Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Вчора в нас знову були плачі через качелі, але якось вирішили так що всі були задоволені. Потім ще був плач через мячик дівчинки який Аня хотіла забрати, а дівчинка не віддала. Мама дівчинки сховала і обидві швидко заспокоілись, а так як хоче щось чуже просто забираю і йдем кудись далі, так шоб та іграшка на очі не потрапляла... Часто як бавиться з сестричкою теж можуть хотіти щось одне що не поділиш і плачуть, то якось стараюсь домовлятись, а ні то ховаю та й усе...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Добре.що не б'ється. Рома ще й лупиться.. Він і пам'ять добру має.. я занесла його далеко.назад вернувся.при чому іншою дорогою як йшли..

 

Згідна повністю, але, ще добавлю, що велику роль відіграє характер дитини, який неможливо зламати(воно і не треба) , хіба десь трішки направити в русло, щоб було комфортно, а не драматично.

 

Якщо Віка робить щось таке , що Ані не подобається, то Аня може іі і за одяг тягнути , з люлі виганяти... Що факт не бються...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

А поговоріть зі мною про кризу 5 років, якщо така існує класично...
Бо дитя в мене, хоч і не сиділо камінчиком і мило посміхалось, але ось десь вже 4 день активно на його поведінку жаліються всі---садок, чого не було майже ніколи(як не дивно він поводив там себе доволі чемно), басейн (ну це і було раніше), карате (було на самому початку), та й я бачу зміни в його поведінці--став якось ще більше екзальтований і різкіший, подобається голосно верещати, або викрикувати (це не істерика, може імітувати звук сирени і т.д.)
В хаті ніби все як і було, без особливих змін. Часу ми проводимо разом, як і проводили, частіше почав спати в нашому ліжку(але цього ніхто різко не забороняє)..
Свою поведінку пояснює---"я намагався-намагався...а потім не вийшло".... після говорінь шкодує, що так себе поводив, навіть при вечірній і ранковій молитві просить(з власної ініціативи)--"Бозя, і хай я буду чемний, і гарно буду поводитись.."
Вплив не мультиків, бо десь майже тиждень не дивився їх(окрім неділі)--то гуляли довго, то їздили, то писання, то мені щось допомагав...
В цілому зі мною поводиться, майже так само, як і раніше, лиш частіше дратується (тоді щось собі там бурмоче під ніс і йде викидати нерви в кімнату з іграшками). Цомики-копліменти-мімішки все , як і раніше...
З нового, то хіба на мультик про смерфів ходили.
Радо вислухаю всі коментарі-поради-досвід...

 

Та що Ви хочете, дитина росте, дорослішає, удосконалює, те ще потрібно певній віковій категорії. І взагалі, поведінку дітей передбачити не можливо. Моїй майже 4, і то я бачу, як в неї змінюється поведінка, погляди, навіть смаки.Я думаю, у Вас все йде нормально. І оті кризи , то можна писати щомісяця(або кожень день), так ростуть наші діти. Просто, ще багато залежить від темпераменту дитини, ось тут власне і вся загадка. Комусь неба забагато, а комусь сонця мало.Тому прийміть свою дитину, такою, яка вона є, звичайно контролюйте і намагайтеся зрозуміти і допомогти, але повірте вже все закладено, ми можемо лиш спостерігати, допомагати, вдосконалювати, при потребі.

 

Ось чому я питаюсь---звикло він ніколи НЕ жаліється на дітей-вихователів-тренерів-сусідів.. іт.д. тому щось почути з першоджерела є важко.
А зміни в поведінці є. І вони - видимі. Мене вони турбують.
спробувала тихенько за 3-5 підходів розпитати в чім проблема. Наразі відповіді нема. Характер? , явно не "нордічіскій" , але й зважаючи на це - зараз явний перебір. Милим хлопчиком, він тепер буває лише , як напівпрокинувся зранку, або як вже весь гнів вляжеться і сльози висохнуть ... на 5-10хв..

 

Ото мужчина! Нема чого жалітися, він то всьо порішає. Ну але видно, щось вас таки турбує, мусите поспостерігати, підключити вихователів, а тоді поймети. Та думаю, ви дурним переймаєтися, але краще то все прощупати.

 

дякую. Бо мене вічно сумніви мучать

 

Ну як на мене, щось таки трапилось - може якесь не справедливе, навіть на його думку, зауваження, якийсь конфлікт з друзями. Прощупайте

 

щупаю..бо зміни йдуть і далі..
наразі висновок мій--то таки дорослішання. Конкретно видно, що він сам почав дозволяти собі більше. Випробовує нові межі. А + ще характер, то таки гримуча суміш виходить в результаті.

 

Далі буде...))


Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Однозначно.. Тішить те, що попри всю гримучість він і надалі залишається ...--тонкої душевної конституції .
виглядає так, що пробує поєднати непоєднуване... як от різні "істоти " на плечах сидять і шепчуть на вушка---це явно картинка мого синочка тепер.
Як казав мені один поважний дядько---"мамуся," ашовихатєлі" ? В хаті росте ще один Мужик, котрий ще не знає де його "шия"...

 

Детско-родительский переводчик (не можу скопіювати з телефону, тому кидаю посилання)
Благостное материнство

 

От може трохи не в тему, але що робити, якщо чужі діти ведуть себе якось недобре? І просто ігнорувати їх неможливо (наприклад, вони лупашать молодшу значно (вашу) дитину? Або громлять ваші речі? Я призадумалась: інколи до батьків цих дітей не достукаєшся, ну і самі ж діти навряд чи винуваті у безконтрольності? І сварити чи взагалі рухати чужу малечу якось не комільфо. Що скажете?

 

В наших дітей точно є щось спільне

 

свою дитину захистити ви зобов'язані, ви не повинні чужих дітей виховувати, тобто пояснювати і давати оцінки її поведінці, але заборонити їй рухати вашу дитину чи ваші речі маєте повне право, в тому числі і фізично зупинити агресію.

 

@Haidee, ви не уявляєте як зараз (якась знервована, затуркана всіма хатніми клопотами, постійними рьовами своїх двох....) мені підняли настрій своїм дописом

я собі пригадала свого малого (приблизно ровесник вашої), як стояв посеред Арсену з трусами з малюнком "Тачки" в руках десь з пів години і вимагав, щоб я йому купила ті труси, бо саме з такою тачкою Маквіном в нього ще немає!!! (пофіг, що в його шухляді з білизною лежить пар 15 трусиків, йому тре саме ці ). Я тоді в магазині і нервувалась і сміялась і вмовляла, але нічого не допомагало, мене дитина брала на ізмор певно.... Люди, що проходили повз не могли зрозуміти що хоче 4-річний малюк і чому так завиває, ну не іграшка є в руках, а нижня білизна)), але я таки не здалась, дочекавшись більш менш здорового мислення після всіх плачів і заспокоєнь, мій малий таки дав ті трусики повісити на місце і ми пішли додому . Висновок один - терпіння, мамочки, потрібно мати терпіння, але по собі знаю - важко його знайти в потрібну мить..

 

Тааак....все тайне стає явним...
Моє дитя закохалось...отою першою дитячою любов'ю...
Ось і причина змін в поведінці.
Є лиш одна проблема....дівчат двоє...і вибрати він наразі не може.
Переживає....
А ще ці дівчата, як і майже вся група ,випускні....і вони підуть в школу а він залишається ще в садочку...
Шекспір нєрвно куріт в старонкє....але тссс, це- таємниця..лиш мені її повів...
Як там @NataliaFed - "далі буде"..