Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Вересень 2013.

  1. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Моїм до лампочки. Не знайшли одяг, то підуть бавитися і гуляти їм не дуже то й треба. А як гуляти з їх ініціативи, то одягнуть перше, що під руку попаде і хай мама червоніє за їхні тапки до дощовика. Середня в мене така принцесо-дівчинка, то в неї є рожева спідничка з фатину, така чергова, що одягається зі всім і її видно навіть в горах розкиданого одягу.
    Аргументи "незручно", "запізнимося", "треба довго шукати" - я не уявляю, як би то мало працювати з моїми дітьми. Класно, що в когось є малята, які мислять такими поняттями.
    На моїх діє одне: "Склади, будь ласка, джинси і поклади в шухляду. Ще з футболкою зроби те саме. Дякую" Якщо пропустити момент переодягання, буду сама той одяг шукати по всій квартирі. Моїм майже 6 і 3 з половиною. Молодша, та що півтора роки має, хіба мавпує старших і складає за компанію.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    всі три дівчинки?
    я чось думала. що дівчатка акуратніші.. пам'ятаю себе в дитинстві.. любила поскладати свої речі на дитяче кріселко перед сном.. ( ну бо своєї шухляди-шафи не мала) і пам'ятаю який кіпіш піднімала, коли зранку мама забирала то кріселко і речі були не на місці..
     
  3. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    На мого теж жодні аргументи не діють. Може ще малий - 2 з половиною. Але бачу, що більшість з наших однолітків вже йду на якийсь діалог з батьками. А про "разом щось складати" то навіть мови немає. Я складаю за ним речі, а він робить вигляд, що складає, хоч насправді натягує на голову шапки-труси і бігає так до дзеркала корчити гримаси. Отака "спільнотворчість"))) Тому в нас діалог короткий - я скручую його бубликом і роблю те що мені треба. Поки він, скручений бубликом, робить те що йому хочеться.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Смішно Смішно x 1
  4. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Вони в маму вдалися:) я теж грішу "творчими безладами", але я вже велика дівчинка і до критичної межі безлад не доводжу.
    -
    До речі, вони в мене не якісь там нечупари. Спокійно можуть без прохання витерти пил чи вимити підлогу. А з речами, то головне, щоб їх не було забагато і щоб вони мали свої постійні місця для зберігання.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  5. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

     
  6. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Оце дуже важливо. У нас на всі категорії іграшок є своя коробка (всього різновидів 9 чи 10, а, може і більше :girl_crazy:) і Влад десь з 2 років точно знає що, наприклад, великі машини в одній коробці, а хотвілси - в іншій, лего дупло в коробці на шафі, пластмасові кубики в кошику на підлозі, а мозаїка високо на поличці і її звідти дістаю лише я. Для книжок поличка, для одягу поличка, для всіх настільних ігор окрема коробка і т.д. Куртка-шапка лишаються в коридорі, а штани знімаються в кімнаті. Отакий категорізований порядок він любить і під настрій часом навіть підтримує. Бо складати всі-всі іграшки це довго, а "я складаю машини в їхню коробку, а ти лего в коробку для лего" вже значно простіше, таке собі сортування в процесі прибирання. Ну і часом така собі гра "поклади машину на місце, де в нас такі машини лежать?" :) АЛЕ це наш випадок і діятиме, можливо, менше для інших дітей. Бо моя дитина, здається, вся в маму
     
