарій, якщо живуть в ненависті, негативі, злобі і агресії. Тому тут таки варто подумати про своїх дітей, а не коханки.

Ради дітей і ради минулого точно не варто зберігати. Якщо ж ви готові наново вибудовувати все, варто спробувати. Але з розумінням, що так, як раніше, не буде. Чи зможете ви пробачити, або жити з думкою, що люблять іншу...
Зараз не варто «рубати з плеча», дайте собі трохи часу попереживати
і подумати.
І в моєму оточенні є багато щасливих жінок в другому шлюбі (з 2-3 дітьми), і дуже мало тих, хто зумів вибудувати нормальні стосунки після зради.

 

Я розумію що в будь-якому випадку рана загоїться , а шрам залишиться, довіряти так як раніше йому я не зможу.
П.с. Як це не прозаїчно звучить, але фінансова сторона теж пече, я звикла до того що можу дати своїм дітям( освіта,репетитори, гуртки, приватна медицина), до свого ритму життя, звичайно поки ми одна сім‘я на це гроші даються і не обговорюються, а що буде потім? Я ніяк не знайду таку роботу щоб все це потягнути, і можливості зараз іти повноцінно працювати в мене нема(((

--- дописи об"єднано, 31 Березень 2020 ---

Він сказав що не знає

 

А я не знаю таких щоб з 3ма дітьми створили нову сім‘ю щасливу. Нажаль чужі діти нікому не потрібні

 

То залежить від настрОю, цінність жінки не залежить від кількості дітей чи їх відсутності. Часто і свої діти не потрібні чоловікам, якщо нема зацікавленості в їх мамі.

 

Ви писали що у Вас двоє....

 

Я Вас ні до чого не схиляю. Лише запропоную подивитися на проблему під іншим кутом: чоловік хоче залишитись з Вами і з дітьми, Ви пробачаєте. І все би далі мало скластись добре, але є такий компонент у стосунках, у сім’ї, як довіра. Що буде з Вашою довірою до чоловіка опісля пережитого? Чи віритимете Ви йому? Зламати довіру дуже легко, а от відновити... Я не проходила зради та й всі люди різні, кожен по різному реагує, пробачає. Я пройшла інші проблеми через які довіра руйнувалась. Можу сказати, що з усієї проблеми власне проблема недовіри була найстрашнішою. Мене просто знищувала та недовіра до людини, що поруч. Мені брехня вбачалась на кожному кроці, у кожному слові. Ці підозри буквально знищували мене саму, вони з‘їдали мене з середини. Я не могла нормально функціонувати, адекватно мислити. І позбутись того було справді дуже важко. Пройшли роки, загалом все добре, але я не можу сказати, що довіра повернулась сповна. Так, вона є, але вона зовсім інша, ніж була раніше. Та й загалом та ситуація добряче відобразилась на стосунках, на нас. Тож подумайте ще з цього боку. Звісно, у Вас зараз бачення лише, що руйнується все Ваше звичне життя і бажання це рятувати, щоб не виходити з зони комфорту. Але мине час, з‘являться інші думки, інші погляди на ситуацію.
Попри бажання рятувати сім‘ю, подумайте також про свої почуття до даної ситуації, бо якби там не було, але Вас скривдили і ці почуття рано чи пізно таки дадуть про себе знати.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Все, він вирішив з нею бути. Йде з сім‘ї, через 2 тижні. І мені розказує яка вона с.ка благородна, хату сказала дітям залишити. Ніякі слова до нього не доходять, і на всі жилєзні аргументи... я знаю, я знаю,я знаю!!! Вона що йому щось поробила... як зазомбований!

 

Так обідно, коли він був ніхто і ніщо, їздив на старій машині, жив в однокімнатній хаті, бажаючих не було, а коли розбагатів, зразу почали обробляти. Ліпше в спокої з’їсти свій кусок хліба і бути спокійним за свою сім‘ю.

 

так не у всіх

він Вам сам відповів на всі Ваші запитання "чому" . звичайно, що правильно було б щоб він вам про це говорив ще на самому початку, так було б чесно. але він міг сам того не розуміти що відбувається. Ви перетворились на тьотку. ви сама собі подобаєтесь? я ні разу Вас не хочу звинуватити, але все ж в цій ситуації винні ви обоє.

Я так розумію він досить емоційна людина, в нього швидко розвинулись почуття до Вас. а потім діти, хата, побут і не стало того джерела емоцій.
згадайте якою Ви були, коли познайомились, коли зустрічались, відновіть себе ту, почніть цікавитись ще симось крім дітей і хати, станьте сама собі цікавою. над стосунками потрібно працювати, їх треба доглядати як сад - якщо все пустити на самотьок він поросте бур'яном

 

Хату??? А про аліменти на 2х дітей не сказала?
З'ясовуйте матеріальні питання і тягніть з нього побільше поки він ще "гаряченький" на романтичних емоціях. Потім остигне і включить голову.
Ну і сідайте по-трохи дивіться на вакансії.

