Вибираємо ім'я для дитинки (2)

Ги, я, будучи маленькою, придумала собі, і називала брата Скугуньо, Скугуньчик.

 

А "Слава, й... твою м..., зателепану собаку" - звучить же ж, правда?

та я зрозуміла)

І я теж)
І найкращий друг у школі в нього був Назар)

В нас різниця в 7 років, і все дитинство і підлітковий вік ми сварилися так, що гай шумів. Деколи аж батьки нас розбороняли. Проте зараз маємо дуже хороші стосунки.

В нас був Назік)
Ну, ви вже зрозуміли - я за Назарія)

Дуже гарно! Мені подобається.

 

ну я ж пояснила, що не схвалюю такого для будь-якого імені, просто з екзотичними воно ще більше уваги привертає

Назік - це хороше Але до Назіка ще треба на 2 звуки дорости. 50 см людей - це все ж Назь максимум

 

а в мене брат Тарік)))

 

Ніколи не думала, що ім'я сина будуть скорочувати. З народження він тільки Ярослав.
От в школі зараз багато його називають Ярік. А мене страшно це дратує. І чесно не знаю, як правильно зробити.
З сином я поговорила. Він ніяк до цього не відноситься. Називають, то й називають.
Чоловік каже дати спокій, бо його теж в школі називали Тарік, а вдома Тарас. Зараз тільки Тарас. Не уявляю його "Таріком" )))
Ну але як ж воно ж мене злить...Ярік...
Хресний ще називає Ярчик, але ж не Ярік.
І як бути?

 

Слухати чоловіка)

 

Ви не скорочуєте — інші скоротять. Хоч хтось, хоч раз, але.. Не Яріком, так Славком. ) Треба до цього спокійніше ставитись ) Виросте — називатимуть Ярославом Тарасовичем. )
До теми скорочень. Дуже мені не подобається, коли ДОРОСЛІ поважні дядьки — а все Любчики, Ростики, Миросики і Славки (і ті що Яро-, і ті, що Свято-, все єдино)... поза домашнім вжитком це щось не теє..

 

Люди різні, хтось чує як дитину називають батьки і називають так само, а хтось тим не заморочується і називає як собі хочеОт в мене старша Яна, думала: «ну все, куди вже скорочувати, як це ім‘я можна змінити? Буде завжди Яна» Ага, фіг меніЯнка називають, а воно мене так дратує, капець
Зате молодший - Владислав. Для скорочень - широке поле для маневрів, як його тільки не називають.

 

Мене в школі вчителька спробувала назвати Марічкою. Це був перший і останній раз )))

Це я до того, що якщо дитина не хоче, ніхто називати не буде. А якщо йому нормально, то слухайте чоловіка.

Ну ось зараз я ставлюсь простіше. Хоча перший раз кажу, що "Марічка" - це не про мене. Якщо людина далі так мене називає, то вже не виправляю, але на рівень моєї симпатії це впливає.

 

тому я коли вибирала імена своїм дітям, шукала такі, щоб не можна було називати Галька,Леська, і т.д.
хоча я все життя для друзів Ірка, мене дуже дратувало, коли мене так називали старші(((

 

Ага, я теж по тому принципу вибирала, от тільки не додумалась, що то Яну Янкою називати можна. Там, Яночка, Януся, Янулька і т.д. Ну, але маємо те, що маємо. Її так лише одна людина називає і це в її розумінні гарно. Яні таке звертання нормально, а значить і я можу його стерпіти.

 

В мене аналогічно-ніколи не давала себе називати Мар'янКою) Так мені ріже слух. Я одразу кажу, але мені видно щастить, бо доходить до людей за першим разом.
Знаю малого хлопчика, який дає себе назвати лише Михайлом, або Михайликом, боронь Боже сказати йому Михась, Михасик, Мишко чи Міша.

 

Ми назвали доцю Єлизаветою, ще коли була в животику і я навіть не підозрювала, що ця маленька намистинка дівчинка)))) Але вдома, теж ще з впгітності прижився нікнейм Бусінка)))

Надіслано від мого SM-T231, використовуючи Tapatalk

 

Анна і Назарій...

але при тому дуже дуже чуйні, добрі. І ніжні. Але знають своє, вперто добиваються. Ну і справедливі. Навіть то мале чудо!

 

раз малий нормально сприймає- то і вам має бути нормально. От мій, наприклад, навіть маленьким терпіти не міг, коли його називали зменшеною формою- Мась, Максимчик, Максік і т.д. І навіть Максим він терпіти не може ( хоча, якщо вже "накрайняк", то каже хіба так може бути як другий варіант). І в маленькому і вже в дорослому віці усім представляється лише як Макс.

--- дописи об"єднано, 16 Жовтень 2017 ---

у моєї подруги син Назар. Але він уже дорослий юнак. Насправді дуже розумний,кмітливий і спокійний був навіть у маленькому віці. З ним ніколи не було проблем

 

Зі свого досвіду можу сказати, що Анни дуже жіночні і з почуттям гідності. Діяльні і віддані обраній справі, господиньки ). Мають гострий розум, впевнені і трохи авантюрні, якщо , на їх думку , гра вартує свічок.
Назарка малого знала тільки одного, таке шило мале ) і просто чарівне дитя. З дорослих пригадую тільки однокласника. Врівноважений та дуже приємний. Певно, вони просто переростають в дитячому віці оту «шкодність» )

 

Малий як знайомиться, каже, що він Ярослав. Змалечку Ярослав, а тут в 4 класі пішло Ярік.
Каже, що йому не подобається. Робив зауваження, але далі дехто з друзів називають Ярік. Це переважно ті діти, яких батьки називають Назік, Рулік, Святик... Тобто і діти, і батьки скорочують імена.
Звичайно, я з того трагедії не роблю. Але ніколи не очікувала саме на "Яріка", бо в сім'ї є два Ярослава-Славіка.

 

Йой, та це ж моя хресна)).

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

ви ж писали

лишіться того ровера

 

@Borsychok та я ніби не вчепилася до "того ровера"...
Просто мені не подобається, як почали перекручувати ім'я. Я ж можу мати свої вподобання? І розумію, що син може мати свої. Тут нічим не зарадиш.
Звісно, якщо синові сподобається, то я змирюся. Але воно мені все одно не почне подобатися.
Але вас би теж теж дратувало, якби раптом сина почали називати Андрюша замість Андрійка? Бо чогось для мене Ярік саме російське скорочення.