    Останнє редагування: 5 Липень 2017
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  7. Дівчата, не знаю, чи в потрібну тему пишу. Бо мова буде не про дитину, а скоріше про мене. Я на межі. От зараз сиджу і плачу навзрид. Бо накричала на 2-річну дитину так, що мене саму досі трусить. Причому дитина не зробила нічого аж такого, вона просто хотіла спатки і намагалася вже і негайно привернути мою увагу. Я доварювала їжу, вже за хвилину мала йти її вкладати. А дитя почало розкидати конструктор по кухні, спеціально закидати деталі під меблі, в усі кутки. Я прошу цього не робити, кажу, що вже йду, але все марно. Оця марність моїх слів, це миттєве безсилля вивело мене з себе так, що я в нервах вхопила те дитинча попід руки і так стиснула ті рученята, так заричала не своїм голосом, як дикий звір! Дитина в сльози, одразу просить мене пожаліти, не розуміє, що сталося. А я ще й не змогла відразу відійти від свого стану, щоб взяти на руки, обійняти, заспокоїти.
    Просто моя дитина дуже активна, щось зробити, коли вона не спить - майже нереально. От сьогодні вирішила зготувати обід, поки маля менш-більш забавилося. То за ту годину в хаті був армагедон повний, на підлозі не було пустого місця, купа дріб'язку валялося. І на момент цього інциденту я якраз все поприбирала і вже збиралася виключати плиту і йти вкаладати дитя. Але нерви здали.
    І головне те, що це вже не вперше. Ну може сьогодні я зірвалася найсильніше. Але в останні тижні я вже багато разів отаке витворяла. Раз підняла дитину на руки, віднесла з місця, де вона робила збитки, і кинула з силою на ліжко. Аж злякалася, що спинку могла переламати. І хоч зрозуміла, що зробила жахливо, я все одно не зупинилася, а продовжила кричати, сварити ту бідолашну дитину, яка вже сильно плакала.
    А крики з надривом і сваріння дитини - то напевно щодня. Мені здається, що моє дитя вже звикає, що мама - істеричка, і вже не завжди сприймає ті мої крики. Але оте трусіння дитиною, стискання рученят - це ж насилля! Я дуже проти биття дітей по попі, ніколи того не схвалювала і не практикую. Але бачу, що в стані афекту чиню значно гірше.
    І найголовніше, що я ніяк не можу впоратися з своїми емоціями. Скільки разів я вже казала собі, що все - відтепер жодного крику на дитину. І все відбувається знову. Я вже сама себе боюся, бо таке враження, що я собою не володію.
    Що мені робити? Чи хтось стикався з подібним і знає якісь методи, як змусити себе включати холодний розум і не зриватися на маленькій дитині?
     
  8. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    @Zelena Ptashka Вам потрібна можливість випускати свою злість безпечно для інших - раз. І два - Ви так чините не від хорошого життя. Мамин стан часто є причиною, а не дитина і її вчинки. Втомлену , виснажену маму навіть дрібничка може довести до стану афекту. Що Вам недобре і що потрібно, щоб Ви стали почувати себе краще?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  9. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    В першу чергу поговоріть про це з дитиною. Попросіть вибачення. Поясніть, чому так вийшло. Скажіть, що дуже любите. Запитайте, чи зрозуміла, чому Ви розсердились.
    Попросіть, щоб наступного разу, коли будете кричати, дитина Вам сказала: мама не кричи, мені страшно
    Ну і відпочивайте. Бо то втома і бажання все встигнути.
    І ще. Просто потрібно собі продумати в спокійному стані. Що важливіше, зварена їжа чи дитячі почуття? Порядок в хаті чи дитячі почуття?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  10. бетменша

    бетменша Well-Known Member

    плюсуюсь. В мене теж такий характер, що можу вибухнути. Потім завжди прошу вибачення і пояснюю, що кричати не можна і я просто зірвалась. То малий тепер зразу заявляє "Мама, не кліці на мене"))(йому 2, 5). А ще раніше, як тільки починав говорити, то показував мені пальчиком на рот і казав "так не мона". Після такого зразу попускає). Ну і пояснюю, чому саме я розізлилась. Він вже багато чого розуміє і йому можна пояснити.
    Але звичайно, лишаються моменти, коли всьо равно криє і рве дах. Особливо в ПМС. Ех, заздрю спокійним людям((
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  11. iragonzales

    iragonzales В декреті

    @Zelena Ptashka все правильно радять Вам дівчата. Колись також хотіла все встигнути, а потім продумала план дій наперед і в таких випадках, я виключаю все що варю, відсуваю все подалі, на всяк випадок, мало лі. І йду і вкладаю дитину. поки вона мене не відпустить. Після того стало набагато легше. І ще до речі. коли не встигну муж доготує сам, отак))).
     
  12. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    2-річна дитина?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  14. Orman

    Orman Moderator

    І може я чогось не знаю, але мама сварилась, бо була на межі, а не того що дитина порозкидала. В хорошому настрої по відчувала б те ногою і вся проблема. Дворічна дитина не робить нічого "на зло". Як вона може зрозуміти чого мама кричала?

    Маму розумію. Мамі треба звільнити голову і емоції, дитина не може бути прийомником. Треба когось організувати.
    --- дописи об"єднано, 12 Жовтень 2017 у 13:39 ---
    Так, варіння борщу в три заходи - наш метод.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4