Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Якийсь завал з усіх сторін.. Хочу змінити своє життя, і не можу зрозуміти з чого почати.. Як думаєте, реально найти роботу на пів дня і щоб не за "дякую"?
Нічого не прєдвєщало біди... Малий від ранку з пчихів до тепер з високою Т... Очі сльозяться навіть як спить, соплі рікою. Відповідно, старшої гуртки відпадають. Моя мама "бавиться з флюсами" на зубах, при тому що частина кістки прогнила. Ще й на верхніх. З малим закрадаються недобрі думки. Говорити не хоче, на ім'я не реагує. Повторює усі слова. Слух має добрий. Це раз. Ну і кожен "пчих" і "кахик" приносить додому. Це два. Куди мені йти, що робити?.
@Zaychenya, може я дурне скажу, пробач. Говорити не хоче - то такі є характери, темпераменти. Ну є ж дорослі, що теж не говорять. І на імя теж не всі одразу відкликаються. Я чудово розумію як можна себе накручувати. От якраз лежу і намагаюсь цього не робити, а давати поради. В страху очі великі. Але приходить день, і є розуміння, що все буде добре. І про кожен пчих. То така справа, що мусить то все переносИти. В мене старший то робив у першому класі. Краще б то було робити у садку. Пропускав страшно. Хворів постійно. Пережили. І твій переросте. Терпіння тобі!
знову в малих соплі-кашлі. ні, точніше і далі в них соплі від яких вони кашляють-дусяться ночі. промиваю, крапаю, всяке різне пробую... а толку... якось на вечір така печаль находить... як їх вилікувати... в Кві місць тому був бронхіт. боюся, щоб нову щось серйозне не вчепилося. коли вже та весна і тепло....
@Khrystik, якщо це втішить), то діти то переростають. Перевірено на своїх двох. Як вони тільки не хворіли, бронхіти, обструкції, алергії тощо. Ніби перерослось. Зараз інші проблеми з’явились), брешуть. І то переростуть.
Ви не одні... Тільки дитина нормально адаптувалась до садка, почала там спати. То отримала ангіну... Вилікували і сидимо дома, тепер я кашляю і маю ангіну... Вже боюсь вести і нескоро поведут в садок. дитина вже сама хоче туди йти, бо там діти весело, але я як подумаю про ті безсонні ночі з кашлем, який нічим не зупинити, бо це і ніс і горло і врешті антибіотик... Чекаємо тепла і віримо в краще... Діти швидко ростуть Надіслано від мого Redmi 5A, використовуючи Tapatalk
в нас ще й проблема в тому, що я працюю. сидіти на лікарняному безперервно не варіант. тому дуже тяжко вигрібати серед того всього - соплі(одночасно в двох/по черзі) - садок - танці - робота(+ підготовка до неї вдома) - хата. півроку як вийшла з декрету. важко депресую
@Khrystik, я може дурне скажу, але я свого часу трохи «забила» на соплі свого старшого. Можливо, то різні речі, соплі твоїх дівчат і мого малого), але я змінила відношення. Пояснюю. Я страшшшшенно боялась його обструкцій. Я вночі слухала як він дихає, могла будити і питати чи йому не важко. Різкі запахи мене дратували страшенно тощо. Короче, я не могла спокійно жити). А так як він був алергіком, то шмаркав постійно. І от нарешті мені там щось прописали, якусь схему лікування, щоб нарешті припинити той ланцюжок. І туди, в то лікування входили гормони. Я їх вже навіть купила. І я так собі подумала - чи варто мучити дитину тими гормонами, щоб мамі було спокійно? І не стала того робити. Може не правильно, але я перестала прислухатись до його дихання, шмаркання тощо. Він і досі шмаркає), вже років 7), але мене це практично не дратує). І ще. Що мені трохи допомагало. Це діти, яких я бачила за кордоном, в холод, з соплями по коліна, з голими шиями, головами і спокійними батьками. Ну і ще додам, що мала моя зараз тоже має такі шмарклі, що ого-го. Я нічим не промиваю, бо боюсь то у вуха загнати. Навіть не витягую. Страшенно тішусь як вона пчихає. Ну і я ніколи не крапаю ніс, ні дітям, ні собі.
Як навчитися не реагувати на слова чоловіка? Вже дойшло до якогось маразму. Ото сиджу, мало не ридаю. То він мені каже що я брехува,то нині заявив що я його другий раз розвела що на вулиці досить тепло і він не змерзне.. так мене то вкололо що слів нема. Мав мене завезти на стоянку, я з того всього вийшла з машини і пішла сама, бо вже не можу. Ну от чого така несправедливість, якусь чукчу, якій все байдуже, чоловік буде любити і нести на руках, як королеву, а тут вже і так і сяк і ніяк...
Дуже вам співчуваю, навіть не так, жалію і вірю. Це такий етап в сімейних стосунках, які себе вичерпали, не закінчилися, а саме вичерпалися. Це момент, коли любе слово, погляд, рух-дратує, все не так. Поговоріть з чоловіком, що йому подобається/не подобається у стосунках, вискажіть своє, дуже допомагає. Почніть з себе, поменше радьте і полюбіть себе.
То весняне загострення. Ми думаємо, що в них, вони, що в нас. Хоча жарт то. Ніяке воно не весняне. Бо і влітку те ж саме, і взимку...
Ситуація, завтра маю забаву, сьогодні помічаю, що відвалюються нарощені нігті( тільки 2) Моя майстер відмовилася мені сьогодні це переробити, я розумію, що вона зайнята, але це нормальна така ситуація? Я навіть не знаю, то мені треба бігати когось іншого шукати? це так практикується від одного до іншого бігати?
сьогодні якесь замкнуте коло... поки ще стажуюся, але вже переоформляємо документи на нового бухгалтера... нині мали відправити декларацію по ПДВ... але попередній бухгалтер її не відправила і вже звільнена, я ще не можу відправити, бо не всі документи подані в податкову і ключ не працює... коротше прийдеться платити штраф... ще я ніц не зробила і не заробила ні копійки... а тут маєш... а попередня бухгалтерка така якась невпевнена- нічого від неї не допитаєшся... Блін...цілий день гонила я з тими документами, ввечері ще пробувала завезти якось в податкову у район флешку зі звітом... нєа... "завтра приходьте!"... так противно мені, хоч і моєї вини тут нема...
бо якась чукча сама себе любить. Кажуть якщо є жертва то і тиран знайдеться. Таке замкнуте коло. Перестаньте себе жаліти, рочніть любити себе
Співчуваю, але тут про..б начальства. Якщо немає якогось форсмажору, то зазвичай бухгалтер закриває останній період, принаймі місяць (хіба би тяжко захворів, але і це ж не в останній день.) Всі справи з ключами досвідчені люди стараються вирішувати або раніше, або вже після 20. ПДВ то така фігня, що "пішки" не занесеш, як, наприклад звіт по єдиному податку, чи те ж ЄСВ, лише електронна форма... Вам немає чого себе винити, однозначно.
