Мистецтво бути дружиною (3)

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Лідочка, 15 Січень 2008.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    І ще моє одне спостереження. А точніше, досвід - догляд за собою до одруження чи в ранні часи заміжжя - і тепер. Як і всі молоді дівчата, я боялася колись стати "зачуханою" з заміжжям і народженням дитини. Досвід тодішнього оточення також не тішив. А тут я вже можу трохи озирнутися назад і сказати собі тодішній, що все реально і заміжня жінка може також бути прекрасна - не лише "духовно"

    В 19 років у мене були якісь лаки і якісь помади, вміння робити сценічний макіяж і зачіску. Домашній догляд за волоссям. Потім багато років взагалі не користувалася декоративною косметикою, - але "сірою" це мене не робило ажніяк.
    Манікюр салонний професійний вперше зробила в 27 чи то 28. Депіляцію не вдома - у 29.
    Зараз мені 33, я шикарна доглянута жінка з регулярними ритуалами краси та програмами догляду, тренувань, тощо. Маю стиль в одязі, розуміюсь на парфумах і косметиці. Багатодітна мама, так.

    Мій чоловік чесно каже, що не очікував, що я стану такою :)
    А в мене закрився гештальт підліткового "гидкого каченяти". Тепер, коли я можу "посадити" і "підняти" поглядом, багато що в житті стає на свої місця. Звісно, тут не тільки зовнішність відіграє роль.

    Переконуюсь, що "що хотіли - те маємо" десь глобально працює. Я дуже, дуже хотіла бути красивою жінкою :)
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
  2. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Їжа... в мене проблема в тому, що не сідаю (не сідала) за стіл. Тобто, на готувала, накрила, і погнала (прибирати, доглядати немовля), ще додала дітям кому-що треба (води, ложку замість виделки тощо).
    За це літом отримала від чоловіка змістовне зауваження :). Зараз в процесі виправлення: діти, якщо їм треба самі собі щось донесуть (насправді, не так то їм і треба виявилось :girl_haha:), допомагають накривати всі а за моїм проханням (буває, рідко) - і чоловік сам, за собою тарілку теж забирають.
    А я себе прям заставляю іноді ввести в пріоритет спільну трапезу. І розумію користь, але звичка... Восени навіть один з синів молився, щоб мама разом з усіма їла :sad:.
    Разом за столом - це дійсно класно. Коли і тато щось розкаже, діти поділяться враженнями, а потім пройдуть роки, діти будуть ганяти по школам-університетам-своїм сім’ях і, можливо, в різних країнах - ох як я буду згадувати ті спільні застілля. Просто сніданок, обід чи вечеря. Навіть не святкові :girl_in_dreams:.

    А ще я недо- чи пересолюю. Частенько. Мій внутрішній солеметр зламався під час другої вагітності. :girl_crazy: Тому в рецептах фраза «сіль за смаком» означає, що знову буде чоловік досолювати. З іншої сторони, я прихильник не солених чи слабо солених страв :connie_pull-pigtail.
     
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Власне, з немовлятами - це досить складно... і поїсти змістовно разом, і поговорити.

    В нас зараз так, що такі зустрічі далеко не щодня. Але я чи не вперше відчуваю таке велике задоволення - коли чоловік, якого я люблю, їсть приготовану мною їжу :) Прямо якийсь магічний процес. Аж згадалось, як всі думали колись, що я його приворожила :)
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    мож навпаки? шось ви себе недооцінюєте..
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Я себе прекрасно оцінюю, просто тоді мене справді підозрювали у магії. І справді поговорювали, що щось таке робила, щоби лишився зі мною.
    Це була, звісно, неправда, але на вариво в чиїйсь голові я не впливаю.
     
  6. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Ну і ще я зрозуміла, що в моєму мистецтві дружини обов'язково є мистецтво щирої поваги незалежно від формату стосунків. І в разі розлучення також. Я вже побачила, що "гарно виглядати в процесі розлучення" не вийде в жодному разі, і більше цього не прагну.
    А от щиро поважати, виховувати в дітей повагу до батька і залишити повагу на місці в кожному разі - а при цьому ще і не наступати на себе - це реально і дуже навіть розкішно.

    Я зараз щира в своїй невизначеності - і мені так добре. Гостроту пропрацювала і прибрала. Складне лишила "на потім". "На два фронти" не живу, просто живу, як живеться. Кінцевого рішення від мене зараз не вимагається, а до того, що питання ще відкриється - я готова. Фінансово, юридично, морально.

    Досягаю щоденні маленькі цілі і не бавлюся почуттями. Почуття є, і є достатньо внутрішньої стабільності, щоб відкриватися на них. Бачимось - щиро рада. Не бачимось - давно вже комфортно чуюсь як окрема людина.
    Якщо пригощаю - то щиро. Якщо обіймаю - також.

    Чужих залицянь не приймаю. Думаю, мій чоловік в цьому також чесний.

    Власноруч будувати стосунки заново - не маю ресурсу, але те, що будується - не руйную.
     
    Останнє редагування: 24 Грудень 2020
    • Подобається Подобається x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  7. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Ахххаааа, 100% дієвий спосіб
    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 11