 

Ой, дівчатонька, кожна з вас в дечому права - але мені болить що багатьо хто звинувачує форумлянку з цій зраді, без сумніву завжди і в будь якій ситуації в парі винні обоє, хтось менше, хтось більше... Але я знаю що чоловіки від таких краль ішли що ого-го... знаю ситуації в сім'ї, що вина жінка була не більше 5%, а чоловік в 95%... тому тут не вгадаєш - як ти маєш себе в житті поводити, щоб з тобою такого не сталося.
Для мене зрада то майже рівнозначно смерті близької людини, тільки тут вмирає сім'я, а не окрема людина. Тобто це настільки страшно, що як тільки я на секунду собі уявлю, в мене відразу волосся дибки і холодний піт виступає.
Тому я веду до того, що в мене єдине бажання - це співчувати фррумлянці, і тихо сумувати разом з нею над її горем. То дуже страшно...
@bobryha , а ви взагалі читали цю тему? Тут дуже багато повчальних історій, і, як я пригадую, дуже мало з них завершилися так, як би вам хотілось.

 

Є гарно фраза - "Жінка з дитиною/дітьми, то вже сім"я."

Знаю одну історію де жінка з тьома дітьми ще раз вийшла заміж.

 

Зрада- це вибір.
Не миттєва слабкість, а загальна поразка при зміні обставин у власному домі, сім'ї. Не спроможність виправляти, і не любов з самого початку.

 

Те що вам такі історії невідомі не означає, що їх немає.

В мене була колись сусідка. До красуні їй ну дууууже далеко. Вийшла заміж, народила дитину, розлучилася, знову вийшла заміж, народила дитину.

Тут на форумі почитайте. Були схожі історії.

От і чудово. Хай іде. Ще жодна жінка не пропала без чоловіка. Зате купа чоловіків через різні проміжки часу приповзали в свої сім'ї, благаючи пробачення. А знаєте чому? Бо жінки сильні! І все у вас буде добре.
Ваше основне завдання зараз спланувати своє життя без нього. Подумайте про себе і своїх дітей, сплануйте побут. Не знаю віку дітей: садочок, школа, бабусі на підміну. Вам: робота і турбота про себе. Наберіться злості в першу чергу на чоловіка. Злість - гарний рушій для діяльності.

--- дописи об"єднано, 1 Квітень 2020 ---

Хай чоловік оплачує всі потреби дітей, поки ви не працюєте. Це ж і його діти. Те що він йде з сім'ї не знімає з нього відповідальності за дітей.

 

в зраді винен той, хто зрадив. подружня вірність - це вибір, зрада - це вибір. а то фраза "в зраді винні обоє, і жінка бо стала не писана красуня" попахує еквівалентом "сама винна, що спідниця коротка". є жінки, які і поправляються на 20 кг і дома сидять і не працюють, а чоловік на руках носить. а є красуні, успішні і їм зраджують. все залежить від порядності людини, від любові, від взаємин загалом.
@bobryha тримайтеся і думайте про матеріальне, стеліть "фінансову соломку", як кажуть дівчата, поки є ще шанс.
а щодо вийти заміж вдруге - то є життя, тут нічого не сплануєш і не передбачиш. треба надіятися на краще завжди) в моїй родині є випадок, коли чоловік зрадив, пішов до коханки, іжнка лишилася з сином. зараз чоловік невідь-де і невідь-чим займається, ледве діри в житті латає, а жінка вийшла вдруге заміж і дякує тому чоловіку, бо нарешті пізнала, що то є справжнє щастя.

 

@bobryha зараз не виясняйте стосунки з чоловіком - це лише посилить негатив між вами, конструктиву не вийде. Хоче піти - нехай йде. Ніяких «чим вона краща», «ти козел», «що я не так зробила?» і т.д. Істерики нікого не прикрашають. Раціонально сплануйте подальше життя, забезпечте максимум часу для спілкування дітей з батьком. Зверніться до психолога - людина зі сторони допоможе побачити ситуацію під іншим кутом. Точку неповернення схоже вже пройдено, якщо чоловік прийняв рішення піти з сім‘ї. Все, що можна зробити - направити всю енергію на себе, не прокручувати минуле, не скандалити про майбутнє, бажаючи зла розлучниці, а просто радіти, що всі живі та здорові. Чим більше звинувачень отримає чоловік, тим більше зросте стіна непорозуміння між вами, а у вас спільні діти, спілкуватись доведеться. Раціональними аргументами, штампом в паспорті неможливо примусити бути поруч... Зараз вже неважливо хто більше винен... Потрібен час. Чоловік усвідомить свій вибір, а ви навчитесь жити в нових обставинах. Такі стреси мобілізують внутрішні ресурси. І можливо чоловік через місяць повернеться в сім‘ю, але чи Ви захочете дати йому шанс?

 

Я б казала питання з хатою документально оформити вже і зараз, бо «благородство» може швидко закінчитись... І з розміром утримання дітей теж письмово вирішити.

Можна аліментним договором оформити.

Спокійно, без звинувачень, але з позиціі власноі правоти. Не давайте чоловікові чи іншим робити себе винною в тому, що сталося. Це повністю його відповідальність. 10 зайвих кілограм і загрузла в дітях, це достатня підстава кинути жінку, серйозно?